Рішення № 127692930, 28.05.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2025 р. № 400/7627/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005,

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.12.2023 р. № 0447877-2413-1419-UA480401300000074078, № 0447873-2413-1419-UA480401300000074078 та від 02.05.2024 р. № 0231342-2413-1419-UA480401300000074078.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що є власником нежитлової будівлі колишнього пташника, яка була переобладнана під зерносклад. Вказана будівля не об`єктом оподаткування згідно з п.п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України (далі ПК України), оскільки використовується позивачем безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником.

06.09.2024 р. відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вище зазначена нежитлова будівля перебуває у власності ОСОБА_1 . Інформація щодо передачі прав власності по зерноскладу за адресою АДРЕСА_2 , площею 1815,4 кв.м. до юридичної особи, фермерського господарства «Шкурат В.Й.» у Державному реєстрі речових прав відсутня. Крім того, позивачем пропущено шестимісячний строк на оскарження рішення від 06.12.2025 р.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нерухомого майна за №17 від 14.01.2003 позивачу належить залізобетонне приміщення пташника, розташоване за адресою: Миколаївська обл., Сланецький р-н, с. Велідарівка, вул. Перемоги, 24 Б.

06.12.2023 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0447877-2413-1419-UA480401300000074078, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021 рік у розмірі 27231,00 грн.

06.12.2023 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0447873-2413-1419-UA480401300000074078, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік у розмірі 9833,42 грн.

02.05.2022 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0231342-2413-1419-UA480401300000074078, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік у розмірі 182447,70 грн.

Позивач вважає, що має пільгу зі сплати податку, передбачену п.п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, оскільки будівлі віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено ст. 266 ПК України.

Так, відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України передбачає, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

У разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності (підпункт 266.8.1 пункту 266.8 статті 266 ПК України).

Системний аналіз вищенаведеної норми, надає суду підстави для висновку, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати, відповідно до пункту «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, є призначення такої будівлі для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а також особа має бути сільськогосподарським товаровиробником і така будівля не здаються їх власником в оренду, лізинг, позичку.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11.04.2023 р. у справі № 380/18104/21.

За визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Застереження в підпункті 14.1.235 щодо цілей глави 1 розділу XIV ПК України не означає, що у інших випадках, передбачеих цим Кодексом, термін «сільськогосподарський товаровиробник» має інше змістовне навантаження.

Визначення «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років», сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Крім того, законодавцем, з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».

Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 24.04.2020 р. у справі № 500/2407/18.

Судом встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить об`єкт нерухомого майна, а саме: залізобетонне приміщення пташника, розташоване за адресою: Миколаївська обл., Сланецький р-н, с. Велідарівка, вул. Перемоги, 24 Б.

Вказані будівлі за вимогами ДК 018-2000 віднесені до класу (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства».

Позивач посилається на те, що, вищенаведений об`єкт нерухомості, щодо якого відповідачем донараховані податкові зобов`язання, використовується ним за призначенням, на підтвердження того, що дана нежитлова будівля використовується в сільськогосподарському виробництві як зерносклад, 15.02.2022р. ОСОБА_1 було отримано висновок експерта ОСОБА_2 від ФОП « ОСОБА_3 ».

Рішенням загальних зборів ФГ «Шкурат В.Й.» від 16.03.2023 було прийняте рішення про включення даної нежитлової будівлі зерноскладу до складеного капіталу фермерського господарства в рахунок внеску майном голови господарства ОСОБА_1 . Про що було внесено зміни до статуту ФГ «Шкурат В.Й.». Та 12.02.2024 було складено акт приймання-передачі майнового права до статутного капіталу ФГ ОСОБА_1 », згідно з яким ОСОБА_1 передав як вклад до статутного капіталу ФГ «Шкурат В.Й.» належний йому зерносклад но вул.Перемоги, 24Б в с.Велідарівка Вознесенського (до цього - Єланецького) району Миколаївської області, а господарство в особі його голови ОСОБА_4 прийняло до статутного капіталу дане нерухоме майно.

Надані позивачем довідки суд вважає належним доказом здійснення позивачем сільськогосподарської діяльності.

Припинення підприємницької діяльності, неподання звітності тощо не впливають на факт заняття сільськогосподарським товаровиробництвом. Предметом розгляду даної справи є лише правомірність нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірність оскаржуваних рішень, що є підставою для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надала квитанцію про сплату судового збору в сумі 2195,20 грн, що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 134, 139, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005, ідентифікаційний код ВП 44104027) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 06.12.2023 р. № 0447877-2413-1419-UA480401300000074078, від 06.12.2023 р. № 0447873-2413-1419-UA480401300000074078 та від 02.05.2024 р. № 0231342-2413-1419-UA480401300000074078.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005, ідентифікаційний код ВП 44104027) судовий збір у сумі 2195,20 грн (дві тисячі дев`яносто п`ять грн 20 коп.) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 28.05.2025 р.

СуддяН.В. Лісовська