Рішення № 127715483, 29.05.2025, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/411/25

Провадження № 2/147/244/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

29 травня 2025 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Мудрак А.М.,

з участю секретаря Чудак Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

у березні 2025 року ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обгрунтування позовної заяви покликаються на те, що 18.03.2020 в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «МІЛОАН» Хеірхабарлі Ціала Григорівна (далі відповідач) подала заявку на отримання кредиту № 2037559. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті товариства. Законодавством України передбачено, що оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. Оскільки ТОВ «МІЛОАН» направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтверджує прийняття умов договору про споживчий кредит № 2037559 від 18.03.2020 (далі кредитний договір), який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті товариства. Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_1 до укладення договору отримала проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомилась з усіма його умовами та правилами, що розміщені на веб-сайті товариства та є невід`ємною частиною цього договору. Правила надання фінансових кредитів ТОВ «МІЛОАН» (далі правила) розміщені для ознайомлення на офіційному веб-сайті кредитодавця.

Таким чином, відповідач уклав договір про споживчий кредит № 2037559 від 18.03.2020 з ТОВ «МІЛОАН» (ЄДРПОУ: 40484607) та на підставі платіжного доручення (долучено до позовної заяви) відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 8000 грн.

Відповідач не виконав належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин ст. 526 та ст. 527 ЦК України, внаслідок чого, керуючись нормами ст. ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 09.10.2020 згідно з умовами договору факторингу №03/10, ТОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги за кредитним договором № 2037559 від 18.03.2020 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») (ЄДРПОУ 42649746), а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до відповідача.

24 січня 2022 року між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» укладено договір факторингу № 1/15, у відповідності до умов якого та згідно з додатком № 1 до договору факторингу, набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 2037559 від 18.03.2020.

Згідно з додатком № 1 до договору факторингу сума боргу перед ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 23840 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 8000 грн, заборгованість за відсотками становить 14240 грн, заборгованість за комісією становить 1600 грн, заборгованість за пенею становить 0 грн.

Позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача, зазначену в кредитному договорі № 2037559 від 18.03.2020 направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по кредитному договору № 2037559 від 18.03.2020.

Не зважаючи на це, позичальник не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором № 2037559 від 18.03.2020.

Крім того, позивачем на адресу відповідача було надіслано досудову вимогу про сплату заборгованості за договором про споживчий кредит № 2037559 від 18.03.2020.

У зв`язку з чим позивач просить суд стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» заборгованість за кредитним договором №2037559 від 18.03.2020 у розмірі 23840 грн, а також понесені ними судові витрати.

Ухвалою судді від 01 квітня 2025 року прийнято позовну заяву, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, 01.05.2025 подано заяву, в якій просять розглядати справу у відсутність представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, не заперечують проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилась, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлялась належним чином, однак конверти з повістками повернуті на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Заяв та відзиву від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до п.3 ч.8 ст.128ЦПКУкраїни днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

У постанові Верховного Суду від 25.03.2025 у справі №706/208/15-ц (61-11296св23) зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутністю за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 725/7357/21, від 29 січня 2025 року у справі №752/5046/22, 05 лютого 2025 року у справі №128/240/20 (провадження №61-10183св24).

Крім того, відповідно до ч.11ст. 128 ЦПК Українивідповідач ОСОБА_1 була повідомлена про дату, час і місце проведення судового засідання, призначеного на 29.05.2025 через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про що в матеріалах справи наявне підтвердження. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

З врахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі не подання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Згідно з ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 18 березня 2020 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, шляхом підписання анкети-заявки на кредит №2037559 (а.с.12), та підписання кредитного договору №2037559 від 18.03.2020 (а.с.19-22).

У анкеті-заяві ваказно наступне. Сума кредиту:8000,00грн, у валюті: Українська гривня. Строк кредиту: 29 днів з 2020-03-18. Дата повернення кредиту: 2020-04-16. Сума до повернення: 14240,00грн.

Відповідно до п.1.2 п.1.4 кредитного договору, сума кредиту становить 8000,00 грн, у валюті: українські гривні. Кредит надається строком на 29 днів з 18.03.2020. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 16.04.2020.

Відповідно до п.6.1 вказаного договору, цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений і інформаційно-телекомунікаційній системі товариства.

Складовою кредитного договору, як розрахунок заборгованості, є відомість про щоденні нарахування та погашення ТОВ «МІЛОАН», відповідно до якого загальний борг ОСОБА_1 становить 23840,00 грн, що складається з боргу за тілом кредиту 8000,00 грн, боргу за відсотками 14240,00 грн, боргу за комісією 1600,00 грн (а.с.14).

На виконання умов кредитного договору №2037559, 18 березня 2020 року ТОВ «МІЛОАН» перерахував на вказаний кредитором рахунок грошові кошти в сумі 8000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією 16766333 від 18.03.2020, виконавши належним чином взяті на себе договірні зобов`язання (а.с.39).

Сторонами не заперечується факт виконання кредитодавцем свого зобов`язання про видачу кредиту.Відповідачем ОСОБА_1 не надано суду жодних доказів на спр остування факту укладення вищевказаного кредитного договору або факту перерахування та отримання ним кредитних коштів. Будь- яких доказів, які б спростували фактияк укладення самого договору, так і неотриманнявідповідачемкоштів на картковий рахунок матеріали справи не містять. Також відповідачем не надано суду доказів погашення кредитної заборгованості.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Важливо, щоб електронний договір містив усі істотні умови для відповідного виду договору, необхідно розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Згідно з п.6, п.12 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію": електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Зі змісту договору встановлено, що ОСОБА_1 при його оформленні зазначила свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, електронну адресу, адресу місця реєстрації (проживання), номер телефону, номер банківської картки, на яку необхідно перерахувати кошти.

ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого позикодавець надіслав останній за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор, який заявник використав для підтвердження підписання договору.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже підписанням кредитного договору №2037559 від 18.03.2020 ОСОБА_1 підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Без вчинення вказаних вище дій, зокрема надання особистих даних для оформлення кредитного договору, у тому числі номеру телефону та / або та електронної пошти для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений.

Зі змісту вищенаведених положень Закону випливає, що електронний договір може бути підписаний стороною за допомогою одноразового ідентифікатора, отримання якого є неможливим без прийняття особою пропозиції укласти електронний договір (оферти).

Суд дійшов висновку про те, що кредитний договір підписаний боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Отже сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд по справі № 524/5556/19, що відображено в постанові від 12.01.2021 року (провадження № 61-16243 св20). Подібна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про виникнення договірних відносин між сторонами з приводу отримання відповідачем кредиту у ТОВ «МІЛОАН».

09 жовтня 2020 року ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи42649746) уклали договір факторингу №03/10 (а.с. 23-32).

Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу №3/10 вбачається, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за кредитним договором №2037559 від 18.03.2020 до ОСОБА_1 в сумі 23840,00 грн (а.с.10).

24 січня 2022 року між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» укладено договір факторингу №1/15 (а.с.33-37).

Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу №1/15 від 24.01.2022 вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за кредитним договором №2037559 від 18.03.2020 до ОСОБА_1 в сумі 23840,00 грн (а.с.9).

Позивачем в порядку вирішення питання в позасудовому порядку та з метою інформування боржника про зміру кредитора було направлено на адресу відповідача досудову вимогу (а.с.41).

Відповідач відповідно дост. 81 ЦПК України не спростував розрахунки заборгованості, що надані позивачем до суду.

Відповідно до ст. 509 ЦК України між сторонами виникло зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч.1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Відповідно до абзацу 2 ч.2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного Кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, кредитний договір укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 січня2021року у справі № 524/5556/19,від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з ч.1 ст. 1077, ч.1 ст. 1078 та ч.1 ст. 1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ст. 514, ч.1 ст. 1084 ЦК України).

Таким чином факт існування кредитних відносин між сторонами підтверджується Кредитним договором, договорами факторингу.

Оскільки на день звернення позивача до суду зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконав, тому позивач, до якого перейшло право вимоги за договором факторингу, на законних підставах має право вимагати сплати заборгованості.

Суд бере до уваги, що умовами договору чітко визначено обов`язок позичальника сплатити кредитору відсотки за користування кредитними коштами, розмір відсотків, строки повернення коштів, тобто досягнуто згоди щодо істотних умов договорів, такі правочини, згідно з вимогамистатті 204 ЦК України, створюють презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договори, згідно зістаттею 629 ЦК Україниє обов`язковими для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписівстатті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Як встановлено судом, відповідач не належним чином виконував свої зобов`язання за договором кредиту, допустивши заборгованість. Таким чином, невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань порушує право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання грошових коштів, які були надані у кредит, і суд приходить до висновку про задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 23840,00 грн, яка складається з 8000,00 грн тіла кредиту та 14240,00 грн сума процентів за користування кредитом, 1600,00 грн заборгованість за комісією.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією №2037559 від 10.03.2025 позивачем при зверненні до суду з позовом, який сформовано в системі «Електронний суд», сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн (а.с.43).

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено повністю, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору слід стягнути в сумі 2422,40 грн з відповідача.

Крім цього, при зверненні до суду з позовною заявою, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Таким чином, так як позивач скористався допомогою адвоката, про що свідчить договір №43657029 про надання правової допомоги від 01 листопада 2024 року (а.с.1-18), акт №2037559 про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом від 03.03.2025 (а.с.11), детальний опис робіт (наданих послуг) (а.с.15), додаткова угода №2037559 від 03.03.2025 до Договору №43657029 про надання правової допомоги від 01.11.2024 (а.с.38) суд, вважає за необхіднестягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 247,258, 263-265,268,273,280 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«ПІНГ-ПОНГ»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договоромзадовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ» (07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ 43657029, IBAN НОМЕР_1 в АТ «СЕНС БАНК» МФО 300346) заборгованість за кредитним договором №2037559 від 18.03.2020 у розмірі 23840 грн (двадцять три тисячі вісімсот сорок гривень 00 коп.), 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) сплаченого судового збору, а також 6000,00 грн (шість тисяч гривень 00 коп.) витрат за надання правничої допомоги.

Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч.1ст. 284 ЦПК Українизаочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленомуЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем та третіми особами апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне ім`я сторін:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГ-ПОНГ», код ЄДРПОУ 43657029, адреса місця знаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 29 травня 2025 року.

Суддя А.М. Мудрак