Ухвала суду № 127714964, 29.05.2025, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/891/24 Провадження № 1-кп/613/62/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2025 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богодухові клопотання захисника про зміну запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42023220000000055 від 01.03.2023 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 за ч.3 ст.28, ч.4 ст.246 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Богодухівського районного суду Харківської області перебуває зазначене кримінальне провадження.

27.05.2025 від захисника в системі «Електронний суд» надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу, в якому захисник просить змінити ОСОБА_5 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28, ч.4 ст.246 КК України, запобіжний захід на особисте зобов`язання; заставу в сумі 60560 грн повернути заставодавцю ОСОБА_6 .

В обґрунтування клопотання захисник зазначив, що 27.02.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України, 29.03.2024 повідомлено про зміну підозри на ч.3 ст.28, ч.4 ст.246 КК України. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 13.03.2024 по справі № 953/8879/23 до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у 60560,00 грн. 06.04.2025 ОСОБА_5 звільнено з ДУ Харківський слідчий ізолятор» у зв`язку з внесенням застави у розмірі 60560,00 грн. Вказано, що при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд погодився з доводами сторони обвинувачення про наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК України. Натомість, під час судового розгляду справи прокурором не надано доказів, які б доводили, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, мав намір ухилятися від слідства та суду, переховуватися від органів досудового розслідування, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та перешкоджати йому іншим чином, не виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки.

Стверджує, що ОСОБА_5 не має наміру переховуватися від суду, оскільки наполягає на своїй невинуватості. Підстав припускати можливість знищення доказів у справі немає, оскільки всі речові докази, які мають суттєве значення для справи, зібрані. У ОСОБА_5 немає потреби незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта, оскільки зазначені особи фактично свідчать на його користь. Також немає необхідності перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення. Сама лише тяжкість інкримінованого злочину не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що неодноразово вказував у своїх рішенням Європейський суд з прав людини. При цьому, ОСОБА_5 у повному обсязі дотримувалися умови застосованого до нього запобіжного заходу, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Вказує, що ОСОБА_5 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, обвинуваченим у повному обсязі дотримувалися умови застосованого до нього запобіжного заходу. Враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, їх мотив, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушень, у яких він обвинувачується, захисник вважає, що особисте зобов`язання буде достатнім запобіжним заходом для ОСОБА_5 та може гарантувати виконання ним покладених на нього обов`язків. Посилаючись на ст.ст.177, 178, 179, 201 КПК України стверджує про наявність підстав для зміни ОСОБА_5 запобіжного заходу із застави на особисте зобов`язання.

Захисник у судовому засіданні подане клопотання підтримав з підстав, викладених в останньому. Зазначив, що ризики, передбачені п.п.1, 2, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, не існують, оскільки обвинувачений не має наміру переховуватися від суду, натомість, має намір доводити у суді свою невинуватість. Крім того, він не має ані наміру, ані потреби у незаконному впливі на свідків, оскільки показання допитаних свідків свідчать на користь сторони захисту, а також на експерта, оскільки експертиза у кримінальному провадженні вже проведена, і жодним учасником кримінального провадження не заявлене клопотання про проведення іншої експертизи. Досліджені судом докази ставлять під сумнів обґрунтованість пред`явленого обвинувачення. Враховуючи викладене, вважає, що ризики, які слугували підставою обрання запобіжного заходу, істотно зменшились. Вказує, що обвинуваченим ОСОБА_5 постійно належним чином виконуються процесуальні обов`язки, зокрема, щодо явки в судові засідання, а відтак, є підстави вважати, що виконання ним процесуальних обов`язків може бути досягнуто застосуванням більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання. Враховуючи викладене, а також те, що внесена сума застави є істотною для родини обвинуваченого та впливає на її матеріальний стан, вказує на наявність підстав для зміни запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_5 , а також інші обвинувачені у судовому засіданні підтримали клопотання захисника.

Прокурор у судовому засіданні проти вказаного клопотання заперечував, вважав, що застава є мінімальним запобіжним заходом, який здатний забезпечити належне виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, з огляду на тяжкість пред`явленого обвинувачення та обставини вчинення кримінального правопорушення. Особисте зобов`язання, на думку прокурора, не здатне запобігти ризикам, які були наявні під час обрання запобіжного заходу.

Суд, вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання захисника, доводи як зі сторони захисту, так і зі сторони обвинувачення, зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбаченихчастиною п`ятою статті 194цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Копія клопотання та матеріалів, якими воно обґрунтовується, надається прокурору не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

До клопотання мають бути додані: 1) копії матеріалів, якими підозрюваний, обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких підозрюваний, обвинувачений вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання; 3) підтвердження того, що прокурору надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною першоюцієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

За правилами ч. 1ст. 179 КПК Україниособисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194цього Кодексу.

Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов`язки та роз`яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається зі змісту реєстру матеріалів досудового розслідування та зі змісту клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 13.03.2024 до обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

13.03.2024 вказана сума застави була внесена ОСОБА_6 згідно з квитанцією АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується листом ТУ ДСА України у Харківській області від 13.03.2024 № 04-48/1212/24.

Після внесення застави ОСОБА_5 був звільнений з-під варти, і з моменту звільнення, в силу ч. 4ст. 202 КПК України, він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Всупереч вимогам ч.3 ст.201 КПК України до клопотання захисника про зміну запобіжного заходу не додано копії ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова про обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_5 , у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити, які саме ризики були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в чому вони полягали, чи зменшились ці ризики станом на дату подачі клопотання, а також які конкретно обов`язки були покладені слідчим суддею на ОСОБА_5 у разі звільнення його з-під варти під заставу.

Щодо доводів захисника про наявність сумнівів в обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.28, ч.4 ст.246 КК України, суд зауважує, що обґрунтованість підозри була досліджена слідчим суддею під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , і наразі є предметом розгляду в рамках судового засідання.

Обґрунтованість цієї підозри та пред`явленого обвинувачення буде вивчена судом під час розгляду справи по суті та ухвалення одного з рішень, передбачених ст. 373 КПК України.

На цьому етапі кримінального провадження суд не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, остаточної правовій кваліфікації інкримінованого кримінального правопорушення тощо.

При цьому, як зазначено у п. 57 рішення Європейського суду з прав людини у справі «K.F. проти Німеччини» факти, які породжують підозру, не обов`язково мають такий саме рівень з`ясовності, який потребується на пізнішому етапі кримінального розслідування, тобто факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку (рішення ЄСПЛ по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року).

Враховуючи викладене, доводи захисника про те, що показання свідків, надані протягом судового розгляду, не підтверджують вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину та свідчать на користь обвинуваченого, не є є підставою для зміни запобіжного заходу.

Натомість, під час розгляду питання про продовження або зміну запобіжного заходу судом досліджується наявність або відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, зокрема, зменшення тих ризиків, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу.

Разом з тим, у даному випадку, з огляду на відсутність у суду копії ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу, суд позбавлений можливості з`ясувати, чи зменшилися ці ризики, і чи зменшились вони такою мірою, щоб зробити можливим застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

Надаючи оцінкунаявності ризиків,передбачених ч.1ст.177КПК України,суд враховує,що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.28, ч.4 ст.246 КК України, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до семи років.

У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Судом взято до уваги доводи захисника про те, що сама по собі тяжкість пред`явленого обвинувачення та можливого покарання не є підставою для застосування запобіжного заходу. Разом з тим, під час надання оцінки ризику переховування від суду слід враховувати й інші релевантні обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, який, виходячи зі змісту обвинувального акту та цивільних позовів, становить 1022057,12 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в даному випадку наявний певний ступінь ризику переховування від суду, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Крім того, беручи до уваги, що на даний час судом не допитані всі свідки, а також ту обставину, що в силу приписів ч.4 ст.95 КПК України показання, надані свідками на досудовому розслідуванні, не повинні братися судом до уваги, суд вважає наявним ризик незаконного впливу на свідків, передбачений пунктом 3 частини 1 статті 177 КПК України.

Також, суд вважає за необхідне відмітити, що ухвалою слідчого судді від 13.03.2024 було обрано стосовно ОСОБА_5 найбільш суворий запобіжний захід тримання під вартою.

При цьому, виходячи зі змісту клопотання захисника, вказаною ухвалою було визначено розмір застави у 60560,00 грн (20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб), тобто, мінімальний розмір застави, передбачений п.2 ч.5 ст.182 КПК України, який може бути застосований до особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину (від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Таким чином, з урахуванням тяжкості інкримінованого злочину, застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави вказаного розміру не можна вважати особистим надмірним тягарем для обвинуваченого.

Враховуючи те, що наразі судом не допитані всі свідки, не досліджені письмові докази кримінального провадження, а відтак, не виключається можливість виникнення необхідності у призначенні повторної або додаткової експертизи за клопотанням учасників справи, суд вважає, що на даному етапі судового провадження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання не здатне виключити ризики, передбачені п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, та не сприятиме швидкому та об`єктивному судовому розгляду.

Отже, клопотання захисника про зміну запобіжного заходу не підлягає задоволенню.

Водночас, суд вважає за необхідне роз`яснити можливість клопотати про застосування більш м`якого запобіжного заходу, у т.ч. застави, на інших стадіях судового розгляду у разі зменшення вказаних ризиків.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 201, 331, 371, 372, ч.2 ст.376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у вигляді застави відносно обвинуваченого ОСОБА_5 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Богодухівський районний суд Харківської області.

Повний текст ухвали складено 29.05.2025.

Суддя ОСОБА_1