Рішення № 127745557, 28.05.2025, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

28.05.2025 Єдиний унікальний номер 205/3913/25

Провадження № 2/205/2806/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2025 рік м. Дніпро

Новокодацький районний суду міста Дніпра у складі:

головуючого судді Бізяєвої Н.О.

за участю секретаря судового засідання Михайленко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро, в порядку в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Діджі Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Діджі Фінанс» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із вищезазначеним позовом, за підписом керівника Романенко М.Е., в якому просить: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджі Фінанс» заборгованість за Кредитним договором №3823920 від 28.04.2021 р. у розмірі 12009,00 грн. та сплачену суму судового збору у розмірі 2422,40 грн. Крім того, просив стягнути судові витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Свої вимогиобґрунтовує тим,що 28.04.2021 ОСОБА_1 в особистомукабінеті наофіційному веб-сайтіТОВ «Мілоан»подано заявкуна отриманнякредиту №3823920.ТОВ «Мілоан»направило Відповідачуелектронним повідомленням(SMS)одноразовий ідентифікатор,при веденніякого Відповідачпідтверджує прийняттяумов КредитногоДоговору №3823920від 28.04.2021р.,який знаходитьсяу власномукабінеті Відповідачана офіційномувеб-сайтіТовариства.Відповідно доумов Кредитногодоговору,до укладенняДоговору Відповідачотримав проектцього кредитногоДоговору разомз додатками(велектронному виглядів особистомукабінеті),ознайомився зусіма йогоумовами таПравилами,що розміщеніна вебсайтіТовариства тає невід`ємноючастиною цьогоДоговору.Правила наданняфінансових кредитівТОВ «Мілоан» розміщенідля ознайомленняна офіційномувеб-сайті.Згідно Договорупро наданняспоживчого кредиту№3823920від 28.04.2021відповідачу надаєтьсякредит угривні,а відповідачзобов`язуєтьсяодержати таповернути коштикредиту,сплатити процентиза користуванняним тавиконати іншіобов`язки,передбачені договором.Мета отриманнякредиту:споживчі (особисті)потреби.ТОВ «Мілоан» своїзобов`язаннявиконало таперерахувало ОСОБА_1 кредитні коштив сумі3000,00грн.на картковийрахунок. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин: ст.526,527 ЦК України.10.08.2021згідно умовДоговору відступленняправа вимоги№ 06ТТОВ «Мілоан»відступлено правовимоги закредитним договором№38239220від 28.04.2021на користьТовариства зобмеженою відповідальністю«Діджи Фінанс»,а відповідноостаннє набулоправа вимогидо Відповідача. ЗгідноДоговору факторингусума боргуперед новимкредитором єобґрунтованою тадокументально підтвердженоюта становить12009,00грн.з яких:заборгованість затілом кредитустановить 3000,00грн.;заборгованість завідсотками становить9009,00грн.;заборгованість закомісійними винагородамистановить 0,00грн.;заборгованість запенею становить0,00грн. Узв`язкуз істотнимипорушеннями відповідачемумов кредитногодоговору,позивачем,який набувправа грошовоївимоги,на адресувідповідача,зазначену вкредитному договорі,направлено досудовувимогу пронеобхідність сплатизаборгованості. Незважаючи на це, позичальник не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором. Представник позивача разом з позовною заявою просив розглядати дану справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.03.2025 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадженняз повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, 14.04.2025 надіслав на адресу суду знадіслав аяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву на адресу суду від останнього не надходило. Відповідач був належним чином повідомлений, крім того суд завчасно повідомляв відповідача, шляхом оголошення на сайті "Судова влада України". Отже, відповідно до ч. 11ст. 128 ЦПК України, з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. У зв`язку з чим суддя вважає можливим застосувати положенняст. 280 ЦПК Українита розглянути справу заочно.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 28.04.2021 між ТОВ «Мілоан» та Відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту № 3823920, згідно якого сума кредиту становить 3000,00 грн. (п. 1.2); кредит надається строком на 30 днів. з кінцевим терміном повернення 28.05.2021 (п. 1.3, 1.4), проенти за користуванням кредиту: 9,00 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Згідно платіжного доручення № 44915300 від 28.04.2021, ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 суму у розмірі 3000,00 грн., з призначенням платежу: кошти згідно договору 3823920 (а. с. 33).

Відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, допустивши прострочення в погашенні суми кредиту і відсотків, а тому сума заборгованості за кредитним договором № 3823920 від 28.04.2021 відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення складає 12009,00 гривень, з яких: 9000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 9009,00 грн. заборгованість по відсотками, 0,00 грн - борг по пені, 0,00 грн. борг по комісії.

10 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір відступлення прав вимоги № 06Т, згідно до умов якого Кредитор передає Новому Кредиторові за плату, а Новий Кредитор приймає належні Кредиторові права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами вказаними в реєстрі боржників, укладеними між Кредитором та боржниками.

Відповідно до наданої суду копії платіжної інструкцій № 1470 від 03.09.2021 ТОВ «Діджи Фінанс» перерахувало ТОВ «Мілоан» грошову сумуу якостіоплати згіднодоговору факторингу.

Отже, відповідно до Реєстру Боржників за договором факторингу № 06Т від 10.08.2021, акту приймання-передачі реєстру боржників, акту приймання-передачі документації боржників за договором факторингу, право на одержання грошової вимоги за кредитним договором № 3823920 від 28.04.2021, з боржника ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс».

Згідно з витягом з додатку до договору факторингу № 06Т від 10.08.2021 сума заборгованості ОСОБА_1 за договором ТОВ «Діджи Фінанс» склала 12009,00 грн. з яких: 3000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 9009,00 грн. заборгованість за відсотками, 0,00 грн. заборгованість за комісією, 0,00 грн. заборгованість по пені.

27.09.2024 на адресу Відповідача за Вих. №3215822299-АВ направлялась досудова вимога, щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 3823920 від 28.04.2021 у розмірі 12009,00 грн.

Відповідно дост. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Стаття 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідност. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно дост. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Крім того положеннями ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір раніше не оспорювався та не визнавався судом недійсним.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 2ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зіст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою споживачем банківських послуг (частина першастатті 11 Закону України від 12 травня 1991 року "Про захист прав споживачів").

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону, споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Тобто, якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 12 Закону України " Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

За змістом положень п. 11 ч. 1 ст. 4Закону України "Про фінансовіпослуги тадержавне регулюванняринків фінансовихпослуг" факторинг вважається фінансовою послугою.

Частина п`ята статті 5 вказаного Закону визначає, що фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимогЦивільного кодексуУкраїнита вказаногоЗакону.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини другої статті 1083 ЦК України якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до ч. 2ст. 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики банк має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» не повернуті, а також вимоги частини другоїстатті 530 ЦК Україниза змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, таким чином, суд вважає, що заявлена позовна вимога, щодо стягнення з Відповідача заборгованості за Кредитним договором № 3823920 від 28.04.2021 у ромірі 12009,00 грн., підлягає задоволенню.

Вказаний висновок відповідає висновку щодо застосування норм права, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 336/887/18 (провадження № 61-11747св19).

Упостанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц(провадження № 14-446цс18) вказано, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Також суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Серявін та інші проти України" (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04).

Також, згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, 12.02.2025 року між позивачем та АБ «Анастасії Міньковської» укладено договір про надання правової допомоги, до якого додано акт про підтвердження факту надання правничої допомоги від 19.02.2025, з детальним описом виконаних робіт, та підтвердженням оплати позивачем вказаних послуг в розмірі 4000 гривень.

З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем в сумі 4000 гривень.

У відповідності до вимогст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збіру розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. ст.1,2,12, ст.13,81,141,174,263-265,280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджі Фінанс» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджі Фінанс» (07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «Сенс Банк» МФО: 300346) заборгованість за Кредитним договором №3823920 від 28.04.2021 у розмірі 12009 (дванадцять тисяч дев`ять) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджі Фінанс» (07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «Сенс Банк» МФО: 300346) понесені судові витрати: на правову допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текс рішення складено 30.05.2025 року.

Суддя: Н.О.Бізяєва