Рішення № 127700879, 27.05.2025, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/4738/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2025 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Адамович М. Я. ,

за участю секретаря Калиш В.О.,

представника позивача адвоката Огорілко Ю.В.,

представника відповідача адвоката Поліщук О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокаль справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд та просить стягнути з відповідача на його користь 10000 доларів США за борговою розпискою від 11.09.2020р.

Свої вимоги мотивує наступним.

11.09.2020р. відповідач позичив у позивача 10000 доларів США та зобов`язався повернути до 20.12.2020р. На даний час грошові кошти останній не повернув.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.

Представник відповідача позову не визнав та покликався на обставини, викладені у відзиві на позов.

Відповідач подав відзив на позов, у якому на заперечення позовних вимог зазначив, що він не отримував жодних коштів від ОСОБА_1 . Між ними була укладена угода, відповідно до якої відповідач повинен був провести розборку кам`яної будівлі по АДРЕСА_1 , продати вилучену цеглу та після цього здійснити розрахунок з позивачем, який є власником цієї будівлі. При укладенні цієї угоди на вимогу ОСОБА_1 , як засіб того, що його не обмануть у майбутньому, заявлено вимогу про передачу коштів, які будуть об`єктом майбутнього договору. Позивач пояснив, що грошові кошти є умовними, їх не має у наявності і такі обумовлені лише для гарантування укладення договору в майбутньому. Дана угода була анульована та документи по договору були знищені, договір про отримання коштів у сумі 10000 доларів США не укладався та цих коштів він не отримував.

Також, заявив про застосування позовної давності до даних правовідносин.

Представник позивача подав відповідь на відзив та зазначив, що зазначені у відзив обставини не відповідають дійсності та не підтверджені жодними доказами. Відповідач отримав від нього позику в сумі 10000 доларів США, які зобов`язався повернути та про що зазначив у розписці.

Щодо строку звернення з позовом до суду зазначив, що відповідач постійно просив надати йому додатковий строк для виконання зобов`язання з огляду на пандемію, воєнний стан, з огляду на що склалася складна ситуація і йому важко вести бізнес.

Також, покликався на те, що Цивільним процесуальним кодексом України зупинено перебіг позовної давності на строк дії воєнного стану.

Відповідач подав заперечення на відзив, в якому настоював на тому, що не отримував від позивача грошових коштів у сумі 10000 доларів США. Покликався на обставини, зазначені ним у відзиві на позов та зазначив, що така розписка була надана на забезпечення укладення угоди, згідно якої він зобов`язався розібрати належну позивачу будівлю і надати позивачу грошові кошти після продажу цегли з цієї будівлі.

Однак, сторони відмовилися від такої угоди.

Також, звернув увагу на те, що позивачем не надано доказів передачі грошових коштів, походження таких коштів і їх наявності в позивача.

Вислухавши представників сторін, дослідивши докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до змісту розписки від 11.09.2020р., ОСОБА_2 отримав від КаліщукаА.О. 10000 доларів США, як гарант укладення у майбутньому договору купівлі-продажу будівельних матеріалів для будівництва у Сокальському районі Львівської області. Грошові ОСОБА_2 кошти зобов`язався повернути до 20.12.2020р. Дана розписка містить особисті підписи від імені ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та адвоката Поліщука О.Л.

Відповідно до змісту наданого стороною відповідача дозволу-доручення від 11.09.2020р., Каліщук А.О. уповноважив ОСОБА_2 провести будівельні роботи та розбір будівлі, яка належить йому на праві власності та розташована по АДРЕСА_1 та передав грошові кошти в сумі 10000 доларів США, які були надані як гарант укладення між ними в майбутньому договору купівлі-продажу будівельних матеріалів для будівництва на території Сокальського району Львівської області. ОСОБА_2 зазначив, що отримав зазначену суму грошових коштів. Дане доручення-дозвіл містить особисті підписи від імені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та адвоката Поліщука О.Л. Також, на підписах міститься рукописний напис «Анульовано 17.09.2020р.».

Також, стороною відповідача надано розписку, зміст якої аналогічний розписці, наданій позивачем. Однак, на екземплярі розписки відповідача міститься рукописний напис «Анульовано 17.09.2020р.».

Також, стороною відповідача надано роз`яснення щодо порядку надання в позику на підставі боргової розписки грошових коштів та порядок їх повернення/стягнення, які також містять особисті підписи від імені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та адвоката Поліщука О.Л.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку).

Частиною 2 ст.509 ЦК України встановлено, що зобов`язання виникають з підстав встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як передбачено ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно до ч.2 ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до положень ч.2 ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом ч.2 ст.1051 ЦК України при укладенні договору позики в письмовій формі (крім випадків укладення його під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини) безгрошовість такого договору не може ґрунтуватись на свідченнях свідків, а може бути підтверджена лише належними та допустимими доказами.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Неспроможними є покликання відповідача та його представника адвоката Поліщука О.Л. (який також був присутній під час укладення боргової розписки) про те, що сторони домовились про укладення договору та спільну діяльність (демонтаж будівлі, продаж будівельних матеріалів), а не про позику коштів, оскільки із змісту вищевказаної розписки вбачається, що предметом такої були саме грошові кошти, які ОСОБА_2 зобов`язався повернути позивачу ОСОБА_1 у визначений термін до 20.12.2020р.

Також, суд враховує положення ст.ч.2 ст.545 ЦК України, відповідно до якої, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

В той же час, дана розписка про отримання коштів на день звернення до суду з позовом перебуває у позикодавця ОСОБА_1 , що свідчить про наявність заборгованості відповідача за такою розпискою та існування в останнього невиконаних зобов`язань за такою розпискою.

Таким чином, розписка містить дані про факт отримання ОСОБА_2 грошових коштів, його зобов`язання повернути ці грошові кошти у визначений термін та на момент звернення з позовом до суду така розписка перебуває у позикодавця ОСОБА_1 .

Крім того, на доведення своїх вимог про визнання оскаржуваної довіреності удаваним правочином, ОСОБА_2 покликається на висновок психологічного дослідження з використанням поліграфа.

В свою чергу, слід зазначити, що згідно з частинами першою-третьою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Водночас, в даному випадку, дослідження поліграфа, згідно зі статтею 76 ЦПК України, не є висновком експерта.

Таким чином, дослідження на поліграфі не є належним та допустим доказом у справі, оскільки судом не призначалася судова експертиза під час якої використовувався поліграф.

За таких підстав, дана сума позики в розмірі 10000 доларів США підлягає стягненню з відповідача, оскільки останній порушив умови договору, своїх зобов`язань не виконав та в добровільному порядку не повернув позивачу у визначений строк грошових коштів.

Щодо позовної давності, про застосування якої заявив відповідач.

Відповідно до ст.ст.256,257, 261 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 3, 4 ст.267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як визначено Прикінцевими та перехідними положеннями Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії (п.19).

Як регламентовано ст.2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 рокуза№ 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який згодом неодноразово продовжувався у встановленому законом порядку і є чинним на даний час.

При застосуванні норм права Верховний Суд у постанові від 21.06.2023р. в справі №727/4133/22 сформував правову позицію про те, що загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму. Водночас продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.

Окрім цього, суд враховує незадовільний стан здоров`я позивача та його перебування на лікуванні, про що свідчать виписки з медичних карт та результати обстежень.

З огляду на те, що позивач звернувся до суду з даним позовом 30.12.2024р., тому трирічний строк позовної давності, який продовжується у зв`язку із воєнним станом, за боргом, який відповідач повинен був повернути 20.12.2020р., не сплив, а тому доводи відповідача в цій частині є голослівними та відхиляється.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 11.09.2020р. в розмірі 10000 (десять тисяч) доларів США.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

У разі, якщо рішення не було вручена в день його проголошення, пропущений строк може бути поновлено, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Головуючий: М. Я. Адамович