Рішення № 127765725, 29.05.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2025 року справа №320/29939/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.07.2023 №262240021832 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до вимог ч. 2 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 з 13.07.2023 пенсію за віком відповідно до вимог ч. 2 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до положень частини 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За принципом екстериторіальності її звернення було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке рішенням №262240021832 від 20.07.2023 відмовило в призначенні пенсії.

У рішенні про відмову зазначено, що підставою для негативного висновку стала відсутність необхідного страхового стажу, який для призначення пенсії у 63-річному віці має становити від 20 до 30 років. Визнаний страховий стаж позивача був визначений у розмірі трьох місяців, що значно менше необхідного мінімуму. Водночас позивач зазначає, що відповідач необґрунтовано не врахував низку періодів її трудової діяльності та навчання, що призвело до неправильного розрахунку страхового стажу.

Зокрема, позивач вказує, що відповідач не зарахував до страхового стажу період її навчання у ГПТУ-8 м. Миколаєва з 01.09.1975 по 15.07.1977, хоча відповідний запис наявний у трудовій книжці. Відмова обґрунтована тим, що у записі не зазначено номер і дату видачі документа, на підставі якого внесений запис, а окремо документ про освіту чи довідка не надавалися. Однак, відповідно до законодавчих норм, зокрема пункту "д" частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", період навчання в спеціальному навчальному закладі підлягає зарахуванню до стажу роботи. Відповідальність за ведення трудових книжок покладається на керівника відповідного підприємства, тому будь-які недоліки ведення обліку не можуть негативно позначатися на правах заявника.

Додатково позивач посилається на рішення Верховного Суду України у справах №677/27/17 та №428/7863/17, в яких викладено висновок про те, що помилки або неточності у веденні трудової книжки не є підставою для позбавлення особи права на включення відповідного періоду до страхового стажу. Позивач також вказує, що відповідач не повідомив її про необхідність додаткового підтвердження страхового стажу, чим порушив положення Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії.

Окрім того, позивач наполягає на необґрунтованості неврахування періодів її трудової діяльності з 22.07.1977 по 09.12.1996. Відмова була мотивована неточністю в написанні її дошлюбного прізвища російською мовою в трудовій книжці, яке незначною мірою відрізняється від написання у свідоцтві про шлюб. Позивач аргументує, що така розбіжність не може бути вагомою підставою для виключення зазначених періодів з розрахунку страхового стажу, оскільки загальна інформація підтверджує її особу та трудовий шлях. Позивач також надає відповідні копії документів, що підтверджують зміну прізвища та фактичну трудову діяльність у відповідні періоди.

Таким чином, позивач вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.07.2023 протиправним, оскільки таке рішення ухвалено без всебічного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів, що є порушенням принципів адміністративного процесу. Позивач наголошує, що має право на пенсію за віком при досягненні 63-річного віку та за наявності страхового стажу не менше 20 років, який фактично становить 21 рік з урахуванням спірних періодів. На підставі викладеного, просить суд визнати рішення відповідача протиправним та зобов`язати його призначити їй пенсію за віком з 13.07.2023.

18.12.2023 канцелярією суду зареєстровано відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, поданий через підсистему "Електронний Суд" 02.10.2023, в якому відповідач просить суд залучити в якості другого відповідача по справі Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, оскільки позивач перебуває на обліку саме в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві.

Крім того, у відзиві на позовну заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області заперечує проти адміністративного позову ОСОБА_1 та вважає його необґрунтованим, таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідач зазначає, що при розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком він діяв відповідно до чинного законодавства, зокрема положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, а також Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1. За принципом екстериторіальності розгляд заяви був переданий до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке, проаналізувавши надані документи, встановило, що страховий стаж позивача складає лише три місяці, що є недостатнім для отримання пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону №1058.

Відповідач наголошує, що ключовою підставою для відмови в призначенні пенсії стала невідповідність заявленого позивачем страхового стажу вимогам чинного законодавства. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 26 Закону №1058 для призначення пенсії у 63-річному віці необхідний страховий стаж від 20 до 27 років. Відсутність підтвердженого стажу в розмірі не менше 20 років позбавляє позивача права на отримання пенсії за віком.

Крім того, відповідач аргументує, що надані позивачем документи не містили належних підтверджень періодів трудової діяльності та навчання, які вона просить включити до страхового стажу. Так, період навчання позивача у ГПТУ-8 м. Миколаєва з 01.09.1975 по 15.07.1977 не може бути врахований через відсутність документа, що підтверджує цей період, а саме диплому або довідки навчального закладу. Запис у трудовій книжці без належної ідентифікації не є достатньою підставою для включення відповідного періоду до страхового стажу.

Щодо періодів трудової діяльності позивача з 22.07.1977 по 09.12.1996 відповідач зазначає, що в трудовій книжці позивача вказане дошлюбне прізвище " ОСОБА_2 ", яке не повністю збігається з офіційним прізвищем " ОСОБА_3 ", зазначеним у свідоцтві про шлюб. У зв`язку з цим наявні періоди трудової діяльності не можуть бути зараховані до страхового стажу без належного документального підтвердження їх зв`язку з особою позивача.

Відповідач також звертає увагу суду на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, як орган, що первинно розглядав заяву, не має доступу до електронної пенсійної справи позивача після її передачі до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві за місцем проживання заявника. Відтак, у випадку задоволення позовних вимог, орган, що первинно розглядав заяву, не матиме можливості вчинити будь-які дії щодо повторного розгляду заяви чи призначення пенсії. Це створить юридичну ситуацію, коли рішення суду не зможе бути виконане.

На підставі викладеного, відповідач вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими, а відповідно не підлягають задоволенню. Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.01.2024 у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про залучення до участі в справі в якості співвідповідача - Головне управління ПФУ в м. Києві, - відмовлено.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13.07.2023 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Після реєстрації заяви та сканування копій документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

За результатами розгляду заяви позивача та доданих до неї документів ГУ ПФУ в Донецькій області прийняло рішення №262240021832 від 20.07.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком. Підставою для такого рішення стала недостатня кількість страхового стажу, визначена у розмірі трьох місяців, що є значно меншим за мінімально необхідний обсяг стажу від 20 до 30 років, як встановлено частиною 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №262240021832 від 20.07.2023 зазначено, що до страхового стажу позивача не було включено певні періоди навчання та трудової діяльності. Зокрема, не зараховано період її навчання у ГПТУ-8 міста Миколаєва з 01.09.1975 по 15.07.1977. Відмову аргументовано тим, що запис у трудовій книжці не містить номера та дати видачі документа, на підставі якого було внесено цей запис, а додаткового документа, що підтверджує проходження навчання, не надано.

Окрім того, не включено до страхового стажу періоди трудової діяльності позивачки з 22.07.1977 по 09.12.1996. Відмова ґрунтується на тому, що в трудовій книжці на титульному аркуші дошлюбне прізвище " ОСОБА_2 " не збігається з офіційним написанням у свідоцтві про шлюб, де воно зазначене як " ОСОБА_3 ". Внаслідок цього відповідні записи трудової книжки не були враховані при розрахунку страхового стажу.

На момент подання заяви 13.07.2023 позивачці виповнилось 63 роки, що відповідає віковому критерію для отримання пенсії. Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з 01.01.2023 особи, які досягли 63 років, мають право на пенсію за віком за умови наявності страхового стажу від 20 до 30 років. Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області визнало, що загальний страховий стаж позивачки складає три місяці, що є недостатнім для призначення пенсії.

На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про оскарження рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, вимагаючи його скасування та зобов`язання призначити їй пенсію за віком.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг, врегульовано Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок (частина третя статті 24 Закону №1058-IV).

Згідно з частиною першою статті 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону №1058-ІV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Статтею 3 Закону №1788-ХІІ визначено, що право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема, особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів*, гіг-спеціалісти, які залучені резидентами Дія Сіті за гіг-контрактами відповідно до Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до статті 7 Закону №1788-ХІІ звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Згідно з частиною першою статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

До стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Згідно з частиною першою статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Частиною першою статті 45 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частина друга статті 45 Закону №1058-IV).

Згідно з частиною п`ятою статті 45 Закону №1058-IVдокументи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії, які додаються до заяви про призначення пенсії, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 №8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Пунктом 4.7 Порядку №22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Аналіз наведених норм вказує на те, що за загальним правилом для виникнення у особи права на призначення пенсії за віком необхідна наявність сукупності таких ознак: 1) досягнення встановленого законодавством пенсійного віку та 2) наявність встановленого законодавством страхового стажу.

Відтак, для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком необхідна наявність двох обов`язкових умов у сукупності: вік 63 роки; страховий стаж від 20 до 30 років.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час звернення до ГУ ПФУ у м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком (13.07.2023), згідно з паспортних даних досягла віку 63 роки.

Зі змісту оскаржуваного рішення від 20.07.2023 №262240021832 слідує, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком є недостатність страхового стажу, оскільки страховий стаж позивача складає - 3 місяці. До загального страхового стажу позивача не зараховано період навчання з 01.09.1975 по 15.07.1977 та періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 : з 22.07.1977 по 09.11.1977, з 22.11.1977 по 03.09.1980, з 06.10.1980 по 24.07.1981, з 30.07.1981 по 17.10.1986, з 27.10.1986 по 04.11.1988, з 24.11.1988 по 17.09.1989, з 18.09.1989 по 09.12.1996.

Суд зазначає, що відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм дає суду підстави зробити висновок, що надання особою до пенсійного органу документів та уточнюючих довідок на підтвердження наявного трудового стажу при призначенні пенсії потрібно лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відповідні записи в ній.

Щодо не зарахування до стажу позивача періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 : з 22.07.1977 по 09.11.1977, з 22.11.1977 по 03.09.1980, з 06.10.1980 по 24.07.1981, з 30.07.1981 по 17.10.1986, з 27.10.1986 по 04.11.1988, з 24.11.1988 по 17.09.1989, з 18.09.1989 по 09.12.1996, відповідно до яких стаж роботи позивача (за підрахунком суду) складає 17 років 11 місяців 11 днів, то в оскаржуваному рішенні відповідач посилається на те, що на титульному аркуші трудової книжки дошлюбне прізвище позивача на російській мові " ОСОБА_2 " не відповідає прізвищу " ОСОБА_3 " згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 28.11.1979.

20.06.1974 постановою Держкомтруда СРСР №162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі Інструкція №162), яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1 Інструкції №162).

Згідно з абзацами 2 3 пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції №162 усі записи трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація підприємства за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5 Інструкції №162).

Відповідно до пункту 2.8 Інструкції №162 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.

Згідно з пунктом 2.9 Інструкції №162 у розділі Відомості про роботу, Відомості про нагородження, Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: Запис за таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: Запис за таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі. При зміні формулювання причини звільнення пишеться: Запис за таким-то є недійсним звільнений... і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається дублікат трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.

Згідно з підпунктами 2.10 та 2.11 пункту 2 Інструкції №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома). Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіті також може бути проведена лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т. п.). Професія або спеціальність записується у трудовій книжці на підстав документа про освіту або іншого належним чином оформленого документа. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних союзів від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки працівників та службовців", яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачу трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Таким чином, у випадку якщо поданих позивачем разом із заявою при призначення пенсії від 13.07.2023 документів було не достатньо, то відповідач мав правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку для з`ясування вказаних обставини, повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково, в тому числі запропонувати йому надати інформацію щодо щонайменше двох свідків, пов`язаних з позивачем спільною роботою.

Така позиція суду узгоджується також з висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Також, спірним питанням у справі є правомірність не зарахування до стажу позивача періоду навчання з 01.09.1975 по 15.07.1977 (1 рік 10 місяців 15 днів) під час здійснення попереднього розрахунку пенсії.

Відповідач в оскаржуваному рішенні вказав, що у записі трудової книжки не зазначено номер і дата видачі документа, на підставі якого занесений запис, окремо, документ про освіту або довідка про підтвердження періоду навчання позивачем не надавалась.

Як було зазначено судом вище, обов`язок щодо оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, а не на працівника.

Щодо не надання документа про освіту або довідки про підтвердження періоду навчання, суд вказує на таке.

Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з положеннями пункту 8 Порядку №637 належними доказами для зарахування періоду навчання до страхового стажу є диплом, посвідчення, свідоцтво, а також довідки та інші документи, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

До матеріалів справи позивачем додано копію атестату №2137 від 17.07.1997, виданого ОСОБА_4 про закінчення міського професійно-технічного училища №8 м. Миколаєва у період з 01.09.1975 по 15.07.1977.

Тобто із змісту наданого документу суд висновує, що відповідно до пункту 8 Порядку №637 можливо встановити початок та закінчення позивачем навчання.

При цьому судом встановлено, що відповідачем не було витребувано у позивача необхідних документів для підтвердження періоду навчання та не повідомлено позивача про те, що такі документи необхідно подати додатково.

Враховуючи викладене, суд вважає неправомірними доводи пенсійного органу щодо відсутності підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання в міському професійно-технічному училищі №8 м. Миколаєва у період з 01.09.1975 по 15.07.1977 зі строком навчання 1 рік 10 місяців 15 днів.

Таким чином, суд зауважує, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 містить всі необхідні записи, що підтверджують факт навчання позивача в період з 01.09.1975 по 15.07.1977 та роботи позивача в періоди з 22.07.1977 по 09.11.1977, з 22.11.1977 по 03.09.1980, з 06.10.1980 по 24.07.1981, з 30.07.1981 по 17.10.1986, з 27.10.1986 по 04.11.1988, з 24.11.1988 по 17.09.1989, з 18.09.1989 по 09.12.1996.

З огляду на зазначене, суд не бере до уваги доводи відповідача з приводу того, що в трудовій книжці позивача є в наявності певні недоліки в оформленні трудової книжки, такі як не зазначення номера і дати видачі документа, на підставі якого занесений запис про навчання, та невідповідність у написанні прізвища позивача, оскільки наявність таких недоліків щодо заповнення трудової книжки не є підставою вважати, що вказані спірні періоди навчання та роботи не підтверджують факту проходження навчання особою та перебування особи на відповідних посадах.

До того ж, обов`язок щодо оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, а не на працівника.

Верховний Суд у постановах від 24.05.208 у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Окрім того, суд зазначає, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Водночас матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірних періодів) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому, зазначені відповідачем недоліки, а саме: не зазначення номера і дати видачі документа, на підставі якого занесений запис про навчання, та помилка в зазначенні прізвища позивача, не можуть бути самостійною підставою для відмови в зарахуванні до стажу вказаних періодів роботи позивача.

В даному випадку позивач не може нести відповідальність та бути позбавленою соціального захисту у вигляді права на призначення пенсії з вини роботодавця позивача.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в його трудовій книжці.

Неточність в записах у трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів з трудового стажу позивача, що дає їй право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

До того ж, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови в призначенні пенсії або в зарахуванні відповідного періоду роботи у стаж, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Касаційного адміністративного суду 22.07.2021 у справі №240/7604/19, від 29.01.2024 у справі №560/5001/21.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи зараховувати періоди навчання позивача з 01.09.1975 по 15.07.1977 та роботи позивача з 22.07.1977 по 09.11.1977, з 22.11.1977 по 03.09.1980, з 06.10.1980 по 24.07.1981, з 30.07.1981 по 17.10.1986, з 27.10.1986 по 04.11.1988, з 24.11.1988 по 17.09.1989, з 18.09.1989 по 09.12.1996 до загального стажу, діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи страховий стаж, який був визнаний відповідачем у спірному рішенні від 20.07.2023 №262240021832 - 3 місяці, та беручи до уваги спірний період страхового стажу за період роботи (з 22.07.1977 по 09.11.1977, з 22.11.1977 по 03.09.1980, з 06.10.1980 по 24.07.1981, з 30.07.1981 по 17.10.1986, з 27.10.1986 по 04.11.1988, з 24.11.1988 по 17.09.1989, з 18.09.1989 по 09.12.1996) - 17 років 11 місяців 11 днів та період навчання (з 01.09.1975 по 15.07.1977) - 1 рік 10 місяців 15 днів, загальний страховий стаж ОСОБА_1 станом на 13.07.2023 (дата звернення за призначенням пенсії) становить 20 років 0 місяців 26 днів.

Отже позивач, яка на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії, досягла 63 річного віку, мала необхідний стаж роботи, набула право на призначення пенсії за віком.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.07.2023 №262240021832 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до вимог частини 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області призначити позивачу пенсію за віком відповідно до вимог частини 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає таке.

Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки відповідач неправомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, у той час як право на отримання пенсії підтверджується документально, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.

Пунктом 4.2 розділу IV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку №22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.

Після реєстрації заяви позивача та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Згідно з вимогами пункту 4.3 розділу IV Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до абзацу другого пункту 4.7 розділу IV Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, а після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області є уповноваженим органом, який має право приймати рішення про призначення пенсії за вислугу років, а прийнявши таке рішення, має передати електронну пенсійну справу засобами програмного забезпечення до Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві за місцем проживання особи для здійснення виплати пенсії.

З урахуванням тієї обставини, що оскаржуване рішення відповідача не ґрунтується на дискреційних повноваженнях, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити позивачу пенсію за віком відповідно до вимог частини 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Щодо дати, з якої позивачу слід призначити пенсію, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Таким чином, оскільки позивач 11.07.2023 досягла пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за віком - 63 роки, а із заявою про призначення пенсії звернулася 13.07.2023, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, отже пенсія має бути призначена позивачу з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а саме: з 12.07.2023.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн за дві позовні вимоги немайнового характеру.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, рішення якого призвело до виникнення спірних правовідносин.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.07.2023 №262240021832 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до вимог частини 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 13486010, адреса: 84122, Донецька область, Краматорський район, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) пенсію за віком відповідно до вимог частини 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 12.07.2023.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 13486010, адреса: 84122, Донецька область, Краматорський район, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 1 073,60 грн (одна тисяча сімдесят три грн 60 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.