Рішення № 127702990, 23.05.2025, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 174/1279/24

п/с 2/174/62/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2025 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Ілюшик І.А.,

за участю: секретаря Троцько О.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Шевчука О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Вільногірськ, Дніпропетровської області, у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В СТ АН ОВ ИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (далі- ТОВ «ВЕЛЛФІН») звернулося до Вільногірського міського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

30.11.2021 року між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 1756564 від 30.11.2021 року в електронній формі. За умовами договору позики ТОВ «ВЕЛЛФІН» надає позичальнику грошові кошти в позику в сумі 15 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобовязується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Позивач всі зобовязання, які були покладені на нього згідно істотних умов договору виконав в повному обсязі, а саме видав кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідач належним чином не виконував свої зобовязання за вищевказаним кредитним договором, внаслідок чого станом на 07.10.2024 року утворилась заборгованість за кредитом у загальному розмірі 45 000,00 грн., з яких: 15000,00 грн. основний борг; 30000,00 грн. заборгованість по відсоткам, які позивач просить стягнути з відповідача та сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 16.10.2024 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

24.10.2024 року відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, так як, вважає, що заявлені до нього позовні вимоги є безпідставними. ОСОБА_1 стверджує, що ніколи не був клієнтом ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ніколи не отримував від цього товариства кошти, договор про споживчий кредит № 1756564 від 30.11.2021 року, відповідач вважає, підробленим, вимоги є надуманими та безпідставними, а надані позивачем докази є неналежними та недопустимим з огляду на їх очевидну фіктивність.

Оскільки він у 2021 році не був клієнтом АТ «Ощадбанк» та не мав банківської карти цього банку, жодних коштів від позивача 30.11.2021 року фізично отримати не міг, у зв`язку з чим, твердження позивача про надання йому грошової позики є хибними та не відповідають дійсності. Просить в задоволенні позовних вимог ТОВ «ВЕЛЛФ1Н», заявлених до нього, про стягнення коштів за договором споживчого кредитування та судових витрат, - відмовити у повному обсязі (а.с. 65-68).

Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетрвоської області від 15.11.2024 року задоволено клопотання представника відповідача задоволено частково.

09.12.2024 року через «Електронний суд» надійшло клопотання представника позивача про долучення доказів.

Ухвалою від 19.03.2025 року у задоволенні клопотання представника відповідача відмовлено.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує (а.с. 106).

Відповідач та його представник в судове засідання з`явилися, просили у задоволенні позову відмовити. Заявили про те, що копія кредитного договору, яка долучена до позовної заяви та копія кредитного договору, яка надана на виконання ухвали суду попри те, що в певній частині ідентичні, але мають відмінності, тому вказаний договір суд не може прийняти до уваги. Грошові кошти відповідач не отримував.

Суд, заслухавши пояснення відповідача та його представника, дослідивши письмові докази, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що до матеріалів справи долучено копію кредитного договору від 30.11.2021 року № 1756564 між ТОВ «ВЕЛЛФ1Н» та ОСОБА_1 . Згідно п. 2 графіку платежів загальна вартість кредиту складає 159,8 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 23970,00 коп. (у грошовому виразі) та включають в себе: 1) проценти за користування кредитом 59,8 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 8970,00 (у грошовому виразі); 2) суми (тіло) кредиту 15000 грн. (у грошовому виразі); 3) комісії 0 грн. (у грошовому виразі); 3. Реальна річна процентна ставка 5366,42 %. 5. Цей графік платежів укладений у двох оригінальних примірниках, по одному для кожної зі сторін, та є невід`ємною частиною договору № 1756564 від 30.11.2021 року (а.с. 20-28).

Зі змісту інформаційної довідки ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» № 404/10 від 07.10.2024 року вбачається, що на сайті Торговця (CREDITUP.COM) через платіжний сервіс «Platon» 30.11.2021 року була проведена транзакція щодо переказу грошових коштів у розмірі 15000,00 на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітент платіжної картки OSCHAD BANK (а.с. 28).

Порядок отримання та надання позики ТОВ «ВЕЛЛФ1Н» регламентується Правилами надання грошових коштів у формі споживчого кредиту ТОВ «ВЕЛЛФ1Н», затверджених наказом ТОВ «ВЕЛЛФ1Н» № 60 від 30.12.2020 року (Правила) та які додано позивачем до позовної заяви (а.с. 29-35).

До позовної заяви позивачем долучені скріншоти заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття пропозиції в електронній формі (а.с. 36-40).

Згідно розрахунку заборгованості за договором позики № 1756564 від 30.11.2021 року станом на 07.10.2024 року становить 45 000,00 грн. з якої: 15 000,00 грн. основний борг, 30 000,00 грн. заборгованість по відсотках (а.с. 8-19).

Довідкою ТОВ «ВАЙТЛІНК» вих. № 112/-1 від 23.10.2024 р. повідомлено, що послуга доступу до мережі Інтернет за адресою: 51700, Дніпропетровська обл., Камянський р-н, м. Вільногірськ, вул. Будівельників, буд. 4 надавалась через NAT-сервер за ІР-адресою НОМЕР_2 . Період надання доступу до мережі Інтернет за даною ІР-адресою: з 30.09.2021 по 11.02.2022 року (а.с 69).

Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2024 року ОСОБА_1 до ВП № 4 Кам`янського РУП ГУНП у Дніпропетровській області направлено заяву про вчинення кримінального праворушення за фактом дій, які було викладено ним у відзиві на позовну заяву (а.с. 76-78).

На виконання ухвали суду позивачем надано через «Електронний суд» кредитний договір від 30.11.2021 року № 1756564 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 . Згідно п. 2 графіку платежів загальна вартість кредиту складає 160,45 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 24067,50 коп. (у грошовому виразі) та включають в себе: 1) проценти за користування кредитом 60,45 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 9067,50 (у грошовому виразі); 2) суми (тіло) кредиту 15000 грн. (у грошовому виразі); 3) комісії 0 грн. (у грошовому виразі); 3. Реальна річна процентна ставка 5366,42 %. 5. Цей графік платежів укладений у двох оригінальних примірниках, по одному для кожної зі сторін, та є невід`ємною частиною договору № 1756564 від 30.11.2021 року (а.с. 89-96).

Згідно довідки АТ «Ощадбанк» на імя відповідача рахунки відкрито у 2022 та 2023 роках (а.с. 132).

На виконання ухвали суду АТ «Ощадбанк» від 15.11.2024 року за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року банківські рахунки на імя ОСОБА_1 в установах АТ «Ощадбанк» не відкривалися (а.с. 177).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Згідно положень ч. 1 ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

У ч. 1 ст. 218 ЦК України передбачено, що заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтями 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті З Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Співставивши зміст копії кредитного договору долучнної до позовної заяви та кредитного договору наданого позивачем через «Електронний суд», суд встановив відмінності, зокрема, у розмірі процентів за користування кредитом у зв`язку із чим позбавлений можливості перевірити наданий позивачем розрахунок покладений в основу позовних вимог, доказів отримання грошових коштів відповідачем матеріали справи не містять, а відповідно до довідки АТ «Ощадбанк» наданої на виконання ухвали суду, станом на дату нібито укладання кредитного договору між ОСОБА_1 та ТОВ «ВЕЛЛФІН» 30.11.2021 року, відповідач рахунків у вказаній банківській установі не мав, а згідно доказів долучених до позовної заяви грошові кошти перераховані саме на картку АТ «Ощадбанк».

Досліджуючи наданий розрахунок, такий сам по собі не є належним та допустимим доказом наявності заборгованості та її розмір за договором, оскільки будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача, підтвердження отримання останнім кредитних коштів відповідно до укладеного договору позивачем не надано. Розрахунок є виключно внутрішнім документом фінансової установи, підготовленим його працівниками, та відображає односторонню арифметичну калькуляцію позивача і не є правовою підставою в даному випадку для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача.

Указане узгоджується з постановою Верховного Суду від 29.01.2020 року у справі № 755/18920/18.

Отже, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач отримав кредитні кошти, в подальшому порушив обов`язок із їх повернення, тобто не виконував, або неналежним чином виконував умови кредитного договору від 30.11.2021 року № 1756564.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 року у справі № 904/1017/20).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з врахуванням досліджених обставин справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.10,76-81,141,263-265,273,354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлено 28.05.2025 року.

Суддя І.А. Ілюшик