Постанова № 127757875, 30.05.2025, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/2849/25 Провадження № 3/591/865/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2025 року м. Суми

Суддя Зарічного районного суду м. Суми Клімашевська І.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 ,-

ч. 1 ст. 130, ч.4 ст.130, ч.1 ст.126, ч.2 ст.126, ч.1 ст.122-2 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколупро адміністративнеправопорушення від12березня 2025року серіїЕПР1№269816, ОСОБА_1 12.03.2025о 21:55год ум.Сумипо площіПокровська,5,керував мотоцикломViper250CR-5,д.н.з.- НОМЕР_1 ,з ознакамиалкогольного сп`яніння,а саме:запах алкоголюз порожнинирота,порушення мови,порушення координаціїрухів.Від проходженняогляду настан алкогольногосп`яніннянамісцізупинки тавзакладіохорониздоров`явідмовивсяпідвідеозапис,чимпорушив п.2.5ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 12 березня 2025 року серії ЕПР1 №269807, ОСОБА_1 12.03.2025 о 21:55 год у м.Суми по площі Покровська,5, керував мотоциклом Viper 250CR-5, д.н.з.- НОМЕР_1 , не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Своїми діями порушив вимоги п.2.1а ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 12 березня 2025 року серії ЕПР1 №269821, ОСОБА_1 12.03.2025 о 21:55 год у м.Суми по площі Покровська,5, керуючи мотоциклом Viper 250CR-5, д.н.з.- НОМЕР_1 , не виконав вимогу про зупинку транспортного засобу, подані за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольору та гучномовця. Своїми діями порушив вимоги п.2.4 ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

Згідно протоколупро адміністративнеправопорушення від31березня 2025року серіїЕПР1№747500, ОСОБА_1 30.03.2025о 22:34год ум.Сумипо вул.Санаторна,біля буд.4,керував т/зВАЗ 21061,н.з.- НОМЕР_2 ,після зупинкипрацівниками поліції,до проведеннямедичного оглядуна стансп`яніння,вжив слабоалкогольнийнапій «Рево».Після цьоговід проходженняогляду настан алкогольногосп`яніннянамісцізупинки тавзакладіохорониздоров`явідмовивсяпідвідеозапис,чимпорушив п.2.5ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 30 березня 2025 року серії ЕПР1 №286251, ОСОБА_1 30.03.2025 о 22:34 год у м.Суми по вул. Санаторна, біля буд. 4, керував т/з ВАЗ 21061, н.з.- НОМЕР_2 , не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії (правопорушення вчинено повторно). Своїми діями порушив вимоги п.2.1а ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 30 березня 2025 року серії ЕПР1 №286269, ОСОБА_1 30.03.2025 о 22:34 год у м.Суми по вул. Санаторна, біля буд. 4, керував т/з ВАЗ 21061, н.з.- НОМЕР_2 , не виконав вимогу про зупинку транспортного засобу, подані за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольору та гучномовця. Був зупинений шляхом переслідування та блокування т/з. Своїми діями порушив вимоги п.2.4 ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 31 березня 2025 року серії ЕПР1 №286279, ОСОБА_1 31.03.2025 о 22:34 год у м.Суми по вул. Санаторна, біля буд. 4, керував т/з ВАЗ 21061, н.з.- НОМЕР_2 , без чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних т/з. Своїми діями порушив вимоги п.2.1ґ ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Правила, встановленіст. 36 КУпАП, допускають розгляд одним і тим же органом справ про адміністративні правопорушення відносно особи, яка вчинила кілька адміністративних правопорушень.

Враховуючи,щовпровадженні Зарічного районного суду знаходиться кілька справ про вчинення адміністративногоправопорушенняоднієюособою, які призначені на один той самий день, суд вважає за можливе об`єднати їх в одне провадження під одним номером: справа № 591/2849/25, провадження №3/591/865/25.

ОСОБА_1 у жодне з призначених судових засідань не з`явився, хоча йому достеменно відомо ро розгляд справи в суді, що вбачається з його підписів у протоколах та дослідженому відеозапису.

Від останнього не надходило ані до канцелярії суду, ані на електронну адресу суду письмових пояснень по суті складеного протоколу, а також жодних заяв про відкладення розгляду справи. Статтеюст.268КУпАПнепередбачено обов`язковоїучастіурозгляді адміністративногоматеріалуособи,стосовноякоїскладено протоколиза відповіднимистаттямиКУпАП. В той же час, відповідно до ст. 245 КУпАПзавданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Суд звертає увагу на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов`язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.

Європейський суд зправлюдиниврішеннівід7 липня1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А.протиІспанії»зазначив, щозаявник (зацікавлена особа)зобов`язаний демонструватиготовність брати участьна всіх етапах розгляду,що стосуютьсябезпосередньо його, утримуватися від використанняприйомів, якіпов`язанііззволіканням у розгляді справи,а також максимально використовувативсі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Таким чином, прецедентна практика ЄСПЛ щодо застосуваннястатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвизнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури, і це не є порушенням права на справедливий суд.

За таких обставин, з метою недопущення закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням строків притягнення особи до адміністративної відповідальності було прийнято рішення розглянути справу у відсутність особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на підставі доказів, що наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, слід зробити висновок про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст. 130 КУпАП, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні та доводиться наступними матеріалами справи:

-даними протоколупро адміністративневід 12 березня 2025 року серії ЕПР1 №269816, в якому зазначені встановлені судом обставини щодо часу і місця вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення (а.с. 1);

- даними акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який мав проведений у зв`язку з виявленими ознаками: зокрема, щодо запаху алкоголю з порожнини роту, різке почервоніння шкіряного покриву, згідно з яким ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився (а.с. 3).

Крім того, з переглянутого відеозапису з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що працівники поліції зупиняють т/з під керуванням ОСОБА_1 за те, що останній порушував ПДР та тривалий час не виконував вимогу про зупинку транспортного засобу. Під час спілкування з ним, у них виникає підозра, що останній керує т/з в стані алкогольного сп`яніння. У зв`язку із цим, йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння, проте останній каже, що огляд проходити він буде. При цьому, поліцейські, коли з`ясували, що ОСОБА_1 є неповнолітнім, повідомляють по телефону про намір скласти матеріали його батька та бабусю.

Так, згідно з п.2 Інструкції про порядок та виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року, огляд на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, згідно з ознаками такого стану, що передбачені у п.3 названої Інструкції, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

Крім того, слід зазначити про те, що діючим законодавством про адміністративне правопорушення зокрема ст. 251 КУпАП, передбачено те, що доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У даному випадку на відеозаписі зафіксовані дії працівників поліції та особи, що притягається до відповідальності, що є необхідним та достатнім для прийняття рішення по суті.

Суд звертає увагу на те, що правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, є закінченим з моменту відмови водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі.

Так, відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Уразі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Таким чином, діючий закон дозволяє водію відмовитись від проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і така відмова не утворює складу адміністративного правопорушення.

Однак, у цьому випадку водій транспортного засобу ОСОБА_1 зобов`язаний пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння в закладах охорони здоров`я.

Суд вважає, що працівниками поліції було правомірно та у відповідності до вимог КУпАП зафіксовано відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі.

Суд звертає увагу, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп`янінням у встановленому законом порядку.

Суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Пункт 1.3 ПДР України зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

При цьому, згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності, особа, яка керує транспортним засобом може відмовитись від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції тільки за наявністю обставин, які передбачені ст.17 КУпАП.

Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вивчивши матеріали, вважаю, що в діях ОСОБА_1 є також склад адміністративного правопорушення, відповідальність за які передбачена ч.4 ст. 130 КУпАП ( за протоколом від 31 березня 2025 року серії ЕПР1 №747500).

Так, з дослідженого відеозапису вбачається, що працівники поліції зупиняють т/з, під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування з ним у нього виявляють ознаки сп`яніння (clip-0, фрагмент з 04:42 хв). Повідомляють, що у зв`язку із виявленими ознаками, необхідно пройти огляд на стан сп`яніння (clip-0, фрагмент з 05:05 хв). ОСОБА_1 з заднього сидіння машини достає слабоалкогольній напій «Рево» (згідно інформації, що міститься у вільному доступні, вказаний напій є слабоалкогольним напоєм зі вмістом спирту 8,5%) . І не зважаючи на заперечення працівників поліції щодо заборони вживання алкоголю до проведення огляду, все одно починає його пити прямо перед працівниками поліції ( clip-0, фрагмент з 06:25 хв). Після цього, він відмовляється проходити огляд на місці зупинки, так і у медичному закладі.

Вивчивши матеріали, вважаю, що в діях ОСОБА_1 є також склад адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.2 ст. 126 КУпАП ( за протоколами від 12 березня 2025 року серії ЕПР1 №269807 та від 30 березня 2025 року серії ЕПР1 №286251).

Частиною 2 статті 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до п.2.1а ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

В даному випадку зібраними матеріалами справи, дослідженими у суді, підтверджується провина ОСОБА_1 . Так, з довідки старшого інспектора з ОД відділу АП УПП в сумській області Западні О. від 13.03.2025 вбачається, що відповідно до відомостей ІТС «Інформаційний портал НП» інформація про наявність у ОСОБА_1 посвідчення водія відсутня. До того ж, з дослідженого відеозапису вбачається, що сам ОСОБА_2 не заперечує, що не отримував посвідчення водія, так як йому ще не виповнилось 18 років.

Вивчивши матеріали, вважаю, що ті фактичні дані, що містяться у протоколах від 12 березня 2025 року серії ЕПР1 №269821 та від 30 березня 2025 року серії ЕПР1 №286269, та в матеріалах, наданих Управлінням патрульної поліції в Сумської області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, дають підстави стверджувати, що у діях ОСОБА_1 є склад адміністративних правопорушень, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122-2 КУпАП.

Відповідно до п.2.4 ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил. Згідно з п.8.9б ПДР вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою, зокрема увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та (або) спеціального звукового сигналу.

За невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу, передбачена відповідальність за ч. 1ст. 122-2 КУпАП.

В даному випадку зібраними матеріалами справи, дослідженими у суді, підтверджується провина ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122-2 КУпАП.

Зокрема, з дослідженого у судовому засіданні відеозапису (щодо подій, які відбувались 12.03.2025) вбачається, що працівники поліції, помічають мотоцикл, який проїзжає на заборонений червоний сигнал світлофору. Починають його переслідувати, при цьому неодноразово подаючи сигнали про зупинку транспортного засобу: були ввімкнені проблискові маяки, лунав спеціальний звуковий сигнал. Не зважаючи на це, ОСОБА_1 не мав наміру зупинятись, і далі їхав на заборонені червоні сигнали світлофору і проїхав дуже велику відстань (з перехрестя вул. Харківська- просп. М.Лушпи- просп. Свободи, через фонтан «Садко», вул. Покровська). І зупинився лише на вул. Покровська через те, що не впорався з керуванням та впав з мотоцикла.

Щодо подій, які відбулись 30.03.2025, то з дослідженого відеозапису вбачається, як працівники поліції починають переслідувати т/з ВАЗ, за кермом якого знаходиться ОСОБА_1 . Проте, останній, рухаючись по вул. Санаторна, не зважаючи на сигнали поліцейських, які вони подавали проблисковими маячками та сиреною, не має наміру зупинятись, продовжує рухатись далі. І зупиняється тільки тоді, коли його блокують працівники поліції своїм службовим авто.

Вивчивши матеріали, вважаю, що в діях ОСОБА_1 є також склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 126 КУпАП.

Так, адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 126 КУпАП настає у разі керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Відповідно до п.2.1ґПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат "Зелена картка" (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка».

В даному випадку зібраними матеріалами справи, дослідженими у суді, підтверджується провина ОСОБА_1 за ч.1 ст. 126 КУпАП.

Вказані докази зібрані з дотриманням встановленого чинним законодавством порядку та не викликають жодних сумнівів у їх достовірності, належності та допустимості.

Згідно ч.2 ст. 13 КУпАП- у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбаченихстаттями44,51,89,121-127,130,статтею 139,частиною третьоюстатті 154,частиною другою статті 156,статтями 173,173-2,173-4,174,183-1,185,190-195цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах.

При цьому, слід зазначити, що так як ОСОБА_1 є неповнолітнім, то він не має посвідчення водія.

Проте, слід зазначити, що у Постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, від 4 вересня 2023 рокуу справі № 702/301/20, ОП ККС ВС зазначила, що особі, яку визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК України, суд може призначити додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину. Категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусімнедискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм, об`єднана палата вважає, що правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статей 286, 286-1 КК, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.

Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспортустворюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у видіпозбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб`єктивного права), так і покладенням на особу у зв`язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов`язків, а також роз`яснення особі наслідків невиконання покладених обов`язків та ухилення від відбування додаткового покарання.

Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.

ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримання принципу правової визначеності (п. 53 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); п. 19 рішення від 18.12.2008 у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06), а КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні КСУ поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності. ЄСПЛ також за певних умов поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12; рішення від 09.06.2011 у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03).

З огляду на викладене, виходячи із системного аналізу процесуальних норм законодавства України, усталеної судової практики ЄСПЛ, на вирішення порушеного питання поширюються гарантії ст. 6 Конвенції, що у свою чергу надає можливість застосувати аналогію закону.

Враховуючи характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, наявність 7 адміністративних матеріалів до порушення ПДР, вважаю за необхідне застосувати до правопорушника адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП з правопорушника необхідно стягнути судовий збір у сумі 605,60 грн.

Керуючисьч. 1 ст.130, ст. 283, ст. 284 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Об`єднати матеріали справи №591/2849/25, провадження №3/591/865/25 зі справою №591/2952/25, провадження №3/591/904/25, справою №591/2953/25, провадження 3/591/905/25, справою №591/3611/25, провадження №3/591/1080/25, справою №591/3613/25, провадження №3/591/1081/25, справою №591/3628/25, провадження №3/591/1086/25, справою №591/3651/25, провадження №3/591/1096/25, присвоївши справі номер №591/2849/25, провадження №3/591/865/25.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 425 грн.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 3400 грн.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 153 грн.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 34000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП, накласти на ОСОБА_1 остаточне адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 34000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 605,60 гривень (р/р UA908999980313111256000026001; отримувач ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ- 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП), найменування коду класифікації доходів бюджету Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України).

У відповідності із ст. 307 та ч. 2 ст. 308КУпАП штраф має бути сплачений правопорушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня отримання копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається в порядку примусового виконання та з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена протягом 10-денного строку до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми.

Суддя І.В. Клімашевська