Рішення № 127753020, 28.05.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/44690/24-ц

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Ільєвої Т.Г.

при секретарі судових засідань - Кошелюка Д.О.

представника заявника - адвоката Орлова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Орлова Олександра Валерійовича про ухвалення додаткового рішення у справі №757/44690/24-ц за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд», третя особа: ОСОБА_2 , про розірвання попереднього договору купівлі-продажу квартири та стягнення внесеної передоплати,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_3 перебувала цивільна справа №757/44690/24-ц за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд", третя особа: ОСОБА_2 про розірвання попереднього договору купівлі- продажу квартири та стягнення внесеної передоплати.

28.03.2025 суддею Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_3 було ухвалено рішення у справі, яким позовні вимоги були задоволені.

03.04.2025 представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Орловим О.О. було подано заяву про ухвалення додаткового рішення.

23.04.2025 на підставі розпорядження керівника апарату суду Ліннік Н.В. від 23.04.2025 №193 було здійснено повторний авторозподіл справи, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_3 .

Відтак, дана заява надійшла в провадження судді Ільєвої Т.Г., яка була призначена до розгляду.

Таким чином, з обґрунтувань даної заяви вбачається, що після ухвалення рішення по справі, представник позивача звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, у зв`язку з тим, що позивачем при розгляді справи були понесені витрати на правову допомогу.

З врахуванням зазначеного, представник просить суд ухвалити додаткове рішення в цивільній справі № 757/44690/24-ц, яким стягнути з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд", на користь ОСОБА_1 , понесені судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 128 500 (сто двадцять вісім тисяч п`ятсот) грн 00 коп.

Окрім цього, представником відповідача було подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування клопотання представник відповідача зазначив, що дана справа не є тією справою, яка потребувала б багато часу та зусиль для викладення позиції, вибору стратегії захисту, часу для підготовки процесуальних документів, крім того зазначено, що певні послуги є тотожними.

Враховуючи зазначене, відповідач у справі просить суд надати правову оцінку заявленому розміру витрат позивача та значно зменшити стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Також, представник відповідача зазначив, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Відтак, представник відповідача просив відмовити в задоволенні заяви стосовно стягнення гонорару успіху.

Представник заявника в судовому засіданні підтримав заяву та просив її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Таким чином, в силу вимог ст. 270 ЦПК, а саме коротких строків та не обов`язкової участі сторін у вирішенні даного питання, суд вважає, що вказане питання можна вирішити за відсутності сторін, оскільки з метою захисту прав та інтересів усіх учасників справи судом було надано можливість надати свої письмові позиції щодо даної заяви.

Так, судовим розглядом встановлено, що у вересні 2024 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.10.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено розглядати справу у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.03.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

28.03.2025 було ухвалено рішення у справі, позов задоволено.

Так, рішенням суду від 28.03.2025 було ухвалено розірвати попередній договір купівлі-продажу квартири від 10 червня 2021 року, укладений між Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лищук Л. А. та зареєстрований у реєстрі за №3445 та стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь ОСОБА_1 суму внесених грошових коштів (передоплати) за попереднім договором купівлі-продажу квартири від 10 червня 2021 року у розмірі 1 111 932, 80 грн.

Так, з матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача здійснювалось адвокатом Орловим О.В., який звернувся до суду з заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Адвокат в заяві про ухвалення додаткового рішення зазначає, що позивачем були понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 22 000,00 грн., які полягали в ознайомленні з наданими Клієнтом документами, правовий аналіз судової практики та консультація щодо розірвання попереднього договору купівлі-продажу квартири від 10 червня 2021 року та повернення передоплати (6000,00 грн.), досудове врегулювання спору (складання повідомлень від 07.08.2024 року та повторного від 10.09.2024 року про розірвання Попереднього договору купівлі-продажу квартири від 10 червня 2021 року) (6000,00 грн.), виїзд та представництво інтересів клієнта при розірванні попереднього договору купівлі-продажу у нотаріуса та перед ПрАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" (6000,00 грн.), підготовка, складання та направлення адвокатського запиту вих. № 150724/01-03/31 від 15.07.2024 року про витребування інформації та документів від ПрАТ "ХК "Київміськбуд" (4000,00 грн.).

Окрім того, позивач поніс витрати, у зв`язку з розглядом справи на правничу допомогу у вигляді аналізу судової практики та Консультація щодо розірвання в судовому порядку Попереднього договору купівлі-продажу квартири від 10 червня 2021 року укладеного між ОСОБА_1 та ПрАТ "ХК "Київміськбуд" і повернення передоплати, внесеної по даному договору у розмірі 3 500,00 грн., Складання та подання до Печерського районного суду міста Києва позовної заяви про розірвання попереднього договору купівлі-продажу квартири від 10 червня 2021 року укладеного між ОСОБА_1 та ПрАТ "ХК "Київміськбуд" і стягнення внесеної передоплат у розмірі 15 000,00 грн., складання відповіді на відзив відповідача у судовій справі щодо розірвання попереднього договору купівлі-продажу квартири від 10 червня 2021 року укладеного між ОСОБА_1 та ПрАТ "ХК "Київміськбуд" і стягнення внесеної передоплати у розмірі 7 500,00 грн., складання заяви про долучення до матеріалів справи №757/44690/24-ц титульного аркуша позовної заяви з відміткою про отримання третьою особою позову з додатками і ухвали про відкриття провадження у справі № 757/44690/24-ц у розмірі 2 500,00 грн., представництво Клієнта в Печерському районному суді міста Києва при розгляді справи про розірвання попереднього договору купівлі-продажу квартири від 10 червня 2021 року укладеного між ОСОБА_1 та ПрАТ "ХК "Київміськбуд" і стягнення внесеної передоплати (3500,00 грн/1 судодень (1 судове засідання)), загалом адвокатом було витрачено 5 судоднів на загальну суму у розмірі 17 500,00 грн., комплектація та відправка процесуальних та інших документів сторонам у справі та до Печерського районного суду міста Києва 2 250,00 грн., також позивачем було сплачено гонорар успіху адвоката у розмірі 53 500,00 грн.

Відтак, ОСОБА_1 , як Позивач у справі № 757/44690/24-ц, поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 128 500,00, яку просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд".

З врахуванням зазначеного, суд прийшов до наступного висновку.

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами частин першої, другої, четвертої, п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та\або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та\або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

Так, на підтвердження надання юридичних послуг адвокатом надано копію Договору про надання правової допомоги №9280723/01-02/11 від 28 липня 2023 р., копію Додатка № 3 від 21 червня 2024 року до Договору № 280723/01-02/11 від 28 липня 2023 р; копію Додатка № 4 від 16 вересня 2024 року до Договору №280723/01-02/11 від 28 липня 2023 р.; копію Акта №3 про надання правової допомоги від 16.09.2024 р.; копію Акта №4 про надання правової допомоги від 27.02.2025 р., копію Акта №5 про надання правової допомоги від 31.03.2025 р., платіжна інструкція 0.0.3732670972.1 від 28.06.2024 на суму 22 000,00 грн., платіжна інструкція 1.101178431.1від 03.03.2025 р. на суму 53250,00 грн., платіжна інструкція 1.111881133.1 від 31.03.2025 р. на суму 53250,00, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Суд, заслухавши представника заявника, дослідивши матеріали справи прийшов до наступних висновків, що стороною звернення доведено належними доказами понесенння витрат, оскільки долучено документи, які вказують на витрати, про які зазначає заявник.

Разом з цим, суд при визначенні суми відшкодування має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Дана позиція узгоджується з висновками Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому, неспівмірність витрат на правничу допомогу й передбачених законом критеріїв є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання. Кодексом не передбачено можливості суду ініціювати питання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Основними критеріями визначення та розподілу судових витрат є їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Схожі правові висновки викладені в пунктах 33, 34 та 37 додаткової постанови Великої Палати ВС від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19.

З врахуванням зазначеного, суд не може заперечувати факт надання правової допомоги, оскільки справа пребувала в провадженні суду з вересня 2024 року по березень 2025, стороною представником позивача підготовлювались та збирались документи, з метою підготовки до подачі позовної заяви, складалась позовна заява, надавалась відповідь на відзив, адвокат брав участь у судових засіданнях 23.12.2024, 27.02.2025, 06.03.2025, 19.03.2025.

З врахуванням зазначеного, суд вбачає підстави для стягнення витрат на правничу допомогу.

При цьому, суд враховує те, що сторона відповідача заперечує щодо задоволення заяви та просить зменшити витрати.

Таким чином, суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine), заява № 19336/04).

Також у рішенні ЄСПЛ зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, з урахуванням затраченого часу на підготовку позовної заяви, участь у судових засіданнях, підготовці письмових документів, складності справи, стягненої суми суд прийшов до висновку про стягнення витрат на правничу допомогу.

Разом з цим, керуючись критерієм розумності, співмірності, ціни позову, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, суд приходить до висновку про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд", на користь ОСОБА_1 суму витрат на правничу допомогу у розмірі 50 00,00 грн.

Щодо стягнення суми з відповідача гонорар успіху адвоката у розмірі 53 500,00 грн., то суд вважає, що доводи сторони відповідача є обгрунтованими, оскільки даний гонорар успіху був узгоджений між клієнтом та адвокатом.

Так, згідно зі статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу,якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

За змістом пункту 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов"язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

В силу статті 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів і стосуються сторін правочину.

Враховуючи положення Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського співтовариства, застереження щодо pactum de guota litis, легальність та поширеність «гонорару успіху» в багатьох іноземних країнах, Рада адвокатів України роз`яснила, що адвокат має право отримувати «гонорар успіху» за надану правничу (правову) допомогу, розмір якого чинним законодавством не обмежений та визначається договором про надання правової допомоги між адвокатом та клієнтом, а також що адвокату не рекомендується заявляти в судовому порядку вимогу щодо відшкодування сплаченого йому «гонорару успіху» за надану правничу (правову) допомогу.

Крім того, 12.05.2020 року Велика Палата Верховного суду у своїй постанові по справі № 904/4507/18 зробила наступні висновки:

"5.42. у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Іаїгігїіз V. Сгеесе, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок сплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

5.43. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Ракгїетігіі V. Тигкеу, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом.

З врахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що стягнення гонорару успіху не підлягає задоволенню, оскільки домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання.

Таким чином, заява підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 15, 133, 137, 141, 142, 246, 258, 260-261, 270 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд", (вул. Михайла Омеляновича-Павленка, 4/6, м. Київ, 01010, код ЄДРПОУ: 23527052) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), понесені судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Повний текст судового рішення складено та проголошено 28.05.2025 року.

Суддя Теятна ІЛЬЄВА