Рішення № 127751193, 30.05.2025, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 371/395/25

Провадження № 2-1308/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2025 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Висоцької Г.В., за участю секретаря Куник О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 10.06.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1936160, сума кредиту - 2500,00 грн., строк кредиту - 30 днів, процентна ставка 1,9% в день. 24.12.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 . Заборгованість відповідача станом на 10.01.2025 року становить 8200,00 грн. та складається з суми заборгованості за кредитом - 2500,00 грн., відсотками - 5700,00 грн. Вказану заборгованість, а також понесені судові витрати та витрати на правову допомогу позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

Ухвалою судді від 17.04.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

29.04.2025 на адресу суду надійшов відзив відповідача, в якому останні зазначив, що у позові не вірно зазначено строк кредитування 61 день, тоді як строк кредиту складав 30 днів, позивачем не надано відповідного розрахунку суми боргу, відсутні підтверджуючі документи правонаступництва, а також заявлений розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним із сумою позову. Також зазначив, що не отримував листа із досудовою вимогою. У зв`язку із чим просив відмовити повністю або частково у задоволенні позовних вимог із вказаних підстав.

15.05.2025 року на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначено щодо строку була застосована авто пролонгація відповідно до умов договору, позивачем до суду надано належні та допустимі докази, які підтверджують факт переходу права грошової вимоги від ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» до ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» відносно ОСОБА_2 , досудовий порядок урегулювання спору не є обов`язковим до даної категорії справ. Щодо витрат на правову допомогу, то зазначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару.

27.05.2025 відповідачем подано до суду додаткові пояснення, у яких зазначив, що протягом тривалого періоду перебував у скрутному фінансовому становищі, не маючи постійного доходу. З початком воєнного стану ситуація ускладнилась. Просив визнати положення про авто пролонгацію (розділ 4.2 договору) несправедливими відповідно до ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», не враховувати нараховані проценти, пеню та штрафи, сформовані на підставі автопролонгації за умови підтвердження правонаступництва кредитного договору позивачем, враховувати його добросовісну поведінки та реальні обставини у справі, розглядати справу без його участі.

28.05.2025 року представником позивача подано до суду клопотання про розподіл/компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи, в якому просив стягнути із відповідачки витрати на правову допомогу у розмірі 10500,00 грн., розглядати справу без його участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, враховуючи інтереси позивача, даючи оцінку діям відповідача, які суд оцінює, як такі, що направлені на затягування розгляду справи по суті, суд вважає за можливе вирішити справу за відсутності відповідача на підставі наявних матеріалів справи та постановити заочне рішення, що відповідає положенням ч.4 ст.223, ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази та матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.12.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1936160 про надання коштів на умовах споживчого кредиту який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору.

Відповідно умов Кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором на наступних умовах: Сума виданого кредиту: 2500,00 гривень, Дата надання кредиту: 21.052021 року, Строк кредиту : 30 днів, Валюта кредиту: UAH, Стандартна процентна ставка 1,90 % в день.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 10.01.2025 року загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 8200,00 грн, яка складається з: Прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі становить 2500,00 гривень. Прострочена заборгованість за процентами в розмірі становить 5700,00 грн .

Згідно п. 2.4. Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом.

На виконання вимог п. 2.1. кредитного договору Відповідачем були зазначені реквізити платіжної банківської карти № НОМЕР_1 для перерахування кредитних коштів.

На підтвердження виконання Товариством п. 2.1 Кредитного договору, позивачем надано лист ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТЕЖНІ РІШЕННЯ» від 04.03.2024 року, відповідно до якої 21.05.2021 року на картковий рахунок Відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 2500,00 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , що являється доказом видачі кредитних коштів.

24.12.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №02-24122001, відповідно до умов якого ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 16ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Згідно статті 13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 204ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положеннями частини першої статті 207ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частиною першою статті 634ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За правилами статті 638ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами першою та другою статті 640ЦК України унормовано, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За змістом статтей 626,628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом частини другої статті 1056-1ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Положеннями статті 1048ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно з частиною першою статті 631ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Положеннями статті 625ЦК України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи відзив та додаткові пояснення відповідача, можна дійти висновку, що відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору та отримання грошових коштів, одна не погоджується із строком кредитування та нарахованими відсотками, а також відступленням права вимоги.

Щодо нарахування відсотків та пролонгації кредитного договору суд зазначає таке.

21.05.2021р. ОСОБА_1 укладаючи кредитний договір № 1936160 з ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» погодився на наступні умови визначені цим договором.

Відповідно п.1.2. за цим Договором, На умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 2 500,00 гривень.

Відповідно до п.1.3. за цим Договором, Строк кредиту 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору.

Відповідно до п. 1.4. за цим Договором, Тип процентної ставки - фіксована.

1.4.1. Стандартна процента ставка становить 1,90% в день та застосовується:

- у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; - у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою Клієнта, відповідно до п.4.1 Договору; - у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.2 Договору.

Відповідно п.4.2. за цим Договором, Порядок автопролонгації строку кредиту (далі-автопролонгація). 4.2.1. Сторони домовились, що у випадку, якщо у Клієнта на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації) наявна заборгованість за кредитом, та Клієнт не продовжив строк кредиту відповідно до п.4.1.1.-4.1.6 Договору, за цим Договором застосовується автоматичне продовження строку користування кредитом (автопролонгація) з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту.

Відповідно п.4.2.5 за цим Договором, Загальна кількість атовпролонгацій за цим Договором обмежується загальною кількістю календарних днів користування кредитом, яка не може бути більшою за 120 календарних днів (включаючи період, визначений в п.1.3 Договору та періоди пролонгацій). Тобто, якщо у разі наступної (чергової) автопролонгації загальна кількість днів користування кредитом буде більшою за 120, така автопролонгація не застосовується, а строк повернення кредиту та сплати нарахованих процентів є таким, що настав.

Таким чином, Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Позичальник погодився на умови визначені Договором щодо його пролонгації та нарахування відсотків у випадку прострочення повернення кредиту, тому твердження Відповідача про незаконність нарахування процентів є необґрунтованим.

Щодо відступлення права вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до частини першої статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами частини першої статті 1077ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно статті 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

24.12.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №02-24122001 відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від

24.12.2021 року до договору факторингу №02-24122001 ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно до вимог підпункту 12 пункту 10 розділу II Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 року за №1000/5 витяг зі службового документа виготовляється, якщо немає необхідності виготовляти копію. Витяг оформлюється на загальному бланку установи із дотриманням таких вимог: у назві виду документа зазначається: «витяг з наказу», «витяг з протоколу»; відтворюється повністю вступна частина (якщо вона є) службового документа; з основної частини тексту документа виписується той пункт, інформація якого необхідна; відтворюється реквізит «Підпис» (без особистого підпису); проставляються відмітка про засвідчення копії та відбиток печатки служби діловодства.

Таким чином, представником Позивача до позовної заяви, було долучено належним чином засвідчений Витяг з Реєстру боржників до Договору факторингу № 0224122001 від 24.12.2021, який оформлений у відповідності до ч. 1, 2 ст. 95 ЦПК України та підпункту 12 пункту 10 розділу II Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 року за №1000/5.

Отже, можна прийти до висновку, що Позивач надав суду належні та допустимі докази, які підтверджують факт переходу права грошової вимоги від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» до ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» відносно ОСОБА_2 , а твердження Відповідача щодо не доведення Позивачем факту переходу права грошової вимоги є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо тверджень відповідача про порушення його права на добровільне погашення та досудове врегулювання.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року (справа N 12/2002) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового регулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Законом не визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору для даної категорії справ, тому навіть за відсутності заходів досудового врегулювання спору, звернення Позивача до суду є правомірним та обґрунтованим.

Судом встановлено, що укладений кредитний договір підписаний шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису). Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Відповідно до п. 1.1 договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 2 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно з п. 1.2 цього договору кредит надається строком на 14 днів, тобто до 18.02.2020.

Пунктом 1.3 встановлено, що за користування кредитом клієнт сплачує товариству 730 процентів річних від суми кредиту в розрахунку 2 % на добу. Тип процентної ставки - фіксована.

Відповідно до п. 2.3 цього договору обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Змістом статей 12, 81ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

ТОВ «Займер» свої зобов`язання за договором від 16.11.2020 про надання фінансового кредиту виконало, надавши відповідачу кредит у розмірі 2 000 грн.

Судом досліджена надана позивачем виписка по особовому рахунку відповідача за період із 16.11.2020 по 13.01.2025, за змістом якої прострочена сума кредиту 2 000 гривень 00 копійок, прострочені відсотки 7600 гривень 00 копійок.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. У силу ч. 4 ст.263ЦПК України ця правова позиція має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності цього договору, він недійсним не визнаний.

Судом встановлено, що ТОВ «Займер» свої зобов`язання за договором № 162051 виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі 2 000 грн.

Позивачем на адресу відповідача 16.11.2021 було надіслано письмову вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором.

Враховуючи вимоги статтей 526, 610, 612, 625, 1049, 1054ЦК України та дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про те, що відповідач своєчасно не повернув грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, внаслідок чого станом на 13.01.2025 у нього виникла заборгованість в розмірі 9600 гривень 00 копійок, яка складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 2 000 грн., простроченої суми заборгованості за процентами в сумі 7600 гривень 00 копійок.

Разом з цим, суд урахував правові позиції, висловлені Верховним Судом у постанові від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц, за змістом яких виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Щодо строку та підстав нарахування позивачем процентів за користування відповідачем кредитними коштами, то суд зазначає таке.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Тобто, після припинення строку кредитного договору, проценти не нараховуються. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 31.10. 2018 у справі № 202/4494/16-ц.

Як встановлено судом, сторони у договорі № 162051 про надання фінансового кредиту узгодили строк кредитування - 30 днів та строк нарахування процентів у випадку прострочення платежу - не більше 100 календарних дні поспіль з моменту виникнення такої прострочки. Отже, кредитодавець мав право нараховувати проценти за користування кредитом відповідачем протягом не більше 100 днів.

Відповідачем не надано доказів належного виконання ним умов договору.

З розрахунку заборгованості вбачається, що позивач не перевищував встановлені кредитним договором ставки по відсоткам за наданим кредитом.

Отже,обставин,які бспростовували заявленіпозовні вимоги та розрахунок заборгованості судом не встановлено, як видно із змісту позову, відповідач не виконує своїх зобов`язань по кредитному договору, заборгованість, яка виникла, добровільно у повній мірі не погашена, обґрунтованого заперечення щодо нарахованої суми заборгованості не надано.

Щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача 2422,40 гривень судового збору, який був сплачений позивачем відповідно до платіжної інструкції №35392 від 18.02.2025.

У зв`язку із задоволення позову, сплачений судовий збір позивачем підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Під час подання позовної заяви Позивач заявив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат які Позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справ у розмірі, які складаються з витрат на професійну правову допомогу, яка орієнтовно становила 10 500,00 грн.

Частиною 3 статті 141ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру таких витрат, оскільки справа є типовою та не містить унікальної правової чи фактичної складності.

Дослідивши подані документи, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненнювитрати на професійну правничу допомогуу загальному розмірі4000,00 гривень (шість тисяч гривень).

З урахуванням викладеного, відповідно до ст. ст. 15, 16, 526, 530, 533, 536, 549-552, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, та керуючись, 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 206, 223, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за Кредитним договором в сумі 8200,00 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» суму судового збору в сумі 2422,40 грн., та витрати на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн., а всього 6422,40 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя Г.В.Висоцька