Ухвала суду № 127693263, 28.05.2025, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1046/25

Провадження № 1-кп/347/282/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2025 м.Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Косів клопотання прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024090000000710 від 13.12.2024 року, відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Шепіт Івано-Франківської області, зареєстрованого АДРЕСА_1 , фактично проживаючого АДРЕСА_1 , освіта середня-спеціальна, одруженого, не працевлаштованого, раніше не судимого

-за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,-

в с т а н о в и в:

23.05.2025 року до Косівського районного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024090000000710 від 13.12.2024 року, відносно обвинуваченого ОСОБА_6 .

Прокурор Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_5 подав до суду клопотання про застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що ОСОБА_6 , обвинувачується в тому, що він 13 грудня 2024 року, близько 00 год 10 хв, перебуваючи на вулиці біля будинку за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , будучи у стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, з особистих мотивів, протиправно заподіяв смерть іншій людині - своєму знайомому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме взяв до рук ніж, яким наніс не менше десяти ударів по тілу ОСОБА_8 , з яких не менше як п`ять ударів з прикладенням значної сили спрямував в область грудної клітки, у результаті чого спричинив останньому чотири непроникаючі колото-різані рани грудної клітки та одне проникаюче ножове поранення грудної клітки з пошкодженням серця, від якого смерть потерпілого настала на місці події. 13 грудня 2024 року, ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. 14 грудня 2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Обґрунтованість підозри та обвинувачення, пред`явлених ОСОБА_6 підтверджується, протоколом огляду місця події від 13.12.2024; протоколом слідчого експерименту, проведеного з підозрюваним ОСОБА_6 ; інформацією про телефонні з`єднання на номери телефонів загиблого ОСОБА_8 та підозрюваного ОСОБА_6 ; висновками судових експертиз, проведених у кримінальному провадженні; показаннями потерпілої ОСОБА_9 та свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , а також іншими матеріалами провадження у їх сукупності.

15 грудня 2024 року слідчим суддею Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області стосовно підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів, який у подальшому продовжувався та на цей час завершується 01 червня 2025 року.

Кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 вчинене проти життя та здоров`я особи та згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.

Підстав для зміни чи скасування обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає, а також не зменшилися та не відпали заявлені ризики, передбачені у п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- п. 1 - переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки обвинувачений усвідомлює, що йому загрожує покарання виключно у вигляді позбавлення волі та він може вчинити такі дії з метою уникнення кримінальної відповідальності;

-п. 3 - незаконно впливати на свідків та потерпілу, оскільки обвинувачений проживав в одному населеному пункті з указаними учасниками кримінального провадження, знає їхні анкетні данні, номери телефонів, частина свідків є його знайомими або родичами. Зокрема свідок ОСОБА_11 - батько, свідок ОСОБА_10 - дружина обвинуваченого, решта свідків у кримінальному провадженні також знайомі з обвинуваченим;

- п. 4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки обвинувачений з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може не з`являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду та переховуватись від органу досудового розслідування та суду.

Зокрема, беручи до уваги факти зловживання алкоголем останнім, обвинувачений може нехтувати викликами прокурора або суду та під приводом різних обставин затягувати судовий розгляд кримінального провадження.

Окрім цього, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, підозрюваний ОСОБА_6 про факт спричинення смертельних поранень потерпілому ОСОБА_8 у правоохоронні органи не повідомив, швидку медичну допомогу не викликав.

Як встановлено, заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому відбувалось на вулиці біля будинку за місцем проживання ОСОБА_6 і такі були заподіяні колюче-ріжучим предметом (зі слів підозрюваного ножем), однак жоден ніж на місці завдання тілесних ушкоджень не виявлено та знаряддя вчинення злочину проведеними слідчими (розшуковими) діями не вилучено.

За таких обставин, зважаючи на таку поведінку обвинуваченого одразу після вчинення злочину, є підстави вважати, що будучи на волі він може вчинити дії щодо перекручування обставин кримінального провадження та створення версій для зменшення ступеня своєї вини.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторно вчинення злочинів.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя.

У зв`язку з указаним строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 необхідно продовжити.

Застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 не зможе запобігти указаним ризикам та не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав подане клопотання та просить його задоволити з підстав викладених у ньому.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 заперечили щодо задоволення поданого прокурором клопотання. Просять обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання обвинуваченого по АДРЕСА_2 .

Потерпіла в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не відомі.

Суд, вивчивши матеріали кримінального провадження, подане прокурором клопотання та заслухавши учасників судового провадження приходить такого висновку.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Як передбачено ч. 1 ст. 2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Розділ ІІ Кримінально процесуального кодексу України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження. До заходів забезпечення згідно із п. 9 ч. 2 ст. 131 цього Кодексу віднесені також запобіжні заходи. Порядок застосування до особи запобіжних заходів визначений главою 18 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, передбачені ст. 178 КПК України, відповідно до якої, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином та обвинувачений може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України з метою уникнення відповідальності, зокрема, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки перебуваючи на волі та маючи можливість вільного пересування і необмежену можливість спілкування із свідками по даному кримінальному провадженні, більшість з яких проживають на території Косівського району Івано-Франківської області. Двоє із заявлених в реєстрі до обвинувального акту свідків, є родичами та членами сім`ї обвинуваченого, а саме свідок ОСОБА_11 - батько, свідок ОСОБА_10 - дружина обвинуваченого. Крім того, ще жоден із свідків у даному кримінальному провадженні не допитаний. А розгляд кримінального провадження, перебуває лише на стадії підготовчого засідання, яке ще не завершене.

Зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_6 у випадку визнання його винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні, суд дійшов висновку, що застосування до обвинуваченого іншого, більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, не може забезпечити його належної процесуальної поведінки, тобто є необхідним у цій конкретній справі.

При вирішенні питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Згідно з рішенням ЄСПЛ "Летельє проти Франції" особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Суд вважає, що лише такий запобіжний захід, який хоча і є винятковим, проте спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а також суд виходить з тих обставин, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 має такий високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям Європейського суду з прав людини, суд вважає виправданим тримання обвинуваченого під вартою.

Також суд бере до уваги і той факт, що обвинувачений ОСОБА_6 відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України не є особою, до якої не може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Щодо клопотання обвинуваченого та його захисника про обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, то таке задоволенню не підлягає, оскільки стороною захисту не доведено наявність підстав, які б обґрунтовували застосування такого виду запобіжного заходу. Не доведено, що такий вид запобіжного заходу зможе запобігти встановленим ризикам та забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Крім того, на стадії підготовчого судового засідання суд позбавлений можливості достовірно стверджувати про те, що обвинувачений активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Суд бере до уваги, той факт, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення належить до категорії особливо тяжких злочинів, вчинено із застосуванням насильства, в стані алкогольного сп`яніння, в період воєнного стану, наслідком якого є загибель людини, тому суд доходить переконання, що в даному конкретному випадку відсутні підстави для визначення застави, оскільки її внесення у випадку визначення, та відповідно звільнення обвинуваченого з під варти, не зможе гарантувати належним чином виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, не зможе нівелювати наявні на даний час ризики та забезпечити дієвість даного провадження.

Що стосується клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обраного на досудовому слідстві, то суд керується рішенням Конституційного суду від 23.11.2017р. №1-28/2017, згідно якого продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного під час досудового розслідування, без перевірки судом обґрунтованості підстав для його застосування, суперечить вимогам обов`язкового періодичного судового контролю за застосування запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, закріпленого у частині другій статті 29 Конституції України, а тому може бути застосоване судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження, зокрема під час підготовчого судового засідання, лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку, встановлених законом.

Таким чином, враховуючи наведене, зокрема доведення прокурором обставин, передбачених п. 1 - 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, у тому числі і недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання встановленим вище ризикам, враховуючи те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним для запобігання ризикам, наведеним у клопотанні прокурора, а застосування обвинуваченому іншого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, тому слід застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

Суд враховує обставини, передбачені ст. ст. 177- 178 КПК України та не визначає обвинуваченому розмір застави на підставі п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, а саме щодо вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 злочину, який спричинив загибель людини.

Строк дії запобіжного заходу слід обчислювати з моменту винесення ухвали суду, тобто з 28.05.2025 року.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 176-178, 181, 193, 194, 196, 197, 205, 376, 392 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 задоволити.

Застосувати дообвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний західу виглядітримання підвартою зутриманням вдержавній установі«Івано-Франківськаустанова виконанняпокарань №12»на строк60днів до26липня 2025року включно, без визначення розміру застави.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та направити начальнику Державної установи «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)», для виконання.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3