Ухвала суду № 127751733, 30.05.2025, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/1228/25

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

30 травня 2025 року суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Тарасюк А.М., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області про визнання права власності на спадкове нерухоме майно в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області та просить визнати за нею право власності на транспортний засіб марки VOLKSWAGEN ТRANSPORTER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , загальний легковий пасажирський зеленого кольору 1995 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , який належав ОСОБА_2 на праві власності згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 15.05.2018 року, на транспортний засіб марки ЗАЗ-DAEWOO реєстраційний номер НОМЕР_4 , легковий (сєдан) сірого кольору 1998 року випуску, номер шасі (кузова, рами) VIN НОМЕР_5 , який належав ОСОБА_2 на праві власності згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 від 24.11.2011 року, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами на предмет відповідності їх нормам Цивільного процесуального кодексу України, які регулюють порядок дотримання позивачем вимог щодо подачі та форми позовної заяви, вважаю, що її слід залишити без руху з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати ст.ст. 175 - 177 ЦПК України, а також вимогам ст. 95 цього Кодексу.

Отже, дослідивши позовну заяву, вважаю, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Згідно вимог ч. 3 ст. 175 ЦПК України, зокрема пункту 2, позовна заява повинна містити в собі повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Так, у відповідності до ст. 51 ЦК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року в справі № 226/817/19 (провадження № 61-6327св20) вказано, що "пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року в справі №759/19779/18 (провадження № 61-4523св21) вказано, що: "у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування".

У цій справі предметом спору є визнання права власності на транспортні засоби після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, померлий ОСОБА_2 є батьком позивачки ОСОБА_1 .

За змістом ст. 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. У разі якщо на об`єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно. Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов`язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу. Якщо власниками відумерлого майна стали декілька територіальних громад, вимоги кредиторів спадкодавця задовольняються територіальними громадами пропорційно до вартості відумерлого майна, набутого у власність кожною з них.

За таких обставин, Дубровицька міська рада Сарненського району не є належним відповідачем у справі, оскільки ні позовна заява, ні додані до неї матеріали не містять відомостей про спадкоємця (спадкоємців), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, лише при відсутності яких органом місцевого самоврядування може залучатися до участі у справі в якості відповідача.

Отже, позивачем не зазначено коло інших спадкоємців першої черги відповідно до статті 1261 ЦК України у якій визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Тобто, позивачка мала зазначити суду про дружину померлого та інших дітей у разі їх наявності з наданням доказів підтвердження чи спростування такої інформації.

Суд звертає увагу на те, що вказана інформація не була також надана нотаріусу, до якого звернулася позивачка для оформлення права на спадщину, про що зазначено у постанові про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, позивачка невірно визначила коло відповідачів у справі, оскільки позов має бути пред`явлений не до органу місцевого самоврядування, а до належного відповідача/співвідповідача спадкоємця, який в разі відсутності спадкоємців може звернутись до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою та передачу її територіальній громаді міста Дубровиця.

Своє звернення до суду з даним позовом саме до відповідача Дубровицької міської ради Сарненського району, позивачка мотивує тим, що транспортні засоби, на які вона просить визнати право власності у порядку спадкування є нерухомим майном, яке на даний час знаходиться на території Дубровицької ОТГ.

У такому випадку, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачці, що поділ речей на рухомі та нерухомі ґрунтується на їхніх природних властивостях.

Нерухомі речі, за загальним правилом, не можуть бути вільно переміщені в просторі, є індивідуально визначеними. Рухомі мають здатність вільно переміщатися в просторі, можуть бути як індивідуально визначеними, так і родовими.

Так, законодавцем у ст. 181 ЦК України визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

При цьому, рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Втім, транспортний засіб може бути переміщений без пошкодження, тому відноситься до рухомого майна.

Отже, твердження позивачки є таким, що не відповідає вимогам законодавства.

Таким чином, вищевказані недоліки позовної заяви унеможливлюють відкриття провадження по справі у зв`язку з чим її слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення таких недоліків.

Так, у рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Водночас, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 та "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001, в яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків позову.

Зважаючи на вищевикладене, позивачу необхідно усунути недоліки своєї позовної заяви шляхом приведення останньої відповідно до вимог діючого Цивільного процесуального кодексу України.

За таких обставин, в силу ч. 1 ст. 185 ЦПК України, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху, надавши позивачу строк п`ять днів з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст.185 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Дубровицької міської ради Сарненського району Рівненської області про визнання права власності на спадкове нерухоме майно в порядку спадкування за законом та надати позивачу для усунення вищевказаних недоліків п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: підпис.

Згідно з оригіналом.

Суддя Дубровицького

районного суду: Тарасюк А.М.