Рішення № 127757782, 23.05.2025, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/1426/24

Провадження № 2/486/256/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

23 травня 2025 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Далматової Г.А.,

при секретарі Маляновій А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування Південноукраїнської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_3 , відповідач ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування Південноукраїнської міської ради, представник третьої особи Явтушенко Н.В.,

В С Т А Н О В И В:

30 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради, про позбавлення батьківських прав, в якій просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Южноукраїнської міської ради Миколаївської області №1974 від 07 листопада 2024 року «Про зміну найменування юридичної особи ЮЖНОУКРАЇНСЬКА МІСЬКА РАДА МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ» змінено назву Южноукраїнської міської ради Миколаївської області на Південноукраїнську міську раду Миколаївської області.

Свою позицію ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 13 вересня 2014 року зареєстрував шлюб з відповідачем. За час шлюбу у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Майже одразу після народження дитини відповідач покинула його та сина. З 2016 року сторони фактично не живуть однією сім`єю, син ОСОБА_6 весь цей час живе з батьком у м. Південноукраїнську. Мати, ОСОБА_2 , у його житті участі не приймає. Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області у справі від 01 жовтня 2020 року шлюб між сторонами розірвано. На підставі судового наказу з відповідача стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_7 .

Починаючи з лютого 2022 року, відповідач ухиляється від сплати аліментів, допомоги щодо витрат на утримання сина не надає, участі у його вихованні не приймає, до сина не приходить, з ним не спілкується, станом здоров`я, фізичним та моральним розвитком сина не цікавиться. Крім того, відповідач перешкоджала виїзду дитини за кордон з метою відпочинку.

В судовому засіданні позивач пояснив, що вже дев`ять років проживає сам з дитиною. Мати участі у вихованні сина не приймає. Доходила інформація про її зв`язки з наркозалежними особами. Сина не бачила два роки, хоча проживає у сусідньому під`їзді. Коли була в них вдома вкрала навушники.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Відповідач усудове засіданняне з`явилась,причину неявкисуду неповідомила,про дату,час тамісце розглядусправи повідомленаналежним чином.

За таких обставин, відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу без участі відповідача на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення, про що суд постановив відповідну ухвалу в судовому засіданні.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Південноукраїнської міської ради Миколаївської області вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_7 . Крім того зауважила, що до звернення з позовом до суду, зазначена сім`я в поле зору не потрапляла, на обліку служби у справах дітей не перебувають.

Заслухавши позивача, представника третьої особи, допитавши малолітнього ОСОБА_8 , дослідивши докази в сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що з 13 вересня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано заочним рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 01 жовтня 2020 року. Заочне рішення набрало законної сили 03 листопада 2020 року /а.с. 10-11/.

Сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідною копією свідоцтва про народження /а.с. 7/.

Згідно акту про фактичне проживання від 03 лютого 2022 року, зі слів сусідів малолітній ОСОБА_5 проживає разом з батьком ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 /а.с. 9/.

На виконанні Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження № 71353458 з примусового виконання судового наказу № 486/215/22, виданого Южноукраїнським міським судом Миколаївської області 13 березня 2023 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_7 в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 10 лютого 2022 року /а.с. 12/.

Станом на 12 серпня 2024 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів становить 150923,03 грн /а.с. 13-14/.

Згідно копії довідки дошкільного навчального закладу № 3 «Веселка» вих. №23/01-10 від 24 січня 2021 року, ОСОБА_4 з 09 вересня 2016 року по 31 травня 2021 року відвідував дошкільний навчальний заклад № 3 Управління освіти ім. Б. Грінченка Южноукраїнської міської ради. Мати хлопчика, ОСОБА_2 , не приводила та не забирала дитину із садочку, не відвідувала заходи для батьків /а.с. 15/.

Відповідно до копії характеристики вих. № 53/01-16 від 03 лютого 2022 року, виданої Южноукраїнською загальноосвітньою школою I-III ступенів № 2, з 01 вересня 2021 року ОСОБА_9 навчається у 1-А класі. З 15 вересня 2021 року навчається на індивідуальній формі. Батько приводить хлопчика до школи, відповідально відноситься до виховання і навчання сина, постійно цікавиться успіхами і труднощами ОСОБА_7 . Жодного разу мама до школи не приходила і не телефонувала. Шкільним життям сина не цікавиться /а.с. 16/.

У довідці вих. № 201 від 14 серпня 2024 року, виданій Южноукраїнським ліцеєм № 2, зазначено, що ОСОБА_9 є учнем 4-А класу Южноукраїнського ліцею № 2 Южноукраїнської міської ради. Зі слів класного керівника мати ОСОБА_2 не з`являється на батьківські збори, не спілкується з класним керівником ні в телефонному режимі, ні особисто /а.с. 17/.

Палацом культури «Енергетик» філії «ВП Південноукраїнська АЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом» 23 серпня 2024 року видано довідку, в якій зазначено, що ОСОБА_5 займається у зразковому ансамблі народного танцю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », батько дитини ОСОБА_1 постійно бере участь у розвитку дитини, цікавиться успіхами і досягненнями сина, своєчасно оплачує навчання /а.с. 18/.

Згідно копії довідки вих. № 01-18/1251 від 19 серпня 2024 року, виданої НКП «Южноукраїнський міський центр первинної медико-санітарної допомоги», батько, ОСОБА_1 , приходив на огляд з дитиною, отримував та виконував рекомендації лікаря, цікавився станом здоров`я та розвитком дитини /а.с. 19/.

Відповідно до копії довідки, ОСОБА_9 , дійсно навчається в школі англійської мови «EnGard», м. Южноукраїнськ з вересня 2023 року. Оплату за навчання вносить батько. На заняття дитину приводить та забирає батько. Процесом навчання та успіхами дитини цікавиться батько /а.с. 21/.

Згідно висновку органу опіки та піклування Южноукраїнської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради від 08 листопада 2024 року за №533, орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 69-72/.

Малолітній ОСОБА_4 суду пояснив, що мама не телефонує, не приходить, до школи також не приходить, зустрічається з нею, лише коли бачить у дворі. Подарунки не дарує.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи. Суд враховує, що Декларація прав дитини не є міжнародним договором, не є нормативним документом обов`язкового характеру у правовій системі України, і разом з тим зауважує, що обов`язково при вирішення справ, пов`язаних із забезпеченням інтересів дітей, слід враховувати норми Конвенції про права дитини, в якій реалізовано принцип домінанту інтересів дитини над усіма іншими, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, і такої, що є частиною національного законодавства згідно зі статтею 9 Конституції України. За змістом пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на необхідності врахування в першу чергу інтересів дітей, а також на визначенні, чи є у діях батьків умисел. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (Постанови Верховного Суду у справах №288/201/19, №454/1619/18, №199/5032/16-ц та інші).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18 грудня 2008 року у справі Савіни проти України зазначив, що «хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

Відповідно до статті 11Закону України«Про охоронудитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з частин першої, другої, шостої статті 12Закону України«Про охоронудитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Так, згідно з п. 2 ч. 1 ст.164СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 165СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

При цьому, за змістом ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення батьківських прав, покладено на позивача.

На необхідність встановлення винної поведінки особи щодо ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків, а також того, чи можливо змінити його поведінку в кращу сторону наголосив у своїй ухвалі від 01 листопада 2017 року у справі № 211/559/16-ц Верховний Суд.

В даній ухвалі також зазначено про необхідність перевірки чи застосовувались до особи раніше попередження про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.

Всупереч вимогам ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81ЦПК України позивачем не надано достатніх та переконливих доказів стосовно винної поведінки та свідомого нехтування відповідачем батьківськими обов`язками, а саме, відсутні відомості про таку поведінку відповідача, яка негативно впливала б на дитину, або свідчила б про те, що наявність батьківських прав у ОСОБА_2 дійсно суперечить інтересам дитини та зумовлюють застосування до неї такої виключної міри як позбавлення батьківських прав.

Як пояснила представник третьої особи органу опіки та піклування Південноукраїнської міської ради, сім`я Урсулів на обліку Служби у справах дітей Південноукраїнської міської ради не перебувала, в поле зору не потрапляла. Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_2 раніше застосовувались попередження щодо зміни її ставлення до виконання батьківських обов`язків по відношенню до сина ОСОБА_10 .

Перевірити ставлення дитини до матері не виявилось можливим, оскільки ані під час відвідування працівниками служби у справах дітей, ані в судовому засіданні, малолітній ОСОБА_6 жодного ставлення до матері не виказував. Як зазначено у висновку органу опіки /а.с. 70/ на запитання про матір хлопчик відповідав неохоче, він не зміг відповісти коли в останній раз її бачив, про матір він взагалі нічого не знає.

Не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків та обставина, що ОСОБА_2 не відвідує батьківські збори, не приводить сина до школи, не водить його до лікаря.

Також, наявність заборгованості зі сплати аліментів на утримання сина не може бути самостійною підставою для позбавлення батьківських прав.

При допиті у судовому засіданні дитина на питання щодо сім`ї відповідав неохочє.

Жодних доказів, які б свідчили про жорстоке поводження щодо дитини або ж негативний вплив на ОСОБА_11 , з боку його матері матеріали справи не містять.

Висновок органу опіки та піклування Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 08 листопада 2024 року за №533 про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача також не містить достатніх фактичних даних щодо свідомої винної поведінки ОСОБА_2 , направленої на ухилення від виконання батьківських обов`язків та аргументів, які б вказували на доцільність позбавлення її батьківських прав. Окрім того, відповідно з частинами 5, 6 статті 19 СК України, вказаний висновок має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Судом не було встановлено фактів негативного впливу ОСОБА_2 на її малолітнього сина, або обставин, які свідчили б про те, що наявність у відповідача батьківських прав дійсно суперечить інтересам дитини.

За вказаних обставин, врахувавши, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Разом із тим, з метою захисту інтересів ОСОБА_8 , суд вважає за необхідне попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання сина, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням відповідачем батьківських обов`язків.

Відповідно до ст.141ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 265, 282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позовної заяви до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування Південноукраїнської міської ради, про позбавлення батьківських прав.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на орган опіки та піклування Південноукраїнської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків.

Повне рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повне ім`я позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Повне ім`я відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне найменування третьої особи: орган опіки та піклування Південноукраїнської міської ради, вул. Європейська, б. 48, м. Південноукраїнськ, Вознесенського району, Миколаївської області, 55002, ЄДРПОУ виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради 20910974.

Суддя Південноукраїнського

міського суду Г.А. Далматова

_______

Повне рішення складено 30 травня 2025 року.