Рішення № 127709058, 23.01.2025, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/11077/24

пр. № 2/759/463/25

23 січня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - П`ятничук І.В.,

за участю секретаря - Кульбовської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівельна компанія «Фундамент» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку та відпускних,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_2 яка діє в інтересах ОСОБА_1 29.05.2024 року звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівельна компанія «Фундамент» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку та відпускних, яким просить стягнути з ТОВ «Домобудівельна компанія «Фундамент» на користь ОСОБА_1 заборгованість із сплати заробітної плати у розмірі 179183,00 грн. без врахування податків та обов`язкових внесків; середній заробіток за весь час затримки у розмірі 48728, 00 грн. без врахування податків та обов`язкових внесків; заборгованість із виплати відпускних у розмірі 11877,45 грн. без врахування податків та обов`язкових внесків; витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що ОСОБА_1 з 01.02.2019 по 03.10.2023 перебувала з ТОВ «Домобудівельна компанія «Фундамент» в трудових відносинах на посаді робітника виробничих лазень до цеху підготовки виробництва, що підтверджується наказом №19-к від 24.01.2019 та наказом про звільнення №63-к від 03.10.2023 за власним бажанням. Разом з тим, починаючи з лютого 2021 року відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі виплачувала позивачу заробітну плату.

Відтак, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем по виплаті заробітної плати та заборгованості із виплати відпускних. Крім того, оскільки відповідачем на день звільнення позивача не виплачено заробітну плату в повному обсязі, відтак також необхідно стягнути середній заробіток за час затримки у виплаті заробітної плати.

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 31.05.2024 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Від представника позивача до суду надійшла заява, якою позовні вимоги підтримує, просить задовольнити та розгляд справи провести за її відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, 23.09.2024 року подав до суду відзив, яким просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, письмові докази, дійшов висновку, про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, відповідно до наказу генерального директора Ведмєдєва О.В. від 24.01.2019 року № 19-к «Про прийняття на роботу» позивача ОСОБА_1 з 01.02.2019 року було прийнято на роботу до ТОВ «ДБК «Фундамент» на посаду робітником виробничих лазень до цеху підготовки виробництва з посадовим окладом 4200,00 грн. (а.с. 76-77).

Наказом керівника підприємства ОСОБА_3 від 03.10.2023 року № 63/к ОСОБА_1 було звільнено з посади робітника виробничих лазень ТОВ «ДБК «Фундамент» за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с. 78).

Відповідно до наказу генерального директора ОСОБА_3 № 140/к від 21.03.2022 року «Про призупинення дії трудового договору з працівниками» було призупинено дію трудового договору з 24.03.2022 року до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану з працівниками ТОВ «ДБК «Фундамент» в тому числі і з ОСОБА_1 (а.с. 79-85).

Згідно з довідкою генерального директора ТОВ «Домобудівельна компанія «Фундамент» від 19.09.2024 року вих. № 19/09-2024, станом на 16.09.2024 року заборгованість ТОВ «Домобудівельна компанія «Фундамент» по заробітній платі перед ОСОБА_1 становить 23548,80 грн, з яких 7951,68 грн. компенсація за невикористану відпустку.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожна особа має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За змістом ч.1 ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з ч.1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Статтею 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Разом із цим, роботодавець має заборгованість перед позивачем по заробітній платі.

Відтак, вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку підлягають частковому задоволенню а саме у розмірі 23548,80 грн.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Для обчислення пенсій середня заробітна плата визначається відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з абз.4 п.2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995, у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п.8 розділу ІІІ Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів від 06 листопада 1992 року №6 зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Враховуючи, що наказом генерального директора ТОВ «Домобудівельна компанія «Фундамент» від 21 березня 2022 року №140/с «Про призупинення дії трудового договору з працівниками», призупинено дію трудового договору з 24 березня 2022 року до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану, з працівниками, у тому числі із позивачем, відтак останніми двома місяцями роботи є січень та лютий 2022 року, середньоденна заробітна плата позивача за два відпрацьовані місяці становить: 6500,00 грн. + 6500,00 грн. = 13000,00: 39 = 333,33 грн.

Відтак, за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.10.2023 року по 04.04.2024 року середній заробіток становить 42999,57 грн., із розрахунку ( 333,33 грн. - середньоденна заробітна плата х 129 днів), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Крім того, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги № 01/05/24-ПД від 01.05.2024 року, акт приймання-передачі наданих послуг № 16 від 28.05.2024 року, відповідно до якого загальна вартість наданих послуг становить 20000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд вважає, що витрати в розмірі 20000,00 грн. відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також не суперечить принципу розподілу таких витрат, а тому підлягають стягненню з відповідача.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, тому на підставі ст.141 ЦПК України із відповідача на користь держави підлягає стягненню судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівельна компанія «Фундамент» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку та відпускних - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівельна компанія «Фундамент» (код ЄДРПОУ 40048603, місце знаходження: Житомирська область, Малинський район, с. Пиріжки, вул. Соборна, 57, кім. 18) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі 15597 грн. 12 коп., компенсацію за частину невикористаної відпустки у розмірі 7951 грн. 68 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 42999 грн. 57 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 20000 грн. 00 коп., а всього 86548 (вісімдесят шість тисяч п`ятсот сорок вісім) грн. 37 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівельна компанія «Фундамент» (код ЄДРПОУ 40048603, місце знаходження: Житомирська область, Малинський район, с. Пиріжки, вул. Соборна, 57, кім. 18) на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: І.В. П`ятничук