Рішення № 127721012, 28.05.2025, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2025 року м. Ужгород№ 260/384/25 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Рейті С.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи - Адміністрація Державної прикордонної служби України, Державна казначейська служба, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), треті особи - Адміністрація Державної прикордонної служби України (далі третя особа 1, Адміністрація ДПСУ), Державна казначейська служба (далі третя особа 2, ДКС), в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України ОСОБА_2 , видане 26 вересня 2024 року начальником 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) старшим лейтенантом ОСОБА_3 .

2. Визнати дії начальника 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) старшого лейтенанта ОСОБА_4 , які виразились в забороні перетину державного кордону України ОСОБА_2 - протиправними.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 8280 (вісім тисяч двісті вісімдесят) гривень 10 копійок матеріальної шкоди та 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.06.2024 року позивачці було відмовлено у перетині державного кордону з причин відсутності дійсного паспортного документу.

З акту про вилучення/тимчасове затримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 від 27.06.2024 року вбачається, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 виданий 11.01.2018 року, орган, що видав 3240, було тимчасово вилучено.

Враховуючи те, що тривалий час вилучені закордонні паспорти, в тому числі, ОСОБА_1 не поверталися, у серпні 2024 року остання виготовила новий закордонний паспорт номер НОМЕР_3 , виданий 01.08.2024 року, орган, що видав: 3222.

Так, 26.09.2024 року ОСОБА_1 разом зі своєю родиною, прибули на пункт пропуску через державний кордон України - Чоп (Тиса).

26.09.2024 року начальником 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) старшим лейтенантом ОСОБА_5 було винесене, зокрема, спірне рішення про відмову в перетині кордону України, у зв`язку з відсутністю дійсного паспортного документа.

На переконання позивача, підстав для прийняття такого рішення у начальника 4 групи інспекторів прикордонного відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( Тип Б) старшого лейтенанта ОСОБА_6 не було.

Вважаючи рішення про відмову в перетині державного кордону України ОСОБА_1 протиправним, з метою відновлення свого порушеного права звернулася до суду з даним позовом про його скасування.

Ухвалою судді від 17.02.2025 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

27.02.2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого, НОМЕР_4 прикордонний загін позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає в повному обсязі у зв`язку з тим, що вони є безпідставними та необґрунтованими, такими що не відповідають чинному законодавству України з наступним причин.

Зазначає, що 26.09.2024 року близько 14:30 год. на виїзд з України в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Чоп(Тиса)» прибула громадянка України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка на паспортний контроль надала паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 виданий 01.08.2024 року органом 3222.

В ході вивчення паспортного документу, виникли сумніви, щодо його дійсності, а саме щодо можливих ознак часткової підробки паспортного документу (ознаки перепрошивки документу).

В подальшому майстер-сержант ОСОБА_7 який ніс службу в прикордонну наряді «Перевірка документів» та безпосередньо здійснював перевірку документів ОСОБА_1 здійснив доповідь старшому зміни прикордонних нарядів старшому лейтенанту ОСОБА_8 та склав заявку на здійснення поглибленої перевірки на спеціаліста з поглибленого вивчення документів штаб сержанта ОСОБА_9 . В результаті здійснення поглибленої перевірки було зроблено висновок в якому зазначено - «паспортний документ не дійсний, є ознаки розшивання паспортного документу, а саме невідповідність розміру стібків, збільшені отвори».

Паспортний документ за результатами здійснення поглибленої перевірки, де виявлено можливі ознаки його часткової підробки на підставі п. 3.14 Наказу Адміністрації державної прикордонної служби № 407 «Про затвердження інструкції з організації і здійснення перевірки документів громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон» та п. 3 ч. 1 ст. 20 «Про державну прикордонну службу України» - було вилучено (складено акт та довідку) та направлено на експертне дослідження.

У зв`язку з вилученням паспортного документу, та відсутністю у позивачки будь- якого іншого документу який дає прав на перетин кордону, було прийнято рішення про відмову у перетині державного кордону України.

27.02.2025 року до суду надійшли пояснення третьої особи 2, зі змісту яких, Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдало (до того ж сам позивач не вказує на Казначейство як на порушника своїх прав), то відповідно до вимог Конституції України, ЦК України та інших актів законодавства, й обов`язкових висновків Конституційного суду України Казначейство не повинно нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу внаслідок незаконних дій, зокрема, інших державних органів.

Згідно ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, 26.09.2024 року позивач маючи намір перетнути кордон, прибула в пункт пропуску через державний кордон України «Чоп(Тиса)». Під час проходження процедури перетину кордону, позивач надав паспорт громадянина України для виїзду закордон серії НОМЕР_5 .

Уповноваженою особою НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, начальником 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) старшим лейтенантом ОСОБА_5 , прийнято рішення від 26.09.2024 року про відмову позивачу в перетинанні державного кордону України з підстав відсутності дійсного паспортного документу.

25.10.2024 року позивач звернулася до НОМЕР_4 прикордонного загону із скаргою та просила скасувати прийняте щодо неї 26.09.2024 року рішення.

Листом відповідача, позивача було повідомлено, що рішення про відмову в перетині державного кордону має одноразовий характер, тобто, при повторному перетині державного кордону України громадянином України, у разі наявності документів, які надають право на перетин державного кордону України, пропуск особи буде здійснено у встановлений законодавством спосіб без скасування попередніх Рішень про відмову в перетині державного кордону.

З прийнятим рішенням позивач не погоджується, а тому звернулася до суду з метою його оскарження.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України «Про прикордонний контроль».

Згідно ст. 2 Закону України «Про прикордонний контроль» прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів. Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про прикордонний контроль» пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні. Прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем.

Статтею 7 Закону України «Про прикордонний контроль» визначено, що паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону. У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон. Уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України з урахуванням результатів оцінки ризиків можуть проводити перевірку підтверджуючих документів та повторну перевірку документів осіб, які перетинають державний кордон. Паспортні та інші документи осіб перевіряються в кабінах паспортного контролю, на смугах руху транспорту, у контрольних павільйонах, службових приміщеннях пунктів пропуску через державний кордон чи безпосередньо в транспортних засобах.

Згідно ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль» іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.

Форма рішення про відмову у перетині державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону. Особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право протягом одного місяця з дня прийняття відповідного рішення у передбаченому законом порядку оскаржити його до органу Державної прикордонної служби України вищого рівня або до адміністративного суду за місцем розташування відповідного органу. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері регулює Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в`їхати в Україну. На громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов`язки. За громадянами України зберігаються на її території майно, кошти, цінні папери та інші цінності, що належать їм на праві приватної власності. Будь-яке обмеження їх громадянських, політичних, соціальних, економічних та інших прав не допускається.

Згідно ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону. Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: 1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону; 3) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; 4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання; 5) він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів; 9) він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду. 10) він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв`язку з яким таке обмеження встановлюється. Тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частинами першою та шостою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. У разі накладення на громадянина адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого частиною сьомою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, йому тимчасово обмежується право на виїзд з України з дитиною строком на один рік з дня накладення адміністративного стягнення, крім випадку, коли є нотаріально посвідчена згода на виїзд дитини другого з батьків.

Порядок та умови перетинання громадянами України державного кордону визначають Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57 (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

Згідно п. 2 Правил № 57 перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу. У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.

Відповідно до п. 12 Правил № 57 для здійснення прикордонного контролю громадяни подають уповноваженим службовим особам підрозділу охорони державного кордону паспортні, а у випадках, передбачених законодавством, і підтверджуючі документи без обкладинок і зайвих вкладень. Паспортні та підтверджуючі документи громадян, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону з метою встановлення їх дійсності та належності громадянину, який їх пред`являє. З метою перевірки паспортних та підтверджуючих документів уповноважені службові особи Держприкордонслужби безоплатно, зокрема шляхом електронної інформаційної взаємодії, у встановленому законодавством порядку одержують інформацію, у тому числі з інформаційних (автоматизованих), інформаційно-комунікаційних систем і довідкових систем, реєстрів і банків даних, держателем (адміністратором) яких є органи державної влади або органи місцевого самоврядування, зокрема інформацію з обмеженим доступом. Використання такої інформації здійснюється із дотриманням законодавства про захист персональних даних. У ході перевірки документів під час виїзду з України з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.

Правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження визначає Закон України «Про Державну прикордонну службу України».

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов`язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право, зокрема, перевіряти в осіб, які прямують через державний кордон України, документи на право в`їзду в Україну або виїзду з України, робити в них відповідні відмітки і у випадках, передбачених законодавством, тимчасово їх затримувати або вилучати.

Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України №407 від 05.06.2012 року затверджено Інструкцію з організації і здійснення перевірки документів громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон.

Так, пунктом 2.12. Інструкція №407 встановлено, у разі якщо за результатами здійснення стандартної перевірки документа в уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону, яка здійснювала цю перевірку, виникли сумніви щодо його дійсності або приналежності відповідній особі, вона складає заяву на здійснення поглибленої перевірки документа за формою, наведеною у додатку 1 до цієї Інструкції, та доповідає старшому прикордонних нарядів у пункті пропуску. Заява на здійснення поглибленої перевірки документа (далі - заява) складається в письмовому (електронному) вигляді шляхом заповнення її граф (полів програмного інтерфейсу) та передається (надсилається з використанням відповідного програмного забезпечення) спеціалісту з поглибленої перевірки документів.

Розділом ІІІ Інструкції №407 визначено порядок здійснення поглибленої перевірки документів, так, поглиблена перевірка документів проводиться уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону, яка є спеціалістом з поглибленої перевірки документів (далі - спеціаліст).

Підставою для здійснення поглибленої перевірки документа є заява, складена уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону, яка проводила стандартну перевірку документа.

Про мету поглибленої перевірки документа старший прикордонних нарядів у пункті пропуску усно повідомляє особу, яка надала для перевірки паспортний та інші документи.

Початком поглибленої перевірки документа є момент подання прикордонним нарядом „Перевірка документів заяви на здійснення такої перевірки спеціалістом.

Поглиблена перевірка документів включає: додаткове вивчення дійсності паспортного документа, візи та інших документів із застосуванням спеціальних технічних засобів контролю для пошуку ознак підробки в документах; додаткове вивчення паспортного та інших документів з метою визначення приналежності громадянину України, іноземцю чи особі без громадянства (далі - особа); уточнення відомостей щодо відсутності стосовно особи доручень правоохоронних і розвідувальних органів України.

Поглиблена перевірка документів з урахуванням пункту 2.12 розділу ІІ цієї Інструкції також здійснюється: за результатами аналізу та оцінки ризиків; на підставі розпоряджень Адміністрації Державної прикордонної служби, регіональних управлінь, начальників органів охорони державного кордону; на підставі інформувань оперативно-розшукових відділів органів охорони державного кордону, правоохоронних органів (контрольних органів і служб) про можливе використання особами підроблених, недійсних документів або таких, що належать іншим особам.

Поглиблена перевірка документів забезпечується шляхом: використання наявних баз даних та інформаційно-довідкових матеріалів описів зразків паспортних та інших документів та можливих способів їх підроблення; опитування осіб, які перетинають державний кордон.

Поглиблена перевірка документа вважається закінченою після складення спеціалістом висновку за результатами здійснення поглибленої перевірки документа за формою, наведеною у додатку 2 до цієї Інструкції (далі - висновок). Про результати поглибленої перевірки документа спеціаліст доповідає старшому прикордонних нарядів у пункті пропуску (старшому зміни прикордонних нарядів).

Висновок складається в письмовій формі на звороті аркуша із заявою на здійснення поглибленої перевірки документа або в електронному вигляді шляхом заповнення його граф (полів програмного інтерфейсу) та передається (надсилається з використанням відповідного програмного забезпечення) уповноваженій службовій особі підрозділу охорони державного кордону, яка здійснювала стандартну перевірку документа.

Залежно від результатів здійснення поглибленої перевірки, зазначених у висновку, старший прикордонних нарядів у пункті пропуску (старший зміни прикордонних нарядів): надає дозвіл на перетинання державного кордону особі, документ якої був підданий поглибленій перевірці; відмовляє особі в перетинанні державного кордону.

Відмітки про перетинання державного кордону в паспортних та інших документах осіб, яким за результатами поглибленої перевірки надано дозвіл на перетинання державного кордону України, проставляються уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону, яка здійснювала стандартну перевірку, у порядку, визначеному частиною другою статті 12 Закону України „Про прикордонний контроль.

Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України (відповідно до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14.12.2010 року № 967 „Про затвердження форм рішень про відмову в перетинанні державного кордону України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 31/18769) доводиться особі старшим зміни прикордонних нарядів або старшим прикордонних нарядів у пункті пропуску через державний кордон.

Паспортний документ або інший документ, у якому за результатами здійснення поглибленої перевірки виявлено ознаки його підробки або встановлено, що він не належить особі, на підставі пункту 3 частини першої статті 20 Закону України „Про Державну прикордонну службу України вилучається, про що старший зміни прикордонних нарядів складає відповідний протокол. Другий примірник такого протоколу надається особі, у якої вилучено паспортний документ.

Заява та висновок долучаються до рапорту старшого зміни прикордонних нарядів за результатами несення служби.

Відповідно до розділу VІ Інструкції № 407 за рішенням начальника органу охорони державного кордону паспортний документ, вилучений за результатами проведення поглибленої перевірки, з копією висновку направляється на експертне дослідження. Підставою для проведення експертного дослідження паспортного документа є письмова заява (лист) начальника органу охорони державного кордону. Експертні дослідження паспортних документів здійснюються відповідно до Інструкції про порядок призначення і проведення судових експертиз та експертних досліджень паспортних документів експертною службою Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 07.08.2009 року № 594, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02.09.2009 року за № 824/16840.

Аналіз вказаних положень свідчить про те, що під час виконання своїх посадових обов`язків уповноважена особа Державної прикордонної служби України здійснює дослідження паспортних та інших документів громадян України, які перетинають державний кордон, з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі, а дії, які мають бути вчинені уповноваженими посадовими особами Державної прикордонної служби України у випадку виникнення сумнівів щодо дійсності поданого на перевірку документа або приналежності відповідній особі, є чітко визначеними та регламентованими.

Повертаючись до обставин даної справи, 26.09.2024 року начальником 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) старшим лейтенантом ОСОБА_5 прийнято рішення про відмову ОСОБА_10 в перетині державного кордону України.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 26.09.2024 року майстер сержантом ОСОБА_11 складено на ім`я спеціаліста з поглибленої перевірки документів штаб сержанта ОСОБА_12 заяву на здійснення поглибленої перевірки документа паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданий 01.08.2024 року, орган 3222, з метою встановлення його дійсності, громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якій просить перевірити ознаки повторної прошивки бланка документа.

26.09.2024 року штаб -сержантом ОСОБА_13 складено висновок за результатами здійснення поглибленої перевірки документа, згідно якого за результатами здійснення поглибленої перевірки документа паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданий 01.08.2024 року, орган 3222, з метою встановлення його дійсності та приналежності громадянці України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановлено недійсність паспортного документу, є ознаки розшивання паспортного документа, а саме: невідповідність розміру стібків, збільшені отвори.

26.09.2024 року начальником 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) старшим лейтенантом ОСОБА_5 складено довідку про вилучення/тимчасове вилучення паспорта громадянина України для виїзду закордон серії НОМЕР_3 , виданий 01.08.2024 року, орган 3222, виданий на ім`я ОСОБА_1 .

Таким чином, прийняттю рішення від 26.09.2024 року про відмову ОСОБА_1 в перетині державного кордону України передували дії посадових осіб Державної прикордонної служби України, визначені Інструкцією з організації і здійснення перевірки документів громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, затвердженою наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України №407 від 05.06.2012 року.

Разом з тим, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження невідповідності дій посадових осіб Державної прикордонної служби України приписам Інструкції №407, суду не надано.

За таких підстав, станом на дату перетину кордону та прийняття оскаржуваного рішення, за відсутності у позивача належним чином оформлених документів, відповідно до Правил № 57 та Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» у відповідача були наявні визначені чинним законодавством України підстави для прийняття рішення про відмову в перетинанні державного кордону України.

Посилання представника позивача на те, що під час вилучення паспорту для виїзду закордон не обгрунтовано належним чином підстави для прийняття рішення про вилучення паспортного документу для виїзду, що свідчить про невмотивованість спірного рішення, суд вважає неспроможними, оскільки затвердженою формою рішення безпосередньо не передбачено зазначення цих даних та їх відсутність у рішенні, що оспорюється, не свідчить про його протиправність.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що в довідці про вилучення/тимчасове вилучення паспорту громадянина України для виїзду закордон від 26.09.2024 року наявний підпис позивача, що свідчить про її обізнаність щодо вилучення паспорту громадянина України для виїзду закордон серії НОМЕР_3 , виданий 01.08.2024 року, та як наслідок, про підстави прийняття рішення про відмову в перетині державного кордону України.

Також, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що згідно відомостей з сайту ДМС інформація про визнання недійсним паспорту громадянина України для виїзду закордон серії НОМЕР_3 в базах даних МВС відсутня, оскільки оскаржуване рішення прийнято не з підстав визнання паспорту громадянина України для виїзду закордон серії НОМЕР_3 недійсним, а з підстав не надання позивачем при перетині кордону документів, які б підтверджували наявність у нього права на перетин кордону в зв`язку з вилученням наданого паспорту та відсутністю інших документів.

Крім того, оскаржене рішення має разовий характер і вичерпало свою дію фактом його виконання, тому у разі пред`явлення особою документів, які надають право на перетин державного кордону на виїзд з України, оскаржуване рішення жодним чином не створять перешкод для такого перетину за наявності на те законних підстав.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.04.2024 року по справі №260/3528/22.

За таких підстав, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржене рішення про відмову в перетинанні державного кордону України, прийняте відповідачем правомірно у межах його повноважень, а тому позовні вимоги в цій частині - є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Як наслідок, у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог про скасування рішення про відмову позивачу в перетині державного кордону, суд констатує про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій начальника 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) старшого лейтенанта ОСОБА_14 , які виразились в забороні перетину державного кордону України ОСОБА_2 та стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 8280,10 грн. матеріальної та 500 000 грн. моральної шкоди.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_6 ) до НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), треті особи - Адміністрація Державної прикордонної служби України (м. Київ, вул. Володимирська, 26 код ЄДРПОУ 00034039), Державна казначейська служба (м. Київ, вул. Бастіонна, 6 код ЄДРПОУ 37567646), про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

2. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

СуддяС.І. Рейті