Ухвала суду № 127704566, 29.05.2025, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1112/23

Провадження № 1-кп/352/66/25

УХВАЛА

29 травня 2025 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

перекладача ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12022090000000449 від 25.12.2022, за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Берегово Берегівського району Закарпатської області, без постійного місця проживання, який тимчасово проживав на території сміттєзвалища КП "Полігон ТВП" в с. Рибне Івано-Франківського району Івано-Франківської області,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а саме, у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26.12.2022 ОСОБА_6 був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, який неодноразово був продовжений ухвалами суду.

Ухвалою від 04.04.2025 Тисменицький районний суд Івано-Франківської області продовжив обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 04.06.2025.

Прокурор подав суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого на строк 60 днів без визначення розміру застави, яке підтримав у судовому засіданні, посилаючись на продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обвинувачений та захисник у судовому засіданні заперечували щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили змінити тримання під вартою на домашній арешт.

Заслухавши учасників судового провадження, суд дійшов висноку про обґрунтованість клопотання сторони обвинувачення та доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою з таких підстав.

Згідно з ч. 3 чт. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

При цьому суд враховує, що відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, суд враховує вимоги п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до практики ЄСПЛ доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, як підстава для втручання у право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

З урахуванням того, що прокурором доведено наявність ризику переховування від суду, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений не має постійного місця проживання та усвідомлює, що санкція статті передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі, яке може бути застосовано до нього у разі доведення його вини; враховуючи, що судовий розгляд кримінального провадження не завершений, з огляду на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання вказаному ризику суд дійшов висновку про необхідністьпродовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому суд ураховує, що обвинувачений не має постійного місця проживання, сім`ї, міцних соціальних зв`язків, не працює, джерело його доходу невідоме.

Також суд звертає увагу, що жодної обставини на підтвердження зменшення вказаного ризику, встановленого при обранні і неодноразовому продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, не встановлено.

Суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, стосовно того, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Окрім того, суд враховує, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого необхідно враховувати наявність конкретного суспільного інтересу, який превалює над принципом поваги до свободи особистості з метою забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні.

Таким чином, тримання під вартою обвинуваченого в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу щодо обвинуваченого, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і основоположних свобод.

З огляду на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, суд відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначає розмір застави.

На підставі наведеного, керуючись ст. 331 КПК України,

п о с т а н о в и в :

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань №12» тобто до 27 липня 2025 року, включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_7