Рішення № 127769586, 30.05.2025, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2025 року справа № 580/10931/24 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасувати рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

04.11.2024 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним рішення від 29.07.2024 № 232650003671 Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю страхового стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що досягнув пенсійного віку та має необхідний страховий стаж, тому звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення йому пенсії за віком. Однак, оскаржуваним рішенням відповідач відмовив у призначенні пенсії, посилаючись на відсутність необхідного страхового стажу. Позивач вважає таку відмову незаконною та такою, що порушує його право на призначення пенсії за віком.

Відповідач позов не визнав, надав до суду 27.12.2024 відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до ст. 26 Закону № 1058 особи, які звернулись з 01.01.2024 по 31.12.2024, мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 31 року. За даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача станом на 22.07.2024 становить 24 роки 11 місяців 25 днів. Тому, Головним управлінням правомірно відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком з врахуванням ст. 26 Закону № 1058, оскільки на момент звернення у позивача відсутній необхідний страховий стаж, а саме 31 рік. У зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 11.11.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.

З`ясувавши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, дослідивши подані письмові докази, суд встановив таке.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до пенсійного органу із заявою від 22.07.2024 про призначення пенсії за віком.

Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області розглянуло заяву позивача (за принципом екстериторіальності) та прийнято рішення від 29.07.2024 № 232650003671 (а. с. 9) про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У спірному рішенні відповідач зазначив, що страховий стаж позивача складає 24 роки 11 місяць 27 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня дата заповнення трудової книжки та відсутній підпис відповідальної особи, що суперечить пункту 2.2 частини 2 «Іструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» № 58 від 29.07.1993, заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу; за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі згідно довідки від 17.10.2019 № 92, оскільки в довідці відсутній рік початку роботи; за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.04.2024 по 30.06.2024, оскільки відсутні дані в системі персоніфікованого обліку форми ОК-5.

З матеріалів справи вбачається, що відносно позивача була оформлена трудова книжка НОМЕР_1 (а. с. 10 13).

Вважаючи рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивач за захистом своїх прав та інтересів звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Відповідно до положень частини першої статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.

Згідно із ч. 3 ст. 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років.

Згідно частини 4 вказаної статті у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до положень частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до положень частини 4 статті 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі Закон № 1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до приписів статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, пунктом 1 якого, передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку, передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

Тож, у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці, особа має право подати до органів пенсійного фонду довідку, що містить інформацію на підтвердження загального страхового стажу.

Також відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджених наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до п. 2.2 «Заповнення трудових книжок» зазначеної Інструкції заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (п. 2.3 Інструкції).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (п. 2.4 Інструкції).

Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження (п. 2.11 Інструкції).

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка (п. 2.12 Інструкції).

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд зазначає таке.

Як встановив суд рішенням від 29.07.2024 № 232650003671 відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зокрема, пенсійний орган не врахував до стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня дата заповнення трудової книжки та відсутній підпис відповідальної особи.

Із наявної в матеріалах справи копії трудової книжки серії НОМЕР_1 (а. с. 10) суд вбачає, що дійсно на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки відсутня дата її заповнення. Водночас, на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки міститься підпис особи, відповідальної за видачу зазначеної трудової книжки, та проставлена відповідна печатка підприємства, на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Проставлена на першій сторінці трудової книжки печатка відповідає печатці, якою засвідчено перший запис про прийняття позивача на роботу та звільнення із займаної посади (записи № 2, 3 трудової книжки серії НОМЕР_1 ).

Ураховуючи зазначене, твердження відповідача про те, що в порушення п. 2.2 ч. 2 Інструкції відсутній підпис відповідальної особи, не відповідає дійсності, позаяк у графі «підпис особи, відповідальної за видачу трудових книжок» міститься відповідний підпис особи, уповноваженої на видачу трудових книжок.

Натомість, трудова книжка позивача не містить підпису власника книжки, тобто ОСОБА_1 . Однак такий її недоліків не був підставою не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача періодів його роботи згідно трудової книжки та й в цілому, на думку суду, є формальним недоліком її заповнення.

Щодо відсутності дати заповнення трудової книжки, то суд вважає, що такий формальний недолік її заповнення, за загальним правилом, не може бути підставою для органів пенсійного фонду для незарахування до страхового стажу позивача періодів трудової діяльності, що свідчило б про обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

При цьому суд врахував, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносилися відповідальним працівником, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою для висновку про відсутність трудового стажу позивача за спірні періоди.

Позивач не може бути позбавлений права на пенсійне забезпечення через неналежну організацію ведення обліку трудової книжки роботодавцем.

Тому, суд вважає, що періоди роботи позивача згідно із записами трудової книжки підтверджено належними доказами.

Щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача в колгоспі згідно довідки від 17.10.2019 № 92 та період роботи з 01.04.2024 по 30.06.2024, то суд зауважує, що в цій частині позивач не оскаржує рішення Головного управління. Тому суд не надає оцінку не зарахуванню зазначених періодів роботи позивача до його страхового стажу.

Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що Головне управління протиправно не зарахували до страхового стажу позивача періоди його роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 . Тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 29.07.2024 № 232650003671 про відмову у призначенні пенсії позивачу є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд вважає, що для відновлення порушеного права позивача, враховуючи положення ч. 2 ст. 9 КАС України, суд дійшов висновку вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, та задовольнити позовні вимоги шляхом зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 та повторно розглянути заяву від 22.07.2024 про призначення пенсії за віком.

Обраний у справі судом спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам справедливості та забезпечить ефективне поновлення порушеного права позивача з урахуванням обставин цієї справи, оскільки відповідач не надавав оцінки спірним періодам з урахуванням висновків суду у цьому рішенні.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивачки є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 29.07.2024 № 232650003671 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Борисенка Олександра, буд. 7, код ЄДРПОУ 21084076) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) періоди його роботи згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 та повторно розглянути його заяву від 22.07.2024 про призначення пенсії за віком.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Борисенка Олександра, буд. 7, код ЄДРПОУ 21084076) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.

Суддя Алла РУДЕНКО