Рішення № 127749593, 26.05.2025, Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/3140/24 провадження № 2/694/86/25 ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2025 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Кравченко Т.М.,

з участю секретаря судового засідання Федорової І.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Ткаченко А.Д.,

представника органу опіки та піклування Шкапенко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Звенигородка в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог Орган опіки і піклування - виконавчий комітет Звенигородської міської ради Черкаської області про встановлення юридичного факту самостійного виховання та утримання дітей батьком,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неповнолітніх доньок ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; стягнути аліменти з ОСОБА_2 на його користь на утримання неповнолітніх доньок ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/3 частки від її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення повноліття старшою дочкою, починаючи з дня пред`явлення позову.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з 09.09.2006 року по 24.02.2014 року він перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , в якому у них народилося дві дочки: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Шлюб було розірвано 24.01.2014 року рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області. Також цим рішенням суд було визначено місце проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 . З грудня 2013 року і по даний час мати з дітьми не проживає, участі у їх вихованні та утриманні не приймає. Діти зареєстровані та проживають разом з батьком в будинку, який належить йому на праві власності, за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачем створено всі умови для проживання та розвитку дітей. Також позивач самостійно вирішує питання щодо медичного обслуговування та лікування доньок, відвідує школу, сімейного лікаря. Відповідач ОСОБА_2 не підтримує зв`язок з дітьми на протязі 10 років, не цікавиться їх успіхами у навчанні, їхнім духовним та фізичним розвитком та фактично самоусунулась від ролі матері. Встановлення юридичного факту самостійного утримання та виховання дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позивачу необхідно для захисту прав та інтересів своїх дітей, реалізації різних соціальних цілей без необхідності щоразу звертатись до матері для отримання її згоди, в тому числі щодо переміщення, на здійснення медичних втручань за потреби, на вступ на навчання. Також він хоче мати можливість одноосібно звертатись до державних та освітніх закладів в інтересах дітей, а також своїх прав та інтересів, як батька, що самостійно виховує, утримує та спільно проживає з неповнолітніми дітьми.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області (суддя ОСОБА_7 ) від 16.12.2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

21.12.2024 року до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про залишення без розгляду частини позовних вимог, а саме вимоги про стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Згідно з розпорядженням керівника апарату Звенигородського районного суду Черкаської області № 169 від 21 березня 2025 року «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ» у зв`язку з відстороненням судді ОСОБА_7 від здійснення правосуддя на підставі рішення ВРП від 15.01.2025 року, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №694/3140/24, провадження №2/694/86/25.

В ході повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2025 року головуючим у справі визначено суддю Кравченко Т.М.

Ухвалою судді Звенигородського районного суду Черкаської області від 26.03.2025 року (суддя Кравченко Т.М.) справу прийнято до свого провадження. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - залишено без розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Ткаченко А.Д. підтримали позов та просили його задовольнити. Позивач пояснив, що відповідач іноді спілкується з дітьми, однак тривалий час проживає окремо в іншій місцевості та не приймає жодної участі у їхньому вихованні та матеріальному забезпеченні. На даний час старша дочка ОСОБА_5 досягла повноліття та має намір вступати до навчального закладу. Менша дочка ОСОБА_9 є ученицею 11 класу та проживає разом з ним. Позивач зазначив, що встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей йому необхідно також для того, щоб мати відстрочку від мобілізації до повноліття молодшої доньки та мати змогу забезпечити закінчення нею школи.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась. Про день, час та місце судового розгляду справи повідомлялась належним чином, шляхом надіслання на адресу місця реєстрації ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви з додатками та повістки про виклик до суду, які вона не отримала в зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним повідомленням. Заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило. Правом подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористалася. Зустрічного позову не пред`явила, клопотань від її імені до суду не надходило.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 повторно не з`явилась на судовий розгляд справи, про причини неявки суд не повідомила, хоча була повідомлена про час, місце і дату розгляду справи в суді, відзиву на позов, а також заяви про розгляд справи у її відсутності, не надала, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в заочному порядку, про що постановляє відповідну ухвалу.

Представник органу опіки та піклування Звенигородської міської ради Шкапенко Л.В. підтримала позов та просила його задовольнити.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що вона була класним керівником у старшої доньки позивача ОСОБА_3 . Маму ОСОБА_5 бачила всього два рази в 2012 році та пару разів вона приїздила до доньки на свято першого і останнього дзвінка. Жодних контактів з вчителями мати не підтримувала, дитиною не цікавилась. Завжди всі питання шкільного життя вирішувались лише батьком.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що є сусідкою позивача та живе поряд приблизно 10 років. За весь цей час матері дітей майже не бачила. Вона приїздила всього пару разів до них у гості. Проживає окремо від дітей, але де саме свідку не відомо.

Судом були також заслухані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які пояснили, що живуть з батьком з 2014 року. Після розлучення батьків мати виїхала в іншу місцевість та майже не спілкується з ними. Мати не цікавиться їхнім життям, не має бажання зустрічатись та не допомагає матеріально. З батьком вони мають чудові стосунки. Він завжди підтримує їх, навчає, допомагає у вирішенні їхніх проблем.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши подані позивачем докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 є батьком, а відповідач ОСОБА_2 матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на даний час є повнолітньою особою, та неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 8-9).

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 24.01.2014 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Місце проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , визначено з батьком ОСОБА_1 (а.с. 10).

З довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 403 від 29.07.2024 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11).

Житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 перебуває в приватній власності позивача ОСОБА_1 (а.с.12-13).

Згідно з довідкою, виданою Вільховецьким ліцеєм з дошкільним підрозділом імені Героя України В`ячеслава Чорновола №44 від 09.08.2024 року батько ОСОБА_1 бере активну участь у навчанні та вихованні дочок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Батько дітей спілкується з педагогами, цікавиться шкільним життям. Мати контакту з ліцеєм, де навчаються діти не підтримує. Батьківські збори не відвідує (а.с.14).

З довідки-характеристики, виданої старостою Вільховецького старостинського округу Т.Колосенко від 09.08.2024 р. № 40 вбачається, що ОСОБА_1 проживає з двома доньками. За час проживання в селі ОСОБА_1 зарекомендував себе з позитивної сторони. З сусідами, товаришами, односельцями перебуває в хороших взаємовідносинах. За час проживання в селі компрометуючі матеріали на ОСОБА_1 до виконкому Звенигородської міської ради не надходили (а.с.15).

Також з довідки виданої старостою Вільховецького старостинського округу Т.Колосенко від 14.08.2024 р. № 420 вбачається, що ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує доньок ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Мати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 з ними не проживає з 2014 року (а.с.17).

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Положеннями статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до частин 1-3 статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, оскільки встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей необхідне для захисту їхніх інтересів, оскільки мати самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків та участі у житті дітей, а у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, він може бути мобілізований, та діти залишаться самі. Відповідач ОСОБА_2 проживає окремо від дітей, їхнім життям не цікавиться, а вирішити питання позбавлення її батьківських прав позивач не бажає, оскільки хоче щоб мати була присутня в житі дітей, хоча б формально.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Згідно з п. 4 додатку 5 до постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» документами, що підтверджують право на відстрочку особи, особи, яка самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду є зокрема рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини.

Отже, на даний час нормами спеціального законодавства визначений порядок отримання особою права на відстрочку від мобілізації, згідно з яким зокрема рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини є документом, який підтверджує право особи на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. При цьому в інший спосіб встановлення такого факту законом не передбачено.

Відповідно до ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини надає позивачу право, з метою захисту прав та інтересів дитини, належним чином особисто здійснювати свої батьківські обов`язки, які покладені на нього Сімейним Кодексом України, діяти в інтересах дитини у випадках передбачених Законом незалежно від волі відповідача, надає позивачу право ініціювати процедуру позбавлення батьківських прав, окрім того встановлення цього факту надає позивачу право на відстрочку від мобілізації.

В зв`язку з тим, що вимога про встановлення факту самостійного виховання фактично пов`язана з виникненням, зміною або припиненням особистих майнових прав батьків дитини, які закріплені в Сімейному кодексі України, такими як право батьків на визначення місця проживання дитини, право матері чи батька на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав у випадку, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, суд вважає, що ця вимога підлягає розгляду в порядку позовного провадження.

Оцінивши надані позивачем докази, суд вважає, що позов в частині встановлення факту самостійного виховання та утримання позивачем неповнолітньої дитини ОСОБА_4 є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення. Разом з тим, вимога про

встановлення факту самостійного виховання та утримання доньки ОСОБА_5 не підлягає до задоволення, оскільки на даний час вона досягла повноліття.

Таким чином, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 7, 14, 15, 19, 141 150, 151, 155 СК України, ст.ст. 81, 82, 141, 258, 263-265, 274-279, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог Орган опіки і піклування - виконавчий комітет Звенигородської міської ради Черкаської області про встановлення юридичного факту самостійного виховання та утримання дітей батьком - задовольнити частково.

Встановити факт самостійного утримання і виховання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення суду може бути переглянуто Звенигородським районним судом за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання:АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , тел. НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , тел. НОМЕР_4 .

Третя особа: Орган опіки і піклування - виконавчий комітет Звенигородської міської ради Черкаської області, місцезнаходження 20202, пр-т Шевченка, 63, м. Звенигородка, Черкаська область, код ЄДРПОУ 04060803, тел..04740-22060, е-mail: zvenmiskrada@ukr.net.

Повний текст рішення виготовлено 29.05.2025 року.

Суддя Т.М. Кравченко