Ухвала суду № 127720325, 28.05.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

28 травня 2025 року Справа №200/3230/25

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Тарасенко І.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання проводити виплату поточної пенсії, в тому числі суму недоотриманої пенсії з 01.03.2004 року по теперішній час з компенсацією втрати частини доходу на банківський рахунок в АТ «Ощадбанк»,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Вадима Меламеда звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання проводити виплату поточної пенсії, в тому числі суму недоотриманої пенсії з 01.03.2004 року по теперішній час з компенсацією втрати частини доходу на банківський рахунок в АТ «Ощадбанк».

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2024 року позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду: документа про сплату судового збору в сумі 968,96 гривень або надати належні докази скрутного матеріального становища, яке заважає сплатити судового збір, обґрунтованого клопотання про звільнення або відстрочення сплати судового збору із доказами неможливості сплати судового збору, а також поданням до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

23 травня 2025 року від представник позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Представником позивача було додано документ про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн № 6283-7854-4772-0845 від 22.05.2025 року та клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Суд зазначає, що позивачем не надано обґрунтованого клопотання щодо поважності пропущеного строку звернення до суду.

В заяві про усунення недоліків позовної заяви представником позивача зазначено, що у сучасній правничій теорії існують два основні підходи: школа природного права, яка наголошує на нерозривному зв`язку між правом і мораллю, вважаючи, що закон є легітимним лише тоді, коли відповідає моральним засадам і принципам справедливості (такий підхід характерний для західної демократії); та школа позитивного права, яка ототожнює право із сукупністю норм, встановлених державою, незалежно від їхнього змісту, моралі чи справедливості. Позитивістський підхід, акцентуючи на формальних характеристиках права, був основою правових систем авторитарних режимів, як-от фашизм, сталінізм, апартеїд.

Для фашистського рейху, як і для радянського союзу, держава була абсолютом, найвищим пріоритетом, а все, що перешкоджало реалізації її інтересів, мало бути усунено. «Держава може висувати будь-які вимоги, давати будь-які накази, вимагати будь-яких жертв, і всі мають коритися».

Трагічні наслідки цього підходу такі як Голокост і Голодомор стали можливими завдяки прийняттю законів, які формально відповідали доктрині позитивізму, але втілювали систематичне позбавлення людей основоположних прав.

Представник позивача вказує, що особливо прикро бачити застосування такого підходу в справі, яка стосується протиправного позбавлення майнових прав на пенсію громадян України, євреїв та неєвреїв, асоційованих із ними, які виїхали на постійне місце проживання в Ізраїль.

Представник позивача просить суд звернути особливу увагу на те що для представників цієї групи, які мають жахливий історичний досвід дискримінації, на підставі застосування позитивістських доктрин у минулому, це не просто юридична несправедливість, а генетично відчутний біль.

Правосуддя ґрунтується на принципах верховенства права, справедливості та рівності перед законом. Однак, коли ці принципи ігноруються або тлумачаться упереджено, це ставить під сумнів саму сутність правосуддя.

У цьому контексті, представник позивача просить розглянути обставини справи також крізь призму моральних аспектів справедливості, адже лише такий підхід забезпечить довіру до рішення суду, не викликатиме в суспільстві сумнівів щодо його неупередженості та не ставитиме під питання дотримання судом основоположних засад правосуддя.

Суд вважає, що позивачем не виконано вимоги ухвали від 12 травня 2025 року в частині надання обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Суд зазначає, що пояснення щодо поважності пропущеного строку звернення до суду не можуть ґрунтуватись на історичних фактах та нормах моралі.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України, Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Суд зазначає, що позивачем або її представником не виконано вимоги ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року про залишення позовної заяви без руху, та не надано суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Під «поважними причинами» слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Суд зазначає, що не може бути поважною причиною пропуску строку щодо подання позовної заяви про поновлення виплати пенсії більш ніж через 20 років після її припинення виплати, історичний досвід дискримінації євреїв.

Загалом правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Зрештою право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Питання застосування строку звернення до суду було неодноразово предметом розгляду Верховним Судом, зокрема у справі № 340/341/23 (постанова від 21 вересня 2023 року), де Верховний Суд зазначив, що установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Поновленню підлягають строки, які порушені з поважних причин, а поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка звернулася з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Аналогічний висновок висловлений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року у справі № 990/139/23.

Представником позивача не надано жодного доказу поважності пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишеного без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до ч. 6 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.

Таким чином, враховуючи те, що позивач не усунув недоліки адміністративного позову в повній мірі, суд вважає необхідним повернути її позивачу.

В той же час, суд зазначає, що рішення про повернення позовної заяви зумовлене не будь-яким свавільним небажанням суду розглядати звернення позивача до суду, а лише невиконанням ним процесуальних вимог закону щодо форми та порядку подання позовної заяви.

Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому Законом.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 169, 241, 243 КАС України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання проводити виплату поточної пенсії, в тому числі суму недоотриманої пенсії з 01.03.2004 року по теперішній час з компенсацією втрати частини доходу на банківський рахунок в АТ «Ощадбанк» повернути позивачу.

Ухвала може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Суддя І.М. Тарасенко