Ухвала суду № 127758476, 27.05.2025, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2025 Справа №607/10775/25 Провадження №1-кс/607/3091/2025

м. Тернопіль

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, мешканця АДРЕСА_2 , одруженого, що має на утриманні двох малолітніх дітей, непрацюючого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

26.05.2025 старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів щодо підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12025210000000007 від 13.01.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що СУ ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025210000000007 від 13.01.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на початку січня 2025, точної дати та часу не встановлено, але не пізніше 04.01.2025, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_4 та ОСОБА_8 в ході телефонної розмови з ОСОБА_9 дізнався про те, що останній в порушення вимог Закону України «Про правовий режим воєнного стану», має намір незаконно виїхати за межі державного кордону України і не планує повертатися, про що повідомив ОСОБА_4 . Надалі, ОСОБА_4 будучи обізнаним про встановлені на період дії воєнного стану правила перетину кордону України, діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , маючи на меті одержати матеріальні блага, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, місці та часі, але не пізніше 06.01.2025, під час розмови з ОСОБА_9 повідомив йому про те, що організує та посприяє в перетині державного кордону України, а також забезпечить його транспортним засобом для цього, за що отримав від ОСОБА_9 грошові кошти, які в подальшому було розділено між всіма учасниками злочинної групи. В подальшому, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, місці та часі, але не пізніше 06.01.2025, ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , забезпечив заселення ОСОБА_9 в готель де він очікував подальших вказівок з метою незаконного перетину державного кордону України поза офіційними пунктами пропуску на кордоні із Республікою Румунія. Надалі, ОСОБА_8 07.01.2025, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , забезпечив перевезення ОСОБА_9 з готелю до іншого місця, де на нього очікував ОСОБА_10 на транспортному засобі марки «Chevrolet Niva» н.з. НОМЕР_1 , тобто забезпечив ОСОБА_9 , транспортним засобом для незаконного перетину державного кордону України поза офіційними пунктами пропуску. В подальшому, 09.01.2025 ОСОБА_10 який не був в повній мірі обізнаний із злочинним умислом ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та їх планом злочинної діяльності, на автомобілі марки «Chevrolet Niva» н.з. НОМЕР_1 , намагався перевезти ОСОБА_9 до ділянки кордону, поза офіційними пунктами пропуску, з метою його незаконного перетину, однак ОСОБА_9 не зміг цього зробити за причин, що не залежали від волі ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_4 , оскільки автомобіль марки «Chevrolet Niva» н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_10 був затриманий працівниками правоохоронних органів у межах контрольованого прикордонного району біля населеного пункту с. Путрине, Дністровського району, Чернівецької області, на кордоні із Республікою Румунія.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, що 09.01.2025, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, у ОСОБА_7 спільно із ОСОБА_4 , виник злочинний умисел спрямований на перешкоджання Збройним Силам України та іншим військовим формуванням в особливий період. При цьому, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 було відомо, що згідно з положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. У відповідності до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. Пунктом 9 ст. 1 Закону України «Про національну безпеку» (далі Закон «Про національну безпеку») визначено, що національна безпека України це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз. У відповідності до п. 2 ст. 1 Закону «Про національну безпеку», воєнна безпека це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від воєнних загроз. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» (далі Закон) Збройні Сили України (далі ЗСУ) це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

Згідно з ст. 12 Закону підготовка Збройних Сил України до виконання покладених на них Конституцією України завдань, організація та забезпечення їх виконання, підтримання на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності та боєздатності, виховна робота, збереження життя і здоров`я особового складу, забезпечення законності та військової дисципліни у Збройних Силах України здійснюються органами військового управління, командирами і начальниками всіх рівнів відповідно до вимог Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері оборони. Згідно зі ст. 17 Закону «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон «Про військовий обов`язок і військову службу») захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством. Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства. Відповідно до ст. 1 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. 24.02.2022 президент російської федерації оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні та віддав наказ на вторгнення підрозділів збройних сил російської федерації на територію України. Після того, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці збройних сил російської федерації шляхом збройної агресії, незаконно вторглись на територію України, перетнувши лінію державного кордону України, розташовану в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та шляхом застосування зброї здійснили напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти, а також здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується до теперішнього часу та призводить до тяжких наслідків. Указані дії супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються по об`єктам, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі людей, у тому числі дітей, отримання ними тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому було неодноразово продовжено, і наразі діє строком до 09.05.2025. Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022, затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, оголошено проведення загальної мобілізації. Строк проведення загальної мобілізації продовжувався Указами Президента України від 17.05.2022 № 342, від 12.08.2022 № 574, від 07.11.2022 № 758, від 06.02.2023 № 59, від 01.05.2023 № 255, від 26.07.2023 № 452, від 06.11.2023 № 735, від 05.02.2024 № 50, від 06.05.2024 № 272, від 23.07.2024 № 470, від 28.10.2024 №741, 14.01.2025 № 27. Указом Президента України від 15 квітня 2025 року № 236/2025 строк проведення загальної мобілізації продовжено з 09.05.2025 на 90 діб. На виконання вимог Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про оборону України», «Про військовий обов`язок і військову службу», вищевказаних Указів Президента України про проведення загальної мобілізації, Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 921, Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, інших нормативних документів, наказів та директив Генерального штабу, мобілізаційних розпоряджень працівниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки стали систематично проводитись заходи з встановлення мобілізаційного ресурсу держави та подальшого доукомплектування ЗСУ та інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, виклику громадян для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, призову під час мобілізації, в т.ч. серед внутрішньо переміщених осіб, які не виконують правила військового обліку, і після початку повномасштабного вторгнення зс рф змінили місце проживання та, прибувши на територію Тернопільської області, не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, не стали на військовий облік та ухиляються від нього, та інші заходи з мобілізації людських ресурсів з метою доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань з метою забезпечення оборони України в особливий період, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, а також забезпечення виконання військового обов`язку громадянами України. Згідно пунктів 2, 3, 5, 6 цього Порядку, на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування). Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов`язок і військову службу» та цим Порядком. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку. Генеральний штаб Збройних Сил через оперативні командування та (військові) адміністрації здійснює управління призовом громадян на військову службу під час мобілізації та визначає обсяги їх призову (крім СБУ та розвідувальних органів). Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється у строки та в обсягах, визначених мобілізаційними планами, мобілізаційними директивами (розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил або Генерального штабу Збройних Сил. Таким чином, викладені вище положення чинного законодавства України свідчать про те, що забезпечення мобілізаційної готовності є невід`ємною частиною законної діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань. Перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань полягає у вчиненні діяння (дій або бездіяльності), яке виражається у втручанні в цю діяльність, створенні перешкод, перепон, спрямованих на недопущення, припинення чи заборону проведення окремих дій чи маневрів ЗСУ та іншими військовими формуваннями, прийняття тактичних чи стратегічних рішень керівництвом чи особовим складом зазначених підрозділів задля ускладнення або унеможливлення здійснення законної діяльності ЗСУ та іншими військовими формуваннями або істотному зниженні її ефективності. 12.01.2025 ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_7 реалізуючи свій злочинний умисел направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, під час телефонної розмови із ОСОБА_9 повідомив останньому, що посприяє йому в організації та безпосередньому здійсненні ним залишення військової частини, з метою ухилення від військової служби в Збройних Силах України. При цьому ОСОБА_4 та ОСОБА_7 було відомо, що ОСОБА_9 мобілізований 12.11.2024, ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 та проходить військову службу в Збройних Силах України на посаді солдата ВЧ НОМЕР_2 . Надалі, 12.01.2025 о 18.52 год. ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_7 з метою організації та безпосередньому здійсненні залишення військової частини ОСОБА_9 під час телефонної розмови із ним запитав його де він знаходиться, куди прямує, також давав вказівки та поради як себе поводити та що потрібно робити, щоб втекти від супроводу військовослужбовців Збройних Сил України, які повинні перевезти ОСОБА_9 до військової частини. Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_7 13.01.2025 о 06.43 год., 08.52 год., 10.34 год., 18.25 год.. 20.24 год., 20.39 год., 23.10. год. зателефонував до ОСОБА_9 та питав де він на даний час знаходиться, також давав поради та вказівки як себе поводити, та коли краще втекти від супроводу військовослужбовців, які везуть його до військової частини, також повідомив, йому що після втечі забере ОСОБА_9 на своєму транспортному засобі. Після цього, ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_7 14.01.2025 о 07.08 год., та о 10.46 год., зателефонував до ОСОБА_9 та повідомив йому про те, що близько 17.00 год., він приїде та забере його, з місця дислокації військовослужбовців Збройних Сил України. Цього ж дня о 17.32 год., ОСОБА_4 зателефонував до ОСОБА_9 та повідомив йому про те, що він чекає його на автомобілі, біля продуктового магазину. В подальшому ОСОБА_9 виконуючи вказівки та поради ОСОБА_4 втік з місця дислокації військової частини та супроводу військовослужбовців Збройних Сил України, які дислокувалися в лісі біля одного із населених пунктів Хмельницької області. Після цього ОСОБА_9 сів в автомобіль до ОСОБА_4 і вони разом поїхали до місця проживання ОСОБА_9 визначеним ОСОБА_4 маршрутом минаючи блокпости працівників поліції та представників військової служби правопорядку.

Так, у лютому 2025 року, точного часу досудовим розслідування не встановлено, у ОСОБА_12 яка здійснює адвокатську діяльність, відповідно до свідоцтва №00714 від 08.09.2017, діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, під час розмови із ОСОБА_13 повідомила останньому, що посприяє йому в організації та безпосередньому здійсненні ним залишення військової частини, з метою ухилення від військової служби в Збройних Силах України. При цьому ОСОБА_12 було відомо, що ОСОБА_13 мобілізований 04 лютого 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 та проходить військову службу в Збройних Силах України на посаді солдата ВЧ НОМЕР_3 . Надалі, ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_12 , 05.02.2025 о 11.47 год. зателефонував до ОСОБА_13 та повідомив, що він від ОСОБА_12 та допоможе йому залишити військову частину з метою ухилення від військової служби в Збройних Силах України. Надалі, ОСОБА_13 , на запитання ОСОБА_4 повідомив йому, що він знаходиться у військовій частині у АДРЕСА_4 , де проходить службу в Збройних Силах України, при цьому ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_13 що організує йому самовільне залишення військової частини з метою ухилення ним від військової служби в Збройних Силах України. В подальшому, ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_12 , 05.02.2025 о 11.51 год. зателефонував до ОСОБА_13 , та сказав, щоб він скинув йому геоолокацію його місцезнаходження, повідомивши що приїде та забере його із військової частини, при цьому ОСОБА_4 давав вказівки та поради ОСОБА_13 з метою його організації самовільного залишення військової частини. Також ОСОБА_4 неодноразово телефонував до ОСОБА_13 та давав йому поради та вказівки як себе поводити щоб самовільно залишити військову частину. Надалі ОСОБА_13 , 07.02.2025 близько о 19.00 дотримуючись вказівок та порад ОСОБА_4 самовільно залишив військову частину, про що повідомив ОСОБА_4 та повідомив йому де він знаходиться для того, щоб ОСОБА_4 забрав його та доставив до місця проживання. Надалі близько о 19.07 год., ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_12 , на автомобілі марки «Mazda CX-7» н.з. НОМЕР_4 , приїхав до визначеного місця де його очікував ОСОБА_13 , який самовільно залишив військову частину. Після цього ОСОБА_4 на вказаному автомобілі відвіз ОСОБА_13 , до місця проживання, при цьому об`їжджаючи блокпости правоохоронних органів.

Окрім того, у березні 2025 року, точного часу досудовим розслідування не встановлено, у ОСОБА_12 яка здійснює адвокатську діяльність, відповідно до свідоцтва №00714 від 08.09.2017, діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, під час розмови із ОСОБА_14 повідомила останньому, що посприяє йому в організації та безпосередньому здійсненні ним залишення військової частини, з метою ухилення від військової служби в Збройних Силах України. При цьому ОСОБА_12 було відомо, що ОСОБА_14 , мобілізований 14 березня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 та проходить військову службу в Збройних Силах України на посаді солдата ВЧ НОМЕР_5 . Надалі, ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_12 , 16.03.2025 о 13.50 год. зателефонував до ОСОБА_14 та повідомив, що він від ОСОБА_12 та допоможе йому залишити військову частину з метою ухилення від військової служби в Збройних Силах України. Надалі, ОСОБА_14 на запитання ОСОБА_4 повідомив йому, що він знаходиться у військовій частині у Полтавській області де проходить службу в Збройних Силах України, при цьому ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_14 що організує йому самовільне залишення військової частини з метою ухилення ним від військової служби в Збройних Силах України. В подальшому, ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_12 , 22.03.2025 о 16.33 год. та 19.39 год., зателефонував до ОСОБА_14 та сказав, щоб він скинув йому геоолокацію його місцезнаходження, повідомивши що приїде та забере його із військової частини, при цьому ОСОБА_4 давав вказівки та поради ОСОБА_14 з метою його організації самовільного залишення військової частини. Надалі ОСОБА_14 , дотримуючись вказівок та порад ОСОБА_4 самовільно залишив військову частину, про що повідомив ОСОБА_4 та повідомив йому де він знаходиться для того, щоб ОСОБА_4 забрав його та доставив до місця проживання. 24.03.2025 у другій половині дня, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_12 , на автомобілі марки «Mazda CX-7» н.з. НОМЕР_4 , приїхав до визначеного місця у Полтавській області де його очікував ОСОБА_14 який самовільно залишив військову частину. Після цього ОСОБА_4 на вказаному автомобілі відвіз ОСОБА_14 до місця проживання, при цьому об`їжджаючи блокпости правоохоронних органів.

Поряд з цим, 22 квітня 2025 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено у ОСОБА_12 спільно із ОСОБА_4 , виник злочинний умисел спрямований на перешкоджання Збройним Силам України та іншим військовим формуванням в особливий період. 22.04.2025 ОСОБА_12 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, під час зустрічі із ОСОБА_15 повідомила останній, що посприяє її знайомому ОСОБА_16 в організації та безпосередньому здійсненні ним залишення військової частини, з метою ухилення від військової служби в Збройних Силах України. При цьому ОСОБА_12 було відомо, що ОСОБА_16 мобілізований у грудні 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_5 та проходить військову службу в Збройних Силах України на посаді солдата ВЧ НОМЕР_6 . Реалізуючи свій злочинний умисел, 24 квітня 2025 року, ОСОБА_12 під час зустрічі із ОСОБА_15 повідомила їй, що для того щоб вона спільно із ОСОБА_4 організували залишення військової частини ОСОБА_16 необхідно заплатити грошові кошти в сумі приблизно 3000 доларів США, на що ОСОБА_15 погодилась. Після цього ОСОБА_12 повідомила про це ОСОБА_4 . Надалі, ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_12 , 23.04.2025 зателефонував до ОСОБА_16 та повідомив, що він від ОСОБА_12 та допоможе йому залишити військову частину з метою ухилення від військової служби в Збройних Силах України. Надалі ОСОБА_16 на запитання ОСОБА_4 повідомив йому, що він знаходиться у військовій частині м. Копичинці Чортківського району Тернопільської області де проходить службу в Збройних Силах України, при цьому ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_16 завідомо неправдиву інформацію про те, що він домовиться із керівництвом ВЧ НОМЕР_6 щоб вони відпустили ОСОБА_16 з метою ухилення ним від військової служби. В подальшому, 25.04.2025 ОСОБА_12 за допомогою месенджера «VIber» надіслала повідомлення ОСОБА_15 із реквізитами банківським карток № НОМЕР_7 , НОМЕР_8 та повідомила, що на ці картки необхідно перерахувати грошові кошти в сумі 70 000 грн. Цього ж дня, 25.04.2025 о 11.12 год. ОСОБА_15 за вказівкою ОСОБА_12 здійснила переказ коштів на банківську картку № НОМЕР_7 в сумі 40 000 грн., та на банківську картку НОМЕР_8 в сумі 30 000 грн., за організацію залишення військової частини ОСОБА_16 , з метою ухилення від військової служби. Після цього, ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_12 , 26.04.2025 зателефонував до ОСОБА_16 та повідомив йому про те, що близько 18.00 год., він приїде та забере його із військової частини. Цього ж дня близько о 19.00 год., ОСОБА_4 зателефонував до ОСОБА_16 та повідомив йому про те, що він чекає його на автомобілі «Mazda» чорного кольору неподалік військової частини у м. Копичинці, Чортківського району, Тернопільської області, біля продуктового магазину. В подальшому ОСОБА_16 виконуючи вказівки ОСОБА_4 вийшов із військової частини та сів в автомобіль марки «Mazda CX-7» н.з. НОМЕР_4 до ОСОБА_4 та вони разом поїхали у м.Тернопіль, де за попередньою домовленістю зустрілись із ОСОБА_15 . Надалі ОСОБА_15 під час зустрічі із ОСОБА_4 передала йому грошові кошти в сумі 34 100 грн. за організацію та залишення військової частини ОСОБА_16 при цьому ОСОБА_4 повідомив, що він може організувати перетин кордону ОСОБА_16 також наголосив на тому, щоб ОСОБА_16 залишався за місцем проживання та нікуди не виходив.

Згідно ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну. Верховною Радою України 24.02.2022 прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX, яким затверджено Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який продовжено по даний час. Згідно ч.3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводяться тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 (надалі Закон України). Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів. Згідно ч.8 «Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.20221 №1455, перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

Продовжуючи свою злочинну діяльність у травні 2025 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, у ОСОБА_4 який діяв за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_17 , з корисливих мотивів, виник злочинний умисел на незаконне переправлення ОСОБА_16 через державний кордон України поза офіційними пунктами пропуску на кордоні із Республікою Румунія за грошову винагороду. 13.05.2025 ОСОБА_4 будучи обізнаним про встановлені на період дії воєнного стану правила перетину державного кордону України з метою реалізації злочинного умислу направленого на організацію незаконного переправлення ОСОБА_16 через державний кордон України, повідомив про це ОСОБА_8 , який у свою чергу повідомив ОСОБА_11 та ОСОБА_17 . Надалі ОСОБА_11 під час розмови із ОСОБА_8 повідомив, що організація незаконного перетину державного кордону України ОСОБА_16 буде коштувати близько 11 000 Євро, з яких 2000 Євро, потрібно дати в якості авансу. Надалі, ОСОБА_8 діючи за попередньою змовою та з відома ОСОБА_11 та ОСОБА_17 14.05.2025 о 08.43 год., зателефонував до ОСОБА_4 та повідомив, що організація незаконного перетину державного кордону України ОСОБА_16 буде коштувати близько 11 000 Євро, з яких 2000 Євро, потрібно дати в якості авансу на що ОСОБА_4 погодився. Цього ж дня, 13.05.2025 ОСОБА_12 будучи обізнаною про встановлені на період дії воєнного стану правила перетину державного кордону України, діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_4 з корисливих мотивів, під час зустрічі із ОСОБА_15 повідомила їй, що за 11 000 доларів США, організує та посприяє її знайомому ОСОБА_16 в перетині державного кордону України, а також забезпечить його транспортним засобом для цього. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_12 діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_4 15.05.2025 зустрілась із ОСОБА_15 та отримала від неї частину грошових коштів у сумі 84 000 грн., (що еквівалентно 2000 доларів США), за організацію незаконного перетину державного кордону України ОСОБА_16 поза офіційним пунктами пропуску. При цьому ОСОБА_12 повідомила ОСОБА_15 , що ОСОБА_4 перевезе ОСОБА_16 із його місця проживання до ділянки кордону в Чернівецькій області поза офіційним пунктами пропуску через державний кордон України на кордону із Республікою Румунія. Поряд з цим, ОСОБА_12 повідомила ОСОБА_15 що із ОСОБА_16 зв`яжеться ОСОБА_4 та повідомить деталі його виїзду за межі державного кордону України. Надалі, 21.05.2025 о 11.38 год. ОСОБА_4 діючи з відома та за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_17 , зателефонував до ОСОБА_15 та повідомив, що він приїде в м. Тернопіль та забере ОСОБА_16 у другій половині дня, для подальшого його перевезення до населеного пункту з метою його подальшого переправлення через державний кордону України, поза офіційними пунктами пропуску на кордоні із Республікою Румунія. В подальшому, 21.05.2025 о 21.26 год., ОСОБА_4 діючи з відома та за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_17 , зателефонував до ОСОБА_16 та домовився із ним, що 22.05.2025 він приїде по нього. З метою реалізації свого злочинного умислу 22.05.2025 о 11.38 год. зателефонував до ОСОБА_12 та повідомив, що він забирає ОСОБА_16 у зв`язку із цим потрібно повідомити ОСОБА_15 щоб вони готували повну суму, за організацію незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_16 . Надалі, 22.05.2025 приблизно о 12.49 год., ОСОБА_4 діючи з відома та за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_17 , зустрівся із ОСОБА_16 на АЗС в смт. Велика Березовиця, Тернопільського району, Тернопільської області та перевіз його на автомобілі марки «Mazda CX-7» н.з. НОМЕР_4 в готель «Дністер», що за адресою с. Жванець вул. Центральна 6, Хмельницької області, з метою його подальшого переправлення 23.05.2025 через державний кордон України поза офіційними пунктами пропуску, на кордоні із Республікою Румунія, однак не змогли цього зробити з причин що не залежали від волі ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , у зв`язку із тим, що ОСОБА_16 23.05.2025 близько о 07.00 год. був виявлений представниками Військової Служби Правопорядку та був запрошений до уповноважених правоохоронних органів з метою перевірки військово-облікових документів.

Слідчий у клопотанні зазначає, що 25.05.2025 о 09 год. 30 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.

25.05.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Мотивуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_4 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України); незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). З урахуванням викладеного та даних про особу підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий у клопотанні зазначає, що є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов`язків, тому щодо нього необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Одночасно, посилаючись на положення ч. 5 ст. 182 КПК України, з урахуванням наведених ризиків, тяжкості злочинів, покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, даних про особу підозрюваного, його соціальний та економічний стан, слідчий вважає, що застава у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, покладених на неї обов`язків, тому в разі визначення щодо ОСОБА_4 розміру застави, просить визначити таку в розмірі 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1211 200 гривень.

Внесене клопотання відповідає вимогам ст. 184 КПК України, його копія вручена підозрюваному.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 найбільш суворого заходу, посилаючись на наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, визначених пунктами 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 заперечив щодо задоволення клопотання сторони обвинувачення, підтримав позицію свого захисника та просив застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

В судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 також заперечив щодо задоволення клопотання слідчого, посилаючись на недоведеність зазначених слідчим у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. За наведеного та посилаючись на наявність на утриманні в ОСОБА_4 двох малолітніх дітей, просив застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний період доби, який вважає достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки останнього та виконання ним процесуальних обов`язків. У разі, якщо слідчий суддя дійде висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив визначити заставу у розмірі 200000 гривень, який вважає достатнім для гарантування виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків та не буде завідомо непомірним для нього.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя доходить таких висновків.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно зі ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, зокрема, слідчий суддя зобов`язаний оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025210000000007 від 13.01.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

25.05.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України (фактичний час затримання - 09 год. 30 хв. 25.05.2025) за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.

25.05.2025 ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, тобто в: організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприянні їх вчиненню наданням засобів, з корисливих мотивів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб; організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, з корисливих мотивів, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб; перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України. Зокрема такими є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025210000000007 від 13.01.2025; протоколи за результатами проведення НС(Р)Д зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 10.02.2025 та 21.05.2025; протоколи допиту свідків ОСОБА_16 від 16.05.2025 та 23.05.2025, ОСОБА_15 від 17.05.2025; протокол за результатами проведення контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину з метою виявлення протиправних діянь від 28.04.2025; протокол про наслідки проведення контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину з метою виявлення протиправних діянь від 16.05.2025; протоколи за результатами НС(Р)Д аудіо-, відео контроль особи від 22.04.2025 та 15.05.2025; протоколи за результатами проведення НС(Р)Д візуальне спостереження за особою від 07.03.2025; лист т.в.о. начальника Тернопільського зонального відділу ВСП ОСОБА_18 від 20.05.2025; рапорт старшого оперуповноваженого УКР ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_19 від 24.05.2025, інші матеріали досудового розслідування в їх сукупності.

Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідні кримінальні правопорушення могли бути вчинені, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 вказаних кримінальних правопорушень.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється в: організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприянні їх вчиненню наданням засобів, з корисливих мотивів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб; організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, з корисливих мотивів, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб; перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, які відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, класифікуються як тяжкі злочини.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення, обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.

Як зазначено у клопотанні слідчого, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України); незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Так, про наявність ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду, а також знищення, схову або спотворення будь-якої із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, свідчить те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, зокрема передбачених ч. 3 ст. 332 КК України, за які законом передбачено основне покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років, а тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованих злочинів та розмір покарання, яке йому загрожує, підозрюваний може умисно переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, з метою уникнення передбаченої законом відповідальності.

При встановленні наявності ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками та підозрюваними у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. За таких обставин, ризик незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від вказаних осіб та дослідження їх судом.

Крім того, слідчий суддя бере до уваги, що ОСОБА_4 ніде не працює, відтак законного джерела доходу не має, у даному кримінальному провадженні підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, пов`язаних із організацією та сприянням в переправленні через державний кордон України військовозобов`язаних осіб, а також сприянням в самовільному залишенні військовослужбовцям військових частин, з метою одержання прибутку, що в цілому свідчить про те, що останній, переслідуючи корисливий мотив, може вчинити інше аналогічне кримінальне правопорушення.

Отже, з урахуванням наведеного, слідчий суддя доходить висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя доходить висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Надаючи оцінку наведеним в судовому засіданні захисником доводам на захист підозрюваного ОСОБА_4 про можливість застосування щодо останнього запобіжного заходу у виді домашнього арешту, слідчий суддя враховує, що за встановлених в судовому засіданні обставин та ризиків такий запобіжний захід, як і ще менш обтяжливі запобіжні заходи, не зможуть запобігти вказаним ризикам та дисциплінувати процесуальну поведінку підозрюваного.

Крім того, слідчим суддею взято до уваги посилання сторони захисту на наявність на утриманні в підозрюваного ОСОБА_4 двох малолітніх дітей, втім, за наявності прямо передбачених ст. 177 КПК України ризиків у даному кримінальному провадженні, на думку слідчого судді, саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним за вказаних умов, і навіть з урахуванням виключності такого заходу забезпечення кримінального провадження, він повністю відповідає як вимогам КПК України, так і обставинам даного кримінального провадження.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя у відповідності до вимог ст. 178 КПК України та на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінив в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; майновий стан підозрюваного; репутацію підозрюваного.

Будь-яких доказів того, що стан здоров`я підозрюваного ОСОБА_4 виключає його утримання під вартою, слідчому судді не надано.

Слідчий суддя враховує, що застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. У зв`язку з цим, слідчий суддя враховує мотив та спосіб вчинення інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, пов`язаних із незаконним переправлення осіб через державний кордон України та перешкоджанням законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, які мають високий ступінь суспільної небезпеки в умовах сьогодення, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості.

Таким чином, в судовому засіданні прокурором доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, наявні обґрунтовані ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Слідчий суддя вважає, що слідчим та прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

За змістом ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Згідно з абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Водночас, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, з урахуванням встановлених в ході розгляду клопотання обставин та характеризуючих даних про особу підозрюваного, вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_4 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним передбачених КПК України обов`язків, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Як видно, слідчий у клопотанні просить визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу у розмірі, що перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме у розмірі 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1211200 гривень, посилаючись на дані про особу підозрюваного, кількість та вартість наданих послуг, пов`язаних з організацією та сприянням в переправленні через державний кордон України військовозобов`язаним особам, а також самовільному залишенні військовослужбовцям військових частин, а тому нездатність застави у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків.

Надаючи оцінку доводам клопотання в цій частині слідчий суддя враховує, що сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого. Водночас слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

Таким чином, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Отже, при визначенні підозрюваному ОСОБА_4 розміру застави, слідчий суддя вважає, що слідчий у клопотанні та прокурор в судовому засіданні не обґрунтували підстав для встановлення підозрюваному застави у розмірі 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, однак погоджується, що застава у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, а тому з урахуванням встановлених вище обставин, дійшов висновку, що застава у розмірі 250 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 757000 гривень, не є непомірною для підозрюваного, водночас ця сума є значною та, на думку слідчого судді, цілком здатною забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку підозрюваного ОСОБА_4 .

Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного, в разі внесення ним застави, обов`язки, що визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких доведена стороною обвинувачення у судовому засіданні.

За таких обставин, клопотання слідчого, яке погоджене прокурором, підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 09 год. 30 хв. 23.07.2025.

Одночасно для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов`язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 757000 (сімсот п`ятдесят сім тисяч) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UА358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №607/10775/25; провадження №1-кс/607/3091/2025 згідно з ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.05.2025.

Роз`яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні та свідками ОСОБА_16 та ОСОБА_15 ;

- здати на зберігання до УДМС України в Тернопільській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну:

- носити електронний засіб контролю.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити по 23.07.2025.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1