Рішення № 127764555, 29.05.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2025 рокуСправа №160/31677/24

Суд, у складі судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

установив:

28 листопада 2024 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із вищезазначеною позовною заявою, в якій заявлені вимоги:

- визнати протиправними дії Відповідача щодо нарахування та виплати Позивачу відповідні грошові кошти, належні при звільненні з військової служби, а також виплатити моральну компенсацію за завдані збитки.

Позовна заява обґрунтована протиправністю дій відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення у заниженому розмірі. Стверджує, що за цей період грошове забезпечення мало обчислюватися виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01 січня кожного відповідного року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 р. вказана позовна заява була залишена без руху та встановлено позивачу строк десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, шляхом надання уточненої редакції позовної заяви, в якій уточнити позовні вимоги та надати копії позовної заяви для інших учасників справи; надати заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності цих причин.

На виконання ухвали суду від 04.12.2024 р., позивачем 05.12.2024 р. усунуто означені недоліки позовної заяви, та надано уточнену редакцію позовної заяви в якій просив:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) Відповідача, які полягають у неправильному нарахуванні та невиплаті Позивачу, у повній мірі, відповідних грошових коштів, належних йому при звільненні з військової служби;

- зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу відповідні грошові кошти у повній мірі, відповідно до постанови КМУ "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше виплачених сум.

03 січня 2025 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції представник відповідача зазначив, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №25 від 25.01.2023, солдата ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, який прибув із 3 центру захисту інформації та кібернетичної безпеки в інформаційно-телекомунікаційних систем відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», призначено на посаду старшого оператора 2 взводу зв`язку роти зв`язку тилового командного пункту польового вузла зв`язку військової частини НОМЕР_2 ; з 25.01.2023 зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення та вважається таким, що з 25.01.2023 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 2820 гривень, тарифним розрядом 5 шпк «старший солдат». Таким чином, розмір посадового окладу ОСОБА_1 та окладу за військовим званням розраховувався та виплачувався відповідачем у відповідності до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Крім того, варто зазначити, що всі нарахування ОСОБА_1 здійснювались відповідачем у відповідності до діючих та чинних норм законодавства, котрі на момент їх застосування не були змінені, відмінені скасовані, не визнані таким, що втратили чинність, тощо. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №59 від 28.02.2023 солдата ОСОБА_1 , військовослужбовця військової служби за контрактом, старшого оператора 2 апаратної 2 взводу зв`язку роти зв`язку тилового командного пункту польового вузлу зв`язку військової частини НОМЕР_2 , відповідно до підпункту «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) по причині - наявності одного із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років, пункту третього частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» ЗВІЛЬНЕНО З ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ У ЗАПАС з 28 лютого 2023 року. Відповідно до цього ж наказу позивачу відповідно до абзацу 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було виплачено грошову компенсацію за 30 (тридцять) діб невикористаної щорічної відпустки за 2022 рік, та за 3 (три) доби невикористаної щорічної відпустки за 2023 рік; відповідно до розділу ХХІІІ пункту 1 наказу Міністерства Оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам» виплачено одноразову грошову допомогу для оздоровлення в розмірі 21 657, 98грн.; відповідно до пункту 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Держаної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року №178 виплачено грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна в розмірі 25903,70грн. Підсумовуючи вищенаведене протиправність, наявність якої є підставою для задоволення адміністративного позову, в діях (бездіяльності) уповноважених осіб військової частини НОМЕР_2 відсутня.

21 січня 2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримав свої позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 р. зобов`язано ОСОБА_1 надати до суду пояснення, в яких зазначити, які саме відповідні грошові кошти просить нарахувати відповідно до постанови КМУ №704 від 30.08.2017 із зазначенням періодів.

На викоання вимог ухвали суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій заявник просить:

- визнати протиправними дії Відповідача щодо нарахування та виплати Позивачу з 01.02.2023 по 28.02.2023 грошового забезпечення, компенсацію за 30 (тридцять) календарних днів невикористаної щорічної відпустки за 2022 рік та 5 (п`ять) календарних днів невикористаної щорічної відпустки за 2023 рік, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018;

- зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу належне грошове забезпечення з 01.02.2023 року по 28.02.2023 (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення), з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 2023 рік - 2684 грн. на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017, з врахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу грошову компенсацію за 30 (тридцять) календарних днів невикористаної щорічної відпустки за 2022 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 2022 рік - 2481 грн., на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України ''Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб'' №704 від 30.08.2017, з врахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу грошову компенсацію за 5 (п`ять) календарних днів невикористаної щорічної відпустки за 2023 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 2023 рік - 2684 грн., на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України ''Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб'' № 704 від 30.08.2017, з врахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу грошову допомогу для оздоровлення за 2023 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 2023 рік 2684 грн., на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України ''Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб'' № 704 від 30.08.2017, з врахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна в розмірі 25 903,70 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот три гривні сімдесят копійок), відповідно до постанови КМУ №178 від 16.03.2016 (зі змінами) "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;

- зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу грошову компенсацію вартості проїзду до нового місця служби (місця дислокації військової частини НОМЕР_2 на той момент) та у зворотному напрямку (до місця проживання, обраного при звільненні з військової служби), згідно посадочних документів наведених у додатках 5 та 6 до моєї позивної заяви, відповідно до пунктів «в)» та «г)» підпункту «1)» пункту «1» статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (зі змінами);

- зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу підйомну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення, та добові, за кожний день перебування в дорозі, відповідно до наказу Міністерства оборони України №45 від 05.02.2018 (зі змінами) "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги", з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 2023 рік 2684 грн., на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 ''Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб'';

- зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу грошову компенсацію моральної шкоди, заподіяної самому Позивачу, та членам сім`ї Позивача, через протиправні дії чи бездіяльність Відповідача, які пов`язані та описані в матеріалах даної справи, відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4, у розмірі 1 000 000 (один мільйон гривень).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 р. прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог у справі №160/31677/24.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 :

- надати інформацію про тарифні коефіцієнти позивача, що використовуються для визначення посадового окладу та оклади за військовим (спеціальним) званням позивача; інформацію про розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який використовувався для визначення позивачу розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням за 2023 рік;

- надати докази виплати позивачу грошової компенсації за 30 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за 2022 рік та інформацію про розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб який використовувався для цієї виплати;

- надати докази виплати позивачу грошової компенсації за 5 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за 2023 рік та інформацію про розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб який використовувався для цієї виплати;

- докази отримання позивачем грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік та інформацію про розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб який використовувався для цієї виплати;

- докази виплати позивачу грошової компенсації вартості неотриманого речового майна;

- докази виплати позивачу грошової компенсації вартості проїзду до нового місця служби (місця дислокації військової частини НОМЕР_2 ) та у зворотному напрямку (до місця проживання, обраного при звільненні з військової служби), згідно посадочних документів наведених у додатках 5 та 6 до позовної заяви;

- докази виплати позивачу підйомної допомоги розмірі місячного грошового забезпечення, та добові, за кожний день перебування в дорозі та інформацію про розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб який використовувався для цієї виплати.

17 квітня 2025 року від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, до яуої долучив картку особового рахунку працівника за 2023 рік ОСОБА_1 №1213 від 26.03.2025 у якій відображені нараховані та виплачені суми грошового забезпечення позивачу за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 р. зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 :

- надати інформацію про тарифні коефіцієнти позивача, що використовуються для визначення посадового окладу та оклади за військовим (спеціальним) званням позивача; інформацію про розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який використовувався для визначення позивачу розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням за 2023 рік;

- надати докази виплати позивачу грошової компенсації за 30 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за 2022 рік та інформацію про розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб який використовувався для цієї виплати;

- надати докази виплати позивачу грошової компенсації за 5 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за 2023 рік та інформацію про розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб який використовувався для цієї виплати;

- докази отримання позивачем грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік та інформацію про розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб який використовувався для цієї виплати;

- докази виплати позивачу грошової компенсації вартості неотриманого речового майна;

- докази виплати позивачу грошової компенсації вартості проїзду до нового місця служби (місця дислокації військової частини НОМЕР_2 ) та у зворотному напрямку (до місця проживання, обраного при звільненні з військової служби), згідно посадочних документів наведених у додатках 5 та 6 до позовної заяви;

- докази виплати позивачу підйомної допомоги розмірі місячного грошового забезпечення, та добові, за кожний день перебування в дорозі та інформацію про розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб який використовувався для цієї виплати.

Справа розглядається судом в порядку спрощеного провадження за приписами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд встановив, що відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 25.01.2023р. №25 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 28.02.2023р. №59 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .

У вказаному наказі зазначено таке:

Відповідно до абзацу З пункту 14 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за 30 (тридцять) діб невикористаної шорічної відпустки за 2022 рік, виплатити грошову компенсацію за 5 (п?ять) діб невикористаної щорічної відпустки за 2023 рік.

Відповідно до розділу XXIII пункту 1 наказу Міністерства Оборони України від 07 червня 2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам» виплатити одноразову грошову допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення за 2023 рік в розмірі 21 657 (Двадцять однієї тисячі шести ста п?ятдесяти семи) гривень. 98 копійок

Відповідно до пункту 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 виплатити грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна в розмірі 25 903 (Двадцять п?ять тисяч дев?ятсот три) гривні 70 копійок.

Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік не виплачувалась.

Відповідно до картки особового рахунку ОСОБА_1 від 26.03.2025р. №1213 за 2023 рік, позивачу виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік.

15 лютого 2023 року позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_2 з рапортом, в якому просив виплатити йому грошову компенсація за проїзд до нового місця служби.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Щодо позовної вимоги про: зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити Позивачу грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна в розмірі 25 903,70 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот три гривні сімдесят копійок), відповідно до постанови КМУ №178 від 16.03.2016 (зі змінами) "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, суд зазначає таке.

На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (надалі - Порядок № 178), пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 №475 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 червня 2017 року за № 797/30665 (далі - Інструкція № 475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до затвердженого Урядом Порядку № 178.

Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за їх бажанням можуть отримати речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, доводиться ВРЗ до військових частин на початку року.

Отже, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби, у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

Застосовування в пункті 3 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Тобто, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку № 178 виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 03.10.2018 у справі №803/756/17 (адміністративне провадження № К/9901/38716/18) та постанові від 23.08.2019 у справі №2040/7697/18 (адміністративне провадження №К/9901/16211/19).

Суд встановив, відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 28.02.2023р. №59 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .

У вказаному наказі зазначено таке:

Відповідно до пункту 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 виплатити грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна в розмірі 25 903 (Двадцять п?ять тисяч дев?ятсот три) гривні 70 копійок.

Тобто, відповідачем не заперечується право позивача на вказану виплату.

Суд зазначає, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 р. зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 надати, зокрема,

- докази виплати позивачу грошової компенсації вартості неотриманого речового майна.

17 квітня 2025 року від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, до якої долучив картку особового рахунку працівника за 2023 рік ОСОБА_1 №1213 від 26.03.2025 у якій відображені нараховані та виплачені суми грошового забезпечення позивачу за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 .

Зі змісту вказаної картки особового рахунку не встановлено, що позивачу була виплачена грошова компенсація вартості неотриманого речового майна.

Таким чином, вказана позовна вимога підлягає задоволенню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна в розмірі 25 903,70 відповідно до постанови КМУ №178 від 16.03.2016 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, з урахуванням виплачених сум.

Щодо позовної вимоги про: зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу грошову компенсацію вартості проїзду до нового місця служби (місця дислокації військової частини НОМЕР_2 на той момент) та у зворотному напрямку (до місця проживання, обраного при звільненні з військової служби), згідно посадочних документів наведених у додатках 5 та 6 до моєї позивної заяви, відповідно до пунктів «в)» та «г)» підпункту «1)» пункту «1» статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (зі змінами), суд зазначає таке.

Як встановлено судом, 15 лютого 2023 року позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_2 з рапортом, в якому просив виплатити йому грошову компенсація за проїзд до нового місця служби.

Доказів розгляду вказаного рапорту про виплату позивачу грошової компенсації за проїзд матеріали справи не містять.

Судом ухвалою суду від 20.03.2025р. та від 23.04.2025р. було витребувано у відповідача докази щодо того чи було виплачено позивачу грошову компенсацію вартості проїзду до нового місця служби.

Однак відповідачем не надано вказаних доказів.

Наказом Генерального штабу Збройних Сил України від07.04.2017 №124 затверджено Інструкцію з діловодства у Збройних Силах України (далі Інструкція №124).

Ця Інструкція встановлює загальні вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами у військових частинах (установах) Збройних Сил України, штабах угруповань військ,(далі військові частини, установи), включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік, зберігання і контроль за виконанням.

Відповідальним за організацію діловодства у військовій частині (установі) є командир (керівник).

За приписами п.2.1.6 Інструкції №124 у Збройних Силах України створюються такі види документів(далі документи): наказ, директива, розпорядження, бойовий наказ, бойове розпорядження, окреме доручення (доручення), рішення, протокол, положення, постанова, інструкція, історичний формуляр, формуляр, правила, план, звіт, доповідь, донесення, доручення, акт, звуко- та відеозаписи, програма, алгоритм, рапорт, заява, телеграма, телефонограма, факсограма, службовий лист, довідка, методичні рекомендації, доповідна та пояснювальна записки, протокол, припис, посвідчення про відрядження, відпускний квиток, графік відпусток, обхідний лист та інші документи, розроблені в установленому порядку.

Згідно з п.2.1.6 Інструкції №124), рапорт (заява) письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

В силу приписів п.3.11.6 Інструкції №124 документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.

Тобто, командир військової частини після отримання і реєстрації рапорту (заяви) військовослужбовця зобов`язаний протягом місяця розглянути такий рапорт (заяву) військовослужбовця та надати відповідь по суті порушених питань.

Суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачений термін розгляду рапорту. При цьому, відповідно до ст.115 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що вимоги до звернення військовослужбовця, порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг, строки розгляду, права військовослужбовця під час розгляду заяви чи скарги, обов`язки командирів, органів військового управління щодо розгляду звернень військовослужбовців регулюються законодавством України про звернення громадян, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Згідно з ст.20 Закону України Про звернення громадян звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їхнього надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Таким чином, щодо термінів розгляду рапорту слід керуватись 15-денним або місячним (максимум) строком згідно з зазначеним вище законом.

За приписами ст.117 Дисциплінарного статуту пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що жодна норма чинного законодавства не забороняє військовослужбовцю звернутися із рапортом засобами поштового зв`язку і такий спосіб звернення не нівелює обов`язок командування військової частини його розглянути та вирішити порушені у ньому питання.

Враховуючи, що рапорт позивача станом на момент розгляду справи в суді не розглянутий, позивачеві не надано відповідь по суті порушених в ньому питань.

Відтак, відсутність відповіді або підтвердження її надання свідчить про бездіяльність відповідача щодо належного розгляду рапорта позивача від 15.02.2023р.

Отже, для належного захисту прав позивача з урахуванням вимог ч. 2 ст. 9 КАС України для повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 розглянути рапорт позивача від 15.02.2023 про виплату грошової компенсації вартості проїзду до нового місця служби та надати письмову вмотивовану відповідь.

Щодо позовних вимог про: зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу підйомну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення, та добові, за кожний день перебування в дорозі, відповідно до наказу Міністерства оборони України №45 від 05.02.2018 (зі змінами) "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги", з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 2023 рік 2684 грн., на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 ''Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб'', суд зазначає таке.

За приписами п.1 частини 3 статті 9-1 Закону №2011-ХІІ визначено, що при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв`язку з передислокацією військової частини їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.

Також аналогічні норми містяться і у пункті 1 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018р. №45 (далі - Порядок №45).

А у відповідності до пункту 2 Порядку №45 встановлено, що право на отримання підйомної допомоги і добових для військовослужбовців виникає:

- на дату прийняття військовослужбовцем посади та справ - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на посаду;

- на дату зарахування на навчання - для військовослужбовців, які зараховані на навчання до військових навчальних закладів;

- на дату прибуття до місця дислокації, оголошений наказом командира військової частини, - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби у складі військової частини (підрозділу) в інший населений пункт.

Згідно п.3 Порядку №45, розмір підйомної допомоги обчислюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, установлених військовослужбовцю за новим місцем військової служби на дату, коли військовослужбовець приступив до виконання обов`язків за посадою (зарахування на навчання), або на дату прибуття до нового місця дислокації військової частини, на членів сім`ї - на дату реєстрації рапорту військовослужбовця про виплату підйомної допомоги на членів сім`ї військовослужбовця, які переїхали з ним до нового місця військової служби.

Виплата військовослужбовцям підйомної допомоги та добових здійснюється за новим місцем військової служби (місцем відповідно до навчання) відповідно до наказу командира (начальника) військової частини (військового навчального закладу) із зазначенням нарахованої суми виплат.

У наказі зазначаються дата та номер наказу про призначення військовослужбовця на військову посаду (зарахування на навчання), дата, коли він приступив до виконання обов`язків за посадою, дата вибуття з попереднього місця військової служби та прибуття на нове місце військової служби (на нове місце дислокації військової частини).

Отже, із аналізу наведених вище норм чинного законодавства слідує, що військовослужбовці, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший на нове місце дислокації військової частини, мають право на виплату їм підйомної допомоги.

За п. 5 Порядку №45, підйомна допомога та добові в разі переїзду на нове місце військової служби на членів сім`ї військовослужбовця виплачуються на підставі наказу командира військової частини із зазначенням у ньому нарахованої суми до виплати, який видається на підставі рапорту військовослужбовця про виплату підйомної допомоги на членів сім`ї військовослужбовця, які переїхали з ним до нового місця військової служби.

Відповідно до п. 6 Порядку №45, підйомна допомога та добові виплачуються на членів сім`ї військовослужбовця, які на дату їх приїзду на нове місце служби військовослужбовця зазначені в його особовій справі, а саме: на дружину (чоловіка) незалежно від віку і працездатності, шлюб з якою (яким) зареєстрований до дати прибуття військовослужбовця на нове місце служби або прийому (призову) на військову службу за контрактом (призовом); на дітей військовослужбовця і його дружини (чоловіка), у тому числі усиновлених, які не досягли повноліття (в тому числі непрацездатних незалежно від віку); на непрацездатних батьків або усиновителів військовослужбовця та його дружини (чоловіка).

Приписами п. 8 Порядку №45 визначено, що підйомна допомога військовослужбовцям, у тому числі на членів сім`ї, виплачується не більш як за два переїзди військовослужбовця протягом календарного року, пов`язані з призначенням на посади чи передислокацією військової частини (підрозділу).

До суду відповідачем не надано належних та достатніх доказів відсутності у позивача права на отримання підйомної допомоги, а тому, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом зобов`язання Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення, та добові, за кожний день перебування в дорозі, відповідно до наказу Міністерства оборони України №45 від 05.02.2018 (зі змінами) "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги", з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 2023 рік 2684 грн., на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 ''Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб''.

Щодо позовної вимоги про: зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу грошову компенсацію моральної шкоди, заподіяної самому Позивачу, та членам сім`ї Позивача, через протиправні дії чи бездіяльність Відповідача, які пов`язані та описані в матеріалах даної справи, відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4, у розмірі 1 000 000 (один мільйон гривень).

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз статті 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом (стаття 1167 ЦК України).

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Ними передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є необхідною, однак не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які підлягають доведенню у відповідних спорах. Підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала. Обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із цих складових є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв`язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 464/3789/17).

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Аналогічна позиція викладена у пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" в якому зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивач обмежився лише загальними посиланнями на незаконність дій відповідачів та завдання йому моральної шкоди, не довівши належними, допустимими та достовірними доказами ні факту наявності такої шкоди, ні наявності його душевних страждання, ні наявність причинного зв`язку між протиправними діями відповідачів та завданням такої шкоди.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги про відшкодування моральної шкоди є недоведеним та такими, що не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, отже не підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, враховуючи підтвердження обґрунтованості позовних вимог відповідними доказами, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», з відповідача судові витрати, відповідно до статті 139 КАС України, не стягуються.

Керуючись ст. 241-246, 250 КАС України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.02.2023 по 28.02.2023 грошового забезпечення, компенсацію за 30 (тридцять) календарних днів невикористаної щорічної відпустки за 2022 рік та 5 (п`ять) календарних днів невикористаної щорічної відпустки за 2023 рік, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належне грошове забезпечення з 01.02.2023 року по 28.02.2023 (щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення), з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 2023 рік - 2684 грн. на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017, з врахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 30 (тридцять) календарних днів невикористаної щорічної відпустки за 2022 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 2022 рік - 2481 грн., на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України ''Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб'' №704 від 30.08.2017, з врахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 5 (п`ять) календарних днів невикористаної щорічної відпустки за 2023 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 2023 рік - 2684 грн., на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України ''Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб'' № 704 від 30.08.2017, з врахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2023 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 2023 рік 2684 грн., на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України ''Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб'' № 704 від 30.08.2017, з врахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення, та добові, за кожний день перебування в дорозі, відповідно до наказу Міністерства оборони України №45 від 05.02.2018 (зі змінами) "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги", з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 2023 рік 2684 грн., на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 ''Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб'', з урахуванням виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 від 15.02.2023 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 15.02.2023 про виплату грошової компенсації вартості проїзду до нового місця служби та надати письмову вмотивовану відповідь.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.В. Савченко