Рішення № 127698943, 16.05.2025, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10753/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2025 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді Крегул М.М.,

за участю секретаря судового засідання Мішко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовом адвоката СідунаВладислава Мирославовича,який дієв інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОЛОГІКА», треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмету спору:приватний нотаріусКиївського міськогонотаріального округуОстапенко ЄвгенМихайлович,приватний виконавецьвиконавчого округуЗакарпатської областіЗейкан ВіталійЛаслович,про визнаннявиконавчого написутаким,що непідлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Сідун В.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з даним позовом, який мотивує тим, що 23 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 , був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №219697 про стягнення із ОСОБА_1 (позивача) заборгованості за кредитним договором від 12.06.2007 року №165/06-2007 на користь ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», 26679 грн. 55 коп.

Однак позивач вважає, що вчинення вказаного виконавчого напису не відповідає вимогам загального та спеціального законодавства, яким регулюється здійснення даної процедури. Зокрема вказує на недотримання нотаріусом вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5 та порушення вимог Закону України «Про нотаріат». Зазначає, що виконавчий напису був вчинений нотаріусом на підставі кредитного договору, який не було посвідчено нотаріально, що є порушенням норм вище вказаного Порядку. Крім того, виконавчий напис вчинений на борговому документі без дотримання Закону щодо наявності безспірної заборгованості, а також з пропуском строків звернення.

З урахуванням наведеного просить суд визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Остапенком Євгеном Михайловичем 23 червня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 219697 таким, що не підлягає виконанню та стягнути із відповідача судові витрати, в тому числі витрати на правничу допомогу.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Лемак О.В. від 29.06.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 18.06.2024 року задоволено заяву представника відповідача ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» про залучення правонаступника, постановлено залучити до участі у справі правонаступника ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» - ТОВ «ТЕХНОЛОГІКА» (код ЄДРПОУ 24446137, адреса: 49040 м.Дніпро, вул.Панікахи, буд.2).

Згідно ж розпорядження № 324 від 04.12.2024 року призначено повторний автоматизований розподілу справи, у зв`язку із тим, що суддя Лемак О.В. відрахована зі штату суду у зв`язку з поданням заяви про відставку згідно наказу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.10.2024 року №37/02-06.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого для розгляду даної справи - суддю Крегул М.М.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Крегул М.М. від 09.12.2024 року цивільну справу прийнято до свого провадження та постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 04.04.2025 року закрито підготовче провадження, а справу призначено до розгляду по суті.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, однак у матеріалах справи міститься заява адвоката Сідун В.М., в якій просить розгляд справи провести без його участі, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.

Представник відповідача та треті особи у судове засідання повторно не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомляли, відзиву на позовну заяву чи пояснення третіх осіб не надходило.

В зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.4ст.206 ЦК Україниу разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно ч.3ст. 200 ЦПК України, за результатом підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідност. 18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Судом встановлено, що 23.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис зареєстрований реєстрі за № 219697, згідно якого нотаріус пропонує звернути стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який є боржником за кредитним договором № 165/06-2007 від 12.06.2007 року укладеним з ПАТ «Комерційний банк «Надра», код ЄДРПОУ 20025456, правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ТзОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ», код ЄДРПОУ 43115064, заборгованість за кредитним договором №165/06-2007 від 12.06.2007 року у розмірі 26629,55 грн. за період з11.02.2019 року по 22.06.2021 року та 50,00 грн. за вчинення цього виконавчого напису.

06.06.2023 року між ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» та ТОВ «ТЕХНОЛОГІКА» укладено договір № 0606/К-1 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ТЕХНОЛОГІКА» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів у тому числі за кредитним договором № 165/06-2007 від 12.06.2007 року.

Згідно витягу з Автоматизованої системи виконавчих проваджень від 12.06.2023 року вбачається, що у приватного виконавця було відкрите виконавче провадження № 67081794 від 07.10.2021 року (стан ВП «Зупинено»), де боржником значиться ОСОБА_1 , стягувач ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ».

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат»передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно дост. 88 Закону України «Про нотаріат»нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса», для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року та Постановою Великої палати Верховного Суду від 20.06.2018 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року, було визнано незаконною та не чинноюпостанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»в частині, у тому числі: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п.4ст.254КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення, з 22 лютого 2017 року, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин. Таким чином, в момент вчинення виконавчого напису 23.06.2021 року були відсутні правові підстави для його вчинення, а отже такий виконавчий напис не підлягає виконанню.

Окрім цього, неможливість вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, визначеної у відповідності до виконавчого напису від 23.06.2021 року була обумовлена й іншими обставинами.

Так, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі №6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

Верховний Суд в ухвалі від 15.04.2020 року у справі № 554/6777/17 зазначив, що у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Тому існують підстави для застосування частини першоїстатті 35 Закону України «Про іпотеку»за аналогією закону, в тому числі й при вчиненні виконавчого напису за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).

З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, з огляду на те, що судом не встановлено факту отримання позивачем вимоги (претензії) про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив нормиЗакону України «Про нотаріат»та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Доказів, що договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, був посвідчений нотаріально суду надано не було.

Зазначені порушення процедури вчинення виконавчого напису нотаріуса, а також відсутність ознак безспірності у кредитних правовідносинах сторін є підставою для задоволення позову та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

З урахуванням наведеного, а також з огляду на вищевикладені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає до задоволенню.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд бере до уваги вимогистатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.

В рішеннях у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

В контексті вказаної практики суд вважає обґрунтування цього рішення достатнім.

Щодо стягнення судових витрат по справі.

Так, у відповідності до ч. ч. 1, 3ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:на професійну правничу допомогу;пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідност.137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно п.2 ч.2ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч.3ст.141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставіст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд повинен врахувати заперечення відповідача щодо неспівмірності розміру судових витрат на правничу допомогу заявленим позовним вимогам, складність справи та наявність численної усталеної судової практики в аналогічних справах, час, вказаний як витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціну позову та (або) значення справи для сторони. Законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року по справі №379/1418/18 (провадження №61-9124св20).

Отже, із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін доЦПК Українизаконодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК Україниосновними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

З доданих до заяви доказів та матеріалів справи судом встановлено, що 21 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та адвокатом Сідун Владиславом Мирославовичем було укладено договір № 2/4 про надання правової допомоги у цивільній справі.

Пунктом 4 Договору сторони погодили, що за надання юридичною допомоги Клієнт оплачує адвокату гонорар в розмірі 5500,00 грн. за кожен з етапів представництва.

На підтвердження оплати послуг адвоката, до матеріалів справи долучено квитанцію про оплату від 25.03.2022 року в розмірі 5500,00 грн.

Також до матеріалів справи долучені копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордер на надання правничої (правової) допомоги.

Вивчивши подані документи, якими обґрунтовується розмір витрат на послуги адвоката, враховуючи, що заперечення сторони відповідача щодо їх розміру та підстав їх стягнення до суду не надходили, враховуючи обсяг позовної заяви, кількість доказів та фактичних даних, які підлягали дослідженню адвокатом, а також наявність сталої судової практики у вирішенні аналогічних справ, суд дійшов висновку, що розмір правничої допомоги є співмірним зі складністю справи.

На підставі вищевикладеного, суд враховуючи заявлені позовні вимоги, складність справи, час, вказаний як витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну (правничу) правову допомогу в розмірі 5500,00 грн.

Доходячи такого висновку судом враховані також висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у свої постанові № 922/1964/21 від 16.11.2022 року, зокрема сторона може доводити неспівмірність витрат посилаючись на неспівмірність суми гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Окрім цього, виходячи з вимог ст. 141 ЦПК України, беручи до уваги, що позовні вимоги задоволено повністю з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1073,60 грн..

Керуючись ст. ст.10,12,13,18,81,141,142,200,206,258,259,263-265,352,354,355ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву адвоката РакущинцяАндрія Андрашовича,який дієв інтересах ОСОБА_3 ,до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «РОСВЕНІНВЕСТ УКРАЇНА»,третя особана боцівідповідача,що незаявляє самостійнихвимог:приватний нотаріусБРНО Київськоїобласті Гамзатова(Маржина)Аліна Анатоліївнапро визнаннявиконавчого написунотаріуса таким,що непідлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 5851 від 18 вересня 2019 року вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатовою Аліною Анатоліївною, згідно якого нотаріус пропонує звернути стягнення з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який є боржником за кредитним договором № Д-39/67 від 26.12.2013 року укладеним з ПАТ «Терра Банк», код ЄДРПОУ 24425738, правонаступником усіх прав та обов`язків якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», ідентифікаційний код юридичної особи 37616818, заборгованість за кредитним договором Д-39/67 від 26.12.2013 року у розмірі 32292,60 грн.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», ідентифікаційний код юридичної особи 37616818, на користь держави судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1073,60 грн..

Позивач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 27616221, місцезнаходження: м. Київ, Солом`янський район, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6).

Третя особа на боці відповідача, що не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна (місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Шевченка, 13, оф. 7).

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду М.М. Крегул