Ухвала суду № 127769576, 30.05.2025, Черкаський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

30 травня 2025 року Справа № 580/5171/24 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової за участі секретаря судового засідання В.С.Процено розглянув у порядку письмового провадження заяву про зміну способу і порядку виконання рішення у справі №580/5171/24 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська 23, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 21366538) про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, постановив ухвалу.

27.05.2025 вх. №26871/25 представник заявника адвокат Єрьоміна В.А. звернулася до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 у справі №580/5171/24, а саме: змінити спосіб і порядок виконання рішення, яке виніс Черкаський окружний адміністративний суд від 19 червня 2024 року у справі №580/5171/24 із зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.03.2022 №ФР51694 з урахуванням виплачених сум, на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.04.2019 по день проведення перерахунку, в сумі 250819,97 грн.

28.05.2025 заяву про зміну способу і порядку виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 у справі №580/5171/24 призначити до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи.

Згідно з частиною 2 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

19.06.2024 рішенням Черкаського окружного адміністративного суду, суд адміністративний позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області від 25.10.2023 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.03.2022 №ФР51694 з урахуванням виплачених сум.

08.08.2024 Черкаським окружним адміністративним судом виданий виконавчий лист у справі №580/5171/24 про зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтуванні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 580/5171/24 зазначається, що з дати набрання законної сили по теперішній час, відповідачем рішення суду не було виконано в повному обсязі, згідно з випискою боргу відповідача на виконання рішення суду було розраховано суму доплати за період з 01.04.2019 по 30.09.2024, яка складає 250819,97 грн, проте вона не виплачена, однак докази щодо здійснення судового контролю у межах ст.287 КАС України не надані.

Відповідно до частини 1 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення. Питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Конституція України гарантує кожному право порушити у суді будь-який позов, що стосується його прав та обов`язків. Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не мало б сенсу без можливості виконання рішення суду. Європейський суд з прав людини зазначає, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу (рішення у справі Деркач та Палек проти України, від 06.06.2005, заяви № 34297/02 та №39574/02).

Відповідно до ч. 1 статті 370 КАС України, судове рішення, що набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і належить виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ч. 4 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України, примусове виконання судових рішень у адміністративних справах здійснюється у порядку, встановленому законом.

Суд зазначає, що у разі не виконання боржником рішення суду добровільно, виконання судового рішення здійснюється в примусовому порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень. Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених Законом №1404 випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів. Згідно із статтею 10 Закону №1404 заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені Законом №1404. Відповідно до п. 1 частини 1 статті 26 Закону №1404, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа.

Суд зазначає, що із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення може звернутися державний виконавець у випадках, що встановлені законом - передбачено частиною 2 статті 7 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень: у разі якщо рішення суду, зазначені в частині 1 цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення. Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення. Згідно частин 3, 4 статті 33 Закону України Про виконавче провадження за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Законом можуть встановлюватися особливості щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Суд враховує, що зміна способу і порядку виконання рішення може бути здійснено виключно за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під обґрунтованими підставами варто розуміти наявність обставин, що є об`єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб та наявність таких обставин має бути підтверджена належними та допустимими доказами.

У заяві про зміну способу і порядку виконання судового рішення від 19.06.2024 № 580/5171/24 представником позивача не обґрунтувано наявних обставин, існування яких істотно ускладнює виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 580/5171/24 або робить виконання неможливим.

Саме по собі часткове виконання судового рішення у встановлений виконавцем строк чи наявність заборгованості/боргу не є обставинами для зміни способу виконання, позаяк статтею 5 Закону України Про виконавче провадження на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) покладається примусове виконання рішень.

Неналежне виконання відповідачем судового зобов`язання в частині несвоєчасної виплати перерахованої суми у розумінні статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути вагомою причиною для зміни способу і порядку виконання судового рішення, позаяк не свідчить про неможливість виконання. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, що встановлені виконавчим документом і Законом №1404.

За змістом статті 63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення належить негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець здійснює зокрема попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та приймає постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частини 2 статті 75 Закону №1404 у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі № 279/7157/15-а (ЄДРСР 76246303) зазначено, що підставою для застосування правил статті 378 Кодексу адміністративного судочинства є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення у адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд встановив, що відсутні підстави для висновку про те, що виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 у справі № 580/5171/24 є неможливим/ускладненим в умовах дії режиму воєнного стану.

Суд встановив, що ОСОБА_1 у контексті вимог статті 5 КАС України самостійно обрав спосіб захисту свого порушеного права, звернувшись до суду із позовом про зобов`язання здійснити перерахунок з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.03.2022 №ФР51694, з урахуванням проведених виплат.

Представник позивача - адвокат просить змінити не спосіб виконання рішення суду, а спосіб захисту - судове рішення по суті позовних вимог і вирішити нову позовну вимогу про стягнення коштів у сумі 250819,97 грн, що суперечить принципу правової визначеності і засадам судочинства.

У постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі №281/1618/14-а (ЄДРСР 83330657) зазначено: зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом під час ухвалення рішення способу відновлення порушеного права.

Суд за встановлених обставин і оцінених доказів дійшов висновку, що у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення від 19.06.2024 у справі №580/5171/24 належить відмовити.

Керуючись статтями 5, 205, 223, 241, 243, 245, 248, 256, 370, 372, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Єрьоміної В.А. про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі №580/5171/24.

Ухвала набрала законної сили відповідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.6 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21.

Копію ухвали направити сторонам справи.

СуддяЛариса ТРОФІМОВА