Вирок № 127737919, 29.05.2025, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/17606/24

Провадження № 1-кп/947/500/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2025 року

Колегія суддів Київського районного суду міста Одеси у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

провівши в м.Одесі у відкритому судовому засіданні судовий розгляд у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №22024000000000425 від 15.05.2024 року відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Миколаїв, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України,

за участю сторін провадження: прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх наслідків, з корисливих мотивів та мотивів непогодження з офіційною державною політикою України, підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, у т.ч. щодо подальшого розвитку України, виходячи з геополітичних інтересів російської федерації, які передбачають перебування України у сфері її впливу, будучи достеменно обізнаним про факт ведення вказаною державою агресивної війни проти України та проведення у зв`язку з цим з боку рф підривної діяльності проти України, з метою завдати шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, став на шлях вчинення особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки - державної зради, що виразилося у наданні іноземній державі, представнику іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, в умовах воєнного стану, за таких обставин.

Так, ОСОБА_5 , у невстановлений судом час, але не пізніше 06.02.2024, використовуючи обліковий запис у багатоплатформовому месенджері, що надає опціональні наскрізні зашифровані чати - «Telegram», під ім`ям « ОСОБА_8 », за невстановлених судом обставин, зв`язався із користувачем, який використовує номер стільникового зв`язку НОМЕР_1 оператора мобільного зв`язку РФ, який у свою чергу, як встановлено, залучає громадян України до протиправної діяльності направленої на збір інформації стосовно дислокацій стратегічно важливих об`єктів, в тому числі військових частин, військових аеродромів, об`єктів критичної інфраструктури на території України, зокрема в центральній частині України, з метою здійснення вогневих уражень по таких об`єктах силами РФ.

В ході спілкування ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що користувач, який використовує у месенджері «Telegram» номер стільникового зв`язку НОМЕР_1 та ім`я « ОСОБА_9 » - є представником держави-агресора РФ, маючи на меті завдати шкоду обороноздатності та державній безпеці України, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та наслідки таких дій, ініціативно запропонував співпрацю з представником РФ, що виразилось у здійсненні фото-, відеозйомки військових об`єктів на території м. Одеса за грошову винагороду, на умовах повної конфіденційності та подальшому направленні представникам держави-агресора РФ зафіксованої інформації, у вигляді: фото-відео файлів у багатоплатформову месенджері, що надає опціональні наскрізні зашифровані чати - «Telegram».

У подальшому, на виконання вказівок вказаного вище представника РФ, з метою надання допомоги державі-агресору в проведені підривної діяльності проти України, ОСОБА_5 почав здійснювати розвідувальну діяльність на території м.Одеса та Одеської обл. - напрямком якої було надання представнику РФ вичерпної інформацію про розташування об`єктів критичної інфраструктури, місць дислокації підрозділів Сил оборони України, місць можливого зберігання та ремонту військової техніки, а також місць підготовки військовослужбовців ЗС України, з метою подальшого ураження по таких об`єктах силами РФ.

Так, 08.02.2024, ОСОБА_5 , переслідуючи мету надати допомогу представникам країни-агресора РФ в проведені підривної діяльності проти України, направив представнику РФ зафіксовану у невстановлений судом час, але не пізніше 08.02.2024, інформацію щодо місця дислокації ІНФОРМАЦІЯ_2 ( НОМЕР_2 ЗгМО, в/ч НОМЕР_3 ), розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Виконавши вказане завдання ОСОБА_5 о 06 год. 46 хв. направив представнику РФ номер своєї банківської картки № НОМЕР_4 , з метою отримання грошових коштів, за послуги щодо надання представнику РФ інформації стосовно дислокацій військових частин на території України.

Надалі, 08.02.2024 ОСОБА_5 , переслідуючи мету надати допомогу представникам країни-агресора РФ в проведені підривної діяльності проти України, діючи на виконання вказівки представника держави-агресора, прибув до адреси: АДРЕСА_3 , за місцем розташування Військової академії.

Прибувши до місця розташування Військової академії ОСОБА_5 , застосовуючи конспіративні методи, використовуючи свій особистий мобільний телефон, почав здійснювати фото- та відеофіксацію головного входу, прилеглої території Військової академії, а також військовослужбовців та розміщеної техніки, після чого, усвідомлюючи, що інформація про розташування Військової академії може використовуватись з метою нанесення вогневого ураження силами РФ направив зафіксовану інформацію представнику РФ, додатково проінформувавши про базування за вказаною адресою великої кількості військовослужбовців.

ОСОБА_5 продовжуючи свою протиправну діяльність та маючи на меті надавати допомогу представникам РФ у проведенні підривної діяльності проти України, яка полягає у спробах допомогти країні-агресору РФ знизити обороноздатність України, шляхом вчинення дії, спрямованих на зруйнування об`єктів, які мають важливе оборонне значення, діючи на виконання попередньо узгодженого завдання представника держави-агресора, у невстановлений судом час, але не пізніше 09.02.2024 прибув до місця базування ІНФОРМАЦІЯ_3 , розташованого за адресою: АДРЕСА_4 та, в подальшому, використовуючи особистий телефон, прихованим способом, здійснив фіксацію головного входу та прилеглої території ІНФОРМАЦІЯ_3 після чого направив представнику РФ вказану інформацію відеофайлом, а також зазначив про розміщення військовослужбовців за вказаною адресою.

В подальшому, у невстановлений судом час, але не пізніше 10.02.2024, ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправних характер своїх дії, передбачаючи їх наслідки та маючи на меті здійснювати підривну діяльності проти України, яка полягає у спробах допомогти представникам держави-агресора РФ знизити та завдати шкоду обороноздатність України, отримавши відповідну вказівку щодо необхідності збору та фіксації відомостей щодо місць дислокації підрозділів Сил оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_4 , місць можливого зберігання та ремонту військової техніки, а також місць підготовки військовослужбовців ЗС України прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 , що розташований за адресою: АДРЕСА_5 .

Надалі, ОСОБА_5 , діючи умисно, з метою завдання шкоди обороноздатності України, використовуючи особистий телефон, здійснив відеофіксацію головного входу ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також службових транспортних засобів, що знаходилися поруч з Відділом поліції.

По завершенню виконання завдання, ОСОБА_5 , використовуючи у багатоплатформовому месенджері, що надає опціональні наскрізні зашифровані чати - «Telegram», ім`я « ОСОБА_8 », надіслав користувачеві, який використовує номер стільникового зв`язку НОМЕР_1 та ім`я « ОСОБА_9 » попередньо зафіксовану інформацію щодо місця дислокації ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також додатково зазначив про базування за вказаною адресою військовослужбовців та представників правоохоронних органів.

Продовжуючи дії, спрямовані на надання представнику держави-агресора допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, ОСОБА_5 , 12.02.2024, усвідомлюючи протиправність своїх дій, бажаючи настання негативних наслідків для суверенітету, територіальної цілісності та обороноздатності України ініціативно запропонував надати представнику РФ зафіксовану інформацію щодо місця розташування збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_7 .

В подальшому, у невстановлений судом час, але не пізніше 14.02.2024, ОСОБА_5 , отримавши від представника держави-агресора погодження щодо необхідності отримання вказаних відомостей, прибув за адресою: АДРЕСА_6 (Збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_8 ) та застосовуючи конспіративні методи, використовуючи свій особистий мобільний телефон, почав здійснювати фото та відео фіксацію головного входу вказаного Збірного пункту, межі посту охорони, службових транспортних засобів, що знаходились поруч, після чого направив представнику РФ вказану інформацію фото- та відеофайлами, а також зазначив про розміщення великої кількості військовослужбовців, а також військових транспортних засобів за цією адресою.

Надалі, 21.02.2024 ОСОБА_5 , діючи умисно з метою завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України, отримав від представника РФ вказівку щодо необхідності прибуття до місця розташування ІНФОРМАЦІЯ_9 (в/ч НОМЕР_5 ) за адресою: АДРЕСА_7 , з метою фіксації кількості військової техніки розміщеної за вказаною адресою та кількості особового складу військовослужбовців, які забезпечують охорону території.

Так, 24.02.2024 ОСОБА_5 , надавши добровільну згоду на виконання вищезазначеного завдання, маючи на меті продовжувати надавати представникам країни-агресора РФ допомоги в проведені підривної діяльності проти України направився до місця базування ІНФОРМАЦІЯ_9 (в/ч НОМЕР_5 ) за адресою: АДРЕСА_7 . Прибувши до вказаної адреси ОСОБА_5 , поводячись обережно, застосовуючи конспіративні методи, прихованим способом, використовуючи свій особистий мобільний телефон почав здійснювати фото, відео зйомку будівель, постів охорони, військовослужбовців, які забезпечують охорону такої будівлі, а також транспортних засобів, що знаходились за вказаною адресою.

По завершенню виконання завдання, 24.02.2024 ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дії, передбачаючи їх наслідки та маючі на меті здійснювати підривну діяльності проти України, яка полягає у спробах допомогти представникам країни-агресора РФ, а також знизити та завдати шкоду обороноздатність України, використовуючи месенджер «Telegram», надіслав представнику РФ (номер стільникового зв`язку НОМЕР_1 оператора мобільного зв`язку РФ) попередньо зафіксовану інформацію щодо місця дислокації ІНФОРМАЦІЯ_9 (в/ч НОМЕР_5 ), а також додатково надав відомості щодо руху військових вантажних та легкових транспортних засобів, а також базування військовослужбовців за адресою: АДРЕСА_7 .

В подальшому, 07.03.2024, ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та маючи на меті здійснювати підривну діяльності проти України, яка полягає у спробах допомогти представникам держави-агресора РФ знизити тa завдати шкоду обороноздатності України, отримавши відповідну вказівку щодо необхідності збору та фіксації відомостей щодо місць дислокації підрозділів Сил оборони України, місць можливого зберігання та ремонту військової техніки, а також місць підготовки військовослужбовців ЗС України прибув до місця дислокації ІНФОРМАЦІЯ_10 (військова частина № НОМЕР_6 ), що розташований за адресою: АДРЕСА_8 .

Надалі, ОСОБА_5 , діючи умисно, з метою завдання шкоди обороноздатності України, використовуючи особистий телефон, здійснив фото-та відео-фіксацію головного входу та прилеглої території ІНФОРМАЦІЯ_10 (військова частина № НОМЕР_6 ), а також діючи з метою доведення до кінця злочинного умислу, спрямованого на сприяння представникам держави-агресора, використовуючи месенджер «Telegram», надіслав представнику РФ (номер стільникового зв?язку НОМЕР_1 оператора мобільного зв?язку РФ) попередньо зафіксовану інформацію щодо місця дислокації ІНФОРМАЦІЯ_10 (військова частина № НОМЕР_6 ), а також додатково надав відомості щодо базування військовослужбовців за адресою: АДРЕСА_8 .

Вищеописана протиправна діяльність громадянина України ОСОБА_5 07.03.2024 була припинена у зв?язку із затриманням останнього правоохоронними органами України.

Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковано за ч.2 ст.111 КК України, а саме державна зрада, тобто діяння, умисно скоєне громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України, шляхом надання представнику іноземної держави допомоги в проведення підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану.

Обвинувачений ОСОБА_5 під час допиту в залі суду повідомив, що в січні 2024 року він працював неофіційно вантажником, шукав додаткові способи заробітку та у месенджері «Телеграм» натрапив на оголошення з вакансією, в описі якого було вказано, що за грошову винагороду потрібно було здійснювати фото та відео фіксацію певних об`єктів, на що він погодився, так як було складне матеріальне становище. Спілкування з січня до березня 2024 року проходило у вищезазначеній соціальній мережі з користувачем на ім`я « ОСОБА_9 », якому він надсилав фото та відео з різних локацій, що запитувались останнім, а у відповідь отримував кошти на картки українських банків в розмірі близько 3 700 гривень, скільки разів не пам`ятає. З якою саме особою відбувалось спілкування йому не відомо, те, що це міг бути громадянин рф, який хотів дізнатись місця дислокації певних військових об`єктів чи об`єктів інфраструктури на території Одеської області, він зазначив, що можливо й розумів, проте не підозрював, що дана інформація може бути використана вказаною особою, так як місця розташування вказаних об`єктів є у вільному доступі в мережі Інтернет. Серед усіх локацій, які йому необхідно було зафіксувати були лише військові об`єкти та меморіал героїчної оборони Одеси 411-ї батареї, до чого відносяться вказані об`єкти та яке значення мають він розумів та підтвердив увесь перелік об`єктів, що вказаний в обвинувальному акті. ОСОБА_5 повідомив, що вчиняючи зазначені дії, він розумів, що здійснює відеофіксацію місць дислокації підрозділів Сил оборони України, місць можливого зберігання та ремонту військової техніки, а також місць підготовки військовослужбовців ЗС України, під час війни рф проти України. Додатково зазначив, що свою вину в обставинах вчиненого кримінального правопорушення визнає в повному обсязі, щиро кається, проте вважає, що такі дії необхідно кваліфікувати за ч.2 ст.114-2 КК України.

Крім показань обвинуваченого, вина ОСОБА_5 , за викладених вище обставин, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.111 КК України підтверджується наступними доказами, дослідженими безпосередньо судом в судовому засіданні.

Відповідно до витягу з ЄРДР від 15.05.2024 року з номером кримінального провадження №22024000000000425, правоохоронними органами було виявлено скоєне ОСОБА_5 кримінальне правопорушення за правовою кваліфікацією ч.2 ст.111 КК України (КК України 2001 року).

Згідно рапорту з супровідним листом про виявлене кримінальне правопорушення від 09.02.2024 року, відповідні матеріали було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_11 для розгляду та прийняття відповідного процесуального рішення.

Ухвалою слідчого судді Київського апеляційного суду від 27.02.2024 року, було надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії стосовно громадянина рф ОСОБА_10 , а сааме: зняття інформації з електронних інформаційних систем, а саме з мобільних терміналів з номером мобільного телефону НОМЕР_1 з месенджерів «Signаl», «Telegram», «Viber», «WhatsApp», якими користується ОСОБА_10 .

28.02.2024 року слідчим ГСУ СБУ було надано доручення, на підставі ухвали слідчого судді Київського апеляційного суду від 27.02.2024 року, якою було задоволено клопотання про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, з метою встановлення всіх обставин вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до повідомлення заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_12 , було скасовано гриф секретності протоколів про проведення негласної слідчої (розшукової) дії №51/3/3-993т від 29.02.2024 року та №51/3/3-992т від 29.02.2024 року, та направлено матеріали для врахування у досудовому розслідуванні кримінального провадження.

Відповідно до повідомлення заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_12 , було скасовано гриф секретності з матеріальних носіїв інформації - оптичних дисків, а саме №51/6070 від 30.10.2023, №51/6071 від 30.10.2023 року, які було досліджено судом безпосередньо в судовому засіданні.

Згідно протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 29.02.2024 року, було знято інформацію з електронних інформаційних систем без відома її власника, володільця або утримувача за номером мобільного телефону НОМЕР_1 , який знаходиться у постійному та одноособовому користуванні громадянина рф ОСОБА_10 (матеріали негласного розшукового заходу знаходяться на компакт-диску «DVD-R Verbatim»). Так, в ході огляду компакт-диску відкрилась папка з назвою « НОМЕР_1 », де у файлі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_13 » відображено наступні дані профілю користувача месенджера «Telegram»: First name «ІНФОРМАЦІЯ_9 »; Last name; Phone number «НОМЕР_1». Під вказаними даними профілю користувача розташовані два розділи «Chats» (на момент огляду 428 чатів) та «Contacts» (на момент огляду 691 контактів). У розділі «Chats» відкрився список чатів, де є чат під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_14 » (на момент огляду 266 повідомлень). В даному чаті користувач « ОСОБА_9 » спілкується з користувачем « ОСОБА_8 » у період часу з 06.02.2024 року 16:45:17 години по 28.02.2024 року 13:40:36 годину, про що було зроблено скріншоти (додатки фото №3-№54). На цьому огляд чату завершено.

Відповідно до повідомлення від 05.03.2024 року, ІНФОРМАЦІЯ_15 , було отримано оперативну інформацію, з якої вбачається, що ОСОБА_5 протягом наступних трьох діб планував здійснити фото- та відеофіксацію військових об`єктів на території м.Одеса та Одеської області, на виконання доручення інформатора ФСБ рф ОСОБА_10 .

Згідно повідомлення щодо виконання доручення від 05.03.2024 року, ІНФОРМАЦІЯ_15 , було отримано дані, що протягом перебування на зв`язку у ворога, ОСОБА_5 передав останньому інформацію щодо місць дислокації певних підрозділів ІНФОРМАЦІЯ_16 , через мобільні месенджери, встановлені на його особистий телефон, за грошову винагороду у розмірі 200-500 доларів США, які він отримував на його власну банківську картку АТ « ІНФОРМАЦІЯ_17 » № НОМЕР_4 .

Згідно листа слідчого ГСУ СБУ від 05.03.2024 року, було надіслано запити та отримано інформацію з окремих структур та підрозділів щодо розташування НОМЕР_7 загону морської охорони в/ч НОМЕР_3 , ідентифікації цього об`єкту на місцевості у відкритому доступі та чи містить дана інформація загрозу національній безпеці та обороноздатності України, у разі її передачі представникам держави, що здійснює збройну агресію проти України.

Відповідно до протоколу від 07.03.2024 року, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_12 було затримано ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.

Згідно протоколу огляду від 07.03.2024 року, було оглянуто мобільний телефон марки «Xiomi», модель «Redmi Note 10 Pro+5G», IMEI1: НОМЕР_8 , IMEI2: НОМЕР_9 , із сім-карткою мобільного оператора « ІНФОРМАЦІЯ_18 » з номером мобільного телефону НОМЕР_10 , який було вилучено 07.03.2024 року під час проведення особистого обшуку ОСОБА_5 . Після розблокування було зроблено фотознімки з відображенням характеристик мобільного телефону. Встановлено, що у месенджері «Telegram» міститься зареєстрований акаунт « ОСОБА_8 », на номер мобільного телефону НОМЕР_10 , де наявний чат з користувачем « ОСОБА_9 », листування з яким було зафіксовано на фотознімках екрану мобільного телефону.

Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів з додатками, наданого ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 05.04.2024 року, було отримано тимчасовий доступ та вилучено копію наявної у ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_18 » інформації в електронному вигляді, що записано на електронний носій DVD-R диск, а сааме: інформацію про зв`язок, абонентів, надання телекомунікаційних полсуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо, стосовно абонентського номеру НОМЕР_10 , за період 01.02.2024 по 08.03.2024 року.

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 01.05.2024 року, ОСОБА_5 повідомив, що на початку лютого 2024 року він займався пошуками роботи аби отримати кошти для існування. З цією метою, в числі іншого, він став шукати оголошення, розміщенні у соціальній мережі «Telegram», де натрапив на відповідний акаунт (який саме не пам`ятає), який у свою чергу направив йому акаунт користувача « ОСОБА_9 ». Перебуваючи у приміщенні житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (Місце №1, роздруківка з картографічного сервісу « ІНФОРМАЦІЯ_19 » з вказаною адресою, як додаток до протоколу), за місцем свого проживання, у невстановлений час, але не пізніше 06.02.2024 року, ОСОБА_5 зв`язався за допомогою свого мобільного телефону чорного кольору, марки Redmi, моделі: 21091116UG, SN: НОМЕР_11 , IMEI1: НОМЕР_8 , IMEI2: НОМЕР_9 з SIM карткою марки ІНФОРМАЦІЯ_18 з номером телефону НОМЕР_10 , з представником рф, який використовує у месенджері «Telegram» ім`я « ОСОБА_9 », номер стільникового зв`язку НОМЕР_1 оператора мобільного зв`язку рф, з яким домовився, що буде здійснювати за грошову винагороду, фото та відео зйомку об`єктів критичної інфраструктури України, у тому числі військових об`єктів на території м.Одеса та Одеської області. Так, 08.02.2024 року, 09.02.2024 року, 10.02.2024 року, 14.02.2024 року, 21.02.2024 року, ОСОБА_5 надав представнику рф, за грошову винагороду, яка була перерахована на особисту банківську картку після виконання завдання, фото та відеозаписи, а також інформацію щодо місця дислокації: 1-го загону морської охорони в/ч НОМЕР_3 (Місце №2, роздруківка з картографічного сервісу «Google Maps» з адресою, як додаток до протоколу), Військової академії (Місце №3, роздруківка з картографічного сервісу « ІНФОРМАЦІЯ_19 » з адресою, як додаток до протоколу), ІНФОРМАЦІЯ_3 (Місце №4, роздруківка з картографічного сервісу «Google Maps» з адресою, як додаток до протоколу), ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області (Місце №5, роздруківка з картографічного сервісу «Google Maps» з адресою, як додаток до протоколу), Збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_7 (Місце №6, роздруківка з картографічного сервісу « ІНФОРМАЦІЯ_19 » з адресою, як додаток до протоколу), ІНФОРМАЦІЯ_9 в/ч НОМЕР_12 (Місце №7, роздруківка з картографічного сервісу « ІНФОРМАЦІЯ_19 » з адресою, як додаток до протоколу). Разом з тим, ОСОБА_5 повідомив, що вчиняючи зазначені дії, він розумів, що здійснює відеофіксацію місць дислокації підрозділів Сил оборони України, місць можливого зберігання та ремонту військової техніки, а також місць підготовки військовослужбовців ЗС України, під час війни рф проти України та усвідомлював, що дані відеозаписи цікавлять саме представників держави-агресора. Додатково зазначив, що свою вину в обставинах вчиненого кримінального правопорушення визнає в повному обсязі, щиро кається, проте вважає, що такі дії необхідно кваліфікувати за ч.2 ст.114-2 КК України.

Згідно відповіді на запит СБУ від 13.05.2024 року, Головою правління банку АТ « ІНФОРМАЦІЯ_20 » було повідомлено про рух коштів за період 06.02.2024 по 07.03.2024 року по рахунку карти НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_5 та зазначено, які картки закріплені з даним рахунком.

Ухвалою слідчого судді Київського апеляційного суду від 11.06.2024 року, було надано дозвіл на використання в кримінальному провадженні №22024000000000425 від 15.05.2024 року за підозрою ОСОБА_5 , інформації отриманої в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні №22024000000000144 від 14.02.2024 року, а саме: ухвали ІНФОРМАЦІЯ_21 від 27.02.2024 року; клопотання про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 28.02.2024; доручення на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 28.02.2024; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії з додатками від 29.02.2024.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта №216 від 24.04.2024 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час скоєння інкримінованих йому дій на психічне захворювання не страждав, в тому числі не перебував в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності. ОСОБА_5 , під час скоєння інкримінованих йому дій міг усвідомлювати свої дії та керувати ним. У ОСОБА_5 під час проведеного обстеження ознак психічного захворювання не виявлено. ОСОБА_5 в даний час може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_5 не потребує. у ОСОБА_5 даних за алкогольну/наркотичну залежність не виявлено. ОСОБА_5 за своїм психічним станом може приймати участь в слідчих діях.

Відповідно до положень ст.2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження - є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Згідно припису ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

З аналізу положень ст.ст.92-93 КПК України вбачається, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України покладається на слідчого, прокурора.

Вимогами ст.91 КПК України передбачені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях «Ірландія протии Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини наголошує, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що всі досліджені докази є належними, оскільки підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані, отримані з цих доказів не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Всі зазначені докази у своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду прийти до однозначного висновку про те, що вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена.

Щодо посилання сторони захисту та обвинуваченого на те, що його дії необхідно кваліфікувати за ч.2 ст.114-2 КК України, а саме як поширення інформації про переміщення, рух або розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі ІНФОРМАЦІЯ_22 , ІНФОРМАЦІЯ_23 або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану, суд зазначає наступне.

Як випливає з диспозиції ст.111 КК, під іноземною державою, іноземною організацією слід розуміти будь-яке державне чи недержавне утворення, установу, підприємство, об`єднання, орган іншої країни, а також міждержавну чи міжнародну організацію, у тому числі неофіційну, нелегітимну чи злочинну, крім офіційної міжнародної організації, членом якої є Україна, при цьому, представником іноземної держави чи організації не обов`язково має бути іноземець чи особа без громадянства.

З суб`єктивної сторони державна зрада характеризується виною у виді прямого умислу. Вчиняючи державну зраду, винний усвідомлює, що він здійснює перехід на бік ворога, шпигунські дії чи надає іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України і бажає цього.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується в державній зраді, що полягала в наданні іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто в тому, що протягом лютого-березня 2024 року в період воєнного стану надавав представнику рф відомості щодо місць дислокації підрозділів Сил оборони України, місць можливого зберігання та ремонту військової техніки, а також місць підготовки військовослужбовців ЗС України.

При цьому, як убачається з матеріалів провадження ОСОБА_5 було відомо, що спілкування відбувається не з представником держави України, зокрема в судовому засіданні він пояснив, що з якою саме особою відбувалось спілкування йому не відомо, те, що це міг бути громадянин рф, він зазначив, що можливо й розумів, проте не підозрював, що передана інформація може бути використана вказаною особою, так як місця розташування вказаних об`єктів є у вільному доступі в мережі Інтернет.

Натомість відповідальність за ст.114-2 КК настає у випадку поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, у тому числі про їх переміщення територією України; поширення інформації про переміщення, рух або розташування ЗСУ чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості.

Дії, передбачені частинами 1 чи 2 ст.114-2 КК, вчинені з метою надання такої інформації державі, що здійснює збройну агресію проти України, або її представникам, мають кваліфікуватися за ст.111 КК як державна зрада у формі надання допомоги іноземній державі або її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, - якщо ці дії вчинені громадянином України, а відповідні відомості не є державною таємницею. Тому в таких випадках ст. 114-2 КК застосовуватися не може.

При цьому ОСОБА_5 усвідомлював, що рф здійснює широкомаштабну збройну агресію проти України та що надані відомості можуть бути використані ними для планування та проведення бойових чи диверсійних дій проти України, спрямованих на захоплення її територій, зменшення її воєнного, економічного, соціального та морально-політичного потенціалу у сфері оборони шляхом проведення ударів по відповідних об`єктах. Це підтверджується його активною участю в дослідженій переписці, зокрема тим, що ОСОБА_5 відшуковував і передавав інформацію, яка становить інтерес для іноземної держави.

Наведені обставини спростовують версію захисника про відсутність у ОСОБА_5 умислу на спричинення шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.

За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження діяння ОСОБА_5 правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 111 КК.

У справах, що стосуються національної безпеки, обороноздатності та захисту державної таємниці слід виходити з превентивного підходу. Тобто, достатньо наявності реальної можливості завдання шкоди - не обов`язково, щоб шкода вже настала. Такий підхід виправданий високим ступенем суспільної небезпеки потенційних наслідків.

Обвинувачений усвідомлював ймовірність використання цієї інформації противником, не міг не розуміти, що розголошення таких даних у воєнний час створює реальну загрозу життю, безпеці військових та мирного населення тощо, не мав дозволу на поширення цієї інформації, вказана інформація не публікувалася офіційно та була передана безпосередньо представнику рф.

Дії з розголошення чутливої інформації у воєнний час обґрунтовано визнаються суспільно небезпечними, оскільки створюють реальну, а не абстрактну загрозу, яку противник з високою ймовірністю може використати. А отже, припущення про потенційну шкоду у такому випадку має юридичне значення й може бути покладене в основу кримінальної відповідальності.

Відповідно до правової позиції Верховного суду, а саме у Постанові ККС ВС від 24 квітня 2024 року у справі №743/149/23, зроблено висновок щодо розмежування ст.111 КК України «Державна зрада» та ст.114-2 КК України, яка встановлює відповідальність за несанкціоноване поширення інформації про переміщення зброї, рух ЗСУ тощо в умовах воєнного стану. ККС ВС дійшов висновку, що дії особи, яка, імовірніше, не поширювала відповідну інформацію, а передавала її працівнику держави-агресора, слід кваліфікувати саме як державну зраду, зокрема, оскільки особа відшукувала і передавала інформацію, яка становить інтерес для іноземної держави, проявляла ініціативу у виконанні поставлених їй завдань, активно обговорювала їх та пропонувала варіанти вирішення.

Тому колегія суддів приходить до переконання, що всі зазначені докази у своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду прийти до однозначного висновку про те, що вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч.2 ст.111 КК України доведена.

У відповідності до п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3 зазначеного Пленуму Верховного суду України, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив ,мета, спосіб, стадія вчинення кількість епізодів злочинної діяльності, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо.)

Обставинами, що пом`якшують покарання згідно ст.66 КК України є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до ст.65 КК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами покарання» під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суд має суворо додержуватися вимог норм закону стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через це реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Згідно ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд призначаючи покарання зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, які пом`якшують і обтяжують покарання.

Так, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, фактичні обставини справи, вчинення обвинуваченим злочину, який згідно зі ст.12 КК України є особливо тяжким.

Також суд враховує характеризуючі матеріали, з яких встановлено, що ОСОБА_5 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліку лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Визначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу ОСОБА_5 , який раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, відсутність обтяжуючих та наявність пом`якшуючих обставин, вважає, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, покарання йому слід призначити в межах санкції ч.2 ст.111 КК України, а саме у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі викладеного, суд не вбачає правових підстав для застосування ст.69 КК України.

Крім того, призначення покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_5 буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 року).

Також, відповідно до ч.1 ст.59 КК України, покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.

Згідно з ч.2 ст.59 КК України, конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

З огляду на вчинення ОСОБА_5 державної зради, колегія суддів призначає покарання з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна на користь держави.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст.75 КК України, або ж застосування ст.69 КК України до обвинуваченого, колегія суддів не знаходить, у зв`язку з відсутністю для цього передумов, а застосування таких положень Закону буде явно несправедливим через м`якість покарання.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Зазначене кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 2 лютого 2021 року у справі № 361/7311/19.

Згідно з ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення, за який передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду (ч. 2 ст. 96-1 КК України).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Відповідно до ч.10 ст.100 КПК України застосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки після доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) грошей, цінностей та іншого майна знав про їх незаконне походження та/або використання.

У межах цього кримінального провадження повністю доведено, що фактичним власником мобільного телефону чорного кольору, марки Redmi, моделі: 21091116UG, SN: НОМЕР_11 , IMEI1: НОМЕР_8 , IMEI2: НОМЕР_9 з SIM карткою марки ІНФОРМАЦІЯ_18 з номером телефону НОМЕР_10 , є обвинувачений, який знав про його використання з протиправною метою. Зазначений мобільний термінал був використаний як знаряддя вчинення умисного кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Таким чином, враховуючи вимоги ст. 96-1 та ст. 96-2 КК України, зазначений мобільний телефон чорного кольору, марки Redmi, моделі: 21091116UG, SN: НОМЕР_11 , IMEI1: НОМЕР_8 , IMEI2: НОМЕР_9 , підлягає спеціальній конфіскації, оскільки був безпосередньо використаний для вчинення кримінального правопорушення. У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне застосувати спеціальну конфіскацію вказаного мобільного пристрою на користь держави.

З огляду на викладені вище обставини, суд вважає, що абонентський номер стільникового зв`язку разом із відповідною SIM-карткою не підлягає спеціальній конфіскації, оскільки не є майном у розумінні статті 96-2 КК України, не становить суспільної небезпеки та не були набуті кримінально протиправним шляхом.

Постановою слідчого ГСУ СБУ від 08.03.2024 року, речовим доказом у кримінальному провадженні було визнано мобільний телефон чорного кольору, марки Redmi, моделі: 21091116UG, SN: НОМЕР_11 , IMEI1: НОМЕР_8 , IMEI2: НОМЕР_9 з SIM карткою марки ІНФОРМАЦІЯ_18 з номером телефону НОМЕР_10 .

Вирішуючи питання про речові докази, суд, виходить з положень ст.100 КПК України та вважає за необхідне після набрання вироком законної сили, речовий доказ - мобільний телефон чорного кольору, марки Redmi, моделі: 21091116UG, SN: НОМЕР_11 , IMEI1: НОМЕР_8 , IMEI2: НОМЕР_9 з SIM карткою марки ІНФОРМАЦІЯ_18 з номером телефону НОМЕР_10 , зберігати до фактичного виконання вироку в частині спеціальної конфіскації.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20.03.2024 року, накладено арешт на майно, яке виявлено та вилучено в ході особистого обшуку ОСОБА_5 , а саме на мобільний телефон чорного кольору, марки Redmi, моделі: 21091116UG, SN: НОМЕР_11 , IMEI1: НОМЕР_8 , IMEI2: НОМЕР_9 з SIM карткою марки ІНФОРМАЦІЯ_18 з номером телефону НОМЕР_10 .

Арешт, накладений ухвалою слідчого суді від 20.03.2024 року залишити до фактичного виконання вироку суду в частині спеціальної конфіскації майна.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлений.

Керуючись ст.ст.100, 124, 182, 370, 371, 373-376 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним за ч.2 ст.111 КК України і на підставі цього закону призначити йому покарання у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна в дохід держави.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у виді тримання під вартою - залишити без змін.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 обчислювати з 07.03.2024 року, зарахувавши в строк відбуття покарання строк його тримання під вартою з моменту його фактичного затримання.

Застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати в дохід держави належний ОСОБА_5 мобільний телефон чорного кольору, марки Redmi, моделі: 21091116UG, SN: НОМЕР_11 , IMEI1: НОМЕР_8 , IMEI2: НОМЕР_9 .

Вирішуючи питання про речові докази, суд, виходить з положень ст.100 КПК України та вважає за необхідне після набрання вироком законної сили, речовий доказ - мобільний телефон чорного кольору, марки Redmi, моделі: 21091116UG, SN: НОМЕР_11 , IMEI1: НОМЕР_8 , IMEI2: НОМЕР_9 з SIM карткою марки ІНФОРМАЦІЯ_18 з номером телефону НОМЕР_10 , зберігати до фактичного виконання вироку в частині спеціальної конфіскації.

Арешт, накладений ухвалою слідчого суді від 20.03.2024 року залишити до фактичного виконання вироку суду в частині спеціальної конфіскації майна.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення шляхом подачі скарги через Київський районний суд м. Одеси.

Копію вироку негайно вручити засудженому і прокурору.

Головуючий Суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3