Рішення № 127764115, 12.05.2025, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/280/25

Провадження № 2-723/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

12 травня 2025 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Потабенко Л.В.

при секретарі Сидоренко Ю.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал», в особі представника адвоката Ушакевич М.П., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 19.12.2019 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та відповідачем було укладено договір кредиту та страхування №Z75.24512.006107023, згідно з якого банк надав їй кредит у розмірі 30700,00 грн., зі сплатою 9,99 % річних строком на 60 місяців до 19.12.2024 року. У зв`язку з неналежним виконанням умов договору кредиту утворилася заборгованість за кредитним договором №Z75.24512.006107023 від 19.12.2019 та станом на 19.12.2023 становить 74933,52 грн. 19.12.2023 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг», укладено Договір факторингу №19/12-2023, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. 22.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» укладено Договір факторингу №22/12-2023, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за вказаним договором в розмірі 74933,52 грн., а також 3028 грн. сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Ухвалою судді від 26.03.2025 року відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача ТОВ «ФК «Профіт Капітал» у судове засідання не з`явився, проте у своєму клопотанні до суду позивач просив справу розглянути без участі його представника.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомлено, заяв та клопотань від нього до суду не надходило, відзив до суду не подано.

У зв`язку з неявкою відповідача та не надання відзиву суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності сторін та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.12.2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту та страхування №Z75.24512.006107023, згідно якого банк надав їй кредит у розмірі 30000,00 грн., зі сплатою 9,99 % річних строком на 60 місяців до 19.12.2024.

Відповідно до паспорта споживчого кредиту від 19.12.2019, Акціонерне товариство «Ідея Банк» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 30000,00 грн., зі сплатою 9,99 % річних строком на 60 місяців.

Згідно з ордерарозпорядження №1 ОСОБА_1 за кредитним договором № Z75.24512.006107023 від 19.12.2019 отримала кредит у розмірі 30000,00 грн.

19.12.2023 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг», укладено Договір факторингу №19/12-2023, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами визначеними в реєстрі боржників.

Згідно з реєстру боржників №3 за договором факторингу №19/12-2023,між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг» та Акціонерним Товариством «Ідея Банк», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № Z75.24512.006107023 від 19.12.2019 року становить 74933,52 грн.

22 грудня 2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» укладено Договір факторингу №22/12-2023, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами визначеними в реєстрі боржників.

Заборгованість боржника ОСОБА_1 станом на 19.12.2023 року становить 74933,52 грн., із них: 28938,65 грн. - заборгованість за основним боргом, 9634,87 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками; 36360,00 грн. - заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту.

Статтею 15 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2ст. 16 ЦК України.

За приписами ст.3,4 ЦПК Українизахисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Відповідно до ч.1, 2ст.207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1ст.638 ЦК Українивстановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1ст.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Згідно зіст.1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Приписами ст.525,526 ЦК Українивстановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннямист. 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Статтею 514 ЦК Українивстановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зст.1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ч.2ст.9 ЗУ «Про споживче кредитування»до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Приписамист.81 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідност.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1ст. 77 ЦПК України).

Судом встановлено, що між ПАТ «Ідея Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір, згідно якого банк надав їй кредит, а відповідач отримала кредит та зобов`язалася його повернути відповідно до умов договору.

АТ «Ідея Банк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг» уклало договір факторингу, відповідно до якого право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» уклало договір факторингу, відповідно до якого право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал».

Відповідач в порушення вимог кредитного договору не здійснив своєчасну сплату визначених кредитних договором платежів,а тому нарахована заборгованість по тілу кредиту в розмірі 28938,65 грн., та заборгованість за нарахованими відсотками в розмірі 9634,87 грн. є обгрунтованою.

Щодо вимог про стягнення комісії, суд зазначає наступне.

Урішенні від 11.07.2013, № 7-рп/2013 Конституційний Суд Українивказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

10 червня 2017 року набув чинностіЗакон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим уЗаконі України «Про захист прав споживачів»текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечитьЗакону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятоїстатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»з набуттям чинностіЗакону України «Про споживче кредитування»залишилися незмінними.

Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином,Законом України «Про споживче кредитування»безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, однак вказаний Закон розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

На виконання вимог пункту 4 частини першої статті1та частини другої статті8 Закону України «Про споживче кредитування»Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією жпостановоювизнано такою, що втратила чинністьпостанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування»після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинностіЗаконом України «Про споживче кредитування»щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другоюстатті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другоюстатті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пункту 1.5 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).

Наведені висновки підтримані у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22), а саме зазначено, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зі змісту кредитного договору та страхування №Z75.24512.006107023 від 19.12.2019 вбачається, що відповідно Кредитного договору повернення заборгованості за договором здійснюється на рахунок відповідно до порядку повернення кредиту, викладеного в пасторті споживчого кредиту згідно Додатку № 1 до цього Договору.

Пунктом 4 Договору визначено, що сторони дійшли згоди про те,що в Додатку № 1, що є невід`ємною частиною Договору, зрозуміло та доступно викладено :а) детальний розпис складових загальної вартості кредиту та реальної річної відсоткової ставки ; б) графік платежів з повернення кредиту, сплати процентів за його користування; в) сум комісійної винагороди та інші платежі за Договором.

Згідно паспорту споживчого кредиту ( Додаток1 до Договору) визначено плату за користування кредитом9,99% відсотків річних, строк кредитування 60 місяців, плата за обслуговування кредитної заборгованості3,03 % щомісячно від початкової суми кредиту.

Таким чином, включення банком до суми заборгованості за договором складової заборгованості за комісією є необґрунтованими з вищевказаних підстав, оскільки встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах.

Враховуючи те, що п. 2 Додатку до Договору № 1 встановлено щомісячну плату за обслуговування кредитної заборгованості, суд приходить до висновку, що положення договору кредиту та страхування №Z75.24512.006107023 від 19.12.2019, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що оскільки положення кредитного договору від 19.12.2019 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту суперечать положеннямст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»і є нікчемними з моменту укладення договору, заборгованість за комісією за надання кредиту у розмірі 36360,00 грн. стягненню не підлягає.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача заборгованості по тілу кредиту в розмірі 28938,65 грн. та заборгованість за нарахованими відсотками в розмірі 9 634,87 грн.

Позивач просив стягнути із відповідача на свою користь витрати на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

гідно з положеннями ч. ч. 1-5ст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження факту надання адвокатом правничої допомоги у зв`язку із розглядом цієї справи, разом із позовною заявою до суду надані документи: договір про надання правничої допомоги №02-24 від 01.07.2024 року, додаткова угода №1/1 від 01 липня 2024, акт №1 прийому-передачі наданої правової допомоги від 21 листопада 2024, акт прийому передачі наданої правової допомоги від 21 грудня 2024 року, платіжну інструкцію в національній валюті від 20.12.2024 №1084.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

На думку суду, розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн. є завищеним, не співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

У зв`язку з чим суд вважає правильним та доцільним стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Згідност. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати зі сплати судового збору.

На підставі наведеного, ст.247,263-265,273,279,280-281,354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», ЄДРПОУ 39992082, місто Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, заборгованість за кредитним договором №Z75.24512.006107023 від 19.12.2019 року у сумі 38 573,52 грн., із них: 28938,65 грн. - заборгованість за основним боргом, 9634,87 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3028,00грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 грн., а всього стягнути 44601,52 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення також може бути переглянуто Обухівським районним судом Київської області у випадку подання відповідачем відповідної письмової заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Л.В. Потабенко