Рішення № 127691991, 28.05.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2025 року Київ справа №320/9458/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я. В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про визнання дій протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про визнання дій протиправним та скасування рішення, в якому позивач просить скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області по нарахуванню адміністративно-господарські санкції до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради від 05 лютого 2021 року №9, яке фактично отримано 16 лютого 2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управління Держпродспоживслужби в Київській області прийнято рішення від 05.02.2021 №9, яким встановлено адміністративно-господарські санкції у вигляді необґрунтованої виручки, яку необхідно повернути споживачам в розмірі 1 916 386,78 грн та штраф у вигляді 1 916 389, 78 грн. Загальна сума адміністративно-господарських санкцій становить 3 832 773, 56 грн. Позивач вважає, що зазначене рішення прийнято відповідачем з порушенням правил проведення перевірки та норм, які застосовуються при проведенні розрахунків та затвердженню тарифів на комунальні послуги.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.08.2021 відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2021 задоволено клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Перейдено до розгляду адміністративної справи №320/9458/21 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, де вказує, що позивачем порушені вимоги «Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води», «Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення», «Порядку формування тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення з використанням внутрішньобудинкових систем» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово комунальні послуги», «Порядку формування тарифів на послуги з поводження з побутовими відходами», затвердженого постановою КМУ №1010 від 26.07.2006, Закону України «Про житлово комунальні послуги» №1875-IV, п. 3, 3-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово комунальні послуги» №2189-VIII та Закону України «Про ціни та ціноутворення». Зауважує, що це є порушенням порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Представником позивача подано додаткові докази, а саме: Протокол №3 засідання територіальної комісії з узгодження обсязу заборгованості з різниці в тарифах від 28.09.2021, Протокол №4 засідання територіальної комісії з узгодження обсязу заборгованості з різниці в тарифах від 30.09.2021, розрахунки різниці в тарифах за 2018 рік, договори на отримання електричної енергії з 2012 по 2020 роки, розрахунки та акти за спожиту електричну енергію за період 2017-2020 роки, копію Висновку експерта за результатами проведення економічного дослідження №303 від 12.09.2021.

Крім того, відповідачем подано доповнення до відзиву, де він вказує, що позовна заява побудована не на посиланнях на норми права, які на думку позивача порушено, а на емоціях. Вказує на нерозуміння позивача у чому саме полягає порушення.

Протокольною ухвалою закрито підготовче судове засідання та перейдено до розгляду справи; призначено судове засідання.

03.07.2024 у судове засідання не з`явився представник відповідача, представником позивача, відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), подано клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

У зв`язку з наведеним, суд перейшов до подальшого розгляду справи у порядку псьмьвого провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, надані судом документи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

На виконання вимог ч. 4 ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», 17.12.2020 Головним управлінням Держпродспоживслужби України в Київській області направлено позивачу повідомлення про проведення планового заходу від 17.12.2020 №445.

На виконання наказу Держпродспоживслужби від 26.11.2020 №778 «Про затвердження Річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) на 2021 рік», згідно наказу Головного управління від 11.01.2021 №76-ОД та посвідчення (направлення) від 11.01.2021 №42, Головним управлінням Держпродспоживслужби України в Київській області здійснено планову перевірку позивача.

Предмет заходу - дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін (тарифів).

Зауваження щодо законності, підстав, порядку проведення процедури заходу державного контролю у позивача відсутні, відповідно доказуванню не підлягають.

За результатами перевірки, керуючись частиною 6 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» Головним управлінням Держпродспоживслужби України в Київській області складено акт від 29.01.2021 №10, яким встановлено ряд порушень законодавства.

Від підписання вказаного акту керівник позивача відмовився, про що зроблений відповідний запис.

Примірник Акту від 29.01.2021 №10 з додатком до нього директором позивача отримано власноруч 29.01.2021, про що свідчить запис на 40 сторінці Акту.

Керуючись частиною сьомою статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та пунктом 7 частини першої статті 18 Закону України «Про ціни та ціноутворення» відповідачем 29.06.2021 складено припис №28 про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування встановлення та застосування державних (регульованих) цін.

05.02.2021 Головним управлінням, розглянувши матеріали позапланової перевірки, керуючись пунктом 6 частини першої статті 18, пунктом 1 частини першої, частиною другою статті 20 Закону України «Про ціни та ціноутворення», частиною дев`ятою статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» винесено рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін №9, яким зобов`язано позивача в термін до 01.04.2021 повернути споживачам суму необґрунтовано одержаної виручки за надані житлово-комунальні послуги у сумі 1 916 386, 78 грн.; застосувано до позивача штраф у сумі 1 916 386, 78 грн, який протягом 15 календарних днів з дня отримання рішення підлягає перерахуванню в дохід державного бюджету.

Складовими вказаного є, зокрема, такі суми:

за полуги з постачання теплової енергії та централізованого опалення:

- населенню (будинки №5, 7, 9, 13 по вул. Вокзальній) 2009,12 грн;

- бюджетним установам 92448,374 грн;

- іншим організаціям 14889,97 грн;

за послуги централізованого водопостачання:

- населенню 560670, 42 грн;

- бюджетним установам 10814,22 грн;

- іншим організаціям 29562,58 грн;

за послуги з централізованого водовідведення:

- населенню 632001,09 грн;

- бюджетним установам 142633,48 грн;

- іншим організаціям 341840,90 грн;

за послуги з вивезення твердих побутових відходів (поводження з відходами):

- населенню 8485,47 грн;

- бюджетним установам 4282,75 грн;

- іншим організаціям 76748,41 грн.

Вважаючи, що відповідачем незаконно та протиправно винесене рішення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1 положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 №667 (далі - Положення №667), Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), з контролю за цінами, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.

Приписами підпункту 11 пункту 3 Положення №667 обумовлено, що основними завдання Держпродспоживслужби у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін:

здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

здійснює державний нагляд (контроль) за достовірністю інформації, зазначеної у документах про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

надає у випадках, передбачених законодавством, висновки щодо економічного обґрунтування витрат під час формування цін (тарифів) на товари, роботи і послуги, щодо яких запроваджено державне регулювання цін (тарифів);

надає органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові до виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Відповідно до Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 24.02.2020 №153, Головне управління здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, здійснює державний нагляд (контроль) за достовірністю інформації, зазначеної у документах про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, приймає рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування встановлення та застосування державних регульованих цін, надає органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Закон України «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 №5007-VI (далі - Закон №5007) визначає основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.

Відповідно до ст. 2 Закону №5007 дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, органами, що здійснюють державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій, органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону №5007 реалізація державної цінової політики, проведення економічного аналізу рівня та динаміки цін, розроблення та внесення пропозицій щодо формування та реалізації державної цінової політики здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну цінову політику.

Статтею 16 Закону №5007 визначено, що органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (далі - уповноважені органи) є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами; інші органи, визначені законом.

Згідно із ст. 18 Закон №5007 для виконання вищезазначених функцій уповноважені органи мають право:

1) проводити у суб`єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки:

достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників реєстраторів розрахункових операцій та інших документів незалежно від способу подання інформації, пов`язаних з формуванням, встановленням та застосуванням державних регульованих цін;

наявності виписки або витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також документів, що посвідчують особу, в посадових осіб;

2) одержувати відповідно до законодавства у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час проведення перевірки;

3) одержувати безоплатно від суб`єктів господарювання, що перевіряються, копії документів та інші відомості, необхідні для здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, документів, що можуть підтверджувати їх порушення, платіжних доручень, квитанцій, що підтверджують факт перерахування до бюджету коштів у разі застосування адміністративно-господарських санкцій, а також довідки, підготовлені суб`єктами господарювання на їх вимогу;

4) робити запити та одержувати від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в повному обсязі інформацію та документи, необхідні для виконання покладених на них функцій;

5) вимагати від суб`єктів господарювання, що перевіряються, усунення виявлених порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

6) приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

7) надавати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

8) звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі прийняття рішення про порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Статтею 20 Закону № 5007 передбачено, що до суб`єктів господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін - вилучення необґрунтовано одержаної виручки, що становить позитивну різницю між фактичною виручкою від продажу (реалізації) товару та виручкою за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання (крім тих, що на постійній основі надають житлово-комунальні послуги або мають адресного споживача), та штраф у розмірі 100 відсотків необґрунтовано одержаної виручки.

Таким чином, даною нормою передбачено відповідальність суб`єктів господарювання у вигляді адміністративно-господарських санкцій, зокрема, за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Судом встановлено, що під час перевірки Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області досліджено:

- рішення виконкому Глевахівської селищної ради №2 від 30.01.2018, яким були затверджені: тарифи на теплову енергію для бюджетних установ у розмірі 2342,14 грн/Гкал; для інших організацій у розмірі 2593,27 грн/Гкал; тарифи на послуги з централізованого водопостачання для населення: з повіркою лічильника 11,02 грн/м3; без повірки лічильника 10, 84 грн/ м3; для бюджетних установ 11,76 грн/ м3 ; для інших організацій 13,30 грн/ м3; тарифи на послуги з централізованого водовідведення для населення 11, 94 грн/ м3; для бюджетни установ 12, 96 грн/ м3; для інших організацій 14,65 грн/ м3;

- рішення виконкому Глевахівської селищної ради від 30.11.2018 № 97, яким були затверджені: тарифи на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкові території; тарифи на теплову енергію та послуги з централізованого опалення для населення 1795,05 грн/Гкал; для інших організацій 2304,2 грн/Гкал; тарифи на послуги з централізованого водопостачання для населення при наявності приладів обліку з повіркою лічильника 12,65 грн/ м3; без повірки лічильника 12,46 грн/ м3; для бюджетних установ 13,30 грн/ м3; для інших організацій 14,83 грн/ м3; тарифи на послуги з централізованого водовідведення для населення 13,19 грн/ м3; для бюджетних установ 14,08 грн/ м3; для інших організацій 15,71 грн/ м3;

- рішення виконкому Глевахівської селищної ради від 04.04.2019 №21, яким були затверджені: тарифи на послуги з централізованого водопостачання для бюджетних установ 14,34 грн/ м3; для інших організацій 16,01 грн/ м3; на послуги з централізованого водовідведення для бюджетних установ 14,22 грн/ м3; для інших організацій 15,88 грн/ м3;

- рішення виконкому Глевахівської селищної ради від 27.11.2019 №81, яким були затверджені: тарифи на послуги централізованого водопостачання для населення 15, 28 грн/ м3; на послуги з централізованого водовідведення 16,52 грн/ м3; тарифи на послуги з вивезення побутових відходів для населення у розмірі 207,83 грн/ м3;

- рішення виконкому Глевахівської селищної ради від 26.12.2019№106, яким були затверджені: тарифи на послуги з централізованого водопостачання для бюджетних установ 16,28 грн/ м3; для інших організацій 18,18 грн/ м3; на послуги з централізованого водовідведення для бюджетних установ 17,62 грн/ м3; для інших організацій 19, 67 грн/ м3; тарифи на послуги з вивезення побутових відходів для бюджетних установ у розмірі 237,56 грн/ м3, для інших споживачів 265,14 грн/ м3.

Процедуру розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих суб`єктами господарювання незалежно від форм власності, які провадять (або мають намір провадити) господарську діяльність із виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання теплової енергії, централізованого водопостачання та водовідведення (далі - ліцензована діяльність) визначає Порядок розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих для їх встановлення, затверджений наказом Мінрегіонбуду від 12.09.2018 №239 (далі - Порядок №239).

Так, відповідно до п. 4 Порядку №239 суб`єкт господарювання (заявник) подає до органу місцевого самоврядування у друкованому та електронному вигляді розрахунки тарифів разом із заявою, підтвердними матеріалами і документами, що використовувалися під час проведення розрахунків тарифів.

Розрахунки тарифів здійснюються суб`єктами господарювання відповідно до вимог Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869, та Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 року №1010.

Перевіркою встановлено, що позивачем були порушені вимоги «Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води», «Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення», «Порядку формування тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення з використанням внутрішньо будинкових систем» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово комунальні послуги», «Порядку формування тарифів на послуги з поводження з побутовими відходами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1010 від 26.07.2006, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV, п. 3, 3-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово комунальні послуги» №2189-VІІІ та Закону України «Про ціни та ціноутворення».

Перевіркою встановлено, що рішенням виконкому Глевахівської селищної ради №2 від 30.01.2018, тарифи на теплову енергію є економічно необґрунтованими та завищеними для бюджетних установ на 309,63 грн/Гкал, для інших організацій на 602,59 грн/Гкал, за рахунок необґрунтованого включення до собівартості послуг витрат на бензин, реактивну електроенергію, витрат на гідро розподільник для сміттєвозу та необґрунтованого прибутку (рентабельності) і сформовані з порушенням вимог п. 12-14, 16-20, 23, 24 «Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 (в редакції від 28.1.02017), ч. 2 ст. 31 Закону України «Про житлово комунальні послуги» №1875 IV (в редакції від 11.06.2017) та ч. 2 ст. 12 Закону України «Про ціни та ціноутворення». Також встановлено, що тарифи на послуги з централізованого водопостачання є економічно необґрунтованими та завищені для населення на 0,73 грн/м3 без повірки лічильника та на 0,76 грн/м3 з повіркою лічильника, для бюджетних установ на 1,65 грн/м3; для інших організацій на 3,19 грн/м3; тарифи на послуги з водовідведення завищені для наседення на 0,87 грн/м3, для бюджетних установ на 1,88 грн/м3 для інших організацій на 3,57 грн/м3, за рахунок врахування необґрунтованого (завищеного) планового обсягу надання послуг з водовідведення 421826 м3 (фактичний обсяг базового періоду 2017 року 427136 м3), необґрунтованого включення до собівартості послуг витрат на бензин, реактивну електроенергію та необгрунтованого прибутку (рентабельності), також, до витрати на повірку одного лічильника необґрунтовано враховані витрати на паливно мастильні матеріали, і сформовані з порушенням вимог п. 10, 11, 14, 18, 20, 22 «Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення», п. 8, 9, 11, 14, 20, 22 «Порядку формування тарифів та послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення з використанням внутрішньо будинкових систем», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 (в редакції від 28.10.2017), ч. 2 ст. 31 Закону України «Про житлово комунальні послуги» №1875-ІV (в редакції від 11.06.2017) та ч. 2 ст. 12 Закону України «Про цінни та ціноутворення».

Перевіркою встановлено, що рішенням виконкому Глевахівської селищної ради №2 від 30.01.2018, тарифи є економічно необґрунтованими, завищеними для населення на 5, 33 грн/Гкал, для бюджетних установ на 275,57 грн/Гкал для інших організацій на 537,07 грн/Гкал, за рахунок включення до собівартості послуг необґрунтованих витрат на бензин, реактивну електроенергію та необґрунтованого прибутку (рентабельності), і сформовані з порушенням п. 12-14, 16-20, 23, 24 «Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги централізованого опалення і постачання гарячої енергі», затвердженого постановою КМУ 01.06.2011 №869 (в реакції від 13.09.2018), ч. 2 ст. 31 Закону України «Про житлово комунальні послуги» №1875-IV (в редакції від 11.06.2017) та ч. 2 ст. 12 Закону Україи «Про ціни та ціноутворення». Також встановлено, що тарифи є економічно необґрунтованими та завищені для населення на 0,77 грн/м3 без перевірки лічильника та 0,82 грн/м3 з повіркою лічильника, для бюджетних установ на 1,62 грн/м3 для інших організацій на 3,15 грн/м3 ; тарифи на послуги з водовідведення завищено на 0,69 грн/м3

За насліком перевірки встановлених тарифів рішенням сесії Яготинської районної ради від 28.09.2018 №584-34-VII, зафіксовано, що при розрахунку тарифів підприємством не складено річні плани ліцензованої діяльності з урахуванням фактичних за останні п`ять років та прогнозованих обсягів виробництва і споживання теплової енергії з урахуванням укладених із споживачами договорів та інших техніко-економічних факторів, в порушення п. 12, 13 «Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води», затвердженого постановою КМУ від 01.06.2011 № 869 (надалі - Порядок) в редакції від 23.02.2018.

Перевіркою також було встановлено, що тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення є економічно необґрунтованими та сформовані з порушенням вимог п. 12, 15, 16, 18, 19 Порядку в редакції від 23.02.2018, ч. 2 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV, та ч. 2 ст. 12 Закону України «Про ціни та ціноутворення».

За наслідками перевірки тарифів за рішенням сесії Яготинської районної ради від 16.11.2018 № 604-36-VII, зокрема, перевіркою формування скоригованого тарифу встановлено, що за рахунок застосування теплового коефіцієнта переводу умовного палива в натуральне 1,15 замість 1,175 при визначенні обсягу палива (природного газу) та за рахунок необґрунтованого завищення витрат по статтям «електроенергія», «амортизація», «поточний ремонт» та «освітлення адмінбудівлі», скориговані тарифи на послуги з централізованого опалення є економічно необґрунтованими та завищеними для споживачів 1 групи (населення) на 94,25 грн/Гкал. (з ПДВ) або на 2,67 грн/м2 (з ПДВ) в порушення вимог п. 12, 13, 14, 15, 16, 18, 19, 49 Порядку в редакції від 13.09.2018 та ч. 2 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV.

В результаті застосування економічно необґрунтованих та завищених тарифів на послуги з централізованого опалення у період з 02.11.2020 по 16.04.2021 КПТМ «Яготинтепломережа» було одержано необґрунтовану виручку у сумі 36652,50 грн від споживачів 1 групи (населення), чим порушено ч. 2 ст. 12 Закону України «Про ціни з ціноутворення».

За наслідками перевірки тарифів за рішенням сесії Яготинської районної ради від 22.09.2020 № 854-54-VІІ підприємством під час перевірки не надано розрахунків тарифів за формами, встановленими уповноваженим органом, що не відповідає вимогам «Порядку розгляду органами місцевого самоврядування розрахунків тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, а також розрахунків тарифів на комунальні послуги, поданих для їх встановлення», затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.09.2018 № 239 та п. 57 Порядку в редакції від 11.06.2020. При розрахунку тарифів Підприємством не складено річні плани ліцензованої діяльності з урахуванням фактичних за останні п`ять років та прогнозованих обсягів виробництва і споживання теплової енергії з урахуванням укладених із споживачах договорів та інших техніко-економічних факторів, в порушення п. 15, 16 Порядку в редакції від 11.06.2020.

Перевіркою встановлено, що тарифи на послуги з постачання теплової енергії є економічно необґрунтованими та завищеними для споживачів 2 групи (бюджетні установи) на 368,46 грн/Гкал (з ПДВ), для споживачів 3 групи (інші споживачі) на 365,68 грн/Гкал.( з ПДВ), за рахунок включення до складу собівартості завищених витрат на «паливо (газ природній)», «електроенергію», «поточний ремонт» та врахування у тарифах рентабельності у розмірі 12% (прибутку), без наявності погодженої уповноваженим органом, в установленому порядку, інвестиційної програми, в порушення п. 18, 19, 21, 21і, 27, 28 Порядку в редакції від 11.06.2020 та «Порядки розроблення, погодження та затвердження інвестиційних програм суб`єктів господарювання у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення», затверджених наказом Мінрегіонбуду від 14.12.2012 № 630.

За рахунок застосування економічно необґрунтованих та завищених тарифів на послуги з постачання теплової енергії в період з 01.10.2020 по 16.04.2021 позивачем було необґрунтовано одержано виручку від споживачів 2 групи (бюджетні установи) у сумі 1 518 994,61 грн, від споживачів 3 групи (інші споживачі) у сумі 41 859,89 грн, чим порушено ч. 2 ст. 12 Закону України «Про ціни та ціноутворення».

Суд зазначає, що основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначає Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV (далі Закон №1875-IV).

Статтею 1 Закону № 1875-IV визначено, що виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту 1 та пункту 2 частини 1 статті 21 Закону № 1875-IV виконавець має право розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги першої і другої групи (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) в порядку, встановленому законодавством; пропонувати при укладенні договору ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги третьої групи (пункт 3 частини першої статті 14 цього Закону).

Частиною 1 статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869 затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води (далі - Порядок №869).

Згідно пункту 1 Порядку №869 цей Порядок визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води.

Відповідно до пункту 10 Порядку №869 одиницею калькулювання собівартості виробництва, транспортування, постачання теплової енергії є 1 Гкал теплової енергії. При цьому групування витрат здійснюється відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, затверджених Мінфіном, з визначенням структури тарифів.

Пунктом 12 Порядку №869 закріплено, що формування тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється ліцензіатами відповідно до річних планів її виробництва, транспортування та постачання, що складаються у розрізі територіальних громад, у межах яких ліцензіат провадить (має намір провадити) відповідний вид ліцензованої діяльності, економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних та галузевих нормативів витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків, кошторисів, з урахуванням ставок податків і зборів, цін на матеріальні ресурси та послуги у планованому періоді.

За приписами п. 13 Порядку №869 річні плани ліцензованої діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії складаються у розрізі територіальних громад, у межах яких ліцензіат провадить (має намір провадити) відповідний вид ліцензованої діяльності, на підставі фактичних за останні п`ять років та прогнозованих обсягів виробництва і споживання теплової енергії з урахуванням укладених із споживачами договорів та інших техніко-економічних факторів, зокрема: зміни обсягів виробництва, транспортування, постачання теплової енергії в результаті економічного розвитку територіальної громади; здійснення заходів щодо зменшення обсягу витрат на технологічні потреби і втрат теплової енергії у процесі її виробництва, транспортування та постачання; удосконалення технологічних процесів виробництва, транспортування та постачання теплової енергії в результаті автоматизації та механізації виробництва, заміни амортизованих мереж і обладнання, застосування енергозберігаючих технологій, оснащення приладами обліку обсягів виробництва, транспортування та споживання теплової енергії; підвищення рівня організації виробництва та поліпшення умов праці у зв`язку з удосконаленням операційно-виробничого планування, систем управління, поліпшенням матеріально-технічного забезпечення господарської діяльності та вимог щодо економії паливно-енергетичних ресурсів.

У відповідності до п.п. 14-15 Порядку №869 нормування втрат теплової енергії в мережах теплопостачання та питомих витрат палива і електроенергії, які використовуються для виробництва та транспортування теплової енергії, здійснюється в установленому законодавством порядку відповідно до міжгалузевих, галузевих та регіональних методик, інших нормативних документів з нормування витрат та втрат ресурсів, у яких враховуються основні особливості технологічних процесів конкретного виробництва.

До повної планованої собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії включаються визначені відповідно до вимог Податкового кодексу України витрати на амортизацію, ремонт та інше поліпшення основних фондів.

В силу положень п. 16, п. 17 Порядку №869 витрати, об`єктивне нормування яких неможливе, плануються з урахуванням економічно обґрунтованих планованих витрат за попередній рік, прогнозу індексів зміни цін виробників промислової продукції та на підставі кошторисів.

Планування витрат, що включаються до повної собівартості теплової енергії, її виробництва, транспортування та постачання, здійснюється з урахуванням витрат операційної діяльності та фінансових витрат, пов`язаних з основною діяльністю. Плановані витрати групуються відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, затверджених Мінфіном.

Пунктом 18 Порядку №869 закріплено, що планована виробнича собівартість формується у розрізі територіальних громад, у межах яких ліцензіат провадить (має намір провадити) відповідний вид ліцензованої діяльності, та включає:

прямі матеріальні витрати:

- витрати на придбання палива (газу, мазуту, вугілля, торфу, дров, паливної тріски, соломи, соняшникового лушпиння, а також брикетів та пелет з них, інших видів палива) та електричної енергії для технологічних потреб, що визначаються виходячи з планованого обсягу виробництва теплової енергії згідно з пунктом 13 цього Порядку, норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів, установлених відповідно до міжгалузевих, галузевих та регіональних методик, інших нормативних документів з нормування витрат та втрат ресурсів, у яких враховуються основні особливості технологічних процесів конкретного виробництва, діючих цін (тарифів) на паливно-енергетичні ресурси. Обсяг витрат, пов`язаних з використанням електричної енергії для технологічних потреб, визначається з урахуванням витрат на зумовлену електромагнітною незбалансованістю електроустановок технологічно шкідливу циркуляцію електроенергії між джерелами електропостачання та приймачами змінного електричного струму (у разі відсутності приладів обліку її потужність визначається відповідно до нормативів);

- витрати на придбання теплової енергії в інших суб`єктів господарювання (плануються відповідно до укладених договорів виходячи з необхідного обсягу покупної теплової енергії, передбаченого річним планом виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, і діючих цін підприємств-постачальників) та/або встановлена НКРЕКП повна планована собівартість теплової енергії, виробленої власними теплоелектроцентралями, тепловими електростанціями, атомними електростанціями, когенераційними установками;

- витрати на транспортування теплової енергії іншими суб`єктами господарювання (плануються ліцензіатом відповідно до укладених договорів, зокрема попередніх, виходячи з необхідного обсягу теплової енергії, передбаченого річним планом її транспортування, та діючих цін);

- витрати на холодну воду (плануються відповідно до державних і галузевих нормативів (норм), визначених в установленому порядку для технологічних потреб, зокрема підживлення та наповнення мереж, регенерація фільтрів, гідравлічні випробування власних теплових мереж і обладнання, промивання теплових мереж і систем) та водовідведення;

- інші прямі матеріальні витрати, пов`язані з використанням сировини, основних і допоміжних матеріалів, запасних частин, купованих комплектувальних виробів, напівфабрикатів та інших матеріальних ресурсів, необхідних для забезпечення основного технологічного процесу, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (відповідного виду діяльності, що підлягає ліцензуванню). Обсяг таких витрат визначається згідно з нормами використання відповідних ресурсів з урахуванням фактичних витрат за попередні періоди, цін (тарифів) на них у планованому періоді, за винятком вартості зворотних відходів;

- прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати працівникам, безпосередньо залученим до технологічного процесу виробництва, транспортування та постачання теплової енергії) відповідно до Закону України "Про оплату праці":

- основна заробітна плата працівників відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування), тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для керівників, фахівців, технічних службовців;

- додаткова заробітна плата за працю понад установлені норми, трудові досягнення, особливі умови праці у вигляді доплат і надбавок (за роботу у важких та шкідливих умовах, надурочний час, святкові, неробочі та вихідні дні, нічний час, класність, керівництво бригадами, інші виплати, встановлені законодавством), премій за виконання виробничих завдань і функцій та компенсаційних виплат (за невідпрацьований час, включаючи основні та додаткові відпустки, виконання державних і громадських обов`язків, інші виплати, встановлені законодавством);

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати виробничому персоналу (винагороди за підсумками роботи за рік, вислугу років у галузі, інші виплати, встановлені законодавством).

Планування витрат на оплату праці для включення до тарифів здійснюється в установленому порядку із забезпеченням мінімальної заробітної плати та інших гарантій з оплати праці, передбачених законодавством;

інші прямі витрати:

- внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування працівників;

- амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів виробничого призначення, розрахунок яких проводиться відповідно до вимог Податкового кодексу України;

- інші прямі витрати, що включаються до виробничої собівартості і до складу яких включаються всі необхідні виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (відповідного виду ліцензованої діяльності);

змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати:

- витрати на управління виробництвом (оплата праці, розрахована згідно з вимогами цього пункту, та відрахування на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оплата службових відряджень апарату управління цехами, дільницями тощо);

- амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного) призначення, розрахована відповідно до вимог Податкового кодексу України;

- витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів та інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

- витрати на удосконалення технології та організацію виробництва;

- витрати на централізоване водопостачання, водовідведення, освітлення, дезінфекцію, дератизацію, вивезення сміття та інші заходи, пов`язані з утриманням виробничих приміщень;

- витрати на обслуговування виробничого процесу (витрати на оплату праці, розраховані відповідно до цього пункту, відрахування на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оплата службових відряджень виробничого персоналу, крім апарату управління цехів, витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю послуг);

- витрати на охорону праці, дотримання вимог техніки безпеки і охорону навколишнього природного середовища;

- витрати на пожежну і сторожову охорону об`єктів виробничого та загальновиробничого призначення, утримання санітарних зон;

- витрати, пов`язані із забезпеченням належного стану обладнання, виконанням ремонтно-налагоджувальних робіт, передбачених проектно-технічною документацією, освоєнням нових потужностей, що використовуються для виробництва, транспортування та постачання теплової енергії;

- витрати на обслуговування засобів вимірювальної техніки (огляд, опломбування/розпломбування, періодичну повірку та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж), які є власністю ліцензіата та/або перебувають в його користуванні (крім вузлів комерційного та розподільного обліку води і теплової енергії) і використовуються у технологічному процесі виробництва теплової енергії, надання комунальних послуг;

сплата податків і зборів.

Змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати розподіляються між видами діяльності та у розрізі територіальних громад, у межах яких ліцензіат провадить (має намір провадити) відповідний вид ліцензованої діяльності, пропорційно прямим витратам з урахуванням витрат на збут.

Обсяг витрат, що включаються до виробничої собівартості, визначається із застосуванням нормативного методу на підставі результатів аналізу витрат за попередні роки з урахуванням змін, які передбачаються у планованому періоді, та цін (тарифів) у такому періоді.

За п. 19 Порядку №869 до складу адміністративних витрат включаються загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

витрати на оплату праці апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу, розраховані відповідно до пункту 18 цього Порядку;

відрахування на загальнообов`язкове державне соціальне страхування апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу виходячи із запланованих витрат на оплату праці;

інші витрати на утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу (службові відрядження, підготовка і перепідготовка кадрів, використання малоцінних і швидкозношуваних предметів, придбання канцелярських товарів, періодичних професійних видань);

амортизація основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів загальногосподарського використання, визначена відповідно до вимог Податкового кодексу України;

витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (ремонт, оренда, страхування майна, централізоване водопостачання, водовідведення, освітлення, охорона);

витрати на оплату професійних послуг (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

витрати на оплату послуг зв`язку (поштовий, телеграфний, телефонний, телефакс тощо);

витрати на оплату розрахунково-касового обслуговування та інших послуг банків;

витрати, пов`язані із сплатою податків і зборів, крім витрат, що включаються до виробничої собівартості;

витрати на розв`язання спорів у судах;

витрати на придбання пально-мастильних матеріалів для потреб апарату управління підприємством та іншого персоналу, залученого до обслуговування адміністративної інфраструктури.

Обсяг адміністративних витрат визначається із застосуванням нормативного методу на підставі результатів аналізу витрат за попередні роки з урахуванням змін, які передбачаються у планованому періоді, та цін (тарифів) у такому періоді.

Адміністративні витрати розподіляються між видами діяльності та у розрізі територіальних громад, у межах яких ліцензіат провадить (має намір провадити) відповідний вид ліцензованої діяльності, пропорційно виробничій собівартості з урахуванням витрат на збут.

Згідно пункту 21 Порядку №869 (в редакції від 13.09.2018) до складу інших операційних витрат включаються витрати, пов`язані з операційною діяльністю з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, які не увійшли до складу виробничої собівартості, адміністративних витрат і витрат на збут теплової енергії.

Відповідно до п. 21, п. 21-1 Порядку №869 (в редакції від 11.06.2020) планування витрат на придбання електричної енергії для технологічних потреб з метою включення їх до тарифів здійснюється виходячи із:

-планованих обсягів електричної енергії, необхідних для провадження ліцензованої діяльності та визначених виходячи з вимог цього Порядку;

-середньої ціни електричної енергії, що склалася у ліцензіата за шість календарних місяців, що передують місяцю подання розрахунків тарифів на планований період.

Середня ціна електричної енергії визначається як середнє арифметичне значення, розраховане виходячи із ціни електричної енергії, що діяла у кожному з шести календарних місяців, що передують місяцю подання розрахунків тарифів на планований період.

За пунктами 23, 24 Порядку № 869 (в редакції від 13.09.2018) та пунктів 27,28 Порядку № 869 (в редакції від 11.06.2020) які є майже ідентичні за змістом, вбачається, що планований прибуток визначається як сума коштів, що додається до суми повної планованої собівартості, і спрямовується на здійснення заходів інвестиційної програми, погашення основної суми необхідних запозичень (кредитів, позик) та/або інвестування за рахунок власного капіталу в необоротні матеріальні та нематеріальні активи для провадження ліцензованої діяльності, забезпечення необхідного рівня прибутковості капіталу власників (нарахування дивідендів), відрахування до резервного капіталу, а також відшкодування витрат з податку на прибуток та забезпечення обігових коштів.

Планований прибуток може включати обігові кошти у розмірі, що не перевищує 2 відсотків повної планової собівартості теплової енергії (без урахування витрат на відшкодування втрат та вартості виробництва теплової енергії на власних теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях, когенераційних установках, установках з використанням альтернативних джерел енергії).

Ліцензіати та уповноваженні органи зобов`язані у структурі тарифів відображати складові планованого прибутку.

За рахунок планованого прибутку насамперед фінансується інвестиційна складова, обов`язковість якої передбачено Законом України Про ціни і ціноутворення.

Планування складової частини прибутку, що передбачається для здійснення заходів інвестиційної програми (інвестиційна складова), провадиться відповідно до інвестиційної програми ліцензіата, затвердженої згідно з його установчими документами і погодженої уповноваженими органами в установленому порядку.

Погоджена уповноваженими органами інвестиційна програма повинна містити планований обсяг використання коштів для здійснення необхідних інвестицій із зазначенням об`єктів і пооб`єктних обсягів інвестування, джерел фінансування та графіка здійснення інвестиційних заходів на планований період чи більш тривалий строк (з окремим визначенням показників планованого періоду) з відповідними техніко-економічними розрахунками та обґрунтуваннями, що підтверджують їх доцільність і ефективність.

У разі включення до інвестиційної програми заходів, пов`язаних із зниженням фактичних втрат теплової енергії в теплових мережах (зокрема з будівництва (реконструкції, модернізації) об`єктів у сфері централізованого теплопостачання, в інвестиційній програмі обов`язково зазначається вартість виконання таких заходів з обсягами їх фінансування, періоди виконання заходів, а також конкретні обсяги та рівень зниження фактичних втрат теплової енергії у мережах за визначеними періодами.

У відповідності до п. 31 Порядку № 869, до інших витрат, що включаються до повної собівартості тарифів на виробництво теплової енергії, належить решта прямих витрат (крім зазначених у пунктах 30 і 33 цього Порядку), загальновиробничі витрати виробничої собівартості, адміністративні витрати, інші операційні витрати, фінансові витрати, що плануються для включення до тарифів на виробництво теплової енергії відповідно до вимог цього Порядку. Витрати на збут не плануються.

Для встановлення одноставкових тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання ліцензіат подає уповноваженому органові відповідної територіальної громади, на території якої ліцензіат провадить (має намір провадити) ліцензовану діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, у друкованому та електронному вигляді заяву і розрахунки тарифів на планований період за встановленими такими органами формами з відповідними розрахунками, підтвердними матеріалами і документами, що використовувалися під час їх проведення (п. 49 Порядку 869 в редакції від 13.09.2018).

Частиною 2 статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV передбачено, що виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

В силу вимог частини 2 статті 12 Закону України «Про ціни та ціноутворення» №5007-VI державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).

Як вбачається з матеріалів справи, вказаним вище актом перевірки відповідач фіксує, що тарифи на житлово-комунальні післуги є економічно необґрунтованими та сформовані з порушенням вимог п. 12, 13, 14, 15, 16, 18, 19, 49 Порядку № 869 в редакції від 13.09.2018, п. 12, 15, 16, 18, 19 Порядку в редакції від 23.02.2018, є порушення п. 18, 19, 21, 211, 27, 28 Порядку в редакції від 11.06.2020 та положень Порядку № 630 від 14.12.2012 ч. 2 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV, та ч. 2 ст. 12 Закону України «Про ціни та ціноутворення».

Враховуючи вищезазначене та встановлене, за наслідками досліджених судом доказів, наявних в матеріалах справи, судом встановлено, що зі змісту акту первірки та оскаржуваного рішення, відповідач, роблячи висновок про завищення позивачем тарифів, розглядав питання тарифів не щодо повної їх суми, тобто цілого тарифу, а виокремлював тільки окремі складові.

Так, за загаданою вище ч. 2 ст. 12 Закону № 5007-VI державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання» від 02 червня 2005 року № 2633-IV, тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Отже, суд вважає, що відповідач в оскаржуваному рішенні при перевірці економічної обґрунтованості розрахованих позивачем тарифів на теплову енергію повинен був дослідити всі складові таких тарифів, встановити чи тарифи відповідають повній фактичній собівартості, чи є вони в цілому економічно обґрунтованими, адже, тариф складається з сукупності витрат підприємства, а не з декількох складових.

Позивач відмітив, що тарифи, розраховані ним є збитковими, на підтвердження чого посилається на висновок експерта за результатами проведення економічного дослідження №303 від 12.09.2021.

Водночас, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано суду будь-яких доказів, щоб спростовували вищевказане твердження позивача.

Суд зазначає, що решта вказаних відповідачем зафіксованих порушень про невірне застосування питомих норм споживання природного газу для формування тарифів, відсутності планування складових витрат, внесення до тарифу витрат реактивної електроенергії не були доведені останнім в ході розгляду справи належними та достатніми доказами та обґрунтуваннями.

Беручи до уваги викладене, оскільки, відповідачем в оскаржуваному рішенні не досліджено всі складові тарифів на теплову енергію, розрахованих позивачем, не встановлено чи є вони в цілому економічно обґрунтованими, у зв`язку з чим, суд вважає, що оскражуване рішення про застосування адміністративного-господарських санкцій є протиправним та підлягає скасуванню.

При вирішенні даної справи судом враховано судову практику Шостого апеляційного адмістративного суду по справам № 320/6704/22 (постанова від 20.06.2023) та № 320/16603/21 (постанова від 01.02.2024).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п. 29).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані рішення не відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

Згідно статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області по нарахуванню адміністративно-господарські санкції до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради від 05 лютого 2021 року №9.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області (08133, Київська обл., м. Вишневе, вул. Балукова, буд. 22; код ЄДРПОУ 40323081) на користь Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради (08631/ Київська обл., Васильківський р-н, с.м.т. Глеваха, вулиця Вокзальна, буд. 18-А; код ЄДРПОУ 33018727) понесені останнім судові витрати у розмірі 2 270, 00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.