Рішення № 127762866, 30.05.2025, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

30 травня 2025 року

Справа № 642/6886/24

Провадження № 2/642/59/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2025 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Цибульської С.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Карпухіна Д.Д.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

28.10.2024 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав, в якій позивач просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітньої ОСОБА_3 , стягнути з відповідачки аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що він є батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Матір`ю ОСОБА_3 є ОСОБА_2 . В шлюбі сторони не перебували. Практично з часу народження дочки позивач займався вихованням та утриманням дитини, оскільки відповідачка не проявляла до неї необхідних уваги та турботи.

Як вказує позивач у позовній заяві, до народження спільної з позивачем дитини відповідачка вже мала трьох неповнолітніх дітей. Після початку військової агресії рф проти України приблизно в березні-квітні 2022 року сторони разом з дітьми, в тому числі, дітьми відповідачки, виїхали до міста Львів, в жовтні 2022 року переїхали до Житомирської області, де мешкали в приватному будинку протягом близько 1,5 місяців. 18.11.2022 позивач повернувся до Харкова, приблизно через тиждень після цього до позивача повернулася і відповідачка.

Після повернення до міста Харкова сторони деякий час проживали разом у квартирі АДРЕСА_1 , яка є місцем реєстрації місця проживання матері позивача та фактичним місцем проживання останнього.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , яка проживала з обома батьками близько 8 місяців, після чого відповідачка залишила позивача одного з дитиною, виїхала з їх спільного місця проживання, обґрунтовуючи це своєю втомою турбуватися та опікуватися дитиною.

Також позивач зазначає, що рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 16.05.2024 у справі № 642/1039/24 відповідачку позбавлено батьківських прав щодо її малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Позивач разом з дочкою проживають за адресою: АДРЕСА_2 , матір позивача приходить до нього допомагати з дитиною.

Позивач вказує у позовній заяві, що після того, як відповідачка виїхала зі спільного з позивачем місця проживання, вона не опікувалася дитиною, практично не спілкувалася з нею, не надавала матеріальної допомоги дитині. З часу народження дочки позивач опікується дитиною та займається її вихованням та утриманням. Вважає, що позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно малолітньої ОСОБА_3 повністю відповідає інтересам дитини та буде сприяти забезпеченню стабільних умов її життя.

Окрім того позивач просить суд стягнути з відповідачки аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Ухвалою суду від 01.11.2024 провадження у справі відкрито, за ініціативою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язано Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради надати суду висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно дитини ОСОБА_3

14.02.2025 від Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради надійшли пояснення щодо позовної заяви, в яких представник третьої особи вказав, що підтримує позовні вимоги. Разом із поясненнями до суду надійшов висновок Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 13.02.2025 № 116 щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 17.04.2025 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач підтримав позовну заяву, посилаючись на викладені в ній обставини, просив її задовольнити. Пояснив суду, що сторони разом із малолітньою ОСОБА_3 до виповнення останній 8 місяців проживали разом. Після цього відповідачка покинула їх спільне місце проживання та більше не з`являлася. У період відсутності ОСОБА_2 декілька разів дзвонила позивачу, цікавилася справами позивача та їх дочки. Останній такий дзвінок був близько двох місяців тому.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату час та місце проведення повідомлена належним чином, заяв та клопотань не подала, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася.

Представник третьої особи Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в судове засідання не з`явився, у своїх поясненнях від 14.02.2025 вказав, що просить суд розглядати справу без його участі.

Представник третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_3 в судове засідання не з`явився, повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, правом на подання пояснень щодо позовної заяви не скористався.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що вона є сусідкою позивача. Зазначила, що з літа минулого року відповідачка не проживає разом з позивачем та їхньою спільною дитиною, не цікавиться життям дитини. Вказала, що не бачила, щоб відповідачка приходила до позивача та дочки, не знає, чи допомагає відповідачка фінансово ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні надала суду показання, відповідно до яких вона є сусідкою позивача. Вказала, що відповідачку не бачила за місцем проживання позивача та їх дочки з літа минулого року. Зазначила, що вихованням дитини займається позивач.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що вона є матір`ю позивача. Вказала, що проживає окремо від сина та його дочки. Зазначила, що відповідачка рік тому поїхала зі спільного із позивачем та їх дитиною місця проживання, позивачу та дочці відповідачка не допомагає, вихованням та утриманням дитини займається позивач самостійно.

Суд, заслухавши думку позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства" сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 150 Сімейного Кодексу України встановлено, що батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 14.09.2023 Другим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , відповідно до якого ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , батько дитини - ОСОБА_1 , мати дитини - ОСОБА_2 .

На час розгляду справи, як і на момент народження ОСОБА_3 , сторони у шлюбі не перебували.

Відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 21.08.2019 Комітетом у справах дітей, молоді та спорту по Холодногірському району Департаменту у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради, ОСОБА_2 є матір`ю чотирьох дітей, а саме: ОСОБА_4 , 2010 р.н., ОСОБА_5 , 2012 р.н., ОСОБА_6 , 2015 р.н., ОСОБА_3 2023 р.н.

Як вбачається з копії рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 16 травня 2024 року у справі № 642/1039/24 ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав стосовно неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , 2010 р.н., ОСОБА_5 , 2012 р.н., ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з копією заяви ОСОБА_2 від 16.07.2024, зареєстрованої в реєстрі за № 936 та посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Карабельниковою Т.В., ОСОБА_2 надає свою згоду на позбавлення її батьківських прав стосовно малолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до копії листа начальника відділу соціальної роботи по Холодногірському району міста Харкова Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» від 03.09.2024 № 311 «Інформація щодо родини ОСОБА_1 » за інформацією, отриманою від Служби у справах дітей по Холодногірському району, встановлено контакт з ОСОБА_1 , 03.09.2024 здійснено оцінювання потреб сім`ї у наданні соціальних послуг зі складанням відповідного акту. За результатами відвідування родини за місцем проживання з`ясовано, що за адресою: АДРЕСА_2 , проживає сім`я з двох осіб, а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батько дитини, має неофіційну зайнятість, на даний час не працює, здійснює догляд за дитиною; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочка ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (реєстрація місця проживання дитини відсутня). ОСОБА_1 з дитиною займають дві кімнати в орендованій трикімнатній ізольованій квартирі з усіма зручностями, розташованій на другому поверсі двоповерхового будинку. Стан житла задовільний. ОСОБА_10 забезпечена всім необхідним для розвитку та виховання. Дитина отримує харчування відповідно віку, в наявності візок, дитячі меблі, одяг, засоби гігієни, місце для сну, ванночка, іграшки та інше. Укладена декларація з сімейним лікарем МДКЛ № 19 ОСОБА_11 , дитина має медичну картку, проходить профілактичний огляд. Станом здоров`я ОСОБА_10 опікується виключно батько, за його словами, в липні-серпні 2024 року він разом з дитиною перебував на стаціонарному лікування в інфекційному відділі дитячої лікарні. Мати дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на даний час з родиною не проживає, ухиляється від виконання батьківських обов`язків з виховання та утримання дитини, забезпечення її базових потреб, та 16.07.2024 надала нотаріально засвідчену згоду щодо позбавлення її батьківських прав стосовно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Місце фактичного перебування ОСОБА_2 не встановлено, на зв`язок з фахівцями відділу вона не виходить, смс-повідомлення ігнорує. При здійсненні відвідування з`ясовано, що за місцем реєстрації ( АДРЕСА_3 ) ОСОБА_2 не проживає.

Як вбачається з копії свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_3 від 16.03.1999, виданого Центром приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна виконавчого комітету Харківської міської рали, ОСОБА_9 та члени її сім`ї - ОСОБА_12 , ОСОБА_13 - мають на праві спільної сумісної власності 43/100 частини приміщення квартири спільного заселення, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 .

Згідно з копією свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_4 , виданого Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції 03.07.2015, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , змінив ім`я на ОСОБА_1 , про що 03.07.2015 складено відповідний актовий запис № 21.

Відповідно до копії листа директора комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча клінічна лікарня № 19» Харківської міської ради від 26.08.2024 № 720/0523-24 за інформацією лікаря-педіатра малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває під наглядом фахівців КНП «МДКЛ № 19» ХМР. Дитина мешкає разом з батьком ОСОБА_1 , 19.12.2023 укладено декларацію про медичне обслуговування дівчинки з лікарем-педіатром ОСОБА_11 . З липня 2024 року на огляд до лікаря дитину приводить батько ОСОБА_1 . Рекомендації лікарів щодо обстеження та лікування дитини виконує в повному обсязі. З 17.07.2024 по 29.07.2024 дитина перебувала на стаціонарному лікуванні. У лікарні догляд за дитиною здійснював батько.

Згідно з копією листа медичного директора стаціонарної допомоги дитячому населенню комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна дитяча інфекційна клінічна лікарня» від 28.08.2024 № 1260 ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала на стаціонарному лікуванні у відділенні № 1 КНП ХОР «ОДІКЛ» з 17.07.2024 по 31.07.2024. Дитину доставлено до лікарні МШД на четверту добу у супроводі матері та батька. Під час лікування дитина перебувала разом з її батьком - ОСОБА_1 . Мати дитини за інформацією щодо стану дитини до лікарів відділення за час її перебування не зверталась.

Відповідно до висновку Департаменту служб у справах дітей виконавчого комітету Харківської міської ради від 13.02.2025 № 116 Департамент служб у справах дітей виконавчого комітету Харківської міської ради вважає доцільним прийняття рішення про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того у висновку зазначено таке:

Малолітня ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає разом із батьком, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , де батьком створені умови для проживання доньки. Для дитини є ліжко, одяг, взуття, харчування згідно віку та сезону, іграшки.

Відповідно до пояснень ОСОБА_9 , вона є бабусею ОСОБА_10 . Може повідомити, що дитина виховується батьком з червня 2024. Мати залишила дитину та не виконує батьківські обов?язки. ОСОБА_9 весь час та з народження дитини підтримує сім?ю матеріально та піклується про онуку.

Питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було розглянуто на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради (далі Комісія) на підставі наявних документів.

У іншій частині зміст вказаного висновку зводиться до опису раніше досліджених судом письмових доказів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд критично ставиться до обґрунтування як позивачем, так і Департаментом служб у справах дітей виконавчого комітету Харківської міської ради доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_3 посиланням на той факт, що рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 16 травня 2024 року у справі № 642/1039/24 відповідачку позбавлено батьківських прав щодо її трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , 2010 р.н., ОСОБА_5 , 2012 р.н., ОСОБА_6 , 2015 р.н. Вказаний факт не підтверджує та не спростовує належного виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків стосовно ОСОБА_3 та не може бути підставою для позбавлення відповідачки батьківських прав щодо останньої, а лише може слугувати обставиною, що характеризує особу ОСОБА_2 .

Стосовно заяви ОСОБА_2 від 16.07.2024, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Карабельниковою Т.В. та зареєстрованої в реєстрі за № 936, про надання згоди на позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її малолітньої дочки ОСОБА_3 , суд зазначає, що така заява не може бути підставою для позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки відповідно до частин другої, третьої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Подібна заява не може слугувати підставою для задоволення позову, оскільки батьківські права є невідчужуваними, а відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини. Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22.

Крім того суд підкреслює, що сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, натомість частиною першою статті 15 СК України визначена «невідчужуваність» сімейних обов`язків, що свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).

Суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим і суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).

Як вже встановлено судом, Департамент служб у справах дітей виконавчого комітету Харківської міської ради вважає доцільним прийняття рішення про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак, суд не може погодитися з таким висновком з огляду на те, що вказаний висновок був складений на підставі наданих позивачем документів, без з`ясування позиції відповідачки. При цьому, як вбачається із зазначеного висновку, Департаментом служб у справах дітей виконавчого комітету Харківської міської ради взагалі не було вчинено дій на встановлення контакту з відповідачкою. На переконання суду в сучасних реаліях України, в умовах, коли країна перебуває у воєнному стані, а життя і здоров`я її мешканців перманентно наражається на ризик, у зв`язку з чим люди часто перебувають в стресовому стані, змушені мігрувати по країні та за її межі, таке поверхневе ставлення до складання висновку про доцільність позбавлення матері батьківських прав стосовно 1,5-річної дитини є неприйнятним.

Крім того у цьому висновку не зазначено, в чому саме полягатиме захист і яких саме прав та інтересів малолітньої ОСОБА_3 у випадку позбавлення її матері батьківських прав стосовно неї.

Водночас як зазначив сам позивач у судовому засіданні, вони з матір`ю дитини, ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкали однією родиною до літа 2024 року, вона після цього епізодично виходить з ним на контакт та цікавиться їх з донькою життям, останній раз це відбулось близько двох місяців тому.

Крім того, як встановлено з показань свідків, відповідачка з відповідачем та їх спільною дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкала до літа 2024 року, та як вбачається з самого висновку Департаменту, дитину до лікарні приводить батько з липня 2024 року, 17.07.2024 дитина була доставлена до лікарні в супроводі і матері, і батька.

Отже висновок Департаменту служб у справах дітей ХМР про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, складений 13.02.2025, суд вважає невмотивованим та передчасним. При цьому строк 6 місяців (з дня після залишення відповідачкою спільного з позивачем та їх дитиною місця мешкання до дня складення Департаментом висновку) на переконання суду є очевидно недостатнім строком для того, щоб зробити обґрунтований висновок про доцільність позбавлення батьківських прав, тим більше без з`ясування органом опіки і піклування причин, умов, підстав та мотивів таких дій/бездіяльності відповідачки, ураховуючи, що позбавлення батьківських є крайньою мірою відповідальності батьків.

З огляду на викладене, суд не може погодитися із висновком органу опіки та піклування, у зв`язку з тим, що він є недостатньо обґрунтованим, зроблений без наведення достатніх доказів про ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків; також вказаний висновок суперечить інтересам дитини, оскільки на переконання суду не втрачена можливість налагодження взаємовідносин між матір`ю та донькою, що відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Отже позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19).

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Окремо суд звертає увагу на тій обставині, що позивачем подано цей позов про позбавлення батьківських прав відповідачки лише через 3 місяці її відсутності за місцем їх спільного з позивачем та їх дитиною місця мешкання, що на переконання суду є передчасним та явно недостатнім строком для вжиття таких радикальних і крайніх заходів як позбавлення батьківських прав.

На думку суду у разі позбавлення відповідачки батьківських прав, це порушуватиме її права та не відповідатиме інтересам самої ОСОБА_3 , оскільки дитина в такому випадку залишиться без матері. Відсутність належної взаємодії матері з дитиною на цьому етапі життя не виключає можливості налагодження між ними відносин у подальшому.

Окрім того позивачем не зазначено та не доведено, в чому саме полягатиме захист інтересів дитини у випадку позбавлення її матері батьківських прав стосовно неї.

Відомостей про обставини, які б суттєво перешкоджали позивачці належно виконувати свої батьківські обов`язки (алкоголізм, наркоманія тощо) позивачем не надано та матеріали справи не містять.

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява№ 2091/13).

У справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява (№ 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19 та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17.

При цьому суд наголошує, що особисті непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків.

Докази, подані позивачем, не свідчать про необхідність застосування такого виключного заходу як позбавлення батьківських прав саме в інтересах дитини.

Посилання позивача на те, що відповідач не виконує свої батьківські обов`язки не можуть бути самостійною підставою для позбавлення відповідачки ОСОБА_2 батьківських прав, оскільки простої бездіяльності з боку матері недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити її батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність матері призвела до розриву зв`язків між нею та дитиною, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дітьми з боку його батька, то ця обставина не є достатньою для позбавлення одного з батьків батьківських прав щодо його дитини (постанова Верховного Суду від 04 квітня 2024 року у справі № 553/449/20).

Натомість необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання матері до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист його інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49).

Наявності таких обставин у цій справі не доведено.

З урахуванням викладеного, а також того, що позбавлення батьківських прав є крайнім, виключним заходом, суд не вбачає достатніх підстав для задоволення позовної заяви та позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно ОСОБА_3 , проте вважає за необхідне попередити її про необхідність змінити ставлення до виховання дитини та покласти на орган опіки та піклування контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків щодо ОСОБА_3 .

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідачки аліментів на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 181 Сімейного кодексу України визначено способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 191 Сімейного кодексу України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Виплачуються аліменти до повноліття дитини.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Як вже було встановлено судом, наразі малолітня ОСОБА_3 проживає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_2 , та перебуває на утриманні батька ОСОБА_1 . Мати дитини - відповідачка ОСОБА_2 проживає окремо від дитини, участі в її утриманні не приймає, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_9 , наданими останніми у судовому засіданні.

Доказів того, що ОСОБА_2 належним чином виконує свій обов`язок з утримання її малолітньої дитини ОСОБА_3 , відповідачкою суду не надано та матеріали справи не місять.

З огляду на вказане суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з ОСОБА_2 на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви в частині позовної вимоги про стягнення з відповідачки аліментів на утримання дитини.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог у частині позбавлення відповідача батьківських прав стосовно малолітньої ОСОБА_3 , судовий збір, сплачений позивачем за пред`явлення вказаної позовної вимоги покладається на позивача. Судовий збір у розмірі 1211,20 грн за подання позовної заяви в частині позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини підлягає стягненню з відповідачки на користь держави.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4, 13, 76-81, 82, 89, 90, 92, 95, 141, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.10.2024, і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання своєї дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Покласти на Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30.05.2025.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_5 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа 1 - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, адреса реєстрації місцезнаходження: м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 55, код ЄДРПОУ 26489104.

Третя особа 2 - ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса реєстрації місцезнаходження: АДРЕСА_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 .

Головуючий суддя Світлана ЦИБУЛЬСЬКА