Рішення № 127715437, 29.05.2025, Теплицький районний суд Вінницької області

Справа № 144/644/25

Провадження № 2/144/296/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2025 р. смт. Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Бондарук О.П.,

з участю секретаря судового засідання Сторожук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Теплик в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

01 травня 2025 року ТОВ «Споживчий центр» через представника Балюха Є.О. звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором (оферти) № 01.07.2024-100002790 від 01.07.2024 року у розмірі 30545,42 грн. В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив про те, що 01.07.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» був укладений кредитний договір № 01.07.2024-100002790, відповідно до умов якого ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу кредит у розмірі 12000 грн, зі сплатою відсотків, строком користування 140 днів, фіксована незмінна процентна ставка 1% за 1 день користування. ТОВ «Споживчий центр» виконало прийняті на себе зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі, зазначеному вище. Втім, відповідачем не були виконані прийняті на себе зобов`язання, внаслідок чого за кредитним договором виникла заборгованість, яка станом на 01.05.2025 року дорівнює 30545,42 грн, з яких 12000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 13440 грн - заборгованість за відсотками; 425,42 грн комісія; 4680 грн - неустойка. Разом з тим відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по зазначеному кредитному договору на суму 2907,29 року від 16.07.2024 року та на суму 3747,29 грн від 06.08.2024 року. При цьому під час формування довідки про заборгованість та суми позову було враховано дані оплати.

Ухвалою судді від 05 травня 2025 року позовну заяву ТОВ «Споживчий центр» прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача Балюх Є.О. у судове засідання не з`явився, у поданій до суду письмовій заяві просить розгляд справи проводити за його відсутності, вказує, що позов підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, з клопотаннями та заявами до суду не зверталась.

У відповідності до положень ст.ст.223ч. 4,280-284 ЦПК Українисуд за згодою представника позивача вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів в порядку заочного розгляду.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.07.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» був укладений кредитний договір №01.07.2024-100002790, шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною цього Договору. Відповідно до його умов ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу кредит у розмірі 12000,00 грн, зі сплатою відсотків, строком користування 140 днів.

Вказаний договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного одноразовим ідентифікатором Е958, згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» (зворот а.с. 20).

Крім того, у відомостях про позичальника, які зазначені у вказаному договорі, окрім анкетних та контактних даних позичальника вказаний її рахунок № НОМЕР_1 (а.с. 19).

ТОВ «Споживчий центр» виконало прийняті на себе зобов`язання надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі, зазначеному вище.

З розрахунку заборгованості за договором слідує, що заборгованість ОСОБА_1 перед товариством становить 30545,42 грн, з яких 12000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 13440 грн - заборгованість за відсотками; 425,42 грн комісія; 4680 грн неустойка (а.с. 12).

Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) частина 1 ст. 610 ЦК України.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення 01.07.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 . Кредитного договору № 01.07.2024-100002790, а також отримання відповідачем коштів у позику в сумі 12000, 00 грн на підставі вищевказаного договору.

Таким чином, ТОВ «Споживчий центр»» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, здійснивши переказ коштів відповідачу на банківську картку, яка зазначена останньою у вказаному договорі.

Однак, згідно матеріалів справи відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за вказаним договором у строки, передбачені цим договором, щодо повернення суми позики та процентів за користування позикою повністю не виконала, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за тілом кредиту та за процентами.

Сторони договору в пункті 13 заявки обумовили сплату неустойки в розмірі 110 грн за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Відповідно до частини 2 статті 625ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (а.с.18).

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15.03.2022 N 2120-IX, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві таперехідні положенняЦК та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)".

Здійснюючи тлумачення пункту 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд в постанові від 12.06.2024 року у справі № 910/10901/23 виснував, в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів. Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23.

Отже, на період дії воєнного стану позичальники звільняються від сплати неустойки, відтак позивачеві слід відмовити у стягненні неустойки в розмірі 4680 грн за кредитним договором № 01.07.2024-100002790 від 01 липня 2024 року, укладеним між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 .

Враховуючи вище зазначене та те, що отримані кредитні кошти в добровільному порядку відповідачкою повернуті частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 25865 грн 42 коп., з яких 12000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 13440 грн - заборгованість за відсотками; 425,42 грн комісія.

Згідно положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 вказаної статті інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, з відповідача на користь позивача, слід стягнути судовий збір в розмірі 2051 грн 25 коп., оскільки позовну заяву задоволено частково.

Керуючись ст.ст.12,13,76,259,263-265,268, 279, 280-282 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовну заяву ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ТОВ «Споживчий центр» (місце знаходження м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А; код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ) заборгованість за кредитним договором 01.07.2024-100002790 від 01.07.2024 року у розмірі 25865 грн 42 коп., з яких 12000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 13440 грн - заборгованість за відсотками; 425,42 грн комісія та судовий збір в розмірі 2051 грн 25 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Теплицьким районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач ТОВ «Споживчий центр», місце знаходження м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А; код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 29.05.2025 року.

Суддя