Ухвала суду № 127706662, 01.05.2025, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/2184/25

Провадження №4-с/639/6/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2025 року Новобаварський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Баркової Н.В.,

за участю секретаря - Кобзар І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа: стягувач ОСОБА_2 на бездіяльність головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лисакова Євгена Сергійовича, -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2025 року боржник ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова зі скаргою на бездіяльність головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лисакова Є.С., зазначивши заінтересованою особою стягувача ОСОБА_2 , в якій просить суд визнати незаконною бездіяльність головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лисакова Євгена Сергійовича щодо невжиття заходів для зняття арешту з нерухомого майна у виконавчому провадженні № НОМЕР_3; Скасувати постанову головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лисакова Євгена Сергійовича про арешт майна боржника від 03 жовтня 2019 року у виконавчому провадженні НОМЕР_3; Зобов`язати державного виконавця або іншу уповноважену особу Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 41430678) вжити заходів щодо зняття арешту з нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що головним державним виконавцем Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лисаковим Євгеном Сергійовичем здійснюється примусове виконання судового наказу від 21.05.2019 року №639/3312/19, виданого Жовтневим районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 20.05.2019 року і до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_2 (виконавче провадження № НОМЕР_3).

Так, 18.07.2019 року постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження НОМЕР_3. В подальшому 03.10.2019 року постановою державного виконавця було накладено арешт на все належне боржнику майно, зокрема на квартиру АДРЕСА_1 . 21.09.2023 року боржник подав заяву про зняття всіх арештів з його майна та вилучення запису про нього з Реєстру боржників. До заяви було долучено банківську квитанцію про сплату заборгованості зі сплати аліментів, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження на загальну суму 112 375,72 грн. 22.09.2023 року постановою державного виконавця було скасовано заходи примусового виконання, за винятком арешту нерухомого майна. Не погоджуючись із рішенням виконавця, скаржник звернувся до нього із заявою про скасування заходу примусового стягнення у вигляді арешту вищевказаного нерухомого майна (квартири). У відповідь на його заяву державний виконавець листом від 28.03.2025 року підтвердив відсутність заборгованості у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, однак не вжив жодних заходів для скасування постанови про накладення арешту на майно. Із цього листа боржник дізнався про порушення його прав та обов`язків як сторони виконавчого провадження. Крім того, як зазначає заявник, державний виконавець у першу чергу повинен був перевірити фінансову спроможність боржника та вжити заходів щодо звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника в порядку, визначеному розділом IX Закону України «Про виконавче провадження». Однак державний виконавець не перевірив його фінансовий стан, як боржника. При цьому заявник вказує, що він є фізичною особою - підприємцем і має дохід, з якого можуть бути обчислені та стягнуті аліменти у розмірі, визначеному у виконавчому документі. Його дохід підтверджується банківськими та податковими документами, а саме: підсумковою банківською випискою за період з 14.02.2025 року по 14.03.2025 року; довідкою про обіг коштів за період з 15.03.2024 року по 14.03.2025 року; податковою квитанцією № 2 (2024-2025 роки); відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахований (перерахований) податок та військовий збір за період з 01.2024 року по 12.2024 року; податковою квитанцією № 2 (2023-2024 роки); податковою декларацією платника єдиного податку ФОП (2023); квитанцією № 2 (2022-2023 роки); податковою декларацією платника єдиного податку (2022). Отже, на думку заявника, виконання рішення суду може бути забезпечено в інший спосіб, ніж арешт його нерухомого майна.

У зв`язку з викладеним, заявник вимушений звернутися до суду з вказаною скаргою.

Ухвалою Новобаварського (Жовтневого) районного суду м. Харкова 03.04.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа: стягувач ОСОБА_2 на бездіяльність головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лисакова Євгена Сергійовича. Призначено судове засідання.

04.04.2025 року ухвалою Новобаварського (Жовтневого) районного суду м. Харкова клопотання заявника ОСОБА_1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа: стягувач ОСОБА_2 на бездіяльність головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лисакова Євгена Сергійовича - задоволено. Забезпечено проведення подальших судових засідань в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів заявнику ОСОБА_1 за наступними реквізитами: електронна адреса - ІНФОРМАЦІЯ_3

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 свої вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на викладені у скарзі обставини, додатково зазначив, що він не заперечує, щоб замість арешту на квартиру був накладений арешт на автомобіль, який він нещодавно придбав, або на кошти, поміщені ним на депозит в банку.

Головний державний виконавець Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лисаков Є.С. приймав участь у судових засіданнях, просив відмовити у задоволенні скарги та надав копії матеріалів виконавчого провадження, в подальшому у судове засідання не з`явився, повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином.

Стягувач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, повідомлена про дату, час та місце судового засідання належним чином, про причини неявки суд не сповістила.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали скарги та копії матеріалів виконавчого провадження, приходить до наступних висновків.

Судовим наказом Жовтневого районного суду м. Харкова від 21.05.2019 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 20.05.2019 року та до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 192 (сто дев`яносто дві) гривні 10 копійок (а.с. 14, 79).

15.07.2019 року стягувач ОСОБА_2 звернулася з відповідною заявою до Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу Жовтневого районного суду м. Харкова від 21.05.2019 року (а.с. 13, 77).

18.07.2019 року на підставі заяви стягувача ОСОБА_2 постановою головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лисакова Є.С. відкрито виконавче провадження НОМЕР_3 з примусового виконання судового наказу Жовтневого районного суду м. Харкова від 21.05.2019 року (а.с. 15, 80). Копія постанови направлена боржнику, який згідно вказаної постанови зобов`язаний був подати декларацію про доходи та майно (а.с.80,81).

18.07.2019 року державним виконавцем зроблено запит до ДФС України про номери рахунків, відкритих боржником, і про зареєстровані на ім`я боржника транспортні засоби, 24.07.2019 року зроблено запит до ДФС України про джерела отримання доходів і відкриті рахунки, а також до ПФУ, також повторно зроблено запит про зареєстровані на ім`я боржника транспортні засоби, однак на всі запити отримані негативні відповіді (а.с.82-85).

03.10.2019 року державним виконавцем зроблено витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якого ОСОБА_1 , разом з іншими особами, належить на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_2 (а.с.86-87)

03.10.2019 року постановою головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лисакова Є.С. з метою забезпечення реального виконання рішення, з посиланням на ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 (а.с. 16, 88).

Факт вчинення арешту підтверджено витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 01.10.2019 року та рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора (а.с.89-90).

03.10.2019 року та 24.10.2019 року ОСОБА_1 направлялись за місцем його реєстрації виклики державного виконавця (а.с.91-92).

Заявою від 01.11.2019 року ОСОБА_1 повідомив державного виконавця про неможливість виконання зобов`язань за судовим наказом у зв 'язку з тим, що він з 07.05.2019 року знаходиться в стаціонарному відділенні Центру соціально-психологічної реабілітації БО БФ «Матері проти наркотиків», курс лікування 6-12 місяців (а.с.93-94).

Станом на 19.12.2019 року заборгованість ОСОБА_1 складала 17010,03 грн., що підтверджується розрахунком державного виконавця (а.с.95).

Отже 19.12.2019 року державним виконавцем винесені постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування зброєю, у праві полювання, у праві виїзду за межі України, у праві керування транспортними засобами і внесені данні про боржника до Єдиного реєстру боржників, про що останній повідомлений відповідними листами (а.с.96-104).

Також ОСОБА_1 повідомлено про можливість притягнення до кримінальної відповідальності, для чого вжиті відповідні заходи державним виконавцем (а.с.105-108).

20.12.2019 року ОСОБА_1 знов надав пояснення про неможливість виконання судового наказу, оскільки шукає роботу (а.с.106).

04.09.2020 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, що знаходяться в АТ КБ «Приватбанк» (а.с.110).

Станом на 20.09.2020 року заборгованість ОСОБА_1 складала вже 35553,61 грн., що підтверджується розрахунком державного виконавця (а.с.112).

21.09.2020 року державним виконавцем для видачі стягувачу виготовлена довідка про отримання аліментів, які за період з січня по червень 2020 року сплачені лише в сумі 2231,00 грн. (а.с.113).

25.09.2020 року ОСОБА_1 знов направлено виклик до державного виконавця (а.с.114).

01.10.2020 року державним виконавцем складено акт про те, що на прийом до державного виконавця прийшла матір боржника і повідомила, що за адресою реєстрації боржник не мешкає і фактичне місцезнаходження боржника їй не відомо (а.с.115).

19.11.2020 року стягувач звернулась до державного виконавця з заявою про оголошення розшуку боржника (а.с.116), у зв`язку з чим ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 26.01.2021 року за поданням державного виконавця оголошено розшук боржника ОСОБА_1 (а.с.116-122).

Стягувачу за її заявами державним виконавцем 17.06.2021 року та 22.07.2021 року складені довідки про неотримання аліментів за період з січня 2021 року по липень 2021 року (а.с.123-126).

Лише 21.09.2023 року боржником ОСОБА_1 на адресу Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було подано заяву, в якій останній просив долучити до матеріалів виконавчого провадження копію банківської квитанції про сплату заборгованості, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження на загальну суму 112 375,72 грн., у зв`язку з чим просив зняти всі наявні арешти та вилучити запис стосовно нього з реєстру боржників (а.с. 17-18).

Постановами від 21.09.2023 року та від 22.09.2023 року головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лисакова Є.С. знятий арешт з коштів і скасовані всі інші заходи примусового виконання, застосовані при примусовому виконанні судового наказу Жовтневого районного суду м. Харкова від 21.05.2019 року; виключено відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників у зв`язку з відсутністю заборгованості зі сплати аліментів станом на 22.09.2023 року (а.с. 19, 127-138).

Не скасований лише арешт, накладений на все майно боржника.

Отже, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 25.09.2024 року № 396377407 наявний запис про арешт майна на підставі постанови про арешт майна боржника від 03.10.2019 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 щодо суб`єкта ОСОБА_1 , а саме квартири АДРЕСА_1 , яка придбана боржником за договором купівлі-продажу від 15.03.2024 року (а.с. 20-21).

Матеріали виконавчого провадження містять дані про звернення державного виконавця із запитом від 01.10.2024 року до ПФУ щодо отримання пенсії та інших доходів та відкриті рахунки за даними ДФС, отримана відповідь про відсутні дані про отримання доходу і наявність відкритих рахунків, а також їх закриття (а.с.141, 142).

12.02.2025 року державним виконавцем знов перевірялась аналогічна інформація про боржника і встановлена відсутність даних про доходи (а.с.143).

Між тим встановлено, що ОСОБА_1 перетинав державний кордон України за період з 06.01.2023 року по 27.04.2024 року вісім разів, що підтверджується довідкою (а.с.144).

У відповідь на заяву ОСОБА_1 з приводу скасування арешту вищевказаного нерухомого майна (квартири), головний державний виконавець Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лисаков Є.С. листом від 28.03.2025 року (втретє) підтвердив відсутність заборгованості у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 та, зокрема, зазначив, що 22.09.2023 року постановою головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лисакова Є.С. скасовано заходи примусового виконання, застосовані при примусовому виконанні судового наказу Жовтневого районного суду м. Харкова від 21.05.2019 року; виключено відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників. 12.02.2025 року ним здійснено розрахунок заборгованості по аліментам за період з 20.05.2019 року по 12.02.2025 року, згідно якого заборгованість по аліментам відсутня. Станом на дату надання відповіді, визначені законом підстави для зняття арешту з майна боржника відсутні, оскільки згідно з відповіді ПФУ від 12.02.2025 року боржник офіційних доходів не має. Матеріали виконавчого провадження НОМЕР_3 не містять відомостей про інший спосіб, яким можливо забезпечити майбутнє виконання судового рішення, ніж стягнення на майно боржника (а.с. 11-12).

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 15.04.2025 року вбачається, що заборгованість боржника відсутня та існує переплата, при цьому з розрахунку вбачається, що максимальна заборгованість у боржника існувала станом на березень 2023 року в розмірі 132515, 53 грн. (а.с.145-146)

Заявником ОСОБА_1 надані суду дані про те, що він є фізичною особою - підприємцем і залучені до матеріалів справи банківські та податкові документи, а саме: підсумкова банківська виписка за період з 14.02.2025 року по 14.03.2025 року; довідка про обіг коштів за період з 15.03.2024 року по 14.03.2025 року; податкова квитанція №2 (2024-2025 роки); відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахований (перерахований) податок та військовий збір за період з 01.2024 року по 12.2024 року; податкова квитанція №2 (2023-2024 роки); податкова декларацією платника єдиного податку ФОП (2023); квитанція № 2 (2022-2023 роки); податкова декларація платника єдиного податку (2022), документи, які підтверджують сплату єдиного соціального внеску за поточний рік до ГУ ДПС у Харківській області, Казначейства України з подальшим зарахуванням до Пенсійного Фонду України (а.с.22-37, 44-47).

Також під час розгляду скарги заявником надані суду докази, а саме копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 за ОСОБА_1 , який з 23.04.2025 року є власником транспортного засобу - автомобіля «Daewoonexia», 2011 року випуску VIN: НОМЕР_2 (а.с. 151).

У своїй заяві від 24.04.2025 року головному державному виконавцю Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лисакову Є.С., боржник ОСОБА_1 просив змінити заходи забезпечення у виконавчому провадженні та скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1 , застосувавши замісить нього забезпечення у вигляді арешту транспортного засобу автомобіля «Daewoonexia», 2011 року випуску VIN: НОМЕР_2 (а.с. 159).

Відповідь на заяву суду не надана.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-УІІІ передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Між тим, відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно зі ст. 447 ЦПК України, яка кореспондується зі ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч.2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно з ч.3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом роз`яснень, що містяться у п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. При цьому суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В даному випадку, дослідивши матеріали скарги та копії матеріалів виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що звертаючись до суду зі скаргою, боржник ОСОБА_1 посилався на відсутність заборгованості зі сплати аліментів, що є підставою для зняття арешту з майна, накладеного на підставі постанови державного виконавця від 03.10.2019 року.

Між тим, згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Забезпечення виконання рішення, яким передбачено стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів, має бути реальним, а не декларативним. Саме на боржникові лежить тягар доведення, що виконання рішення зі сплати аліментів забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника. Сплата у певний період заявником аліментів після того, як він допустив наявність значної заборгованості протягом кількох років, не свідчить про те, що виконання рішення є забезпеченим в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника у розумінні п. 7 ч. 4ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 26.05.2021 року у справі №490/6309/16-ц, від 20.12.2021 року у справі № 646/7134/19, від 23.09.2022 року у справі №554/1119/21.

Так на момент винесення головним державним виконавцем Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лисаковим Є.С. оскаржуваної постанови від 03.10.2019 року про арешт майна ОСОБА_1 за боржником рахувалась заборгованість зі сплати аліментів і був відсутній постійний контакт з ним, у зв`язку з чим він навіть оголошений в розшук 26.01.2021 року. Отже оскаржувана постанова на момент її винесення була повністю обгрунтованою. В подальшому на момент звернення боржника до державного виконавця із заявою про зняття арешту з майна, у розпорядженні державного виконавця були відсутні відомості про те, що виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника, зокрема про офіційне працевлаштування ОСОБА_1 та можливість звернення стягнення на його заробітну плату, наявність у нього постійного доходу та грошових коштів. За таких обставин не зняття арешту з майна державним виконавцем не може бути визнано його протиправною бездіяльністю.

Докази на підтвердження того, що боржник ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, а також, що у нього є транспортний засіб, який був придбаний боржником під час розгляду справи у суді, а також наявні гроші на рахунку в банку були надані заявником вже до суду. При цьому квартира, з якої боржник просить зняти арешт, придбана ним 15.03.2024 року, тобто вже після винесення оскаржуваної постанови від 03.10.2019 року. При з`ясуванні питання чим саме порушені права боржника наявністю вказаного арешту на конкретну квартиру, ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що має намір розпорядитись половиною вказаної квартири на користь його теперішньої дружини, яка брала участь в придбанні квартири своїми коштами. Інших підстав боржником не зазначено. Всі інші заходи примусового виконання судового наказу, вжиті до боржника, скасовані.

Таким чином не зняття головним державним виконавцем Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лисаковим Є.С. арешту з майна боржника ОСОБА_1 з метою забезпечення належного виконання судового рішення (судового наказу) про стягнення аліментів на дитину не свідчить про порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» та його незаконну бездіяльність, відтак скарга ОСОБА_1 , заінтересована особа: стягувач ОСОБА_2 на бездіяльність головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лисакова Євгена Сергійовича задоволенню не підлягає в повному обсязі, оскільки передбачені законом підстави як для скасування оскаржуваної постанови так і для вжиття заходів щодо зняття арешту з нерухомого майна, яке виступає на даний час єдиним стабільним заходом забезпечення виконання обов`язку боржника щодо сплати аліментів, який ОСОБА_1 тривалий час грубо порушувався.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які можливо шляхом сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 260, 261, 447, 449, 451 ЦПК України, Конституцією України, ст.ст. 1, 11, 12, 18, 19, 37, 39, 40, 59, 74 Закону України «Про виконавче провадження», суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересована особа: стягувач ОСОБА_2 на бездіяльність головного державного виконавця Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лисакова Євгена Сергійовича - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 29.05.2025 року.

Суддя Н.В. Баркова