Рішення № 127769582, 30.05.2025, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2025 року справа № 580/3448/25 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючої судді Бабич А.М., розглянувши в спрощеному письмовому провадженні в залі суду адміністративну справу за позовом адвокатки Отрох А.В. від імені ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

28.03.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов адвокатки Отрох А.В. від імені ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) (далі позивач) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) (далі відповідач) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи зазначив, що позивач проходив службу у відповідача та відповідно до витягу з наказу від 13.01.2025 №13 йому нараховано грошову компенсацію за щорічну невикористану основну відпустку у розмірі 80 днів за 2022-2025 роки, щорічну додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, у розмірі 154 дні за 2015-2025 роки. Оскільки зі змісту наказу не міг установити чи враховувалася при їх обчисленні додаткова грошова винагороди, представник позивача звернувся до відповідача з відповідними запитами. Отримав відповідь від 11.03.2025, відповідно до якої додаткова винагорода не враховується при обчислені компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки. Вважає, що така бездіяльність відповідача суперечить нормам чинного законодавства.

Ухвалою від 2 квітня 2025 року суд прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за його позовом вх.№15819/25 від 28.03.2025 до Військової частини НОМЕР_1 про:

визнання протиправною бездіяльності щодо не включення позивачу до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі - Постанова КМУ №168) при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;

зобов`язання відповідача здійснити перерахунок грошової компенсації позивачу за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 81 день, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Стверджує, що для розрахунку при звільненні відповідної компенсації за невикористані відпустки відповідач всупереч закону не включив у обчислення додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ №168, що порушило його право на належне грошове забезпечення при звільненні та впливає на обчислення його пенсії.

15.04.2025 на адресу суду надійшов відзив відповідача з проханням у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки за всі дні відпустки для лікування після поранення йому нарахована та виплачена додаткова винагорода, передбачена Постановою КМУ №168. Компенсація виплачена при звільненні саме за 80днів невикористаної щорічної основної відпустки (2022 рік - 10днів, 2023 рік 15 днів, 2024 рік 35 днів) Остання за 18.10.2024-16.11.2024. Після лікування позивачу надана відпустка для оформлення документів на звільнення, з огляду на що на такий період увільнення від виконання обов`язків позивач не набув права на додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ №168. На дату звільнення позивач майже 2 місяці не отримував таку додаткову винагороду. Просив урахувати застереження щодо включення таких винагород у розрахунок, вказане в п.6 розділу ХХХІ Порядку №260. Вона не має включатися згідно з позицією Верховного Суду в постанові від 18.09.2023 у справі №420/6607/22.

28.04.2025 на адресу суду надійшла заява вх.№21458/25 (далі - Заява), в якій позивач уточнив позовні вимоги та, крім зазначених вище, просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення позивача до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі - Постанова), при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок грошової компенсації позивачу за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 234 дні, обчисливши її суму, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою, та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою від 01.05.2025 суд прийняв до розгляду вказану Заяву та вирішив продовжити розгляд справи з урахуванням вказаних позовних вимог.

07.05.2025 на адресу суду надійшов відзив відповідача з проханням у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки станом на дату звільнення позивач не набув права на отримання додаткової винагороди. Відповідно, останні майже 2 місяці перед звільненням вона йому не нарахована та невиплачена. Тому відсутні підстави для включення її в розрахунок компенсації невикористаних днів відпустки.

Усі подані документи суд долучив до матеріалів адміністративної справи.

Оскільки обґрунтовані заяви про розгляд справи з викликом сторін у судове засідання суду не надходили, зважаючи на відсутність необхідності призначити в справі експертизу або викликати для допиту свідків, суд вирішив справу розглянути правилами спрощеного провадження без такого виклику (у письмовому провадженні) на підставі письмових доказів.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Позивач проходив публічну службу у відповідача, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_4 від 22.09.2005.

Посвідченням серії НОМЕР_5 від 12 жовтня 2015року Управління персоналу штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 підтверджується, що позивач безтерміново має пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни учасників бойових дій.

Згідно з Витягом з наказу відповідача від 26 листопада 2024 року №349 підтверджується, що позивач вибув для проходження ВЛК з 26.11.2024, знятий з котлового забезпечення частини.

Довідкою ВЛК від 6 грудня 2024 року №889/1т підтверджується, що позивач потребував звільнення від виконання службових обов`язків за станом здоров`я, на строк, необхідний для оформлення звільнення, не більше 30 календарних днів з дня закінчення медичного огляду.

Витягом з наказу відповідача від 10 грудня 2024 року №364 підтверджується, що позивач прибув на службу, та доручено його звільнити від виконання службових обов`язку зв`язку з хворобою на 30 діб з 10 грудня 2024 року до 8 січня 2025 року. Витягом з наказу від 50 від 18 жовтня 2024 року №310 підтверджується вибуття позивача у відпустку за станом здоров`я на 30 діб з 18 жовтня до 16 листопада 2024 року та з 18 жовтня 2024 року знято з котлового забезпечення частини.

Довідкою ВЛК №1564 підтверджується отримання позивачем травми тяжкого ступеня у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини (довідка про обставини поранення від 21.06.2024 № 2788 командира військової частини НОМЕР_6 ), та потребує відпустки для довготривалого лікування реабілітації після поранення на 30 календарних днів.

Витягом з наказу відповідача від 13 січня 2025 року №13 підтверджується його виключення з зі списків особового складу частини та всіх видів грошового забезпечення 13 січня 2025 року. Вказаним наказом доручено виплатити невикористану основну відпустку з урахуванням, що щорічна основна відпустка використана за 22-й рік тривалістю 25 днів, за 23-й рік тривалістю 20 діб, за 24-й рік 15діб, 25-го року не використана. Тому доручено виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік, матеріальну допомогу. Крім того компенсацію за невикористані: 10 днів щорічної основної відпустки 22-й рік, за невикористані 15 днів щорічної основної відпустки за 23-й рік, за невикористані 20 днів щорічної основної відпустки за 2024рік та за невикористані 35 днів щорічної основної відпустки за 2025рік. Вказано, що відпустка, передбачена статтею 16-2 Закону «Про відпустки» та пунктом дванадцятої частини першої статті 12 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (надання учасникам бойових дій у додатково відпустки тривалістю 14 календарних днів зі збереженням грошового забезпечення) за 2015-2025 роки не надавалася, у зв`язку з чим доручено виплатити компенсацію за неї. Крім того доручено виплатити: оклад за військовим званням, посадовий оклад та надбавку за вислугу років за січень 2025 року до дня виключення зі списків особового складу частини; премію 492 % від посадового кладу за січень 2025 року до дня виключення зі списків особового складу частини; надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу військового звання та надбавку за вислугу років за виконання особливо важливих завдань за січень 2025 року до дня виключно за списків особового складу частини. Виплатити одноразову грошову допомогу у разі звільнення військової служби у розмірі 50% грошового забезпечення за 10 повних відслужених календарних років. Виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно за весь період проходження військової служби.

Супровідним листом від 17 березня 2025 року відповідача на запит адвоката позивача підтверджується направлення йому довідки про виплачені суми додаткової винагороди під час воєнного стану з додатковим повідомленням, що відповідно до пункту 31-го наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 суми додаткової винагороди, виплачені під час воєнного стану, не входять до розрахунку компенсації за невикористану відпустку при звільненні.

Довідкою відповідача від 11 березня 2025 року підтверджується нараховані та виплачені суми додаткової винагороди позивачу за період його служби у військовій частині з 1 січня 22-го року до 13 січня 25 року. Зокрема, додаткова винагорода у розмірі до 30000,00грн виплачена щомісячно за березень-грудень 2022 року, січень-лютий 2023 рік, а також з червня до жовтня 2023 року, з січня до березня 2024-го року, з травня до вересня 2024 року. Додаткова допомога в розмірі до 100000,00грн виплачена за серпень вересень 2024року, а також грудень 2024 року.

Довідкою відповідача від 14 квітня 2025 року №171 підтверджується суми нарахованого та виплаченого грошового забезпечення при звільненні позивача, в які входять: посадовий оклад 339,68грн, посадовий оклад 12291,61грн, надбавка за вислугу року 652,52грн, НОПС 1484грн, премія 6355,00грн, компенсація (утримання за невикористані дні основної та додаткової відпустки 62007,59грн, компенсація за невикористані дні відпустки УБД 119364,61грн та грошова допомога при звільненні в сумі 120139,70грн. Згідно з приміткою до довідки під час розрахунку нарахування грошового забезпечення не включається суми додаткових винагород згідно з постановою КМУ №168 від 28 лютого 2022 року, оскільки вони не входять до сум грошового забезпечення, а з 16.11.2024 до 13.01.2025 позивач не набув права на отримання додаткової винагороди передбаченої цією постановою КМУ №168.

Тому позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Де вирішення спору суд врахував, що згідно з абзацом 2-м статті дев`ятнадцятої Конституції України всі органи державної влади їх посадові та службові особи зобов`язані діяти виключно в порядку межах і спосіб, що визначені законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

У частині другій статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) наведений перелік складових грошового забезпечення: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Приписи частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII вказують, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 3 Постанови № 704 виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу визначено здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністерством оборони України.

Відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII, Постанови № 704 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам від 07.06.2018 № 260 (далі Порядок №260).

Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби урегульована нормами розділу ХХХІ вказаного порядку.

Зокрема, відповідно до п.3 зазначеного розділу у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

При цьому грошове забезпечення за період наданої відпустки або розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюється з такого розрахунку:

тим, які мають вислугу до 10 календарних років, - 2,5 календарних дня;

тим, які мають вислугу від 10 до 15 календарних років, - 2,9 календарних дня;

тим, які мають вислугу від 15 до 20 календарних років, - 3,3 календарних дня;

тим, які мають вислугу 20 і більше календарних років, - 3,8 календарних дня.

Одержана в результаті обчислення тривалість відпустки округлюється в бік збільшення до повного дня.

Грошове забезпечення за період відпустки виплачується до дня закінчення відпустки включно на підставі наказу командира військової частини.

Суд урахував відсутність рішень про неправильність обчислень відповідачем днів використаних та невикористаних основних та додаткових видів оплачуваних відпусток. При цьому заявлена позивачем кількість невикористаних днів оплачуваних відпусток в сумі 234 дні документально не підтверджена сукупністю доказів, позаяк відсутні докази проходження служби зі статусом УБД повних років, у т.ч.2015 року.

Згідно з п.5 розділу ХХІ Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.

Постанова № 704 передбачає, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу, окладу за військовим званням включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії).

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), у пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Отже, додаткова винагорода на період дії воєнного стану, яка встановлена Постановою № 168, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення військовослужбовців, виплата якої має регулярний щомісячний характер у разі виконання визначених бойових завдань та водночас обмежена строком дії воєнного стану в Україні.

То ж правова природа додаткової винагороди, запровадженої постановою Кабінету Міністрів України № 168, це додатковий вид грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.

Водночас у пункті 16 розділу І Порядку № 260 визначено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби урегульована приписами пункту 6 розділу ХХХІ Порядку №260, що для спірних правовідносин застосовується в редакції Наказу Міністерства оборони України № 566 від 26.09.2023 до внесення змін Наказом Міністерства оборони № 23 від 15.01.2025 (на дату звільнення позивача зі служби у відповідача 13.01.2025).

Зокрема, пунктом 6 розділу XXIII Порядку № 260 у вказаній редакції встановлено,

що розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Верховний суд у складі колегії суддів касаційного адміністративного суду у постанові від 29 січня 2025-го року в справі №240/34080/23, у постановах від 08 серпня 2024 року у справі №240/26703/23, від 23 вересня 2024 року у справі № 240/32125/23, від 23 вересня 2024 року у справі № 240/33138/23, від 26 листопада 2024 року № 240/1800/24 констатував, що за своєю правовою природою додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час дії воєнного стану. Також Верховний Суд констатував, що, делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що ураховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців.

Оскільки для обчислення компенсації за невикористані дні основної щорічної та додаткової відпусток виключень, як наприклад, для обчислення допомоги на оздоровлення згідно з п.6 розділу ХХІІІ, п.6 розділу ХХХІ не містить, доводи позивача щодо обов`язку відповідача включити отримані ним суми коштів, передбачені Постановою КМУ №168, як додаткові складові його грошового забезпечення, обґрунтовані, а твердження відповідача, що вони не входять у такій види грошового забезпечення безпідставні.

Суд, виконуючи ч.5 ст.242 КАС України, урахував висновок щодо застосування зазначених норм права, вказаний у постанові Верховного Суду від 20.08.2024 у справі №420/693/23 (адміністративне провадження № К/990/36339/23) про те, що ураховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ № 168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, що виплачувався позивачу, починаючи з травня 2022 року і до дня його звільнення, указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсацій як за основну так і невикористану додаткову відпустки.

Правова позиція в справі № 420/6607/22 від 18.09.2023, висловлена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного суду, на яку посилається відповідач, не застосовна для цієї справи, оскільки в ній інший предмет спору: у цій справі КАС ВС досліджував питання правомірності відмови поліцейській у нарахуванні та виплаті додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ від 28.02.2023 №168.

Вказаними вище довідками про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивача підтверджують, що відповідач порушив зазначені норми права при обчисленні компенсацій за невикористані позивачем відпустки. Тому суд дійшов висновку, що за всі такі дні він мав обов`язок для обчислення урахувати отриману позивачем додаткову винагороду, вказану в постанові КМУ №168. Посилання відповідача на те, що позивачу не було за 2 місяці до звільнення її виплачено, спростовуються змістом вказаної вище довідки від 11 березня 2025 року.

Виконуючи завдання адміністративного суду, вказане ст.2 КАС України, наявні підстави визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо включення до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток під час звільнення та зобов`язати здійснити її перерахунок за всі дні невикористаних оплачуваних відпусток (основних і додаткових), обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у вказаних вище частинах.

Оскільки судові витрати позивача не підтверджені доказами, відсутні підстави для їх розподілу згідно зі ст.ст.132-139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2-20, 72-78, 138-139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1.Задовольнити частково адміністративний позов адвокатки Отрох А.В. від імені ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо включення до складу його грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток під час звільнення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) за всі дні невикористаних оплачуваних відпусток (основних і додаткових), обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Анжеліка БАБИЧ

Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 30.05.2025.