Постанова № 127756047, 29.05.2025, Запорізький районний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 317/6636/24

Номер провадження 3/317/116/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2025 року м. Запоріжжя

Суддя Запорізького районного суду Запорізької області Громова І.Б., розглянувши матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції в Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , інші відомості суду не відомі,

за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП України,

ВСТАНОВИВ:

04.12.2024 о 11 год. 40 хв. у Запорізькому районі, траса Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя 475 км водій ОСОБА_1 керував ТЗ Honda HR-V, номерний знак НОМЕР_2 (належність ОСОБА_1 ), перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Alkotest Drager 6820, результат: 0,73 проміле, тест № 2520. Від керування відсторонений шляхом паркування ТЗ без порушень ПДР.

Даними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судове засідання правопорушник не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, за допомогою надіслання судових повісток на адресу, зазначену у протоколі, та за допомогою СМС-повідомлень.

Оскільки станом на дату розгляду справи правопорушник обізнаний про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, в розумінні КУпАП, був належним чином повідомлений про розгляд справи, однак до суду не з`явився, до початку судового засідання заяв чи клопотань до суду не надав, скориставшись своїми процесуальними правами на власний розсуд, суд вважає, що він свідомо ухиляється від явки до суду з метою уникнення покарання.

Вивчивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

Згідно з п. 2.9а «Правил дорожнього руху», водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

На переконання суду, винуватість ОСОБА_1 підтверджується:

1) протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 188402 від 04.12.2024, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення;

2) рапортом працівника поліції від 04.12.2024;

3) чеком-технічного приладу ALCOTEST Drager 6820, результат тесту № 2520 становить 0,73‰;

4) актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого працівниками поліції у ОСОБА_1 були встановлені ознаки алкогольного сп`яніння, результат огляду на стан сп`яніння: позитивний, 0,73 ‰;

5) довідкою про відсутність повторності за ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , посвідчення водія не отримував;

6) архівом правопорушень;

7) відеозаписом правопорушення.

Досліджені у суді докази у своїй сукупності вказують на те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи вимоги ст.ст. 25, 33 КУпАП, враховуючи особу правопорушника, суддя приходить до висновку про необхідність накладення на правопорушника стягнення, достатнього для його виправлення, а саме: штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Вимогами КУпАП не встановлено обмежень щодо призначення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, коли воно передбачене у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КУпАП, особам, які на момент вчинення правопорушення не мали права керувати транспортними засобами.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою КМУ від 08.05.1993 № 340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п. 20).

Виходячи із системного аналізу зазначених норм, суд вважає, що правова природа стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції статті, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.

Позбавлення права керувати транспортними засобами у контексті вказаної справи набуває особливої мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових правопорушень як особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.

Крім того, суд звертає увагу, що порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

Вказаний висновок корелюється з позицією ОП ККС у складі Верховного суду від 04.09.2023, зробленою в постанові у справі № 702/301/20.

Отже, суд дійшов до висновку, що положення КУпАП не містять застережень чи умов застосування стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, у тому числі, зумовлених відсутністю у винного посвідчення водія на право керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», потрібно стягнути з ОСОБА_1 судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 9, 23, 32, 33, 40-1, 130, 283, 284, 287-290 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Для сплати штрафу кошти перерахувати за реквізитами:

Отримувач: ГУК у Зап. обл/Запорізька обл/21081300,

Код отримувача: 37941997,

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП),

Рахунок: UA 708999980313000149000008001,

Код класифікації доходів бюджету 21081300

Найменування: «Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху»

Стягнути з ОСОБА_1 на користь державного бюджету судовий збір в розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Для сплати судового збору перерахувати кошти за реквізитами:

Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106

Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001

Код класифікації доходів бюджету: 22030106

Роз`яснити правопорушнику, що у разі несплати штрафу в установлений ст. 307 КУпАП строк, постанова буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем його проживання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення відповідно до вимог ст. 308 КУпАП з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя І.Б. Громова