Рішення № 127762593, 28.05.2025, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/1223/25

н/п 2-а/953/102/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2025 року Київський районнийсудм.Харковаускладі: головуючого судді Губської Я.В., при секретарі Веремійчик Р.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головне управління національної поліції в Харківській області (м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 5) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі,-

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м.Харкова надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , вимоги якого вході розгляду справи уточнив, у якому позивач просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3995699 від 03.02.2025 року, закрити провадження по справі, стягнути суму подвоєного штрафу, виконавчий збір та судові витрати. Як на підставу позову посилається на те, що відповідачем ОСОБА_1 було неправомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч.2 ст.126 КУпАП. Позивач вважає, що дана постанова не відповідає вимогам закону, оскільки ґрунтується на неповному, необ`єктивному і не всебічному розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 10.02.2025 року було відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду даної справи по суті.

В обґрунтуваннясвоїх вимогпозивач зазначає,що 03.02.2025поліцейським ЧугуївськогоРУП ГУНПв Харківськійобласті КураксінимД.А.винесено постановусерії ЕНА№3995699про притягнення ОСОБА_1 до адміністративноївідповідальності зач.2ст.126КУпАП танакладення нанього стягненняу виглядіштрафу усумі 3400грн.Відповідно дозазначеної постановивбачається,що 03.02.2025о 11год.46хв.у м.Чугуїв,вул.Харківська,2,водій,керуючи транспортнимзасобом,не пред`явивпосвідчення водіявідповідної категоріїна правокерування такимтранспортним засобом,чим порушивп.2.1.аПДР України керуванняТ/Зособою,яка немає правакерувати такимТ/З.Позивач непогоджується ізвказаною постановоюта вважаєїї незаконною,оскільки вонавинесена неуповноваженоюособою стосовновійськовослужбовця,який керувавтранспортним засобом,що належитьЗбройним силамУкраїни,порушивши процедурурозгляду справипро адміністративніправопорушення. Наявність саме військових номерів, а також належність автомобіля військовій частині НОМЕР_1 підтверджується Реєстраційними даними транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданими 26.07.2024 відділенням військової інспекції безпеки дорожнього руху ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також зазначає, що справа інспектором розглянута упереджено, без наявності та без дослідження належних доказів, оскаржувана постанова винесена неуповноваженою особою, без проведення процедури розгляду справи, без роз`яснення позивачеві його процесуальних прав, із обмеженням у праві скористатися правовою допомогою адвоката. Всупереч вимог ст.ст. 245, 280 КпАП України дана постанова винесена без з`ясування чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність чи заподіяно майнову шкоду, а також без з`ясування інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідач на адресу суду надав відзив та відзив на уточнений позов, в яких проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, тому постанова є правомірною.

В судове засідання позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, представник позивача подав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно належним чином, подав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Відповідачем до відзиву додано медіа-файли, засвідчені електронно-цифровим підписом, на яких відтворено подію за участю позивача, де зафіксована основна об`єктивна інформація.

З огляду на те, що в силу п. 9 частини першої статті 31 та статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», статті 283 КУпАП відеоспостереження за дотриманням позивачем Правил дорожнього руху інспектором зафіксовано у встановленому законом порядку, з зазначенням технічного засобу відеореєстратора

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 20 КАС Українимісцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено,що 03.02.2025 поліцейським Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області Кураксіним Д.А. винесено постанову серії ЕНА №3995699 за ч.2 ст.126 КУпАП.

Згідно оскаржуваноїпостанови до ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2ст.126 КпАП України застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 грн. з зазначенням, що водій ОСОБА_1 03.02.2025 об 11:46 у м. Чугуїв, вул. Харківська, 2, керував транспортним засобом MITSUBISHI L200,номерний знак НОМЕР_3 , не пред`явивши посвідчення водія відповідної категорії на право керування таким транспортним засобом, чим порушив вимоги підпункту а) пункту 2.1 Правил дорожнього руху України. (а. с. 25).

Відповідач до суду надав відеозапис зі службової бодікамери, в якості доказів до відзиву. З оглянутого судом відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 , що є військовослужбовцем зупинено на блокпосту в автомобілі MITSUBISHI L200,номерний знак НОМЕР_3 , який не надав працівникам поліції документів, що підтверджують права керування автомобілем категорії В на їх законну вимогу. Вказані в постанові відеозаписи, надані до суду достовірно підтверджують обставини порушення ОСОБА_1 03.02.2025 року Правил дорожнього рухуУкраїни, а саме п.п.2.1.а ПДР України.

Відповідно дост. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно з п.1ст. 247 КУпАП Україниобов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно дост. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, які стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Отже, засоби фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, є доказами у справах про адміністративне правопорушення.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 2.1 ПДРУкраїни встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів

Згідноп. 2.4 ПДРУкраїни на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30червня 1993 року №3353-ХІІ. А саме, водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством. - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України «Про дорожній рух»).

За приписами частини 2ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким тз, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, що затверджено Постановою КМУ від 08.05.1993 року № 340 (далі по тексту Положення № 340), встановлено - особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Таким чином, здійснення права керування транспортними засобами може здійснюватися лише за наявності в особи національного посвідчення водія України, що є документом, який підтверджує спеціальний статус особи в аспекті наявності у неї права керування транспортними засобами. У зв`язку з цим законодавством у п.п.2.1а ПДР України встановлює логічно узгоджений та розумно обумовлений обов`язок водіїв мати при собі посвідчення водія, що засвідчує наявність у них права керування транспортними засобами відповідної категорії. У свою чергу право керування транспортними засобами видається особі шляхом наділення її правом керування транспортними засобами відповідної категорії. Так, відповідно до п.3 Положення № 340 Транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт; А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом 50 куб. сантиметрів і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше; В1 - квадро- і трицикли, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кілограмів; В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми; С1 - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів); С - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів).

Відповідно до зазначеної в постанові ЕНА№3995699 від 03.02.2025 відносно ОСОБА_1 останній керував тз, що відноситься до категорії В, не маючи права керувати тз цієї категорії. Згідно наданої копії посвідчення водія ОСОБА_1 , у нього відкрито тільки категорію С, таким чином спростовано посилання позивача на відсутність складу адміністративного порушення в його діях, порушення процесу притягнення до відповідальності не підтверджені жодним чином. Посилання швидкість прийняття поліцейським рішення про наявність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 є оціночним судженням представника позивача та не спростовує висновків суду з цього приводу.

Відповідно до вимогст. 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до пункту 9 розділу ІІІ, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 24 своєїПостанови № 14 від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями283і284 КпАП України. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Щодо причин зупинки т.з. під керуванням позивача на блокпосту суд погоджується з твердженням відповідача про наявність на те законних підстав у військовий стан з огляду на наступні положення чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про Національну поліцію», у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та є чинним на теперішній час.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені нормами Закону України № 389-УПІ від 12.05.2015 «Про правовий режим воєнного стану». Згідно з пунктом 7 частини першої статті 8 цього Закону в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів. Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема, перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1456 від 29.12.2021 затверджено Порядок перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану.

Випадки, коли уповноважена особа має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, визначені пунктом 7 вказаного Порядку. До таких відносяться знову ж таки: існування підстав, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом. У разі виявлення під час перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян ознак складу кримінального та/або адміністративного правопорушення затримання таких осіб та вилучення відповідних речей здійснюється відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункт 12 зазначеного Порядку).

Крім того, порядок встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1455 (далі - Порядок №1455) визначає процедуру встановлення заходів особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або її окремих місцевостях, де введено воєнний стан (далі - особливий режим), що здійснюються військовим командуванням разом з військовими адміністраціями (у разі їх утворення) самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 1455 заходи з контролю в`їзду/виїзду включають перевірку на блокпостах: документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи; перевірку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу (документів на транспортний засіб, документів на вантаж, дорожнього листа тощо).

Відповідно до п. 5 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та п. 5 «Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573, на території, де запроваджено комендантську і годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.

Відповідно до частини першої статті 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи:

1) перевірка документів особи;

2) опитування особи;

3) поверхнева перевірка і огляд;

4) зупинення транспортного засобу;

5) вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території;

6) обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю;

7) проникнення до житла чи іншого володіння особи;

8) перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ;

9) застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і

кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису;

10) перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб;

11) поліцейське піклування.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.

З приводу посилань позивача на порушення працівником поліції процедури притягнення його до адміністративної відповідальності суд зазначає, що з оглянутого судом відеозапису фіксації на наданого суду відповідачем, судом не встановлено порушень процедури притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, на які в позові посилається останній, також з відео вбачається, що номерний знак на автомобілі був таким, що зазначений в постанові, не «військовий», як це стверджує позивач, клопотань про оголошення перерви в розгляді справи для звернення за правовою допомогою ОСОБА_1 не заявляв.

Відомостей, що підтверджують посилання позивача, 03.02.2025, що час складання оскаржуваної постанови він керував автомобілем під час виконання службових обов`язків військової служби або бойового завдання до суду не надано.

Таким чином, посилання представника позивача на порушення відповідачем процедури притягнення ОСОБА_1 , як військовослужбовця, передбаченої ст.235-1 КУпАП є безпідставним.

Доводи позивача щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Позивач не надав до суду належних доказів на підтвердження його позиції, одночасно в матеріалах справи наявні докази, що підтверджують вину позивача у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 126 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 дійсно керуючи 03.02.2025 тз MITSUBISHI L 200, номерний знак НОМЕР_3 не пред`явив та не мав посвідчення водія відповідної категорії на право керування таким транспортним засобом, чим порушив п.2.1.а ПДР України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач при винесенні постанови відносно позивача, діяв у рамках чинного законодавства України та у спосіб визначений законом, а позиція позивача розцінюється судом критично, як направлена на уникнення відповідальності.

Згідност. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим у їх задоволенні слід відмовити за необґрунтованістю та безпідставністю.

Керуючись ст. ст.2,6-10,77,205,229,241-246,255,257,263,295,382 КАС України, суд-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головне управління національної поліції в Харківській області (м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 5) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження у справі, стягнення суми подвійного штрафу, виконавчого збору, судових витрат - залишити без задоволення.

Постанову ЕНА №3995699 від 03.02.2025, якою до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2ст.126 КпАП Українизалишити без змін.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суддя: Я. В. Губська