Рішення № 127764081, 11.03.2025, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/5772/22

провадження № 2/361/534/24

11.03.2025

РІШЕННЯ

Іменем України

11 березня 2025 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М.,за участю секретаря Лебідя В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів (далі ТОВФКЄАПБ) звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму заборгованості за договором позики №1255619 від 26 лютого 2021 року в розмірі 27054 грн., з яких: 8000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 19054 грн. сума заборгованості за процентами за користування позикою.

В обґрунтування позову зазначало, що 26 лютого 2021 року ОСОБА_1 уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія 1 Безпечне агентство необхідних кредитів договір позики №1255619.

Зазначений договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону, про що свідчить п. 11 договору позики, реквізити та підпис сторін.

14.06.2021 між ТОВФінансова компанія1 Безпечне агентство необхідних кредитів і ТОВФінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів було укладено договір факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВФінансова компанія 1 Безпечне агентство необхідних кредитів відступає ТОВФінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів за плату належні йому права вимоги, а ТОВФінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів приймає належні ТОВФінансова компанія 1Безпечне агентство необхідних кредитів права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників №3 від 16.08.2021 року до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, ТОВФКЄАПБ набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у розмірі 27054 грн., з яких: 8000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 19054 грн. сума заборгованості за процентами за користування позикою.

За умовами укладеного договору позики, позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність грошові кошти (позику), позичальник прийняв на себе обов`язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти від суми позики та всі інші платежі, пов`язані із виконанням укладених договорів. При цьому, за умовами укладеного кредитного договору, позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.

Всупереч умовам укладеного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав своїх зобов`язань.

Після відступлення позивачу ТОВФКЄАПБ права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунок ТОВФКЄАПБ, ні на рахунки попереднього кредитора.

За вказаних вище обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом, який просив суд задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, у якій просив суд розглянути справу за його відсутності, позов підтримує повністю.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином за зареєстрованим місцем його проживання, про причини неявки суд він не повідомив, відзив на позов на будь-яких заперечень проти позову до суду не подавав.

Провівши розгляд справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд встановив, що 26 лютого 2021 року ОСОБА_1 уклав із ТОВФінансова компанія 1 Безпечне агентство необхідних кредитів договір позики №1255619.

За умовами укладеного п. 1 договору позики, Позикодавець зобов`язується передати у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Відповідно до п. 2 договору позики №1255619, сума позики становить 8000 грн., строк позики 30 днів, процентна ставка 1,99%, дата надання позики 26.02.2021 року, дата повернення 28.03.2021 року.

Разом з цим, 14.06.2021 року між ТОВФінансова компанія 1 Безпечне агентство необхідних кредитів і ТОВФінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів було укладено договір факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого, ТОВФінансова компанія 1 Безпечне агентство необхідних кредитів відступає ТОВФінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів за плату належні йому права вимоги, а ТОВФінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів приймає належні ТОВФінансова компанія 1 Безпечне агентство необхідних кредитів права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Також, між ТОВФінансова компанія 1 Безпечне агентство необхідних кредитів і ТОВФінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів укладено та підписано: додаткову угоду №2 від 28 липня 2021 року до договору факторингу №14/06/21; додаткову угоду № 4 від 16 серпня 2021 року до договору факторингу №14/06/21; акт прийому-передачі Реєстру боржників №3 від 16.08.2021 року до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року, наданий Витяг з Реєстру боржників №3 до договору факторингу №14/06/21 від 16.08.2021 року.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників №3 від 16.08.2021 року до договору факторингу №14/06/21 від 16.08.2021 року, ТОВФКЄАПБ набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у сумі 27054 грн., з яких: 8000 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 19054 грн. заборгованість за відсотками.

Згідно із наданим ТОВФКЄАПБ розрахунком суми заборгованості за договором позики №1255619 від 26.02.2021 року заборгованість ОСОБА_1 за період з 16.08.2021 року по 31.08.2022 року складає 27054 грн., з яких: 8000 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 19054 грн. заборгованість за відсотками.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені нормами Закону України Про електронну комерцію від 03 вересня 2015 року №675-VIII (далі Закон №675-VIII).

У п. п. 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України Про електрону комерцію встановлено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України Про електронну комерцію).

У ст. 12 вказаного вище Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України Про електронні документи та електронний документообіг та Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги, за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно із ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Судом встановлено, що відповідно до п. 1 договору позики №1255619 позикодавець зобов`язується передати у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Отже, виходячи з наведених умов договору, передумовою надання кредиту, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок клієнта є його заява із зазначенням банківського карткового рахунку, на який товариство має перерахувати необхідні позичальнику кошти.

У свою чергу, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі №755/2284/16-ц.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Разом із тим, суд зауважує, що позивачем ТОВФКЄАПБ не надано суду доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів відповідачу ОСОБА_1 .

У свою чергу, слід зазначити, що обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до вимог ч. ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

За змістом вимог ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач ТОВФКЄАПБ, звертаючись до суду у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовує свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини. Разом з тим, позивач не надав суду доказів про переказ грошових коштів на банківський картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 .

Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі №755/18920/18.

Додані до позовної заяви роздруковані розрахунки суми заборгованості за договором, не є належними доказами надання відповідачу кредитних коштів, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 13 травня 2020 року у справі №219/1704/17.

Крім цього, матеріали справи не містять доказів належності банківського рахунку, який зазначений у договорах безпосередньо відповідачу, що позбавляє суд можливості перевірити не тільки факт перерахування коштів на відповідні рахунки, зазначені у договорах або у заявах про надання кредиту, а також встановити кінцевого отримувача коштів за укладеним договором.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, у зв`язку із не доведенням позивачем ТОВФКЄАПБ факту перерахування кредитних коштів з метою доведення виконання умов зазначеного вище договору, а також фактичного користування відповідачем ОСОБА_1 кредитними коштами, належності банківських рахунків відповідачу, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у заявленому в позові розмірі, тому позов задоволенню не підлягає.

Також відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача не підлягає стягненню сплачений позивачем при подачі до суду позову судовий збір у розмірі 2481 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 223, 259, 263 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дутчак І. М.