Рішення № 127726896, 29.05.2025, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/222/25

Провадження № 2/378/146/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2025 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Скороход Т. Н.

за участю секретаря: Соколової О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ставище справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернулося ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» з посиланням на те, що 17 березня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 4478224 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 3000 грн., строком на 360 днів, з 17.03.2024 по 12.03.2025. Кредитний договір був укладений за допомогою ІТС товариства, підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», що є прямою і безумовною згодою відповідача з умовами кредитного договору та правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням договору та отриманням кредиту. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 3000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 . 17.03.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено додатковий договір до договору №4478224 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17.03.2024, відповідно до умов якого відповідачу наданий кредит в розмірі 2000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 . Отже сума кредиту на дату укладення додаткового договору склала 5000 грн.

25 жовтня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 25/10/2024, у відповідності до умов якого, право вимоги за договором № 4478224 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17.03.2024 перейшло ТОВ «ФК «Фінтраст Україна». Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 змінено найменування з ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал». У зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язань заборгованість за договором № 4478224 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17.03.2024 станом на дату відступлення права вимоги становить 35345 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту 5000 грн.; заборгованості за процентами 27845 грн., штрафні санкції 2500 грн.. В подальшому, в межах дії договору № 4478224 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17.03.2024, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 26.10.2024 по 06.02.2025 нараховано процентів в розмірі 13000 грн.. Вказану заборгованість відповідач не сплатила.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 45845 грн.,витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та на правничу допомогу в розмірі 10000 грн..

Ухвалою судді Ставищенського районного суду Київської області від 28 лютого 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 112-113). Відповідачу надано строк на подання відзиву.

Представник позивача в судове засідання не прибув, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» в позовній заяві, просить справу розглядати без участі представника позивача (а.с. 2-15).

Відповідач в судове засідання не прибула, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с. 121), про причини неявки суд не повідомила, з будь-якими клопотаннями до суду не зверталася, відзиву на позов не подала. Судова повістка, направлена судом по місцю реєстрації останньої, повернулася до суду з довідкою, в якій причинами повернення зазначено «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 121, 133, 150).

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 ЦПК України.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши подані письмові докази, приходить до наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст.2ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст.509ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Судом встановлено,що 17березня 2024року міжТОВ «ЛінеураУкраїна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 4478224 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а.с. 24-34).

Вказаний договір було укладено за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет шляхом перевірки товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.

Відповідно до п. 1.2. даного Договору сума кредиту складає 3000 грн. (а. с. 24 зв.).

Згідно із п. 1.3. Договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту з використанням реквізитів платіжної картки НОМЕР_2 .

Пунктом 1.4 договору встановлено, що тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процента ставка становить 2,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору (п. 1.4.1). Денна процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 2,5%.

Згідно п. 1.4.2. Договору знижена процентна ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах. Якщо клієнт до 26.03.2024 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для клієнта, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

Денна процентна ставка за цим договором у разі використання клієнтом права на знижену процентну ставку дорівнює 2,472%.

Згідно п. 1.4.3. Договору розмір процентів за користування кредитними коштами протягом строку дії договору, може бути змінений у бік зменшення для клієнта у випадку та на умовах визначених в пп. 1.4.2. Договору, зокрема у випадку отримання клієнтом знижки на стандартну процентну ставку. Якщо клієнт не отримав індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку відповідно до Програми лояльності, цей підпункт договору до клієнта не застосовується.

Згідно п. 1.5. Договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредитування 407372,81 % річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 227284,73% річних.

Відповідно до п. 1.6 договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 30000 грн., за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 29700 грн..

17березня 2024року міжТОВ «ЛінеураУкраїна» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір № 4478224 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а.с. 18-19).

Вказаний додатковий договір було укладено за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет шляхом перевірки товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.

Відповідно до п. 1.2. даного додаткового Договору сума кредиту складає 2000 грн. (а. с. 18).

Згідно із п. 1.3. додаткового Договору внесено зміни у п. 1.2. договору та викладено його у наступній редакції: «1.2. на умовах, встановлених договором, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 5000 гривень. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 10 днів.

Пунктом 1.6 додаткового договору встановлено, що за користування кредитом нараховуються проценти на умовах, встановлених п. 1.4 договору. З врахуванням зміненої суми кредиту за договором (п.п.1.2-1.3. додаткового договору) денна процентна ставка за договором у разі використання клієнтом права на знижену процентну ставку дорівнює 2,472%.

З врахуванням зміненої суми кредиту за договором (п.п. 1.2-1.3 додаткового договору) орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення цього додаткового договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредиту 383078,91% річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 219931,31 % річних.

Відповідно до п. 1.8 з врахуванням зміненої суми кредиту за договором (п.п. 1.2-1.3) додаткового договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього додаткового договору складає: за стандартною ставкою 49950 грн., за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 49470 грн..

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. додаткового договору ТОВ «Лінеура Україна» протягом двох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього додаткового договору надає кредит (додаткову суму) у безготівковій формі шляхом перерахування коштів додаткової суми кредиту за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало їй кредит в сумі 3000 грн. та 2000 грн. шляхом зарахування 17.03.2024 кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 за допомогою системи liqPay ТОВ «Універсальні платіжні рішення» на підставі договору на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 (а.с. 16, 17).

Відповідно до інформації АТ «Сенс Банк» та виписки по особовому рахунку (а.с. 123-125, 152-154), наданих АТ «Сенс Банк» на виконання ухвали судді Ставищенського районного суду від 28 лютого 2025 року, на ім`я ОСОБА_1 відкрито картку № НОМЕР_3 , рахунок до картки НОМЕР_4 , на яку 17.03.2024 було перераховано 3000 грн. та 2000 грн.

Докази того, що вказана банківська картка з вищезазначеним номером відповідачу не належить, у матеріалах справи відсутні.

До позовної заяви позивачем також додано копію паспорта споживчого кредиту (а. с. 36-38, 39-41), який був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 96785 та 45930.

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №757/40395/20-ц, від12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18.

Вищевказані договір № 4478224 про наданнякоштів наумовах споживчогокредиту тадодатковий договірдо договору№ 4478224про наданнякоштів наумовах споживчогокредиту,укладені 17березня 2024 року між ТОВ «Лінеура» та ОСОБА_1 підписані відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Таким чином, дослідивши наявні у матеріалів справи докази, суд дійшов висновку, що вищевказаний договір № 4478224про наданнякоштів наумовах споживчогокредиту тадодатковий договірдо договору№ 4478224про наданнякоштів наумовах споживчогокредиту від17березня 2024 року підписані відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто, належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами вищевказаного кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У частині першій статті 510 ЦК України передбачено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з частиною першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст.1078 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 513 ЦК України).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (статті 517 ЦК України).

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі №6-979цсі5.

25.10.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 25/10/2024 (а.с. 85-93).

Відповідно до п. 1.1. договору факторингу, фактор ТОВ «ФК «Фінтраст Україна зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта ТОВ «Лінеура Україна» (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку та є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників та надходження ціни продажу у повному обсязі, відповідно до п. 3.3 договору, на рахунок клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників та повна сума ціни продажу, що надійшла на рахунок клієнта, - підтверджують факт переходу від клієнта до фактора вимоги заборгованості.

З копії платіжної інструкції №3475 від 01.11.2024 (а.с. 57) вбачається, що ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» сплатило за договором факторингу №25/10/2024 від 25.10.2024 у розмірі 2857292,90 грн..

Згідно акту прийому-передачі реєстру боржників від 25.10.2024 до договору факторингу № 25/10/2024 від 25.10.2024 (а.с. 94), ТОВ «Лінеура Україна» передав, а новий кредитор ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» прийняв реєстр боржників, кількістю 6091.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 25/10/2024 від 25.10.2024 (а.с. 52), у вказаному реєстрі ОСОБА_1 під порядковим номером 5428 значиться як боржник за Договором № 4478224, сума заборгованості за яким 35345 грн., з яких: 5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 27845 грн. - сума заборгованості за відсотками; 2500 грн. - сума заборгованості за пенею, штрафами.

28 жовтня 2024 року ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» повідомило відповідача про відступлення права вимоги за кредитним договором, укладеним нею з ТОВ «Лінеура Україна» (а.с. 42).

Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" від 25.11.2024 змінено найменування з ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" на ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" (а.с. 79).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» зазначає, що ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, а відповідач взяті на себе зобов`язання не виконала, допустивши прострочення сплати визначених кредитним договором платежів.

Згідно з наданим позивачем детальним розрахунком заборгованості за вказаним договором, здійсненим ТОВ «Лінеура Україна» (а.с. 44-48) заборгованість відповідача станом на 25.10.2024 за вказаним кредитним договором становить 35345 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 27845 грн. - заборгованість за нарахованими процентами та 2500 грн. штрафні санкції.

Відповідно до вказаного розрахунку відповідач не здійснила жодного платежу на погашення заборгованості.

Згідно з наданим позивачем детальним розрахунком заборгованості за вказаним договором, здійсненим ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (а.с. 49-50) заборгованість відповідача за період з 26.10.2025 по 06.02.2025 за процентами, нарахованими згідно договору становить 13000 грн.

Суд враховує, що такий розрахунок не спростовано відповідачем, та нею не надано суду свій контррозрахунок на суму боргу.

Щодо нарахування штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, 17 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: "18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

24 лютого 2022 року УказомПрезидента України№ 64/2022«Про введеннявоєнного станув Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України«Про правовийрежим воєнногостану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався й діє на цей час.

Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Відповідно до п. 6.4 вказаного кредитного договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання клієнтом зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом товариство має право нарахувати , а клієнт зобов`язаний на вимогу товариства сплатити товариству штраф у розмірі 25% від суми невиконаного та/або неналежного виконання зобов`язання на кожен 7-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання. Фактом невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань клієнтом є не здійснення ним сплати або сплати не в повному обсязі чергового платежу та/або повернення суми кредиту в строки сплати платежів, встановлені договором (графіком платежів/новим графіком платежів).

Відповідно до розрахунку заборгованості за вказаним договором, здійсненим ТОВ «Лінеура Україна» (а.с. 44-48) заборгованість відповідача за штрафними санкціями становить 2500 грн..

Враховуючи вищезазначене, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій, оскільки вони нараховані в період дії в Україні воєнного стану, а тому підлягають списанню.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

Враховуючи вищевикладене та висновки Верховного Суду, проаналізувавши усі докази наявні в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід задовольнити частково, в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5000 грн. та по процентах в розмірі 40845 грн.; в задоволенні решти вимог слід відмовити.

У позовній заяві позивач просив стягнути із відповідача на користь ТОВ «ФК «ФінтрастКапітал» сплачений судовий збір в розмірі 2422,4 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ч.ч. 1,2 ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься у ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Тобто діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (позиція, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/92/15/15-ц, об`єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 у справі №925/1137/19).

У відповідності до частин першої шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частинами першою - третьою статті 134ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Застосування відповідних положень статті 134ЦПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин даної справи, а також інших чинників. Зі змісту частини другої статті 134ЦПК України очевидно вбачається те, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат (позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 922/676/21.

Адвокат Столітній М. М. представляв інтереси позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал" на підставі ордеру на надання правничої допомоги від 06.02.2025 (а.с. 35).

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача адвокатом Столітнім М.М. на підтвердження витрат ТОВ «ФК«Фінтраст Капітал" на правничу допомогу надано копії: договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року (а.с. 83-84), заявки на виконання доручення до договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року (а.с. 22 23), акту прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 6 лютого 2025 року до договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року (а.с. 51), рахунку на оплату № 6683-06/02-2025 від 6 лютого 2025 (а.с. 43), відповідно до яких за надані послуги сторони погодили гонорар в розмірі 10000 грн..

Вказані копії договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, заявки на виконання доручення до договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, акту прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 6 лютого 2025 року до договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року визначають зміст та обсяг надання правової (правничої) допомоги клієнтові адвокатом, а також порядок оплати гонорару за надання правової (правничої) допомоги.

Відповідач ОСОБА_1 не ставила питання про зменшення витрат на правову допомогу через їх не співмірність зі складністю справи та наданих адвокатом послуг; часом, витраченим адвокатом на надання послуг; обсягом наданих адвокатом послуг; значенням справи для сторони.

Правові висновки щодо можливості зменшення витрат на правову допомогу лише у разі наявності клопотання сторони про їх зменшення внаслідок не співмірності містяться у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року та від 13 березня 2025 року (справи №910/4881/18, №275/150/22 ).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням того, що судом ухвалюється рішення про задоволення позовних вимог,у матеріалах справи наявні належні та допустимі докази на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу в межах розгляду даної справи, вказані витрати є співмірними із складністю справи та виконаною роботою, заперечення відповідачки відсутні щодо їх розміру та обсягу, а відтак, суд доходить висновку щодо наявності підстав для їх стягнення.

Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог (94,55%) в розмірі 9455 грн., відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Згідно ст.141ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог (95,55%) у розмірі 2290,38 грн..

Керуючись ст. ст. 205, 207, 526, 530, 598-599, 610-612, 625, 628, 638-639, 1046, 1048-1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»» до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»» заборгованість за договором № 4478224 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17.03.2024 у розмірі 43345 (сорок три тисячі триста сорок п`ять) гривень, понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2290 (дві тисячі двісті дев`яносто) гривень 38 копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 9455 (дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач:Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Фінтраст Капітал»» (місцезнаходження: (03150, м. Київ, вул. Загородня, 15 офіс 118/2, код ЄДРПОУ: 44559822).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ).

Повне рішення складено 29.05.2025.

Суддя Т. Н. Скороход