Рішення № 127767495, 29.05.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10091/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі судді Бутенка А.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління ДСА України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Територіального управління ДСА України в Одеській області, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо нарахування ті виплати судді у відставці Біляївського районного суду Одеської області ОСОБА_1 грошової компенсації при звільненні: за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 18.06.2023 року по 31.12.2023 року тривалістю 21 календарний день; за невикористану щорічну додаткову відпустку за період роботи з 18.06.2023 року по 31.12.2023 року тривалістю 8 календарних днів; за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 01.01.2024 року по 17.06.2024 року тривалістю 19 календарних днів; за невикористану щорічну додаткову відпустку за період роботи з 01.01.2024 року по 17.06.2024 року тривалістю 7 календарних днів; за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 18.06.2024 року по день відрахування зі штату тривалістю 21 календарний день; за невикористану частину щорічної додаткової відпустки за період роботи з 18.06.2024 року по день відрахування зі штату тривалістю 7 календарних днів; всього 83 календарні дні, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судці у розмірі 2102 гривень;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області провести нарахування та виплату судді у відставці Біляївського районного суду Одеської області ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої грошової компенсації при звільненні: за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 18.06.2023 року по 31.12.2023 року тривалістю 21 календарний день; за невикористану щорічну додаткову відпустку за період роботи з 18.06.2023 року по 31.12.2023 року тривалістю 8 календарних днів з урахуванням вимог статті 135 Закону України Про судоустрій і статус судців, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2023 складає 3028,00 грн. та надбавки за вислугу років у розмірі 50% від посадового окладу, з врахуванням виплачених сум та утримань, передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області провести нарахування та виплату судді у відставці Біляївського районного суду Одеської області ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої грошової компенсації при звільненні: за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 01.01.2024 року по 17.06.2024 року тривалістю 19 календарних днів; за невикористану щорічну додаткову відпустку за період роботи з 01.01.2024 року по 17.06.2024 року тривалістю 7 календарних днів; за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 18.06.2024 року по день відрахування зі штату тривалістю 21 календарний день; за невикористану частину щорічної додаткової відпустки за період роботи з 18.06.2024 року по день відрахування зі штату тривалістю 7 календарних днів, з урахуванням вимог статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2024 складає 3028,00 грн. та надбавки за вислугу років (з 04.02.2024 року) у розмірі 60% від посадового окладу, з врахуванням виплачених сум та утримань, передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивача звільнено з посади судді Біляївського районного суду Одеської області у зв`язку з поданням заяви про відставку. Відповідно до п.2 наказу Біляївського районного суду Одеської області від 19.12.2024 № 6-ос визначено виплатити позивачу грошову компенсацію: за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 18.06.2023 року по 31.12.2023 року тривалістю 21 календарний день; за невикористану щорічну додаткову відпустку за період роботи з 18.06.2023 року по 31.12.2023 року тривалістю 8 календарних днів; за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 01.01.2024 року по 17.06.2024 року тривалістю 19 календарних днів; за невикористану щорічну додаткову відпустку за період роботи з 01.01.2024 року по 17.06.2024 року тривалістю 7 календарних днів; за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 18.06.2024 року по день відрахування зі штату тривалістю 21 календарний день; за невикористану частину щорічної додаткової відпустки за період роботи з 18.06.2024 року по день відрахування зі штату тривалістю 7 календарних днів; всього 83 календарні дні. Однак, під час звільнення позивачу виплата компенсації за невикористану відпустку здійснена не в повному обсязі, оскільки при її нарахуванні застосовано базовий розмір посадового окладу судді із врахуванням «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судці» в сумі 2102,00 гривень, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік», що не відповідає положенню статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якого базовий розмір посадового окладу судді повинен був визначеним станом на 01 січня 2023 року та 01 січня 2024 року та повинен становити 3028,00 грн. Позивач не погоджується із сумою виплаченої компенсації за невикористану відпустку та вважає, що відповідачем порушив право позивача на належне матеріальне забезпечення.

29.04.2025 року від Територіального управління ДСА України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що позивач отримала грошову компенсацію при звільненні: за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 18.06.2023 року по 31.12.2023 року тривалістю 21 календарний день; за невикористану щорічну додаткову відпустку за період роботи з 18.06.2023 року по 31.12.2023 року тривалістю 8 календарних днів; за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 01.01.2024 року по 17.06.2024 року тривалістю 19 календарних днів; за невикористану щорічну додаткову відпустку за період роботи з 01.01.2024 року по 17.06.2024 року тривалістю 7 календарних днів; за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 18.06.2024 року по день відрахування зі штату тривалістю 21 календарний день; за невикористану частину щорічної додаткової відпустки за період роботи з 18.06.2024 року по день відрахування зі штату тривалістю 7 календарних днів; всього 83 календарні дні, що розрахована з величини 2102,00 грн . Разом з цим, позивач стверджує про порушення її прав, що виявилось у виплаті компенсації за не використану відпустку з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн. Саме вказані дії позивач вважає протиправним. Відповідач не спростовує факту здійснення відповідних розрахунків з позивачем використовуючи величину - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: 2102 гривні. При цьому, відповідач не погоджується з доводами позивача щодо неправомірності своїх дій при застосуванні розрахункової величини в розмірі 2102 гривні замість 3028,00 грн. Статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначено про обчислення посадового окладу судді виходячи з "30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року". Іншого розміру суддівської винагороди стаття 135 спеціального Закону №1402 не визначає. Розмір прожиткового мінімуму для визначення посадового окладу судді встановлюють інші закони, які доповнять частину третю статті 135 Закону 1402-VIII і становитимуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді. Зазначеного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 листопада 2020 року в справі №200/9195/19-а, аналізуючи норми законодавства за подібних фактичних обставин справи. Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року №2710-IX (далі - Закон № 2710-ІХ) та Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року №3460-IX (далі - Закон № 3460-ІХ). Статтею 7 Закону № 2710-ІХ визначено у 2023 році установити з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні. Статтею 7 Закону № 3460-ІХ визначено у 2024 році установити з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні. Отже, з 01 січня 2023 року та з 01 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді становить 2102 грн., тому використовувати величну іншу ніж прямо передбачено Законом, у відповідача не було правових підстав.

27.05.2025 року надійшли додаткові пояснення від представника відпоідача.

Заяви чи клопотання від сторін не надходили.

Процесуальні дії, вчинені судом.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Обставини справи.

ОСОБА_1 у період з 2006 року по 2024 року працювала на посаді судді Біляївського районного суду Одеської області.

Рішенням Вищої Ради Правосуддя № 3698/0/15-24 від 19.12.2024 року позивача звільнено з посади судді Біляївського районного суду Одеської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Наказом Біляївського районного суду Одеської області № 6-ос від 19.12.2024 року ОСОБА_1 відраховано зі штату Біляївського районного суду Одеської області з 19.12.2024 року.

Відповідно до п.2 наказу Біляївського районного суду Одеської області від 19.12.2024 № 6-ос призначено виплатити позивачу грошову компенсацію:

- за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 18.06.2023 року по 31.12.2023 року тривалістю 21 календарний день;

- за невикористану щорічну додаткову відпустку за період роботи з 18.06.2023 року по 31.12.2023 року тривалістю 8 календарних днів;

- за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 01.01.2024 року по 17.06.2024 року тривалістю 19 календарних днів;

- за невикористану щорічну додаткову відпустку за період роботи з 01.01.2024 року по 17.06.2024 року тривалістю 7 календарних днів;

- за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 18.06.2024 року по день відрахування зі штату тривалістю 21 календарний день;

- за невикористану частину щорічної додаткової відпустки за період роботи з 18.06.2024 року по день відрахування зі штату тривалістю 7 календарних днів.

Всього 83 календарні дні.

12.02.2025 року позивач звернулася до Територіального управління ДСА України в Одеській області із заявою в якій просила надати інформацію про розмір нарахованої та сплаченої вихідної допомоги при звільненні.

Листом від 17.02.2025 року ТУ ДСА України в Одеській області повідомило, що посадовий оклад судді станом на 01.01.2024 року розрахований, виходячи з прожиткового мінімуму 2102 грн.

Вказаний факт не заперечується відповідачем, а тому не потребує доведення сторонами.

Вважаючи протиправними такі дії відповідача, позивач звернулась до суду з цим позовом за захистом порушеного права.

Джерела права й акти їх застосування.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Приписами ст. 43 Конституції України визначено, зокрема, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).

У преамбулі Закону №1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Частиною 1 ст. 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Згідно з ч. 1 ст. 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 135 цього Закону суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Приписами ч. 3 ст. 135 вказаного Закону визначено, що базовий розмір посадового окладу, зокрема, судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

На підставі п. 2 ч. 4 ст. 135 Закону №1402-VIII до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовується регіональний коефіцієнт 1,2 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 135 Закону №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб - 2684 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

Висновки суду.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці Рішень Конституційного Суду України, зокрема в Рішеннях від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 01.12.2004 №19-рп/2004, від 11.10.2005 №8-рп/2005, від 22.05.2008 №10-рп/2008, від 03.06.2013 №3-рп/2013, а також від 04.12.2018 №11-р/2018.

При вирішенні спору суд виходить із того, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

З 30.09.2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України на підставі Закону України від 02.06.2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».

Цим Законом, зокрема, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище.

Конституція України у редакції Закону №1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».

З цією конституційною нормою співвідносяться норми ч. 1 ст. 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у ст. 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України.

Пунктом 1 ч. 3 та п. 1 ч. 4 ст. 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Водночас розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, насамперед залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо, наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV (далі - Закон №966-XIV).

Відповідно до ст. 1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону №966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Суд зазначає, що Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».

Разом з тим, суд звертає увагу, що з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 року у справі № 240/9028/24 відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, і зазначає про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 року у справі № 240/9028/24 виснувала, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Водночас законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні. Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням вищевказаного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині перерахунку та виплати грошової компенсації при звільненні за невикористану частину щорічної основної та додаткової відпустки за 2023-2024 року із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у розмірі 2 684 грн та абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у розмірі 3 028 грн.

Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати грошової компенсації при звільненні: за невикористану частину щорічної основної відпустки та за невикористану щорічну додаткову відпустку, виходячи з надбавки за вислугу років у розмірі 50% та 60% від посадового окладу, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, а саме розрахунково-платіжною відомістю по нарахуванню суддівської винагороди № 737/25 від 17.02.2025 року, позивачці розрахунок компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за період з 18.06.2023 року по 31.12.2023 року здійснювався із врахуванням надбавки за вислугу років у розмірі 50%, та за періоди з 01.01.2024 року по 17.06.2024 року та з 18.06.2024 року по день відрахування зі штату здійснювався із врахуванням надбавки за вислугу років у розмірі 60%.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність порушеного права в цій частині позовних вимог.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Розподіл судових витрат.

Згідно з вимогами ст.139 КАС України судові витрати не стягуються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.п.1,9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління ДСА України в Одеській області (вул. Д. Іванова, 2, м.Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 26302945) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

СуддяА.В. Бутенко

.