Рішення № 127719517, 29.05.2025, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/983/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу Приватного підприємства «Свіптрейд» до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Свіптрейд» (далі ПП «Свіптрейд», позивач) звернулося з позовом до Рівненської митниці (далі митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 21.01.2025 №UA204000/2025/000002/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.12.2024 між ПП «СВІПТРЕЙД» (покупець) та компанією «ADK GROUP SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA» (продавець) укладено контракт №09/24-ADK/SWIP.

На виконання вказаного пункту сторонами погоджено інвойс №FS/2025/01/1 від 10.01.2025, згідно із яким вартість товару - трактору марки - MERCEDES-BENZ, моделі - ACTROS, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 становить 21000,00 Євро.

21.01.2025 ПП «Свіптрейд» з метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту вказаного товару подано до Рівненської митниці митну декларацію (далі МД) №25UA204140000464U4, в якій визначено митну вартість товару 21000,00 Євро. На підтвердження обґрунтованості заявленої в митній декларації митної вартості товарів та обраного методу її визначення позивач також надав документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове вартісне обґрунтування. На вимогу митного органу позивачем надано додаткові документи.

Однак, Рівненська митниця не погодилася із вищезазначеною митною вартістю та 21.01.2025 видала картку відмови №UA204140/2025/000016в прийнятті митної декларації. та винесла рішення 204000/2025/000002/2 про коригування митної вартості товарів.

В результаті коригування митна вартість зазначеного товару збільшилась та склала 32000 Євро (згідно офіційного курсу 1 Євро = 43,4998грн) та як наслідок ПП «Свіптрейд» надмірно сплачено до Державного бюджету України ПДВ (20%) в розмірі 95699,56 грн.

Позивач вважає вказане рішення неправомірним та таким, що підлягає скасуванню та з огляду на таке.

Позивач вказує, що рішення про коригування не містить жодних аргументів неприйняття пояснень декларанта, а також документів, фактично воно не містить жодних належних і допустимих мотивів його прийняття.

Щодо розбіжності зазначених власників транспортного засобу позивач зазначає, що постановка на облік транспортного засобу, знятого з реєстрації в установленому законом порядку, з метою його реалізації, не є обов`язком особи, яка його придбала, а підтвердженням правомірності розпоряджання даним майном, в т.ч. його подальшої реалізації є інші, передбачені законом документи, зокрема, але не виключно договір купівлі-продажу.

Стосовно доводів про те, митна декларація країни відправлення від 15.01.2025№25PL341010008FAB8 не містить жодних відміток митниці відправлення та встановлено її відсутність в базі даних митних декларацій (www.ec.europa.eu) позивач пояснює, що надана копія митної декларації країни відправлення є роздруківка електронної митної декларації країни відправлення, що унеможливлює наявність на ній будь-яких відміток. Митна декларація країни відправлення формувалась експортером (продавцем), а відтак будь які можливі порушення законодавства чи помилки експортера, в т.ч. невнесення чи можливе внесення декларації в систему, а також помилки, описки, помарки в автотранспортній накладній не свідчать і не можуть свідчити про порушення декларантом будь-якого законодавства, а відтак і не може бути підставою для коригування митної вартості.

В спростування твердження митного органу, про те, що номеру рахунку в інвойсі від 10.01.2025№FS/2025/01/2, за який має надійти оплата за декларований товар, який не кореспондується з номером рахунку, зазначеним в банківських платіжних документах, позивач зауважує, що у вказаному інвойсі, платіжному дорученні та контракті зазначено один же рахунок: НОМЕР_2 .

Щодо сумнівів митного органу про те, що за умовами інвойсу від 10.01.2025 №FS/2025/01/2 оплата здійснюється банківським переказом у термін до 25.01.2025 (15 днів з дати виставлення інвойсу), разом з тим в графі 70 «Призначення платежу» банківських платіжних документів відсутні реквізити інвойсу, по якому здійснюється поставка партії товару, позивач зауважує, що в графі 70 «Призначення платежу»: вказано VIN- код транспортного засобу НОМЕР_1 , за який здійснює оплата, що чітко кореспондує дану платіжну інструкцію саме з транспорт засобом, що імпортується.

Окрім того, позивач звертає увагу, що показник статистичної вартості в митній декларації країни відправлення та показник фактурної вартості в інвойсі апріорі можуть не збігатись, оскільки це різні показники. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару. Будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.

Також позивач вказує, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України (далі - МК України), оскільки не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумніві правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 05.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.54).

У відзиві на позовну заяву (а.с.58-61) представник відповідача позовні вимоги заперечила та у їх задоволенні просила відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказала, що за МД №25UA204140000464U4 від 21.01.2025 декларантом позивача заявлено до митного оформлення «сідельний тягач марки MERCEDES-BENZ, модель ACTROS, ідентифікаційний номер (номер шасі) - НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2019». Митна вартість товарів визначена декларантом за основним методом на підставі положень статті 58 МК України .

При проведенні, у відповідності до положень статті 54 МК України, контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за МД, встановлено наступне:

- подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на особу від 21.05.2019 №FH984496 містить відомості про особу, на яку зареєстрований транспортний засіб, які не кореспондуються із відомостями про покупця та продавця, заявлені декларантом;

- митна декларація країни відправлення від 15.01.2025 №25PL341010008FAB8 не містить жодних відміток митниці відправлення та встановлено її відсутність в базі даних митних декларацій (www.ec.europa.eu);

- у наданій до митного оформлення автотранспортній накладній від 16.01.2025 б/н відсутні дані перевізника транспортного засобу, а також його підпис та печатка;

- зазначені в гр.31 МД кВт не кореспондуються з інформацією, наявною в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу та експертній довідці від 21.01.2025 №590/25;

- номер рахунку в інвойсі від 10.01.2025 №FS/2025/01/2, на який має надійти оплата за декларований товар, не кореспондується з номером рахунку, зазначеним банківських платіжних документах;

- за умовами інвойсу від 10.01.2025 №FS/2025/01/2 оплата здійснюється банківським переказом у термін до 25.01.2025 (15 днів з дати виставлення інвойсу), разом з тим в графі 70 «Призначення платежу» банківських платіжних документ відсутні реквізити інвойсу, по якому здійснюється поставка партії товару

- статистична вартість, зазначена в митній декларації країни відправлення від 15.01.2025 №25PL341010008FAB8 не кореспондується з фактурною вартістю та вартістю, яка заявлена декларантом до митного оформлення.

Таким чином, вищезазначене свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно умов придбання товарів, в тому числі і стосовно числових значень складових митної вартості.

Враховуючи викладене та у зв`язку з наявністю розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, а також у зв`язку зі спрацюванням ризиків автоматизованої системи управління ризиками, декларанту направлено електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленого рівня митної вартості.

Декларантом надано звіт про оцінку транспортного засобу від 21.01.2025 №32/25, скірншоти з відкритого Інтернет ресурсу з пропозиціями продажу аналогічних транспортних засобів та лист від 21.01.2025 №21/01/1-ДМС, в якому заявлено прохання прийняти рішення без врахування термінів передбачених частиною третьою статті 53 МК України. Однак, звіт про оцінку транспортного засобу від 21.01.2025 №21/01/1-ДМС був наданий не в повному обсязі.

За результатом проведеної відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 МК України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 МК України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 МК України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 МК України, митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МК України.

Митну вартість товару визначено на підставі інформації щодо митної вартості транспортного засобу з урахуванням марки, моделі, об`єму двигуна, календарного року виготовлення, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 18.06.2024 №UA205170/2024/017524, від 18.10.2024 №UA204130/2024/016167 - 32000 Євро/од.

Числове значення митної вартості товару у валюті рахунку становить 32 000,00 Євро, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 1 391 993,60 (32 000 Євро х 43,4998 грн/євро).

Випуск у вільний обіг товарів здійснено за МД від 21.01.2025 №25UA204140000507U у відповідності до положень частини сьомої статті 55 МК України, сума додатково нарахованих митних платежів внаслідок коригування митної вартості товару становить 95 699,56 грн.

Таким чином, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, враховуючи що документи, надані декларантом на підставі частини другої статті 53 МК України в якості підтвердження числових значень складових задекларованої митної вартості товарів, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, що декларантом не надано повного переліку додаткових документів, витребуваних митним органом на підставі частини третьої статті 53 МК України та додатково надані декларантом документи не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують заявлені декларантом числові значення складових митної вартості, у митного органу були наявні достатні підстави для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 21.01.2025 №UA204000/2025/000002/2 відповідно до положень статі 55 МК України.

З наведених підстав представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив позивач підтримав позовні вимоги та зазначив, що відзив фактично не контраргументів обставин викладених адміністративному позові, ані додаткових аргументів на підтвердження правомірності та підстав винесення свого рішення та фактично відзив дублює текст рішення про коригування та зауваження що озвучені під час митного оформлення (а.с.79-80).

Інших заяв по суті справи не надходило.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Рівненської митниці про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.75).

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що 12.12.2024 між ПП «СВІПТРЕЙД» (покупець) та компанією «ADK GROUP SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA» (продавець) укладено контракт №09/24-ADK/SWIP, за умовами якого продавець зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити згідно інвойсів автомобілі вантажні та легкові нові та бувші у використанні, електромобілі нові та бувші у використанні, сідельні тягачі нові та бувші у використанні, причіпи, напівпричіпи нові та бувші у використанні, спеціальну будівельну техніку нову та бувшу у використанні спеціальну сільськогосподарську техніку нову та бувшу у використанні, нові та бувші у використані автобуси та мікроавтобус.

Відповідно до пункту 2.1 контракту загальна вартість контракту не обмежена і визначаться шляхом додавання загальної вартості товару за всіма поставками до даного контракту.

Згідно із пунктом 2.2 контракту ціна на товар визначена у відповідному інвойсі (та/або проформа інвойс) і встановлюються в Євро/або в доларах США.

Нормами пунктів 3.1, 3.2 контракту визначено, що сторони погодили, що за загальним правилом, оплата за товар/послуги здійснюється на умовах передоплати. Покупець здійснює оплату вартості протягом 14 календарних днів з моменту отримання відповідного інвойсу (та/або проформи інвойс) від продавця.

Оплата за контрактом здійснюється покупцем шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок продавця або в доларах США, або в Євро. Валюта платежу обирається покупцем самостійно.

Відповідно до пункту 4.1 контракту товар буде поставлений згідно правил «Інкотермс 2020».

На виконання умов вказаного контракту, відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) №FS/2025/01/2 від 10.01.2025 компанія «ADK GROUP SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA» поставила позивачу трактор марки - MERCEDES-BENZ, ACTROS, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 вартістю 21000,00 Євро (а.с.19).

Оплата за вказаний товар була проведена позивачем згідно із платіжною інструкцією в іноземній валюті №115 від 16.01.2025 на суму 21000,00 Євро (а.с.24).

З метою здійснення митного оформлення товару: «сідельний тягач для перевезення напівпричіпів на дорогах загального призначення, марки «MERCEDES-BENZ», модель «ACTROS», ідентифікаційний номер (номер шасі) - НОМЕР_1 , номер двигуна(маркування)- невизначений, тип двигуна - дизельний, загальна кількість місць, включаючи місце водія - 2, робочий об`єм циліндрів - 12809 см3, потужність двигуна - 350 kw, колісна формула - 4х2, календарний рік виготовлення - 2019, модельний рік виготовлення - 2019, бувший у використанні, в кількості 1 шт» декларантом позивача подано до Рівненської митниці було подано МД №25UA204140000464U4 від 21.01.2025, в якій митна вартість товару заявлена за основним методом - за ціною договору (а.с.18).

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного основного методу її обчислення декларантом до вказаної МД були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) №09/24-ADK/SWIP від 12.12.2024 (а.с.26-27), рахунок-фактура (інвойс) №FS/2025/01/2 від 10.01.2025 (а.с.19), міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 14.01.2025 (а.с.20), сертифікат з перевезення EUR. 1 PL/MF/АТ 0257145 від 15.01.2025 (а.с.21), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 21.05.20219 (а.с.22-23), платіжна інструкція кредитового переказу в іноземній валюті №115 від 16.01.2025(а.с.24), експертна довідка №590/25 від 21.01.2025 (а.с.25), митна декларація країни відправлення від 15.01.2025 №25PL341010008FAB8 (а.с.28).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання у 10-ти денний термін наступних додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості: 1) висновок про якісні та вартісні характеристики транспортного засобу, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого транспортного засобу; 2) копію митної декларації заявленої країни відправлення з відмітками митниці відправлення; 3) виписку з бухгалтерської документації продавця.

У відповідь на вказане повідомлення позивач у листі від 21.01.2025 №21/01/1-ДМС (а.с.30), просив застосувати основний метод визначення митної вартості, а також надати висновок щодо митної вартості без урахування термінів, зазначених в частині третій статті 53 МК України. Додатково долучив звіт про оцінку №33/25 від 21.01.2025 (а.с.32-33) та скріншоти з аналогами з іноземних інтернет ресурсів (а.с.34-42).

21.01.2025 митний орган за результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до МК України, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2025/000002/2 (а.с.16) та видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204140/ 2025/000016 (а.с.15).

У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки:

1) декларантом не надано всіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України та у відповідності до частини п`ятої статті 54 МК України, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 року.

- Подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 21.05.2019 № НОМЕР_3 містять відомості про особу, на яку зареєстрований транспортний засіб, які не кореспондуються із відомостями про покупця та продавця, заявлені декларантом.

- Декларація країни відправлення від 15.01.2025 №25PL341010008FAB8 не містить жодних відміток митниці відправлення та встановлено її відсутність в базі даних митних декларацій (www.ec. europa.eu).

- У наданій до митного оформлення автотранспортній накладній від 16.01.2025 б/н відсутні дані перевізника транспортного засобу, а також його підпис та печатка.

- Номер рахунку в інвойсі від 10.01.2025 №FS/2025/01/2, на який має надійти оплата за декларований товар, не кореспондується з номером рахунку, зазначеним в банківських платіжних документах;

- За умовами інвойсу від 10.01.2025 №FS/2025/01/2 оплата здійснюється банківським переказом у термін до 25.01.2025 (15 днів з дати виставлення інвойсу), разом з тим в графі 70 «Призначення платежу» банківських платіжних документів відсутні реквізити інвойсу, по якому здійснюється поставка партії товару.

- Статистична вартість, зазначена в митній декларації країни відправлення від 15.01.2025 №25PL341010008FAB8 не кореспондується з фактурною вартістю товару та вартістю, яка заявлена декларантом до митного оформлення;

- Звіт про оцінку транспортних засобів від 21.01.2025 №33/25 наданий не в повному обсязі.

Згідно частиною п`ятою статті 54 МК України при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 року.

За результатом проведеної відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 МК України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (статі 59 - 61 МК України), достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 МК України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 МК України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 МК України, митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МК України.

Митну вартість товару визначено на підставі інформації щодо митної вартості транспортного засобу з урахуванням марки, моделі, об`єму двигуна календарного року виготовлення, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 18.06.2024 №UA205170/2024/017524, від 18.10.2024 №UA204130/2024/016167 - 32 000вро/од.

Числове значення митної вартості товару у валюті рахунку становить 32 000,00 Євро, що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 1391993,60 (32000 Євро х 43,4998 грн/євро).

22.01.2025 декларант подав МД №24UA204140000507U1, за якою імпортований товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених статтею 55 МК України (а.с.17).

Не погоджуючись із прийнятим Рівненською митницею рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другоюстатті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) декларант позивача подав разом із митною декларацією документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару згідно з частиною другою статті 53 МК України: зовнішньоекономічний договір (контракт) №09/24-ADK/SWIP від 12.12.2024 (а.с.26-27), рахунок-фактура (інвойс) №FS/2025/01/2 від 10.01.2025 (а.с.19), міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 14.01.2025 (а.с.20), сертифікат з перевезення EUR. 1 PL/MF/АТ 0257145 від 15.01.2025 (а.с.21), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 21.05.20219 (а.с.22-23), платіжна інструкція кредитового переказу в іноземній валюті №115 від 16.01.2025 (а.с.24), експертна довідка №590/25 від 21.01.2025 (а.с.25), митна декларація країни відправлення від 15.01.2025 №25PL341010008FAB8 (а.с.28).

На думку суду, подані декларантом документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так, контрактом №09/24-ADK/SWIP від 12.12.2024 визначено предмет, ціну та загальну вартість контракту, умови оплати товару та порядок розрахунків, умови поставки та прийому товару.

Згідно із пунктом 1.1. вказаного контракту продавець зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити згідно інвойсів автомобілі вантажні та легкові нові та бувші у використанні, електромобілі нові та бувші у використанні, сідельні тягачі нові та бувші у використанні, причіпи, напівпричіпи нові та бувші у використанні, спеціальну будівельну техніку нову та бувшу у використанні спеціальну сільськогосподарську техніку нову та бувшу у використанні, нові та бувші у використані автобуси та мікроавтобус.

Відповідно до пункту 2.1 контракту загальна вартість контракту не обмежена і визначаться шляхом додавання загальної вартості товару за всіма поставками до даного контракту.

Згідно із пунктом 2.2 контракту ціна на товар визначена у відповідному інвойсі (та/або проформа інвойс) і встановлюються в Євро/або в доларах США.

Нормами пунктів 3.1, 3.2 контракту визначено, що сторони погодили, що за загальним правилом, оплата за товар/послуги здійснюється на умовах передоплати. Покупець здійснює оплату вартості протягом 14 календарних днів з моменту отримання відповідного інвойсу (та/або проформи інвойс) від продавця.

Оплата за контрактом здійснюється покупцем шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок продавця або в доларах США, або в Євро. Валюта платежу обирається покупцем самостійно.

Відповідно до пункту 4.1 контракту товар буде поставлений згідно правил «Інкотермс 2020».

На виконання умов вказаного контракту, відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) №FS/2025/01/2 від 10.01.2025 сторони контакту домовилися про поставку товару - трактор марки - MERCEDES-BENZ, ACTROS, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 вартістю 21000,00 Євро. Умови оплати: в термін до 25.01.3025 (15 днів з дати виставлення інвойсу) (а.с.19).

Оплата за товар на користь компанії ADK GROUP SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA була проведена позивачем згідно із платіжною інструкцією №115 від 16.01.2025 на суму 21000,00 Євро (а.с.24), тобто протягом 15 днів з моменту виставлення інвойсу, що відповідає домовленостям сторін контакту.

При цьому, суд відхиляє доводи митного органу про те, що в графі 70 «Призначення платежу» банківських платіжних документів відсутні реквізити інвойсу, по якому здійснюється поставка партії товару, оскільки за змістом платіжної інструкції можна ідентифікувати сторін зовнішньоекономічної операції купівлі-продажу, номер контракту №09/24-ADK/SWIP від 12.12.2024, за яким оплата була здійснена та ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 автомобіля, за який така оплата була здійснена.

Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Ціна товару в рахунку-фактуру (інвойсі) №FS/2025/01/2 від 10.01.2025 (21000,00 Євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №25UA204140000464U4 від 21.01.2025 (графа 22). Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.

Отже, подані позивачем документи містять інформацію про товар та його ціну, інші складові митної вартості, які не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Однією із підстав для прийняття оскаржуваного рішення слугувало те, що номер рахунку в інвойсі від 10.01.2025 №FS/2025/01/2, на який має надійти оплата за декларований товар, не кореспондується з номером рахунку, зазначеним в банківських платіжних документах, однак такі доводи митного органу не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи, позаяк судом встановлено, що як в інвойсі від 10.01.2025 №FS/2025/01/2 (а.с.19), так і в платіжній інструкції в іноземній валюті №115 від 16.01.2025 (а.с.24 ) зазначено один і той самий номер рахунку продавця - НОМЕР_2 .

В оскаржуваному рішенні також зазначено, що подане до митного оформлення свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 21.05.2019 № НОМЕР_3 містять відомості про особу, на яку зареєстрований транспортний засіб, які не кореспондуються із відомостями про покупця та продавця, заявлені декларантом.

Щодо таких доводів митниці суд зазначає, що продавець та власник товару не повинен обов`язково бути однією і тією ж особою. Продавець, реалізуючи транспортний засіб, не зобов`язаний здійснювати його реєстрацію за собою, а наявність у продавця права продажу може бути обумовлено цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем. З поданих декларантом документів зрозуміло, що продавцем є компанія ADK GROUP SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA. Доказів перебування позивача у договірних відносинах з третіми особами, крім продавця, матеріали справи не містять.

Згідно із усталеною міжнародною практикою реалізація транспортного засобу може здійснюватися особами, які не вказані в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, за умови надання відповідних документів купівлі-продажу, отримання коштів за реалізований автомобіль, а також експортного оформлення таких засобів (на умовах комісії, доручення тощо). Тому продавець та власник не завжди буде однією особою. Воднораз чинним законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу не входить до компетенції митниці та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.

Крім того, відомості із свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів не впливають на числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ввезений на митну територію України товар. Розбіжності щодо власника у свідоцтві про реєстрацію транспортних засобів не обґрунтовують сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів та не містять об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню щодо числової вартості транспортного засобу.

Зазначені обставини були досліджені Верховним Судом, позиція Верховного Суду викладена у постанові від 19.06.2020 (в рамках справи №1.380.2019.002044, адміністративне провадження №К/9901/31560/19, №К/9901/34055/19 (ЄДРСРУ №89928600).

Додатково суд звертає увагу, що відповідно до статті 53 МК України свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не входить до переліку документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Надаючи оцінку доводам митного органу про те, що декларація країни відправлення від 15.01.2025 №25PL341010008FAB8 не містить жодних відміток митниці відправлення та встановлено її відсутність в базі даних митних декларацій (www.ec. europa.eu), суд зазначає, що декларант не має жодного відношення до питання реєстрації (оформлення) митної декларації країни походження, відповідно не може відповідати за наявність чи відсутність експортних митних декларацій у відкритій базі даних Європейської Комісії з тарифів та митного союзу (https://www.ec.europa.eu/), а також наявності відомостей щодо умов поставки.

Порядок заповнення митних декларацій країн-походження (експортних митних декларацій) врегульований законодавством Європейського Союзу. Проходження товару через митний кордон Євросоюзу за експортними митними деклараціями є підтвердженням належного оформлення та заповнення граф даного документу з точки зору законодавства Європейського Союзу.

В оскаржуваному рішенні також зазначено, що статистична вартість, зазначена в митній декларації країни відправлення від 15.01.2025 №25PL341010008FAB8 не кореспондується з фактурною вартістю товару та вартістю, яка заявлена декларантом до митного оформлення;

Разом з тим, суд зазначає, що вартість товару, зазначена в митній декларації країни відправлення від 15.01.2025 №25PL341010008FAB8 21000 Євро (а.с.28) відповідає вартості, зазначеній в графі 22 МД №25UA204140000464U4 від 21.01.2025.

При цьому у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.

Крім того суд зауважує, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України. Однак у цій справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Стосовно посилання відповідача на те, що у наданій до митного оформлення автотранспортній накладній від 16.01.2025 б/н відсутні дані перевізника транспортного засобу, а також його підпис та печатка, то суд їх до уваги не приймає та зазначає, що такі недоліки CMR не спростовують задекларованої митної вартості товару з врахуванням поданих позивачем документів. При цьому відповідачем не обґрунтовано, яким чином вказані недоліки впливають на визначення митної вартості товару, враховуючи те, що позивач надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для її визначення. СМR може бути джерелом відомостей про країну походження товару (частина дев`ята статті 43 МК України), про кількість вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування (частина друга статті 191 МК України), про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари (частина друга статті 221 МК України). Проте приписами МК України не передбачено, що СМR є джерелом відомостей про митну вартість товарів.

Суд вважає, що окремі недоліки у заповненні товарно-транспортної накладної не можуть бути підставою для відмови в митному оформленні товару за ціною контракту, якщо така підтверджена сукупністю інших доказів. Відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору.

Також на думку суду, жодним чином не впливає на заявлену митну вартість той факт, що звіт про оцінку транспортних засобів від 21.01.2025 №33/25 був наданий митному органу не в повному обсязі.

Відтак, суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про неподання декларантом додаткових документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Також не можна погодитися із діями відповідача стосовно витребування у позивача додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані додаткові документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Зокрема, суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою також є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики транспортного засобу, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого транспортного засобу, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).

Крім того, що ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.

При цьому, суд зауважує, що до митного оформлення позивач надав відповідачу платіжну інструкцію в іноземній валюті №115 від 16.01.2025, в якій в призначенні платежу є посилання на контракт №09/24-ADK/SWIP від 12.12.2024, за яким оплата була здійснена та ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 автомобіля, за який така оплата була здійснена.

Також безпідставною є вимога про надання копії митної декларації заявленої країни відправлення з відмітками митниці відправлення, оскільки як встановлено судом до митного оформлення позивачем були надана митна декларація країни відправлення від 15.01.2025 №25PL341010008FAB8, при цьому як уже зазначалося вище позивач не має жодного відношення до питання реєстрації (оформлення) митної декларації країни походження.

За обставин цієї справи відповідач не встановив таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем). Відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару відповідачем не спростовано, недійсність чи ознаки підробки документів ним також не виявлено, а вказані митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості.

З урахуванням наведеного висновки у спірних рішеннях про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

При вирішенні спору суд також враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації (від 18.06.2024 №UA205170/2024/017524, від 18.10.2024 №UA204130/2024/016167), на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митниця повинна довести законність свого рішення, яке не може ґрунтуватися на припущеннях та сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Отже, підстави вважати, що рішення відповідача від 21.01.2025 №UA204000/2025/000002/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованими та мотивованими у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення підлягає скасуванню як протиправне, а позов належить задовольнити повністю.

Відповідно достатті 244 КАС Українисуд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першоюстатті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням позову на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2422,40 грн, який сплачений відповідно до платіжної інструкції від 31.01.2025 №517 (а.с.13а).

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3500,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах №640/3098/20 та №160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі № 540/2307/21.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивач надав договір про надання правничої допомоги від 30.01.2025 №30/01-25, укладений із адвокатським об`єднанням «БОНА ФІДЕ» (а.с.43-44) та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським об`єднанням «БОНА ФІДЕ» (а.с.45).

Відповідно до пункту 1.1 договору про надання правничої допомоги об`єднання приймає на себе доручення замовника, про надання останньому комплексу юридичних послуг по оскарженню рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів від 21.01.2025 №UA 204000/2025/000002/2.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що комплекс юридичних послуг включає в себе: аналіз наданого замовником пакету документів (пп.1.2.1), надання усної консультації за результатом розгляду пакету документів (пп.1.2.2), складання та оформлення позовної заяви (пп.1.2.3), супровід адміністративної справи в суді (пп.1.2.4), юридичні послуги щодо реалізації судового рішення (пп.1.2.5), у разі необхідності підготовка та подача до відповідних осіб запитів (пп.1.2.6), здійснення інших дій щодо виконання умов договору (пп.1.2.7).

Згідно із пунктом 3.1 договору за надання комплексу юридичних послуг, передбачених підпунктами 1.2.1-1.2.4 договору, замовник сплачує об`єднанню гонорар, розмір якого становить фіксовану суму 3500,00 грн. Гонорар сплачується на підставі акту про надання правничої допомоги впродовж 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання остаточного рішення суду у справі щодо оскарження рішення комісії.

Таким чином, розмір гонорару адвоката встановлений договором у фіксованому розмірі, отже є визначеним, та не потребує детального опису робіт, визначеного частиною четвертою статті 134 КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, від 10.11.2022 у справі №640/24023/21, від 18.08.2022 у справі №340/323/21.

Також суд зауважує, що КАС у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено, безвідносно до наявності в матеріалах справи відповідних платіжних документів.

Таке застосування норм статті 139 КАС відповідає правовому висновку Верховного Суду, який зроблений, зокрема в постановах від 26.06.2019 у справі №813/481/18, від 21.01.2021 у справі №280/2635/20, від 25.05.2021 у справі №640/2076/19.

За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

При визначенні суми відшкодування суд, з урахуванням вимог заперечення на клопотання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд в постановах від 22.12.2020 у справі №520/8489/19, від 07.05.2020 у справі №320/3271/19, від 10.03.2020 у справі №520/8489/19 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

У постанові від 20.06.2023 у справі №280/5922/21 Верховний Суд зазначив, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

При цьому суд зауважує, що представник відповідача клопотання про зменшити розмір витрат на правничу допомогу не подала, у відзиві на позовну заяву проти стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу також жодним чином не заперечила.

Отже, сума витрат на правничу допомогу в сумі 3500,00 грн, яка договором встановлена у фіксованому розмірі, підлягає стягненню в повному обсязі у зв`язку з недоведеністю відповідачами її неспівмірності обставинам справи.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства «Свіптрейд» (43020, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Рівненська, будинок 76А, код ЄДРПОУ 45273800) до Рівненської митниці (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Соборна, 104, код ЄДРПОУ 43958370) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів від 21.01.2025 №UA204000/2025/000002/2.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Свіптрейд» за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. Л. Шепелюк