Рішення № 127769055, 30.05.2025, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/18302/24

РІШЕННЯ

іменем України

30 травня 2025 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , у якому просить визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в частині призову його на військову службу, зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити зі списків особового складу. В обґрунтування позову зазначає, що стосовно нього відповідачем 1 протиправно прийнятий наказ про призов на військову службу під час мобілізації. Посилається на те, що оскільки він з 2020 року є студентом денної форми навчання, має статус здобувача фахової вищої освіти, він взагалі не підлягав призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Від відповідачів відзиви у справі у встановлений законом строк не надійшли.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

При вирішенні справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 1 Закону України від 21 жовтня 1993№ 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) мобілізаційна підготовка - це комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України, інші військові формування), сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період; мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно з ч. 8 ст. 4 Закону №3543-ХІІ з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону №3543-ХІІ громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Частина 3 ст. 22 Закону № 3543 передбачає, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до абзацу 2 частини ст. 23 Закону №3543-ХІІ (в редакції Закону № 2745-VIII від 06.06.2019, яка була чинна на момент мобілізації позивача) призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.

Пункт 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі Положення №154) встановлює, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Пунктом 11 Положення №154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема: розподіляють призовників під час їх приписки до призовних дільниць і призову на строкову військову службу за видами (родами сил і військ) Збройних Сил, іншими військовими формуваннями; організовують та проводять професійно-психологічний відбір громадян під час приписки до призовної дільниці, призову на військову службу, службу у військовому резерві, відбору кандидатів на військову службу за контрактом; беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві; оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджене Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі (пункт 1).

Відповідно до п. 3 розділу І Положення №1153/2008 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) громадяни, які добровільно вступають на військову службу (далі - військова служба за контрактом) або призиваються, проходять обов`язковий медичний огляд у порядку, що затверджується Міністерством оборони України за погодженням із центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я. Згідно з п. 10 статті 14 Закону №2232-ХІІ за результатами медичного огляду громадянина України і з урахуванням рівня його освітньої підготовки, особистих якостей, роду діяльності та спеціальності комісія з питань приписки може прийняти одне з таких рішень: придатний для військової служби та попередньо призначений до служби у Збройних Силах України чи іншому військовому формуванні; тимчасово непридатний до військової служби, потребує лікування; підлягає направленню на додаткове медичне обстеження та проведення повторного медичного огляду (із зазначенням дати проведення); непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, підлягає взяттю на облік військовозобов`язаних; непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку, підлягає виключенню з військового обліку; підлягає взяттю на військовий облік військовозобов`язаних як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі, обмеження волі, арешту, виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання; підлягає виключенню з військового обліку як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Пунктом 4 ч. 1 статті 24 Закону №2232-XII передбачено, що початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.05.2022 №109 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації" мобілізовано зазначеним ІНФОРМАЦІЯ_4 до складу Збройних сил України на підставі указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022.

З наявних у справі доказів вбачається, що ОСОБА_1 з 17.03.2023 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується її довідкою, виданою 03.05.2023 за №1837/60/40/446. Позивача зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 наказом командира (по стройовій частині) №16 від 17.04.2023. Вказані відомості також вбачаються з військового квитка позивача серії НОМЕР_2 , копія якого є у справі.

Встановлено також, що позивач на момент призову на військову службу по мобілізації був студентом денної форми навчання факультету інноваційних технологій Університету митної справи та фінансів, починаючи з 08.09.2020 (наказ про зарахування від 08.09.2020 №318кс.), здобуваючи першу фахову вищу освіту.

Зазначена обставина підтверджується довідкою №122-35/405 від 24.09.2024 за підписом декана факультету і відповідачами не спростовується. Те, що позивач є студентом вказаного навчального закладу, також доводиться студентським квитком серії НОМЕР_3 від 25.10.2021 (дійсний до 30.06.2025), копія якого є у справі.

Ухвалою від 31.03.2025 суд витребував у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином завірені копії документів особової справи ОСОБА_1 та всю інформацію, яка стосується його призову на військову службу, інформацію про те, на якій підставі, передбаченій яким законом, був мобілізований ОСОБА_1 (якого віку на момент мобілізації він був), інформацію про те, чи надходили до ІНФОРМАЦІЯ_4 документи про навчання позивача і чи звертався він щодо цього питання.

У позові позивач покликається на те, що звертався до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби, який розглянутий не був. Військова частина вказану обставину ніяк не спростовує і не підтверджує.

Як зазначає відповідач у листі від 08.04.2025, особова справа стосовно ОСОБА_1 у ІНФОРМАЦІЯ_4 не формувалась, як підстава мобілізації вказаний лише Указ Президента України від 24.02.2022 №69/2022.

У той же час, відповідачами суду не надані належні докази того, що на момент видання наказу про призов на військову службу позивач мав статус військовозобов`язаного. ІНФОРМАЦІЯ_5 не надані належні докази того, що позивач до моменту його мобілізації у 2022 році проходив строкову службу та був визнаний обмежено - придатним, або проходив службу за контрактом у Збройних силах України.

Натомість, з наданих суду доказів вбачається, що станом на момент прийняття начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 наказу від 18.05.2022 №109 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації" ОСОБА_1 не міг бути призваний на військову службу по мобілізації, адже був здобувачем першої фахової вищої освіти на денній формі навчання у вищому навчальному закладі ( відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію")

Позивач також стверджує, що на підтвердження відсутності підстав для призову його на військову службу він з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 , усно повідомив про те, що є студентом денної форми навчання в університеті, пред`явивши працівникам РТЦК та СП студентський квиток.

У листі від 08.04.2025 №4379 на ухвалу суду ІНФОРМАЦІЯ_4 зазначив, що надходження документів про навчання ОСОБА_1 у ІНФОРМАЦІЯ_4 не зафіксовано. Водночас докази, які б належним чином доводили вказану обставину, відповідач суду також не надав.

Відповідно до Положення №154 обов`язок щодо перевірки наявності підстав для відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу покладено на відповідні районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а тому ІНФОРМАЦІЯ_4 мав, але не виконав обов`язок перевірити наявність чи відсутність у позивача підстав для одержання відстрочки від призову за мобілізацією.

Докази, які б спростували вказані обставини, відповідачі суду на надали, що дозволяє трактувати це на користь позивача, позаяк суб`єкт влади не довів належними доказами протилежне.

З огляду на зазначене, після одержання від позивача інформації стосовно його навчання відповідач повинен був вчинити дії з метою перевірки та підтвердження/спростування таких відомостей. Натомість суду не надані належні докази того, що ІНФОРМАЦІЯ_2 звертався до університету, інших уповноважених осіб/навчальних закладів або до відповідних інформаційних систем із запитами з метою перевірки, підтвердження або спростування відомостей про перебування позивача на навчанні.

Відтак, ІНФОРМАЦІЯ_2 не доведено належними доказами те, що стосовно ОСОБА_1 станом на момент прийняття наказу щодо призову на військову службу не існувати обґрунтовані обставини, що виключали можливість призову його на військову службу по мобілізації.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Зважаючи на досліджені обставини та докази, суд вважає обґрунтованою позовну вимогу про визнання протиправними дій в частині прийняття наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов позивача на військову службу під час мобілізації. З метою ефективного захисту права особи суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог та скасувати цей наказ в частині, яка стосується ОСОБА_1 .

Вирішуючи позовну вимогу про зобов`язання відповідача виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини, суд враховує те, що Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не передбачає самостійну та конкретну підставу для звільнення військовослужбовця у разі встановлення судом незаконності прийняття його на військову службу, у тому числі шляхом незаконної мобілізації.

Водночас, протиправний наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 18.05.2022 №109 станом на цей час не є таким, що вичерпав свою дію, оскільки наслідки неправомірних дій суб`єкта владних повноважень щодо незаконної мобілізації позивача тривають для останнього до сьогодні.

Судом встановлено, що на цей час у національному законодавстві відсутні норми права, які регулюють спірне питання, адже відсутній чіткий механізм поновлення прав особи, яка була незаконно мобілізована, шляхом використання легітимних процедур звільнення зі служби. Це означає, що для фізичних осіб, які зазнали неправомірного втручання зі сторони держави у особі відповідного суб`єкта влади, і для поновлення прав яких не встановлений чіткий порядок, виникає ситуація правової невизначеності, яка може тривати роками.

Разом з тим, ризик негативних наслідків будь-якої помилки державного органу, пов`язаної з неналежним урядуванням, повинен покладатись на державу, а не на особу, відтак помилки не можуть виправлятись за рахунок осіб, які зазнали протиправного втручання.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Крім того, суд послуговується практикою Європейського суду з прав людини.

Аналізуючи рішення Європейського суду з прав людини, можна виокремити такі основні складові принципу належного урядування, які становлять його зміст:

1) на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок;

2) у разі, якщо йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб;

3) ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються;

4) принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість;

5) потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу; державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків;

6) такі помилки не повинні бути усунені за рахунок зацікавленої особи, особливо там, де немає конфлікту приватних інтересів.

Зазначені підходи до тлумачення цього принципу наведені у таких рішеннях у справах Європейського суду з прав людини, як: «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п. 73), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pinc v. The Czech Republic п. 58), «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia п. 74), «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia п. 40), «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia п. 67), «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine, п. 71) та інших.

Отже, у разі відсутності дієвого механізму поновлення права особи не повинен унеможливлюватись загалом захист її інтересів, гарантованих Конституцією України, що означає, що у цьому випадку держава повинна самостійно нести відповідальність за невиконання нею свого зобов`язання або за допущені порушення.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд не позбавлений права захистити інтереси особи, виходячи в першу чергу зі змісту вказаного принципу.

В свою чергу, допущені законодавцем прогалини у правових актах та нормах, а також вчинені суб`єктами влади порушення під час застосування таких правових норм, не можуть виправдовувати неправомірне втручання в реалізацію особою належних їй прав та інтересів.

Суд також враховує те, що позивач, не дивлячись на незаконність рішення про його призов на військову службу, понад 3 роки перебував на військовій службі, фактично виконуючи обов`язок, передбачений статтею 65 Конституції України.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Водночас, Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 № 1153/2008, не передбачає особливостей щодо процедури виключення зі списків особового складу військової частини тих військовослужбовців, які були зараховані на службу внаслідок дій суб`єкта влади, що не відповідали вимогам закону в частині порядку призову/мобілізації на службу. Зважаючи на це суд вважає, що у цьому випадку можливим ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання командира військової частини, де позивач проходить службу, виключити його зі списків особового складу.

Оскільки відповідачі не спростували доводи позивача належними джазами і не довели суду протилежне, позов є обґрунтований та підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.05.2025 №109 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації" в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, а також визнати протиправними дії, пов`язані з прийняттям цього наказу.

Зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 30 травня 2025 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 ) Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 ) Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_6 )

Головуючий суддя І.С. Козачок