Ухвала суду № 127767563, 30.05.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/16725/25

УХВАЛА

30 травня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:

- Визнати протиправними дії Міністерства оборони України, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про анулювання бронювання ОСОБА_1 .

- Зобов`язати Міністерство оборони України в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних запис про анулювання бронювання ОСОБА_1 та відновити відомості щодо відстрочки у відповідності до п.1 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Також 28.05.2025 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просить: заборонити Міністерству оборони України в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 та будь-якого іншого територіального центру комплектування та соціальної підтримки вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування поданої заяви заявник вказав, що він є військовозобов`язаною особою, яка перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 (номер в реєстрі Оберіг 220120251320454400002). З 03.04.2024 року по сьогоднішній день позивач є членом Наглядової ради ПрАТ «Рівнеобленерго» (код ЄДРПОУ 05424874, об`єкт критичної інфраструктури якій має стратегічне значення для економіки та безпеки держави і вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності або річний розмір чистого доходу перевищує 200 млн. гривень). Тому у відповідності до пунктів 5, 26 Порядку бронювання Позивача було заброньовано через портал Дію в січні 2025 року. Інформація про бронювання відображалась і в Резерві +, і у відомостях з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що підтверджуєтеся наданими до позову документами. Проте, 22.04.2025 року позивачем було виявлено про відсутність запису про бронювання в Резерв + без будь-яких на то підстав.

Позивач вважає, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення суду по суті, оскільки Міноборони та будь-яке ТЦКтаСП у відповідності до вимог законодавства може мобілізувати позивача до лав сил оборони у будь-який час, що вже намагалось здійснити Подільське РТЦКта СП 24.05.2025 року.

Позивач вказав, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду, оскільки процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу, шляхом її звільнення.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 КАС України).

Згідно з ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За приписами ч.2 ст.151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частиною 1 ст.154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.

За змістом ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та доведеності належними доказами обставин, на які посилається заявник в заяві; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи наявна хоча б одна з вищенаведених обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Суд зауважує, що можливість призову позивача на військову службу під час мобілізації прямо випливає з рішення (дій) відповідачів щодо анулювання бронювання позивача, яке є предметом спору в даній справі.

Отже, заборона, яку просить застосувати позивач в порядку забезпечення позову, є співмірною з заявленими позовним вимогами, оскільки дії з мобілізації позивача, про заборону вчинення яких просить позивач, безпосередньо випливають з оскаржуваного анулювання бронювання.

Також суд бере до уваги, що невжиття зазначених заходів забезпечення позову вочевидь унеможливить виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог, та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу, шляхом її звільнення.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову в частині заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 та будь-якому іншому територіальному центру комплектування та соціальної підтримки вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У той же час підстав для встановлення такої заборони Міністерству оборони України суд не вбачає, оскільки вказана особа безпосередньо не здійснює призов громадян на військову службу під час мобілізації.

Тому заява позивача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256, 293 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 та будь-якому іншому територіальному центру комплектування та соціальної підтримки вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У решті заяви - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня складення повної ухвали.

Суддя В.В. Андрухів