Рішення № 127774656, 02.06.2025, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/3352/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2025 року Галицький районний суд м. Львова у складі головуючої судді ПавлюкО.В., за участі секретаря судового засідання Гнаткович В. С., розглянувши у приміщенні Галицького районного суду м. Львова у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (адресамісцезнаходження:м.Київ,Харківське шосе,будинок 19,офіс 2005;ЄДРПОУ 42986956) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Представник Позивача - адвокат Поляков О. В. звернувся до суду з позовом, у якому просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість за кредитним договором № 142672 від 06.06.2024 у розмірі 19526,10 грн, та судові витрати у розмірі 2422,40 грн. судового збору, 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову покликається на те, що 06.06.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредітплюс» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №142672 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Зокрема, Відповідач, приєднавшись до публічної частини, прийняв умови індивідуальної частини та графіку(ів) платежів, як невід`ємних частин (складових) Кредитного договору, шляхом підписання індивідуальної частини/акцепту, відповідно до розділу V цієї індивідуальної частини. Відразу після вчинених дій Відповідача, 06.06.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Кредітплюс» ініціювало переказ коштів згідно з договором на платіжну картку № НОМЕР_2 , що у свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію Кредитодавця. Виходячи з вищевказаного, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується Довідкою №10 від 29.01.2025, яка підписана Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДІПЛЮС" в особі директора Македонського Олександра Євгеновича за допомогою сервісу «Вчасно». Незважаючи на те, що первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, всупереч умов Договору, Відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, що створило заборгованість у розмірі 19526,10 грн, яка складається з такого: 12000,00 грн - заборгованість по кредиту; 7025,10 грн - заборгованість по несплаченим відсотках; 501,00 грн. заборгованість по комісіях.

10.10.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та Позивач уклали Договір факторингу № 10102024 відповідно до умов якого Позивач набув право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 142672 від 06.06.2024. Таким чином, відповідно до витягу з Реєстру Боржників за Договором факторингу №10102024 від 10.10.2024 від ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 19526,10 грн.

Враховуючи наведене, а також те, що на теперішній час Відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів Позивача, просить позов задовольнити.

28.04.2025 суддя отримала відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання Відповідача.

Ухвалою від 28.04.2025 у зазначеній справі суддя відкрила провадження та постановила розглядати цю справу у порядку спрощеного провадження без виклику сторін, встановивши сторонам строки для подання заяв по суті справи. Окрім цього, вказаною Ухвалою суддя витребувала з АТ "КБ "Приватбанк" інформацію за письмовим клопотанням Позивача.

29.05.2025 від АТ "КБ "Приватбанк" поступила витребувана судом інформація.

Зазначена ухвала надсилалась учасникам справи, зокрема, Відповідачу за встановленим судом місцем її реєстрації і така ним отримана 15.05.2025, про що свідчить його підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а. с. 124).

За таких обставин суд вважає Відповідача належним чином повідомленим про порядок судового розгляду зазначеної справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Вказану вимогу ЦПК України суд роз`яснив сторонам в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило, а суд не вбачав підстав для розгляду справи з повідомленням сторін з власної ініціативи.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, а тому суд, на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України, вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

У статтях12,81ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зіст. 89 ЦПК України,суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд встановив, що 06.06.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредітплюс» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 142672 у формі електронного документа з використанням електронного підпису (далі Договір) (а. с. 32-38). Відповідач, приєднавшись до публічної частини, прийняв умови індивідуальної частини та графіку(ів) платежів, як невід`ємних частин (складових) Кредитного договору, шляхом підписання індивідуальної частини/акцепту, відповідно до розділу V цієї індивідуальної частини.

Укладаючи вищевказаний Кредитний договір Відповідач та ТОВ «Фінансова компанія «Кредітплюс» вчинили дії, визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У частині 4 пункту 5.3 Договору передбачено, що Позичальник погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому та підтверджує, що вся інформація надана Кредитодавцю, у тому числі під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною.

Відповідно до п. 2.1. індивідуальної частини, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.2.6. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.2.2.1 Договору (далі кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.2.6. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Відповідно до п.п. 2.2.1. Договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 12000.00 грн. (дванадцять тисяч грн. 00 коп.) надається не пізніше наступного дня після укладення Договору у такому порядку: у розмірі 9000.00 грн. на №рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_3 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 3000.00 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Відповідно до п.п. 2.5. Комісія за надання кредиту складає 3000,00 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 25,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

З огляду на вищезазначене, Відповідач під час укладення договору ознайомився з його текстом та змістом в цілому, у тому числі з графіком щомісячних платежів за кредитним договором, паспортом споживчого кредиту. Жодних заперечень щодо уточнення чи зміни викладення умов Договору Відповідач не здійснював, зокрема він погодився, що зміст договору ніяким чином не порушує його законних прав та інтересів, про що свідчить його електронний підпис (одноразовий ідентифікатор).

Відразу після вчинених дій Відповідача, 06.06.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Кредітплюс» ініціювало переказ коштів згідно договору на платіжну картку № НОМЕР_2 , що у свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію Кредитодавця. Виходячи з вищевказаного, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується Довідкою №10 від 29.01.2025 (а. с. 78-79), яка підписана Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДІПЛЮС" в особі директора Македонського Олександра Євгеновича за допомогою сервісу «Вчасно».

Відповідно до відповіді АТ КБ "Приватбанк" від 29.05.2025, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 . Відповідно до виписки по рахунку № НОМЕР_4 , у період з 06 по 11 червня 2024 року, на вказаний рахунок 06.06.2024 поступили грошові кошти у сумі 9000 грн (а. с. 128-129).

Всупереч умов Договору Відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 19526,10 грн, яка складається з такого: 12000,00 грн - заборгованість по кредиту; 7025,10 грн - заборгованість по несплаченим відсотках; 501,00 грн. заборгованість по комісіях (а. с. 87-88). Вказана сума підтверджується випискою з особового рахунку на період 10.10.2024 - 25.03.2025 (а. с. 93).

Будь-яких доказів, які б спростовували вказаний розрахунок заборгованості за кредитним договором, Відповідач по справі суду не надав.

Отже, право Позивача порушене невиконанням свого зобов`язання з повернення кредиту відповідачем, а тому підлягає судовому захисту.

У статті 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

У статті 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

У статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Визначення факторингу міститься у ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

У частині 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Суд встановив, що 10.10.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та Позивач уклали Договір факторингу № 10102024, відповідно до умов якого, Позивач набув право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором №142672 від 06.06.2024 (а. с. 94-98).

Згідно з п.1.1. Договору факторингу Клієнт передає (відступає) Фактору за плату, а Фактор приймає належні Клієнту грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між Клієнтом і Боржниками (Портфель Заборгованості).

Відповідно до вищезгаданого договору, Клієнт відступив Фактору Права Вимоги за укладеним кредитним договором згідно Реєстру Боржників, в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав Вимоги. Реєстр Боржників- погоджений Сторонами список з переліком персональних даних Боржників (ім`я, прізвище, ідентифікаційний номер) і розмірів грошових зобов`язань кожного з Боржників із зазначенням суми заборгованості, а також інші дані про Боржника у разі їх наявності у Клієнта, разом з додатком у електронному вигляді. Форма Реєстру наведена в Додатку №1 до цього Договору, форма електронного реєстру наведена у Додатку № 1-1 до цього Договору.

За цим Договором Клієнт передає, а Фактор приймає Права Вимоги в розмірі Портфеля Заборгованості (вказується в Реєстрі боржників).

Відповідно до п.6.2.3. Договору факторингу Права Вимоги переходять до Фактору у день здійснення фінансування (оплати) на користь Клієнта у повному обсязі в сумі, вказаній в п. 7.1. цього Договору, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості.

Згідно з п. 7.1. Договору факторингу За придбання (відступлення) Прав Вимоги, Фактор протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати підписання цього Договору сплачує Клієнту плату в розмірі, що станом на дату підписання Сторонами цього Договору складає 414716,21 грн.

Таким чином, відповідно до витягу з Реєстру Боржників за Договором факторингу №10102024 від 10.10.2024 від ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 19526,10 грн. (а. с. 104). Вказаний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №10102024 від 10.10.2024 та платіжною інструкцією №4519 від 12 листопада 2024, яка свідчить про виконання Фактором своїх обов`язків за вищевказаним Договором факторингу (а. с. 106, 108).

Враховуючи наведене, Позивач належним чином довів факт отримання кредитних коштів Відповідачем, зокрема, попереднє підписання кредитного договору та ознайомлення з його умовами, у результаті чого боржник взяв на себе зобов`язання повернення кредиту, які він не виконав у повному обсязі, тобто не здійснював часткові та своєчасні погашення. У ході передачі прав вимоги за факторинговим договором, право вимоги за Договором №10102024 від 10.10.2024 перейшло до Позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до Відповідача в розмірі 19526,10 грн

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з кредитного договору.

У частині 1 статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передавання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Отже, зважаючи на те, що Відповідач свої зобов`язання щодо сплати кредитних коштів не виконував, допустив заборгованість, тому наявні підстави для її стягнення у примусовому порядку.

Суд враховує, що статтями 22, 24 Конституції України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У Рішенні Конституційного суду України №11-рп/2012 зазначається, що засада рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в ч. 1 ст. 55 Конституції України.

Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного ч. 1 ст. 24 Основного Закону України, і стосується, зокрема, сфери судочинства.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.

Тобто, суд конституційної юрисдикції тлумачить даний принцип, як принцип, який дає змогу усім учасникам реалізувати свої процесуальні права.

З цього випливає, що право на доступ до суду, в тому числі право на захист порушених чи оспорюваних прав та їх захист судом має не лише відповідач, а й позивач, який звернувся до суду за захистом і таке право йому гарантоване законом.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі №219/1704/17 від 13.05.2020 року, яка, з точки зору ч. 4 ст. 263 ЦПК України, має враховуватися судом, у контексті дотримання принципу змагальності сторін, у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Згідно з ч. 1 ст. 178 ЦПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 178 ЦПК України, до відзиву додаються: докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Нормами ст. 191 ЦПК України, врегульовано, що у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч. 3 ст. 83 ЦПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ч. 8 ст. 83 ЦПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідачу була надана можливість подати усі наявні докази у встановлений строк для подання відзиву на позов.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з положенням ст. 263 ЦПК України, а також з урахуванням абз. 4 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, повинні відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин справи, суд всебічно та повно з`ясував обставини, на які посилався Позивач як на підставу своїх вимог, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на те, що Відповідач не належно виконує взяті на себе зобов`язання, прострочила погашення поточних платежів, суд приходить до висновку, що з останнього в користь Позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 19526,10 грн, розмір якої Відповідачем не спростований.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при поданні позову до суду сплати 2422,40 грн судового збору. У зв`язку зі задоволенням позовних вимог, понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати, а саме: судовий збір підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Позивач при поданні позову до суду поніс 7000,00 грн витрат на правничу допомогу. У зв`язку зі задоволенням позовних вимог, понесені Позивачем і документально підтверджені судові витрати, а саме: витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Суд також звертає увагу, що при вирішенні питання щодо розміру стягнення витрат на правничу допомогу враховує позицію Верховного Суду, викладену у Постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22, про те, що суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 610-612, 615, 626, 628, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 137, 141, 247, 258, 263, 265, 280, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (адресамісцезнаходження:м.Київ,Харківське шосе,будинок 19,офіс 2005;ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором у розмірі 19526 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот двадцять шість) гривень 10 копійок.

3. Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (адресамісцезнаходження:м.Київ,Харківське шосе,будинок 19,офіс 2005;ЄДРПОУ 42986956) сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду . Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ольга ПАВЛЮК