Рішення № 127718436, 29.05.2025, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/1361/25

Провадження № 2/484/810/25

Рішення

іменем України

29.05.2025 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Максютенко О.А.,

за участю секретаря судових засідань Завірюхи В.Ю.

представника позивача - Рясного В.Д.,

представника відповідача Миколаївської обласної прокуратури - Лопатіної В.О.,

представника відповідача ГУНП в Миколаївській області - Нофенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Первомайську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Миколаївській області, Миколаївської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду,

встановив

12.03.2025 року до суду надійшов позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник адвокат Рясний В.Д., до Головного управління Національної поліції у Миколаївській області, Миколаївської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду.

Позов обґрунтовано тим, що 09.12.2017 року в ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження №12017150110003303. У вказаному кримінальному провадженні 31.01.2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.

28.03.2018 року у кримінальному провадженні №12017150110003303 затверджено обвинувальний акт та скеровано до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області.

Вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11.09.2023 ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України та виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України у зв`язку із тим, що не доведено, що вчинено кримінальні правопорушення, в яких він обвинувачується (справа №487/1344/18). Вказаний вирок суду набрав законної сили 12.10.2023 року і ніким не був оскаржений до суду апеляційної інстанції.

Таким чином, ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом із 31.01.2018 та 12.10.2023 року, внаслідок чого йому завдано моральну шкоду, яка виразилась в душевних хвилюваннях, стражданнях у зв`язку з суттєвим погіршенням його соціального становища, приниження його честі та гідності.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17.03.2025 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі.

21.03.2025 року до суду надійшов відзив від представника відповідача Миколаївської обласної прокуратури, в якому зазначає, що позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої сторони і не повинен призводити до її збагачення. Крім того, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Вказана справа не є складною для вирішення, не потребує, глибокого аналізу норм права, побудови спеціальної юридичної логіки та оригінальних правових конструкцій, тому суми за консультацію 2 тис. грн., розробку позовної заяви 11 тис. грн., представництво інтересів в суді 7 тис. грн. та розробка і надіслання запитів 5 тис. грн. не є співмірними, необхідними та розумними.

24.03.2025 року до суду надійшов відзив від представника відповідача Головного управління Національної поліції у Миколаївській області, в якому зазначає, що позивачем не надано доказів, які б доводили фізичний чи психічний вплив з боку державних органів досудового розслідування, тобто наявність моральної шкоди, причинного зв`язку між поведінкою відповідача та настанням наслідків, а також її розміру. Також просили врахувати, що позов, з яким звернувся позивач, за своєю природою є компіляцією вже зроблених та описаних правових позицій Верховного Суду, а тому вважає витрати на правову допомогу необгрунтованими.

27.03.2025 року від представника позивача Рясного В.Д. до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи належним чином засвідченого обвинувального акту відносно ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження №12017150110003303 від 09.12.2017 року.

Ухвалою суду від 16.04.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача адвокат Рясний В.Д. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підтсав викладених у позовній заяві.

Представник Миколаївської обласної прокуратури Лопатіна В.О. в судовому засіданні позов не визнала з підстав викладених у відзиві.

Представник Головного управлінняНаціональної поліціїу Миколаївськійобласті НофенкоМ.В. в судовому засіданні позов не визнала з підстав викладених у відзиві.

Представник Державної казначейської служби України до судового засідання не з`явився. Про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Жодних пояснень чи клопотань на адресу суду від нього не надходило.

Заслухавши сторони, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 09.12.2017 року в ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження №12017150110003303. У вказаному кримінальному провадженні 31.01.2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.

28.03.2018 року у кримінальному провадженні №12017150110003303 затверджено обвинувальний акт та скеровано до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області.

Вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11.09.2023 ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України та виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України у зв`язку із тим, що не доведено, що вчинено кримінальні правопорушення, в яких він обвинувачується (справа №487/1344/18).

Вирок суду набрав законної сили 12.10.2023 року і ніким не був оскаржений до суду апеляційної інстанції.

Відповідно достатті 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За правилами пункту 2 частини другої статті 1167 ЦК України якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Згідно з частинами першою та другою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" у наведених встатті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (стаття 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду").

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування, що є мінімальним розміром, який відповідає правилам Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди.

Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), від 22 квітня 2019 року в справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19).

У справі, яка є предметом розгляду, судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 31.01.2018 року (з дати повідомлення про підозру) по 12.10.2023 року (по дату набрання законної сили виправдувальним вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11.09.2023 року у справі №4841344/18), тобто 68 місяців та 11 днів.

Внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності позивачу безперечно заподіяно моральну шкоду, право на відшкодування якої він набув на підставі виправдувального вироку Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11.09.2023 року.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Порушення прав людини чи неналежне поводження із нею завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У справах про відшкодування моральної шкоди суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Мінімальний розмір моральної шкоди у зв`язку з безпідставним перебуванням особи під слідством і судом повинен розраховуватися із розрахунку мінімальної заробітної на час ухвалення судового рішення, йдеться також у висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 04.08.2021 у справі №401/2949/19.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12.07.2007).

Статтею 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік" установлено у 2025 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 8000 гривень. Виходячи з часу, протягом якого позивач перебував під слідством та судом - з 31.01.2018 по 12.10.2023, що становить 68 місяців, гарантований законодавством України мінімальний розмір шкоди становить 544 000 грн. (8000 грн. х 68 місяців).

Визначаючи розмір морального відшкодування, суд враховує обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, перебування позивача протягом тривалого часу під слідством та судом, й, виходячи із засад розумності та справедливості, доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 544 000 грн., яка визначена з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування, та конкретних обставин справи.

Визначаючи розмір моральної шкоди саме у такому розмірі, який не перевищує гарантований законодавством України мінімальний розмір шкоди станом на 2025 рік, суд, виходить з вимог виваженості та поміркованості, водночас, враховує характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач, можливість відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Суд зазначає, що вказаний розмір не є більшим, ніж достатній для розумного задоволення потреб позивача як особи, що має право на відшкодування шкоди відповідно до Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", та не призведе до його збагачення.

Щодо позовних вимог про відшкодування витрат, понесених позивачем на отримання правової (правничої) допомоги, суд зазначає таке.

Пунктом 4 ст. 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" передбачено, що у наведених у ст. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України. Положеннями Кримінального процесуального кодексу України визначено, що юридична допомога в кримінальному провадженні (кримінальній справі) включає дії адвоката як на стадії досудового розслідування, так і судового провадження.

Абзацом 3 п. 10 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04.03.1996 року № 6/5/3/41 встановлено, що до сум, які підлягають поверненню на підставі пункту 4 статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", відносяться суми, сплачені ним адвокатському об`єднанню (адвокату) за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені ним у рахунок оплати витрат адвоката у зв`язку з поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції. Тобто позивач має право на відшкодування шкоди, у тому числі й відшкодування (повернення) сум, сплачених за надання йому юридичної допомоги, і право на таке відшкодування виникає на підставі прямої вказівки закону.

При цьому, передбачені ст. 137 ЦПК України підстави зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути застосовані у разі вирішення питання про відшкодування (повернення) на підставі п. 4 ст. 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" суми, сплаченої громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 в справі № 750/958/20 (провадження № 61-12600св21).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибутковогокасового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

На підтвердження вказаних витрат на правову допомогу в кримінальному провадженні представником позивача суду надано: ордер адвоката, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №6321 від 28.06.2023 року, договір про надання юридичних послуг від 07.03.2025 року, додаток №1 до договору від 07.03.2025 року, в якому погоджено сторонами, що за правову допомгу, передбачену п.п. 1.2, 1.3 Договору замовник сплачує виконавцю 25 000, 00 грн. в якості авансового платежу на картку № НОМЕР_1 (АТ КБ "Приватбанк", отримувач: ОСОБА_2 ) або наручно, після підписання договору, квитанцію про сплату коштів від 07.03.2025 року підписану сторонами, акт наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 07.03.2025 року, за яким: 2 години консультації складає 2000 грн., розробка позовної заяви про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів органів досудового розслідування прокуратури та суду 6 годин складає 11000 грн., представництво інтересів при розгляді справи в суді - 7000 грн., розробка та надіслання адвокатського запиту до Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області, Миколаївської обласної прокуратури та ГУНП в Миколаївській області 2 години складає 5000 грн.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу витрати на проведення експертизи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставіст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

При розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Згідно пункту 25 постанови Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 зауважено, що: «Судова колегія зазначає, що КАС України(та відповідно ЦПК України) у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною третьою особою чи тільки має бути сплачено.»

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду ОСОБА_1 уклав з адвокатом Рясним Владиславом Денисовичем Договір про надання правової допомоги від 07.03.2025 року, відповідно до умов якого адвокат Рясний В.Д. зобов`язався надати правничу допомогу ОСОБА_3 .

Відповідно до додатку №1 до Договору ОСОБА_1 зобов`язався оплатити правову допомогу, передбачену п.п. 1.2, 1.3 Договору, адвокату Рясному В.Д. в розмірі 25 000 гривень в якості авансового платежу на картку № НОМЕР_1 (АТ КБ "Приватбанк", отримувач: ОСОБА_2 ) або наручно, після підписання договору

Відповідно до квитанції про сплату коштів від 07.03.2025 року підписану сторонами ОСОБА_1 наручно оплатив виконанні роботи в сумі 25 000 грн.

Проаналізувавши вищедосліджені докази, суд визнає доведеним понесення позивачем витрат на правничу допомогу згідно Договору про надання правової допомоги від 07.03.2025 року на суму 25 000,00 грн., яка є співмірною сумою щодо обсягу наданих адвокатом послуг та складності розглянутої справи які підлягають відшкодуванню відповідачами на користь позивача.

Оскільки позивач у такій категорії справи звільнений від сплати судового збору, ці витрати відносяться на рахунок держави.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 77-80, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив

позов ОСОБА_1 доГоловного управлінняНаціональної поліціїу Миколаївськійобласті,Миколаївської обласноїпрокуратури,Державної казначейськоїслужби Українипро відшкодуванняморальної шкоди,завданої незаконнимидіями органівдосудового розслідуванняпрокуратури тасуду задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , грошові кошти у сумі 544 000 (п`ятсот сорок чотири тисячі) грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури, суду.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням юридичної допомоги - 25000 (двадцять п`ять тисяч ) грн.

Судові витрати зі сплати судового збору віднести на рахунок держави..

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відомості про сторони:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Головне управління Національної поліції у Миколаївській області, код ЄДРПОУ 40108735, адреса: вул. Захисників Миколаєва, буд. 5, м. Миколаїв, 54005;

відповідач - Миколаївська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910048, адреса: вул. Спаська, буд. 28, м. Миколаїв, 54006;

відповідач - Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567646, адреса: вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01601.

Повне судове рішення складено 29.05.2025 року.

Суддя: