Рішення № 127692811, 28.05.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2025 рокусправа № 380/2273/25Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Гулкевич І.З. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, у якому просить суд:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №2281466-2414-1325-UA46060170000014754, №2281467-2414-1325-UA46060170000014754 від 29.08.2024.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що він, як платником єдиного податку другої групи, що використовує свої земельні ділянки у підприємницькій діяльності та звільнений від сплати земельного податку.

Ухвалою суду від 10.02.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених ПК України. Позивач, як власник земельних ділянок кадастровий номер 4623681600:01:011:0364 та кадастровий номер 4623681600:01:011:0650, адреса: Львівська область, Львівський район, с. Зимна Вода відповідно до п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України є платником земельного податку. Відтак, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Представником позивача подано відповідь на відзив.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 27.03.2001 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань обрав такі види діяльності: 23.70 Різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю (основний) 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет 49.41 Вантажний автомобільний транспорт 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду) 52.24 Транспортне оброблення вантажів 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

З 01.04.2016 є платником Єдиного податку, ставка єдиного податку 2 група, що підтверджується витягом №11939 з реєстру платників єдиного податку, місце провадження господарської діяльності: урвище біля ШЕД Пустомитівського р-н, біля автодороги Західний Обхід м. Львова КМ 5+090, Львівська область, Пустомитівський район, с. Зимна Вода, Львівська область, Пустомитівський район, с. Зимна Вода, вул. Дорошенка, 2Б.

За даними витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09.02.2018 №НВ-4606455152018 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1970 га за кадастровим номером 4623681600:01:011:0364, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, форма власності - приватна.

Також, за даними витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.12.2022 №НВ-1800672252022 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,3048 га за кадастровим номером 4623681600:01:011:0650, яка знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Зимна Вода, із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку, форма власності - приватна.

29 серпня 2024 року Головне управління ДПС в Львівській області на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 286.5 статті 286 розділу ХІІ Податкового кодексу України винесло податкові повідомлення-рішення:

-№2281466-2414-1325-UA46060170000014754, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2024 рік в сумі 66 567,11 грн;

-№2281467-2414-1325- НОМЕР_1 , яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2024 рік в сумі 102 993,18 грн.

ОСОБА_1 09 жовтня 2024 року звернувся до Головного управління ДПС у Львівській області із заявою у якій повідомив, що є фізичною особою-підприємцем - платником 2-ї групи єдиного податку та земельні ділянки вказані в податкових повідомленнях-рішеннях від 29.08.2024 безпосередньо використовуються позивачем у підприємницькій діяльності як майданчик для торгівлі та зберігання природнього каменю, що у свою чергу звільняє його від необхідності сплати земельного податку.

Зимноводівська сільська рада Львівського району Львівської області листом від 27.11.2024 у відповідь на запит Головного управління ДПС в Львівській області повідомила останню, про те, що ОСОБА_1 здійснює діяльність на земельних ділянках площею 0,1970 га за кадастровим номером 4623681600:01:011:0364 та площею 0,3048 га за кадастровим номером 4623681600:01:011:0650, які знаходяться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Зимна Вода.

Листом від 17.12.2024 №39384/6/13-01-24-11 Головне управління ДПС у Львівській області відмовило у скасуванні податкових повідомлень-рішень із посиланням на норми п.284.3 ст. 284 Податкового кодексу України та зазначило що ОСОБА_1 , є платником земельного податку на загальних підставах.

Вважаючи прийняті рішення протиправними, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим Кодексом України (далі - ПК України).

За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строках та розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю створено відповідно до положень розділу XII ПК України.

Підпунктом 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України встановлено, що платниками плати за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).

Статтею 270 цього Кодексу визначено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Отже, обов`язок платника податку сплачувати плату за землю представлена у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки здійснюється з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності та користування земельною ділянкою оформлено відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

За змістом пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); дані сертифікатів на право на земельні частки (паї); рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв); дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї);

Згідно з пунктом 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Наведені положення чітко встановлюють, що до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені. Право власності та користування земельною ділянкою оформлено відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, підставою для нарахування земельної ділянки є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно звернутись до спрощеної системи оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, установленим главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Разом з ти, п. 269.2 статті 269 ПК України визначено особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Підпунктом 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою І Розділу ХІV ПК України, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Основною умовою за якої земельний податок не нараховується, є використання земельних ділянок платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 14.05.2020 року у справі № 826/13115/16, згідно з якою умовою несплати земельного податку за спрощеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності.

Таким чином, спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 статті 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість повернення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою. Умовою несплати земельного податку за отримання системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для ведення господарської діяльності.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом України в постанові від 21 листопада 2023 року у справі №813/4324/16.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 використовує вищевказані земельні ділянки в своїй господарській діяльності, як майданчик для торгівлі та зберігання природнього каменю, що у свою чергу звільняє позивача від необхідності сплати земельного податку.

Використання ФО-П ОСОБА_1 земельних ділянок за які контролюючим органом визначено податкові зобов`язання з земельного податку протягом звітного (податкового) періоду за призначенням у господарській діяльності та отримання прибутку підтверджується заявками-договорами про перевезення вантажу автомобільним транспортом, накладними, товарно-транспортними накладними (адреса в заявках-договорах та в ТТН зазначена АДРЕСА_2 , оскільки земельні ділянки за кадастровим номером 4623681600:01:011:0364, 4623681600:01:011:0650 не мають адреси, а вищевказана адреса безпосередньо межує із спірними земельними ділянками), листом Зимноводівської сільської ради Львівського району Львівської області від 27.11.2024 у відповідь на запит Головного управління ДПС в Львівській області, витягом №11939 від 30.03.2023 з реєстру платників єдиного податку у якому визначено місце провадження господарської діяльності ФО-П ОСОБА_1 , фотографіями земельних ділянок, податковою декларацією платника єдиного податку фізичної особи-підприємця.

Отже, враховуючи зазначене суд приходить до висновку, що відповідач дійшов до неправомірного висновку про наявність у позивача обов`язку щодо сплати земельного податку, оскільки платник перебуває на спрощеній системі оподаткування та використовує належні йому на праві власності земельні ділянки у власній підприємницькій діяльності, відтак, позивач звільнений від сплати земельного податку відповідно до підпункту 297.1.4 пункту 297.1 статті 297 ПК України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 29.08.2024 №2281466-2414-1325-UA46060170000014754, №2281467-2414-1325-UA46060170000014754.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2422,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна