Рішення № 127747583, 27.05.2025, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/2286/24

Провадження № 2/375/144/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2025 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Смик М.М.,

за участю секретаря судових засідань Киричок В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінпром Маркет» (далі ТОВ «Фінпром Маркет») звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтуванняпозову вказувалопро те,що 9липня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали договір позики № 75813225, відповідно до умов якого товариство зобов`язалося надати відповідачу позику у розмірі 15000 грн (шляхом їх перерахування на банківський рахунок), а позичальник після спливу 24 днів повернути позику та сплатити проценти за її користування.

Відповідач не виконувала належним чином зобов`язання за договором позики №75813225 від 9 липня 2021 року, тому її заборгованість становить 50223 грн, з яких 15000 грн тіло кредиту, 35223 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

19 листопада 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу № 1911, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінансова компанія управління активами» право грошової вимоги до боржників, в тому числі, за договором позики №75813225 від 9 липня 2021 року, укладеним ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .

У свою чергу, ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відповідно до договору факторингу № 030423-ФК від 3 квітня 2023 року відступило ТОВ «Фінпром Маркет» право грошової вимоги до боржників, в тому числі, за договором позики №75813225 від 9 липня 2021 року, укладеним ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .

Згідно з реєстром прав вимоги до договору факторингу № 030423-ФК від 3 квітня 2023 року ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право вимоги до відповідача за вказаним договором позики у розмірі 50223 грн, з яких 15000 грн тіло кредиту, 35223 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

Вважаючи себе кредитором за договором позики №75813225 від 9 липня 2021рокуТОВ «Фінпром Маркет» просило стягнути з відповідача вказану заборгованість, 2422,40 грн у відшкодування витрат зі сплати судового збору та 3500 грн на відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну (правничу) допомогу.

Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників

Ухвалою судді від 20 січня 2025 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судовому засіданні 20 лютого 2025 року о 10 год 30хв.

20 лютого,27 березня 2025 року та 9 квітня 2025 року судові засідання відкладалися у зв`язку з неявкою осіб, які беруть участь у справі.

Розгляд справи призначено на 27 травня 2025 року о 15 год 30 хв.

В позові міститься клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, в якому зазначено, що проти ухвалення заочного рішення позивач не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи з ухваленням заочного рішення.

Стислий виклад позиції інших учасників справи

У січні 2025 року ОСОБА_1 подала відзив на позову заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування відзиву ОСОБА_1 зазначила, що:

вона не підписувала договір позики №75813225 від 9 липня 2021 року, тому підстави для стягнення з неї заборгованості за цим договором відсутні;

позивач безпідставно нарахував проценти за користування кредитом, розмір яких значно перевищує суму основного боргу. З посиланням на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19), та у постанові Верховного Суду від 7 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19 (провадження №61-1602св20), просила зменшити розмір процентів до 15000 грн;

позивач не надав належних і допустимих доказів набуття права кредитора за договором позики №75813225 від 9 липня 2021 року;

до позову не надано доказів перерахування позики відповідачу та доказів належності карткового рахунку, на який перераховано зазначеній кошти, саме відповідачу;

позивач не надав належних і допустимих доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу саме в цій справі, оскільки платіжне доручення не містить інформацію про сплату гонорару за вказаним договором позики і відсутні прізвище, ім`я та по батькові відповідача.

У січні 2025 року ТОВ «Фінпром Маркет» подало відповідь на відзив, в якому зазначило, що:

договір позики підписаний відповідачем в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи, що узгоджується з положеннями Закону України «Про електронну комерцію»;

обставини щодо перерахування відповідачу коштів за договором позики підтверджується належними і допустимими доказами, а саме електронною платіжною інструкцією №7f2ae85f-cccd-41f2-80d7-895f745c325a від 9 липня 2021 року та довідкою №КД-000002556/ТНПП від 9 липня 2021 року, які видані ТОВ «Фінекспрес»; На спростування обставин щодо зарахування цих коштів на банківську картку відповідача, остання доказів не надала;

відповідач помилково вважає, що у ТОВ «Фінпром Маркет» відсутнє право вимоги за договором №75813225 від 9 липня 2021 року, оскільки таке відповідач набув за договорами факторингу;

нарахування процентів за користування позикою погоджено сторонами у вказаному договорі і підстави для зменшення розміру процентів, про що просить відповідач у відзиві, відсутні;

заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу є співмірними зі складністю справи, обсягом виконаних робіт та ціною позову, тому їх розмір є розумним. Крім того до позову додані докази на підтвердження обставин понесення товариством зазначених витрат, а доводи відповідача про протилежне є надуманими.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Встановлені судом фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 9 липня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали договір позики № 75813225 якого товариство зобов`язалося надати відповідачу позику у розмірі 15000 грн (шляхом їх перерахування на банківський рахунок), а позичальник після спливу 28 днів повернути позику та сплатити проценти за її користування.

Вказаний договір укладено в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційних систем шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписано накладенням відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором My3QDu9141.

У реквізитах сторін зазначеного договору позики ОСОБА_1 вказала номер банківського рахунку НОМЕР_1 .

Зі змісту довідки ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» вих. №КД-000002556/ТНПП від 9 липня 2021 року та копії платіжної інструкції електронною платіжною інструкцією №7f2ae85f-cccd-41f2-80d7-895f745c325a від 9 липня 2021 року суд встановив, що 9 липня 2021 року здійснено ініційований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» переказ коштів в сумі 15000 грн на платіжну картку Ластовки Ірини № НОМЕР_1 , номер платежу 7f2ae85f-cccd-41f2-80d7-895f745c325a.

19 листопада 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу № 1911, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінансова компанія управління активами» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за договором позики №75813225 від 9 липня 2021 року, укладеним ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1

ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відповідно до договору факторингу №030423-ФК від 3 квітня 2023 року відступило ТОВ «Фінпром Маркет» право грошової вимоги до боржників, в тому числі, за договором позики №75813225 від9липня 2021 року, укладеним ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .

Згідно з реєстром прав вимоги до договору факторингу № 030423-ФК від 3 квітня 2023 року ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право вимоги до відповідача за вказаним договором позики у розмірі 50223 грн, з яких 15000 грн тіло кредиту, 35223 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

Зі змісту поданого позивачем розрахунку, суд встановив, що відповідачу нараховано заборгованість у загальному розмірі становить 50223 грн, з яких 15000 грн тіло кредиту, 35223 грн заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 10 липня до 3 листопада 2021 року.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Вивчивши матеріали цивільної справи та надавши оцінку поданим доказам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першоюстатті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна

сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом частини першоїстатті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша та друга статті 638 ЦК України).

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частинами першою-четвертою статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом;

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

За змістом статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифровихпідписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Відповідно до частини сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною першою статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонамиелектронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від9 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від23березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), від7жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 (провадження № 61-9071св20), будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного абоГосподарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті205,207 ЦК України).

У справі, яка розглядається, суд встановив, що договір позики сторонами укладено в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційних систем шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписано накладенням відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором My3QDu9141, тому безпідставними є доводи відзиву ОСОБА_1 про неукладення нею вказаного правочину.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).

Суд відхиляє аргументи відзиву про те, що ТОВ «Фінпром Маркет» не набув право вимоги до відповідача за вказаним договором позики, виходячи з наступного.

Суд встановив, що 19 листопада 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу № 1911, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінансова компанія управління активами» право грошової вимоги до боржників, в тому числі, за договором позики №75813225 від 9 липня 2021року, укладеним ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .

Пунктом 5.2 зазначеного договору № 1911 передбачено, що перехід від клієнта до факторам прав вимоги відбувається в момент підписання актів прийому-передачі.

Такий акт, копія якого міститься в матеріалах справи підписано ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» і ТОВ «Фінансова компанія управління активами» 19 листопада 2021 року.

В подальшому ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відповідно до договору факторингу № 030423-ФК від 3 квітня 2023 року відступило ТОВ «Фінпром Маркет» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за договором позики №75813225 від 9 липня 2021 року, укладеним ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .

Аналогічне положення перехід від клієнта до факторам прав вимоги відбувається в момент підписання актів прийому-передачу містить пункт 5.2 договору факторингу №030423-ФК від 3 квітня 2023 року.

Актів прийому-передачі договору факторингу № 030423-ФК підписано сторонами цього договору 3 квітня 2023 року.

За таких обставин суд дійшов висновку про, те що ТОВ «Фінпром Маркет» є належним кредитором за договором позики №75813225 від 9 липня 2021 року, укладеним ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .

Помилковими є посилання заявника про необхідність врахування в контексті моменту набуття права вимоги висновків, викладених у постановах Верховного Суду від3листопада 2021 року у справі №301/2368/14-ц (провадження №61-11546св21) та від29 вересня 2021 року у справі №2-879/11 (провадження №61-10005св21), оскільки:

- у справі №301/2368/14-ц суди встановили, що згідно з кожним договором відступлення прав вимоги (зокрема, пункти 2 і 4 договору № GL48N718070_A3 та інші) передбачено, що новий кредитор набуває права кредитора з моменту здійснення оплати за вказаним договором; У справі, яка розглядається, момент набуття права власності сторони узгодили з підписанням актів прийому-передачі;

- №2-879/11 Верховний Суд взагалі вказав на відсутність підстав дослідження обставин виконання попередніми кредиторами своїх зобов`язань щодо оплати за укладеними договорами про відступлення права вимоги, за відсутності оспорення або визнання даних договорів недійсними у встановленому законом порядку. У справі, яка розглядається, ОСОБА_1 не оспорює вказані договори факторингу.

Також суд відхиляє доводи відзиву про неперерахування їй суми позики, оскільки перерахування відповідачу коштів за договором позики підтверджується дослідженими судом електронною платіжною інструкцією №7f2ae85f-cccd-41f2-80d7-895f745c325a від9липня 2021 року та довідкою №КД-000002556/ТНПП від 9 липня 2021 року.

Посилання ОСОБА_1 про те, що картка № НОМЕР_1 їй не належить є безпідставними, оскільки саме цей номер картки вона зазначила у реквізитах договору позики.

Також підлягають відхиленню доводи відзиву про необхідність зменшення розміру процентів у зв`язку з його значним перевищенням розміру основного зобов`язання, оскільки таке зменшення не ґрунтується будь-яких положеннях чинного законодавства. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19), та у постанові Верховного Суду від 7 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19 (провадження №61-1602св20), на які посилається ОСОБА_1 у відзиві, йшлося про можливість зменшення неустойки на підставі частини третьої статті 551 ЦК України, а у даній справи позивач не заявляв вимоги про стягнення неустойки.

У справі, яка розглядається, суд встановив, що

9 липня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №75813225, відповідно до умов якого остання отримала позику у розмірі 15000 грн, які зобов`язалася повернути в строк, визначний договором, та сплатити проценти за користування позикою;

право вимоги за вказаними договорами набуло ТОВ «Фінпром Маркет»;

ОСОБА_1 не виконала договірні зобов`язання за вказаним договором, тому має заборгованість 50223 грн, з яких 15000 грн тіло кредиту, 35223 грн заборгованість за процентами за користування кредитом;

під час розгляду справи судом ОСОБА_1 не надала належних і допустимих доказів на спростування обставин щодо укладення нею зазначеного договору, факту отримання грошових коштів на банківську картку № НОМЕР_1 , неповернення тіла кредиту і правомірності нарахування процентів за користування кредитом (з урахуванням автоматичного продовження строку користування позикою на підставі пунктів 7.12-7.16 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що позивач довів обставини щодо існування між сторонами кредитних прав та зобов`язань, тобто підтвердив факт отримання позичальником коштів позики та правомірність нарахування заборгованості за процентами за користування кредитом та процентами за прострочення грошового зобов`язання.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

Висновки суду щодо розподілу судових витрат

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу підтверджується:

договором № 01-11/24 про надання правничої допомоги від 1 листопада 2024року, укладеним ТОВ «Фінпром Маркет» (клієнт) та адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною;

витягом з акта № 2-П приймання передачі правничої допомоги від 6 грудня 2024року щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , згідно з яким адвокат ТкаченкоЮ.О. надала позивачу такі послуги: вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу та визначення правової позиції 500 грн та складання позовної заяви 3000 грн),

копією платіжної інструкції № 579930930.1 від 18 грудня 2024 року про сплату за надання правової допомоги згідно з актом № 2-П приймання передачі правничої допомоги від 6 грудня 2024 року.

У відзиві ОСОБА_1 заперечувала проти розміру витрат на професійну правничу допомогу і просила про їх зменшення.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які понесені ТОВ «Фінпром Маркет» під час розгляду справи, суд виходить з такого.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 8 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Суд враховує, що вивчення документів та складення позовної заяви у зазначеній категорії справ для адвоката Ткаченко Ю.О. не є складним з огляду на те, що цей адвокат надає ТОВ «Фінпром Маркет» правничу допомогу у значній кількості справ (щонайменше 1724 справи, про що свідчить долучений до позовної заяви акт приймання передачі справ за договором №01-11/24 про надання правничої допомоги від 1 листопада 2024 року).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом Ткаченко Ю.О. послуг, їх дійсність та необхідність, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, суд вважає за необхідне зменшити розмір професійної правничої допомоги в цій справі до 2000 грн.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг та розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності та необхідності вчинення певних процесуальних дій.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім судові витрати зі сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість договором позики №75813225 від9липня 2021 року у розмірі 50223 грн (п`ятдесят тисяч двісті двадцять три гривні).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінпром Маркет»2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривнi 40 копійок) у відшкодування витрат зі сплати судового збору та 2000 грн (дві тисячі гривень) на відшкодування витрат зі сплати професійної правничої допомоги, а всього 4422,40 грн (чотири тисячі чотириста двадцять дві гривнi 40 копійок).

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (місцезнаходження: 08200, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Стельмаха Михайла, 9А, офіс 204, код ЄДРПОУ: 43311346).

Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повне рішення суду складено 27 травня 2025 року.

Суддя Марина СМИК