Рішення № 127692154, 28.05.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2025 року справа №320/15054/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови позивачці у переведенні з пенсії за віком згідно ЗУ "Про ЗДПС" на пенсію по втраті годувальника згідно ст. 54 ЗУ №796-12, та відповідно, зобов`язання відповідача призначити позивачці запитувану пенсію.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка звернулася до пенсійного органу із заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, у зв`язку з тим, що помер її чоловік, з яким вони проживали однією сім`єю, однак шлюб не реєстрували. Ha підтвердження вказаних обставин позивачка додала до заяви копію рішення суду про встановлення факту її проживання із чоловіком однією сім`єю, як подружжя без шлюбу з 1991р. по день його смерті. Проте позивачці було відмовлено у переведенні на пенсію померлого чоловіка у зв`язку із недоданням до заяви свідоцтва про шлюб. Позивачка вважає таку відмову незаконною та не обґрунтованою, оскільки на підтвердження родинних стосунків із померлим відповідачу було надано судове рішення, а тому вимога про надання свідоцтва про шлюб чи будь-яких інших документів - є незаконною.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечує проти позову, оскільки поняття «чоловік» та «дружина» позначають одного з подружжя. Подружжя утворюється тільки на підставі шлюбу - добровільного сімейного союзу жінки та чоловіка, зареєстрованого в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Саме шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. У свою чергу, встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім`ї не легітимізує правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки статус подружжя» чоловік та жінка набувають тільки в разі реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Представник відповідача вважає, що Управління під час прийняття рішення про відмову у переведенні позивача з пенсії по інвалідності на пенсію по втраті годувальника, діяло виключно в межах та на виконання норм чиннoгo законодавства та не допустило жодних порушень, а тому просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивачка перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області, як отримувач пенсії за віком згідно ЗУ "Про ЗДПС".

Згідно із свідоцтвом про смерть від 04.07.2023р. серії НОМЕР_1 гр. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_2 був учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, та інвалідом ІІ групи, який мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. Отримував пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. за №796-XII.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 08.09.2023р. у справі за №368/1120/23 встановлено факт проживання позивачки та гр. ОСОБА_2 однією сім`єю, без шлюбу з 1991р. по ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також факт перебування позивачки на утриманні у гр. ОСОБА_2 до дня його смерті. Рішення суду набрало законної сили.

09.01.2024р. позивачка звернулася до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про переведення її з пенсії за за віком на пенсію у зв`язку із втратою годувальника.

Рішенням ГУ ПФУ в м. Києві від 16.01.2024р. за №3160/06-16 позивачці відмовлено у переведенні її з пенсії за віком на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, оскільки вона не надала необхідні документи, а саме свідоцтво про шлюб.

Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Отже, спірним питанням щодо призначення пенсії у разі втрати годувальника у даній справі є те, що позивачка на час смерті годувальника не перебувала з ним у шлюбі, зареєстрованому у встановленому законодавством порядку, тому, на думку ГУ ПФУ, вона не відноситься до категорії осіб, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника згідно приписів Закону №796-XII.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Як передбачено частиною першою статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: були на повному утриманні померлого годувальника; одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника (частина третя статті 36 Закону №1058-IV).

З наведено слідує, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї, якщо чоловік (дружина), батько, мати є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, при тому були на повному утриманні померлого годувальника або одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року за №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Згідно із пунктом 2.3 того ж Порядку до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються також такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи); 2) свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія; 3) довідка про склад сім`ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником (за наявності); 4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що засвідчує факт внесення до цього реєстру інформації про безвісне зникнення особи, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, отримана в порядку, передбаченому статтею 15 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти»; 5) документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; 6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання; 7) довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років; 8) документи про місце проживання (реєстрації); 9) документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника; 10) експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника).

Пунктом 2.16 вищевказаного Порядку передбачено, що за документ, що засвідчує родинні стосунки, приймаються паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, довідки про склад сім`ї, а також рішення суду.

Вказаний Порядок, являючись спеціальним законодавством, не обмежує коло документів, які приймаються для засвідчення родинних стосунків, лише документами органів державної реєстрації цивільного стану про реєстрацію акту цивільного стану і прямо передбачає прийняття за такий рішення суду.

Отже, відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» рішення суду приймається за документ, що засвідчує родинні стосунки, аналогічно як і свідоцтво про шлюб.

З урахуванням наведеного, оскільки подання свідоцтва про шлюб для призначення пенсії є неможливим, позивачка має право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника як особа, яка не перебувала з померлим у зареєстрованому шлюбі, проте проживала з ним однією сім`єю, як подружжя до його смерті, та перебувала на його утриманні, що підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили.

Крім того, абзацом 1 ч. 2, ч. 4 ст. 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Цей же Кодекс передбачає випадок, коли за відсутності шлюбу обов`язки з утримання все ж виникають. Так, частиною першою статті 91 Сімейного кодексу України передбачено, що якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали однією сім`єю, той із них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання відповідно до статті 76 цього Кодексу.

Водночас, житлове законодавство також широко використовує поняття «член сім`ї».

Так, ч. 2 ст. 64 Житлового кодексу Української РСР визначено, що до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Члени сім`ї - це особи, які перебувають у шлюбі; проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою; їхні діти; особи, які перебувають під опікою чи піклуванням; є родичами прямої або непрямої лінії споріднення за умови спільного проживання (ст. 1 Закону України від 15.11.2001 року № 2789-ІІІ «Про попередження насильства в сім`ї»).

Члени сім`ї - особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (абз. 16 ч. 1 ст. 1 Закону України від 14.10.2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції»).

Як вже зазначалось раніше та підтверджено матеріалами справи, рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт сумісного проживання гр. ОСОБА_2 та позивачки однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 1991р. по 01.07.2023р.

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вищенаведене, позивач надала належний документ, що засвідчує родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником, та можливість подання якого прямо передбачена пунктом 2.16 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому рішення відповідача у переведенні з пенсії за віком на пенсію в зв`язку з втратою годувальника - є протиправною.

Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Водночас, зважаючи на встановлені судом обставини справи та наявність порушеного права, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У рішенні від 31.07.2003р. у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Так, у справі «Салах Шейх проти Нідерландів» ЄСПЛ вказав, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 17.07.2008р. у справі «Каіч та інші проти Хорватії» для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Держава несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Верховний Суд у постанові від 18.10.2018р. у справі за №815/1048/16 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Зважаючи на встановлені судом обставини справи, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати спірне рішення відповідача про відмову у переведенні позивачки з пенсії за віком на пенсію у зв`язку із втратою годувальника та зобов`язати відповідача перевести позивачку з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника саме з 09.01.2024р., тобто з дати звернення до відповідача із відповідною заявою.

Разом з тим, суд вважає, що визнання протиправною підлягає не протиправна бездіяльність відповідача, а саме рішення останнього від 16.01.2024р. №3160/03-16, яким відмовлено у задоволенні заяви позивачки про перехід на інший вид пенсії.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору підлягають стягненню у розмірі 1000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241 - 246, 262 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10, код ЄДРПОУ: 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10, код ЄДРПОУ: 22933548) від 16.01.2024р. за №3160/03-16 про відмову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_2 ) у переведенні на пенсію у разі втрати годувальника згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. за №796-XII.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10, код ЄДРПОУ: 22933548) перевести з 09.01.2024р. ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_2 ) з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. за №796-XII.

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити,

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10, код ЄДРПОУ: 22933548).

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.