Ухвала суду № 127693450, 29.05.2025, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/11/25

провадження № 2/619/1384/25

УХВАЛА

29 травня 2025 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого суддіБолибока Є.А.

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 .

Суть питання, що вирішується ухвалою.

ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив:

- встановити розмір нецільового витрачання аліментів малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , сплачених ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 у розмірі стягнутих з рахунку НОМЕР_1 у Харківському обласному управлінні АТ «Ощадбанк» коштів у виконавчих провадженнях №№ 57416300, 71792814, 72819213, 73441956, 73442271, 75626540, 75627318, 75627454, 75633115, 75933991 в період з 01.01.2023 року по час припинення перерахування аліментів на рахунок НОМЕР_1 у Харківському обласному управлінні АТ «Ощадбанк»;

- визнати факт нецільового витрачання аліментів малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , сплачених ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 у розмірі стягнутих з рахунку НОМЕР_1 у Харківському обласному управлінні АТ «Ощадбанк» коштів у виконавчих провадженнях №№ 57416300, 71792814, 72819213, 73441956, 73442271, 75626540, 75627318, 75627454, 75633115, 75933991 в період з 01.01.2023 року по час припинення перерахування аліментів на рахунок НОМЕР_1 у Харківському обласному управлінні АТ «Ощадбанк»

- визнати особистими майновими збитками та майновою шкодою малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуті з рахунку НОМЕР_1 у Харківському обласному управлінні АТ «Ощадбанк» ОСОБА_4 кошти у виконавчих провадженнях №№ 57416300, 71792814, 72819213, 73441956, 73442271, 75626540, 75627318, 75627454, 75633115, 75933991 в період з 01.01.2023 року по час припинення перерахування аліментів на рахунок НОМЕР_1 , які не були витрачені на утримання дитини;

- стягнути з ОСОБА_4 на користь малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якості відшкодування особистих майнових збитків та відшкодування майнової шкоди на особистий рахунок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відділенні Державного ощадного банку України суму у розмірі всіх стягнутих коштів з рахунку НОМЕР_1 у Харківському обласному управлінні АТ "Ощадбанк" громадянки ОСОБА_4 по виконавчим провадженням №№57416300, 71792814, 72819213, 73441956, 73442271, 75626540, 75627318, 75627454, 75633115, НОМЕР_2 в період з період з 01.01.2023 року по час прийняття судового рішення.

03 січня 2025 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею у справі № 619/11/25 визначено суддю БолибокаЄ.А.

07 січня 2025 року ухвалою судді позовна заява була залишена без руху та заявнику повідомлено про необхідність виправити зазначені недоліки заяви та надано строк десять днів з дня отримання позивачем ухвали для їх усунення.

21 січня 2025 року ухвалою судді позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про нецільове витрачання аліментів та відшкодування майнової шкоди повернуто заявнику.

20 травня 2025 року постановою Харківського апеляційного суду скасовано ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 21.01.2025, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

26 травня 2025 року справа надійшла до Дергачівського районного суду Харківської області.

26 травня 2025 року відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду головуючим суддею у справі № 619/11/25 визначено суддю БолибокаЄ.А.

Суддею Болибоком Є.А. заявлено самовідвід.

Мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд.

Частинами 1 та 2 ст. 40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 року, схвалених 27.07.2006 року Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН за №2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.06 у справі «Білуха проти України», від 15.07.2010 у справі «Газета «Україна-Центр» проти України») важливим питанням є довіри, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Відповідно до положеннястатті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», якою визначено дві вимоги щодо безсторонності суду: по-перше бути об`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву в його безсторонності.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).

Також, у рішеннях «Білуха проти України» від 09.11.2006 року, «Ветштайн проти Швейцарії» від 28.10.1998 року ЄСПЛ наголошує, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

За пунктом 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Суддею заявлено самовідвід з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України.

Ухвалою суду від 07 січня 2025 року суддею Болибоком Є.А. відхилено доводи ОСОБА_1 щодо несплати судового збору з таких підстав.

Згідно з п. 12 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI судовий збір не справляється за подання: заяви, апеляційної та касаційної скарг про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Проте спір у даній справі виник між батьками дитини - повнолітніми особами про їх права та обов`язки щодо утримання сина, в яких ОСОБА_1 в контексті аліментних обов`язків заявив вимоги до матері малолітньої дитини, яка має такі ж аліментні обов`язки, тобто представляє лише свої інтереси.

Крім того статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначені пільги щодо сплати судового збору.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.

У свою чергуЗакон України «Про судовий збір»не відносить малолітніх дітей та батьків, які звертаються в їх інтересах, до категорії громадян, які звільняються від сплати судового збору.

Отже, позивачу необхідно сплатити судовий збір.

Так як ОСОБА_1 не було сплачено судовий збір, то ухвалою судді від 21 січня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про нецільове витрачання аліментів та відшкодування майнової шкоди повернуто заявнику.

Разом з тим, скасовуючи ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 21 січня 2025 року Харківський апеляційний суд у своїй постанові від 20.05.2025 вказав, що ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами на захист інтересів свого неповнолітнього сина стосовно належного використання аліментів, які належать дитині, та відшкодування завданої дитині майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини, спір що виник між сторонами у справі є спором про захист права власності малолітньої дитини.

Згідно до п. 12 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарг про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Харківський апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції не звернув уваги, що у даному випадку позов був заявлений батьком в інтересах свого неповнолітнього сина, а тому у контексті вказаної норми п. 12 ч. 2ст. 3 Закону України "Про судовий збір"дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 повинен сплачувати судовий збір за подання позовної заяви, оскільки він діє не в своїх інтересах, а в інтересах дитини.

Проте, суддею вже було викладено позицію, що спір у даній справі виник між батьками дитини - повнолітніми особами про їх права та обов`язки щодо утримання сина, в яких ОСОБА_1 в контексті аліментних обов`язків заявив вимоги до матері малолітньої дитини, яка має такі ж аліментні обов`язки, тобто представляє лише свої інтереси.

Зазначений факт може викликати у сторін сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Підстави для самовідводу судді передбачені статтями 36-37 ЦПК України.

Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Згідно положень Кодексу суддівської етики, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення. Неупередженість є необхідною умовою належного виконання суддею своїх обов`язків, яка виявляється у змісті судових рішень та під час судового процесу і суддя має дбати про те, щоб його поведінка сприяла збереженню і поглибленню переконання суспільства у неупередженості судді при здійсненні ним своїх професійних обов`язків. Обґрунтований самовідвід свідчить про сумлінне виконання суддею своїх обов`язків.

Так, при винесенні судових рішень у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від любих зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що можуть впливати на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватись довірою не тільки з боку сторін в конкретному розгляді, але й з боку суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Неупередженість є необхідною умовою належного виконання суддею своїх обов`язків, яка виявляється у змісті судових рішень та під час судового процесу і суддя має дбати про те, щоб його поведінка сприяла збереженню і поглибленню переконання суспільства у неупередженості судді при здійсненні ним своїх професійних обов`язків.

Пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів (схвалені резолюцією 2006/23 від 27 липня 2006 року) визначено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості.

Частиною 1статті 39ЦПК Українивстановлено,що з підстав, зазначених устаттях 36,37і38цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Беручи до уваги викладене, з метою забезпечення права сторін на справедливий суд, уникнення сумніву щодо неупередженості, необ`єктивності судді під час проведення судового розгляду та вирішення даної справи, у відповідності до правил суддівської етики, суддя дійшов висновку, що заява про самовідвід підлягає до задоволення.

За правилами частини дев`ятої статті 40 ЦПК України питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 36-41 ЦПК України, суд

постановив:

Задовольнити самовідвід судді Болибока Євгена Анатолійовича у справі № 619/11/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про нецільове витрачання аліментів та відшкодування майнової шкоди.

Справу передати для повторного автоматизованого розподілу в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після з моменту її підписання суддею.

Суддя Є. А. Болибок