Рішення № 127717384, 28.05.2025, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/533/25 Справа №447/422/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

(заочне)

28.05.2025 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Кісіль А.В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судовому засіданні у залі суду у м. Миколаїв Львівської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Процесуальні дії у справі.

11.02.2025 представник позивача ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» Бачинський О.М. засобами системи «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликається на те, що 20.01.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено договір №456366 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Кредитний договір укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору про надання коштів на умовах фінансового кредиту, що опублікований в особистому кабінеті відповідача на веб-сайті www.credit7.ua, підписаний електронним підписом та акцептований відповідачем 20.01.2020 о 13:28:08 год. (шляхом одноразового ідентифікатора у вигляді коду) з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. З, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 Цивільного Кодексу України. На умовах Кредитного договору (розділу 1) кредитодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 3 500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язувався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Кредит видавався строком на 25 днів, шляхом перерахування (через послуги переказу) кредитодавцем грошових коштів на банківський картковий рахунок № НОМЕР_1 , вказаний відповідачем, що підтверджується документом отриманим від ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ». У зв`язку із неможливістю у повному обсязі та у встановлений строк виконати відповідачем зобов`язань за кредитним договором, відповідач ініціював продовження користування кредитом, внаслідок чого Додатковим договором від 20.02.2020, строк користування кредитом продовжено до 17.03.2020. Кредитодавець свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. Відповідач не виконала свої зобов`язання, що передбачені умовами кредитного договору, внаслідок чого станом на 11.02.2025 утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 12 914,41 грн., а саме: заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту) 3 500,00 грн.; залишок заборгованості по процентам за користування 7 385,00 грн.; заборгованість за пенею та штрафами 0,00 грн.; інфляційне збільшення 2 029,41 грн. 22.02.2021 згідно умов договору факторингу №015-22022021 ТОВ «Лінеура Україна» відступлено право вимоги за вищевказаним кредитним договором на користь ТОВ «Сіроко Фінанс», а відповідно ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло право вимоги до відповідача. 05.02.2024 згідно умов договору факторингу №20210205/1 ТОВ «Сіроко Фінанс» відступлено право вимоги за вищевказаним кредитним договором на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф», а відповідно ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» набуло право вимоги до відповідача. Всупереч умовам кредитного договору відповідач тривалий час своєчасно не здійснює повернення кредиту, що суттєво порушує взяті на себе договірні зобов`язання. У зв`язку з чим позивач вимушений звернутись із даним позовом про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів та відсотків у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором.

Крім цього, представник позивача просить стягнути судові витрати у справі, які складаються із суми сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу.

У прохальній частині позовної заяви представник позивача просив проводитирозгляд справиза відсутностіпредставника ТОВ «Артеміда-Ф».

12.02.2025 сформовано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання (перебування) та реєстрації відповідача.

Ухвалою суду від 12.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання. Відповідачу надано строк для подання відзиву, заперечень на позовну заяву.

Копію позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу ОСОБА_1 було надіслано позивачем ТОВ «Артеміда-Ф» на виконання вимог ст. 43, 177 ЦПК України.

Ухвалу суду від 12.02.2024, надіслану відповідачу на адресу її місця реєстрації проживання, така отримала 25.03.2025, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду та міститься у матеріалах справи (а.с. 38).

Відповідач, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, відзиву, клопотань чи заяв до суду не подавала.

Згідно ст.223ЦПК України,неявка усудове засіданнябудь-якогоучасника справиза умови,що йогоналежним чиномповідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відтак, на підставі ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд встановив:

20.01.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір №456366 про надання коштів у позику, у тому числі й на умовах фінансового кредиту в електронній формі, у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитора, шляхом обміну електронними повідомленнями, та підписаними у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» (а.с. 8-10).

Пунктами 1.1-1.7 вищевказаного договору передбачено, що ТОВ «Лінеура Україна» надає ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 3 500,00 грн. (далі позика) на умовах строковості, а саме строком на 25 днів, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.

Договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором. Сторони погодили наступну процентну ставку за користування позикою: акційна процентна ставка становить 1,90 % від суми позики за кожен день користування позикою (693,50 % річних) у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього Договору; стандартна процента ставка складає 1,90 % від суми позики за кожний день користування позикою (693,50 % річних). У випадку прострочення клієнтом виконання зобов`язань за Договором чи неможливості виконання зобов`язань у повному обсязі, застосовується стандартна процентна ставка, відповідно до п. 3.4., 3.5. цього Договору. Сукупна вартість позики за акційною ставкою складає 147,50 % від суми позики (у процентному виразі) або 5 162,50 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе: проценти (відсотки) за користування позикою 47,50 % від суми позики (у процентному виразі) або 1 662,50 грн. (у грошовому виразі). Сукупна вартість позики за стандартною процентною ставкою складає 147,50 % від суми позики (у процентному виразі) або 5 162,50 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе: проценти (відсотки) за користування позикою 47,50 % від суми позики (у процентному виразі) або 1 662,50 грн. (у грошовому виразі). Позика надається шляхом перерахування ТОВ «Лінеура Україна» грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний Клієнтом. У випадку неможливості виконання зобов`язань за Договором у повному обсязі у встановлений термін, Клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дати повернення позики, шляхом укладення Додаткової угоди до Договору позики, у порядку, передбаченому в Правилах. Товариство залишає за собою право відмовити Клієнту у продовженні строку користування позикою.

Згідно з п. 3.1 договору №456366 від 20.01.2020, сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватимуться згідно Графіка розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Графік платежів до Договору про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту №456366 від 20.01.2020 становить додаток №1 до такого договору (а.с. 10 (зворот)). Вказаним графіком платежів установлено, що дата повернення позики та сплати нарахованих процентів не пізніше 14.02.2020, сума позики 3500,00 грн., сума нарахованих процентів 1662,50 грн., разом до оплати 5162,50 грн.

Договором №456366 від 20.01.2020 передбачено, що невід`ємною частиною цього Договору є Правила надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», які розміщені на сайті www.credit7.uа. Приймаючи умови цього Договору, клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що клієнт підтверджує, що: отримав від Товариства до укладення цього Договору інформацію, зазначену в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», повідомлений про свої права згідно статті 8 Закону України «Про захист персональних даних», інформація надана Товариством з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння Товариством суті фінансової послуги без нав`язування її придбання; надав згоду на передачу Товариству своїх персональних даних та їх обробку; надав згоду на те, що Товариство має право звертатись за інформацією про фінансовий стан Клієнт до третіх осіб, які пов`язані з Клієнтом діловими, професійними, особистими, сімейними або іншими стосунками; надав згоду на те, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань Клієнтом перед Товариством за цим Договором, Товариство має право передати персональні дані Клієнта третім особам (включаючи, але не обмежуючись, Бюро кредитних історій, фінансовим установам, колекторським компаніям) для захисту своїх законних прав та інтересів, стягнення заборгованості за Договором, договірної неустойки, збитків та інших засобів правового захисту.

Між відповідачем та ТОВ «Лінеура Україна» укладено Додатковий договір №676777 від 20.02.2020 до договору №456366 про надання коштів у позику, у тому числі й на умовах фінансового кредиту від 20.01.2020, що є невід`ємноючастиною Договору (а.с. 11), відповідно до якого продовжено строк користування позикою, а саме встановлено нову дату повернення позики та сплати нарахованих процентів не пізніше 17.03.2020. Сторони погодили процентну ставку за користування позикою: процентна ставка становить 1,60 % процентів від суми позики за кожен день користування позикою (584,00 % річних) у межах строку повернення позики, зазначеного в пункті 1.2 цього Договору. Всі інші умови Договору, не вказані в цьому Додатковому договорі, залишаються незмінними і Сторони підтверджують за ними свої зобов`язання.

Додатковий договір укладений в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, підписаний одноразовим ідентифікатором та прирівнюється до укладеної в письмовій формі.

ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 погодили підписання Договору №456366 від 20.01.2020 та Додаткового договору №676777 від 20.02.2020 зі сторони Товариства шляхом накладення аналогу власноручного підпису Директора Товариства та відбитка печатки Товариства, зразок яких наведено в реквізитах договорів.

Відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «Універсальні платіжні рішення», ТОВ «Лінеура Україна» 20.01.2020 о 13:28:08 год. успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції НОМЕР_2 , у розмірі 3521,00 грн. (а.с. 26 (зворот)).

Відповідно дорозрахунку заборгованостіза договором№456366про наданнякоштів наумовах споживчогокредиту від20.01.2020станом на10.02.2025заборгованість ОСОБА_1 становить 12914,41грн., що складається з: 3 500,00 грн. заборгованість за основним зобов`язанням (тілу кредиту), 7385,00 грн. залишок заборгованості по процентам за користування, 0,00 грн. заборгованість за пенею та штрафами, 2029,41 грн. інфляційне збільшення (а.с. 27).

Відповідно до договору факторингу №015-220221 від 22.02.2021, згідно умов цього Договору ТОВ «Лінеура Україна» зобов?язується відступити ТОВ «Сіроко Фінанс» свої права грошової вимоги до боржників за зобов`язаннями, що визначені в Реєстрі прав грошових вимог, погодженому сторонами за цим договором, а ТОВ «Сіроко Фінанс» зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Лінеура Україна» за плату на умовах, визначених цим Договором (а.с. 12-16).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимог №015-220221 від 22.02.2021, ТОВ «Лінеура Україна» відступило на користь ТОВ «Сіроко Фінанс» права грошової вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , номер договору з боржником 456366 від 20.01.2020. Заборгованість відповідача становить 10885,00 грн., з яких: 3 500,00 грн. сума заборгованості за тілом; 7385,00 грн. сума заборгованості за відсотками (а.с. 24 (зворот) - 25).

Згідно з копією договору факторингу №20240205/1 від 05.02.2024, згідно умов цього Договору ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» передає грошові кошти (розмір фінансування) у розпорядження ТОВ «Сіроко Фінанс» за плату у передбачений договором спосіб, а ТОВ «Сіроко Фінанс» відступає ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» належні йому права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах Прав вимоги (а.с. 18-23).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №20240205/1 від 05.02.2024, ТОВ «Сіроко Фінанс» відступило на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» права грошової вимоги ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , номер договору з боржником 456366 від 20.01.2020. Заборгованість відповідача становить 10885,00 грн., з яких: 3 500,00 грн. сума заборгованості за тілом; 7385,00 грн. сума заборгованості за відсотками (а.с. 26).

Відповідно до копії досудової вимоги вих. №144/23-211050023 від 14.02.2025, а також копії повідомлення про відступлення права вимоги, ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» вимагало у ОСОБА_1 виконати зобов?язання перед новим кредитором і погасити заборгованість станом на 14.02.2024 у розмірі 10885,00грн. (а.с. 27 (зворот), 28).

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Оцінка суду.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Правовідносини, що виникли між сторонами у зв`язку з укладенням спірного кредитного договору регламентуються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронну комерцію» та інших нормативно-правових актів у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, належить зробити висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 вищевказаного Закону, це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Позивачем у позовній заяві стверджується, що укладення кредитного договору здійснювалось сторонами за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечувався відповідачу через вебсайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація відповідача здійснювалася при його вході в Особистий кабінет, шляхом перевірки ТОВ правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого ТОВ на номер мобільного телефону відповідача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до Особистого кабінету.

Даний договір був підписаний ТОВ «Лінеура Україна» шляхом накладення аналогу власноручного підпису директора Товариства та відбитка печатки Товариства, зразок яких наведено в реквізитах договорів, та електронним підписом відповідача ОСОБА_1 , що чітко вбачається з долучених до позовної заяви доказів.

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Ураховуючи те, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позикодавцем були виконані, позичальник взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти разом з процентами вчасно не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 10885,00 грн., що складається з: 3 500,00 грн. заборгованість за основним зобов`язанням (тілу кредиту), 7385,00 грн. залишок заборгованості по процентам за користування, 0,00 грн. заборгованість за пенею та штрафами,

За змістомвисновку ВерховногоСуду упостанові від 25.01.2023 у справі №209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.

Відповідачем наведений розрахунок не заперечено, власного не проведено, доказів його неправильності не надано. З огляду на таке у суду немає підстав сумніватися у обґрунтованості розрахунків, які беруться до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем.

За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, права вимоги за договором №456366 про надання коштів у позику, у тому числі й на умовах фінансового кредиту, укладеним відповідачем ОСОБА_1 із первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» перейшло до ТОВ «Сіроко Фінанс», а від ТОВ «Сіроко Фінанс» до ТОВ «ФК «Артеміда-Ф».

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно із ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Крім того, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

Ураховуючи те, що кредитодавцем умови укладеного договору були виконані, а позичальник взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти разом із процентами вчасно не повернула, виникла заборгованість за договором №456366про наданнякоштів упозику,у томучислі йна умовахфінансового кредиту, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» у розмірі 10885,00 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту 3500,00 грн. та заборгованості за відсотками 7385,00 грн.

За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25.01.2023 у справі №209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.

Відповідачем наведений розрахунок не заперечено, власного не проведено, доказів його неправильності не надано. З огляду на таке у суду немає підстав сумніватися у обґрунтованості розрахунків, які беруться до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем.

Водночас, щодо стягнення інфляційного збільшення у розмірі 2029,41 грн. слід вказати наступне.

Статтею 625 ЦК Україниврегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» пред`явило позов 11.02.2025, при цьому розрахунок інфляційних втрат в розмірі 2029,41 грн. розраховано за період з 14.02.2020-21.02.2022.

Пунктами 15, 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину, виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Крім цього, згідно із п. 6розділу IV Закону України «Про споживче кредитування»у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертоюстатті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусноїхвороби (COVID-19) (у тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів). Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені частиною другоюстатті 3 цього Закону.

Відтак, судом встановлено, що позивач має право на стягнення з відповідача інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язань за даним договором до моменту запровадження дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19.

Враховуючи те, що ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено додатковий договір №676777 від 20.02.2020, яким було продовжено строк повернення позики та сплати процентів до 17.03.2020, проте не пізніше цієї дати, а також беручи до уваги, вищенаведені положення ЦК України та Закону України «Про споживче кредитування», відповідач звільнена від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за даним договором під час дії карантину.

Щодо позовної вимоги у частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, суд зазначає таке.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов?язаних із розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов?язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

Вказане міститься у постанові ВС від 31.01.2025 у справі №758/5917/21, провадження №61-1515св24.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №211/3113/16-ц, від 06.11.2020 у справі №760/11145/18 зауважено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду вказувала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Згідно ордеру на надання правової допомоги серії ВС №1269270 адвокат Бачинський О.М. є представником ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» на підставі договору про надання правової допомоги №20250210.4 від 10.02.2025 (а.с. 7).

На підтвердження факту отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат, представником позивача подано ордер (а.с. 10), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №001477 (а.с. 30 (зворот)), копію договору про надання правової допомоги №20250210.4 від 10.02.2025 (а.с. 29), копію орієнтовного розрахунку суми судових витрат у справі (а.с. 30).

Отже, за результатами дослідження та оцінки долучених до матеріалів справи доказів щодо понесення витрат на правову допомогу у їх сукупності, беручи до уваги те, що відповідач не подала заперечень щодо стягнення витрат на правову допомогу у заявленому позивачем розмірі, вимоги з приводу стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката є обґрунтованими та підлягають до задоволення у визначеному позивачем розмірі 7 000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи те, що позов було пред`явлено засобами системи «Електронний суд», та такий підлягає до задоволення частково, судовий збір слід стягнути з відповідача у розмірі 2041,73 гривень на користь позивача.

Керуючись ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 6, 15, 205, 207, 526, 626, 627, 628, 638, 639, 1054, 1055 ЦК України, ст. 5, 13, 81, 82, 141, 259, 264, 265, 280, 282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» заборгованість за договором №456366 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 20.01.2020 у розмірі 10 885 (десять тисяч вісімсот вісімдесят п`ять) гривень 00 копійок, що складається з заборгованості за основним зобов`язанням (тіло кредиту) у розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок, а також залишку заборгованості за процентами за користування у розмірі 7385 (сім тисяч триста вісімдесят п`ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 041 (дві тисячі сорок одна) гривня 73 копійки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», місцезнаходження: вул. Степана Бандери, 87, офіс 54, м. Львів, 79013, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42655697.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 28.05.2025.

Суддя Головатий А.П.