Рішення № 127691678, 28.05.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2025 року м. Київ № 320/38114/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу,

в с т а н о в и в:

фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому позивачка просить суд:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.04.2024 року №2620724024, №2621324024, №2621524024, №2622424024, №2620424024, №2622224024, №2621924024;

визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 02.04.2024 №2594824024, №2595024024;

визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу від 02.04.2024 №Ф-25944, від 05.06.2024 №Ф-2742-2659.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що при прийнятті оскаржуваних рішень контролюючим органом, на думку позивачки, порушено встановлений законом порядок прийняття рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків, порушено процедуру проведення перевірки, а тому рішення за наслідками такої перевірки є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 (суддя Балаклицький А.І.) відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Згідно із частиною першою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, справа, розгляд якої розпочато одним суддею, повинна бути розглянута цим самим суддею, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.

У силу вимог частини дев`ятої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

На підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного було проведено повторний автоматизований розподіл вказаної справи з підстав, зазначених у ньому.

Внаслідок автоматизованого розподілу матеріали справи були передані для розгляду судді Шевченко А.В.

Згідно з ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 прийнято справу до провадження та вирішено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 26.03.2025 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті. З 23.04.2025 суд перейшов до прийняття рішення у порядку письмового провадження.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримувала у повному обсязі та просила позов задовольнити.

Представниця відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечувала та зазначила, що оскаржувані рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у відповідному Акті перевірки та наданому суду відзиві на позовну заяву. В обґрунтування зазначила, що при проведенні перевірки позивачки податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і прийняті податкові повідомлення-рішення, як і оскаржуваний наказ, є законними.

Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа - підприємець з 12 квітня 2017 року (номер запису в ЄДРПОУ 20740000000031122 від 12.04.2017) по 20 травня 2019 року (номер запису в ЄДРПОУ 20740060002031122 від 20.05.2019 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця).

Податковою адресою ФОП ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 .

Відповідно до наказу Головного управління ДПС у м. Києві про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_2 від 05.01.2024 №34-п та повідомлення від 08.01.2024 №15/26-15-24-02-04 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з метою встановлення дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 12.04.2017 по 20.05.2019, дотримання вимог обліку та збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 27.04.2015 по 19.11.2015 та з 12.04.2017 по 20.05.2019.

Вказаний наказ та повідомлення були направлені на ім`я ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 , та повернулися на адресу контролюючого органу не врученими із зазначенням причин «за закінченням терміну зберігання» (а.с.Т VI стор.54-55).

У подальшому, 12.01.2024 листом №1445/6/26-15-24-02-04-08 Головне управління ДПС у м. Києві повідомило позивачку про те, що при оформленні повідомлення від 08.01.2024 №15/26-15-24-02-04 було допущено технічну помилку в частині імені платника податку.

Підставами для проведення перевірки стало припинення позивачкою реєстрації ФОП у травні 2019 року.

01.03.2024 року Головним управлінням ДПС у м. Києві було складено Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_2 №17953/Ж5/26-15-24-02-04/2215817705 (далі - Акт перевірки), в якому встановлено порушення:

підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, підпункту 177.5.2, пункту 177.5, пункту 177.11 статті 177 Податкового кодексу України (далі ПК України) в результаті неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік;

пункту 177.1 пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України - занижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за перевіряємий період у сумі 369 863,27 грн, в т.ч. по періодах: 2017 рік - 215 561,58 грн; 2018 рік - 154 153,37 грн; 2019 рік - 148,32 грн;

підпункту 1.2, підпункту 1.3 п.16-1 Підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України - занижено суму військового збору у розмірі 30 821,94 грн, в т.ч. по періодах: за 2017 рік - 17 963,46 грн; за 2018 рік - 12 846,12 грн; за 2019 рік - 12,36 грн;

підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 51.1 статті 51 Податкового кодексу України у результаті несвоєчасного подання Податкового розрахунку, (форма №1ДФ) за III квартал 2017 року (термін подання - 09.11.2017, фактично подано - 24.01.2018);

пункту 176.2 «а» статті 176 Розділу XIV Податкового кодексу України в результаті не перерахування до бюджету податку з фізичних осіб з заробітної плати (18%) в загальній сумі 3 152,71 грн за 2018 рік;

абзацу 3 пункту 8 статті 9 Закону № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у результаті заниження єдиного соціального внеску на суму 203 255,04 грн в т.ч. по періодам: за 2017 рік - 65 652,96 грн; за 2018 рік - 137 602,08 грн;

абзацу 3 пункту 8 статті 9. Закону №2464-VI«Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у результаті несвоєчасної сплати єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців за ІІ кв.2015 року, III кв. 2015 року, IV кв.2017 року, I-IV кв.2018 року, І кв. - II кв. 2019;

підпункту 49.18.1, пункту 49.2 статті 49, пункту 202.1 статті 202 Податкового кодексу України у результаті неподання податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2019 року;

пункту 184.7 статті 184 та пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України в частині заниження податкових зобов`язань з ПДВ в розмірі 45 969 грн, а саме по періодах: січень 2018 р. - 22 724 грн; 01.02.2018- 19.02.2018 - 20 937 грн; травень 2019 р. - 2 308 грн;

пункту 44.1, пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України в частині ненадання документів на перевірку;

пункту 213.1 статті 213 розділу VI «Акцизний податок» Податкового кодексу України в результаті заниження суми податку в розмірі 131,18 грн. за 2017 рік;

статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР за період з 20.04.2017 по 09.08.2018 платник податків здійснювала реалізацію підакцизного товару (алкогольних напоїв та тютюнових виробів) без наявних ліцензій.

На підставі Акта перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві винесені:

податкове повідомлення-рішення №2620724024 від 03.04.2024 року, яким визначено до сплати податкових зобов`язань з ПДФО за податковим зобов`язанням - 369 863,27 грн. та 92 465,82 грн. - за штрафними санкціями, а разом - 462 329,09 грн;

податкове повідомлення-рішення №2621324024 від 03.04.2024 року, яким визначено до сплати податкових зобов`язань з Військового збору - 30 821,94 грн та 7 705,49 грн за штрафними санкціями, а разом - 38 527,43 грн;

податкове повідомлення-рішення №2621524024 від 03.04.2024 року, яким визначено до сплати податкових зобов`язань з ПДВ - 45 969,00 грн та 11 492,25 грн за штрафними санкціями, а разом - 57 461,25 грн;

податкове повідомлення-рішення №2622424024 від 03.04.2024 року, яким визначено до сплати Адміністративний штраф та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у розмірі 17 000,00 грн;

податкове повідомлення-рішення №2620424024 від 03.04.2024 яким застосовано штраф у розмірі 340,00 грн. за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за період 2019 рік;

податкове повідомлення-рішення №2622224024 від 03.04.2024 року, яким застосовано штраф у розмірі 1020,00 грн. за ненадання на перевірку документів за період 2017-2019 роки;

податкове повідомлення-рішення №2621924024 від 03.04.2024 року, яким застосовано штраф у розмірі 340,00 грн за неподання податкової декларації з ПДВ за період травень 2019 рік;

рішення №2594824024 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02 квітня 2024 року, яким вирішено застосувати штрафні санкції у розмірі 101 627,52 грн;

рішення №2595024024 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 02 квітня 2024 року, яким вирішено застосувати пеню та штраф у розмірі 5370,65 грн;

вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02 квітня 2024 року №Ф-25944 у загальному розмірі - 203 255,04 грн;

вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05 червня 2024 року №Ф-2742-2659 у загальному розмірі 310 253,21 грн (203 255,04 грн - недоїмка, 106 118,60 грн - штрафи та 879,57 грн - пеня).

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою та рішенням про застосування штрафних санкцій, вважаючи їх протиправним та такими, що порушують законні права та інтереси, позивачка звернулася з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд виходив із такого.

Відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Також, підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України, визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

У постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18, Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким, неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому, підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Отже, доводи щодо неналежного невиконання вимог норм Податкового кодексу України щодо процедури призначення та проведення перевірки, як підстави позову, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками, при цьому, правову оцінку таким підставам суди повинні надавати в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, переходити до перевірки підстав позову по суті встановлених під час перевірки порушень податкового та/або іншого законодавства.

Позивачка, обґрунтовуючи позовні вимоги, вказує на те, що контролюючий орган порушив процедуру проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а саме, без належного повідомлення позивачки про її проведення, та неможливість надати витребувані документи, що є достатньою самостійною підставою до скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, адже фактично висновки акту перевірки ґрунтуються на неможливості дослідити та перевірити задекларовані позивачем показники зобов`язань, тому контролюючий орган виходив лише з обставин ненадання до перевірки документів первинного бухгалтерського обліку на запит, що, на переконання позивачки, не відповідає дійсним обставинам та спотворює завдання та зміст перевірки діяльності платника податків.

Згідно приписів підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75).

Відповідно до норм підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків;

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. (пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України)

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені статтею 79 Податкового кодексу України. Так, відповідно до вимог пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки (пункт 79.2 статті 79 Податкового кодексу України).

З наведеного слідує, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом, як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. У посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки лише за наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та за умови вручення платнику податків оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України копії наказу на проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава).

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (підпункт 42.2 статті 42).

Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків,

завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки, є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.

Позивачка наголошує на тому, що про обставини призначення й проведення позапланової невиїзної перевірки, вона дізналася вже після її фактичного проведення, що позбавило її можливості скористатися правами, наданими статті 17 ПК України, зокрема, надавати документи, пояснення з питань, що виникають під час такої перевірки.

Судом досліджено, що підставою проведення перевірки відносно ОСОБА_1 є наказ від 05.01.2024 № 34-п, яким вирішено провести документальну позапланову невиїзну перевірку з 19.02.2024 по дату завершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів.

Суд звертає увагу, що наказ від 05.01.2024 № 34-п виданий про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_2 , тобто контролюючим органом допущено помилку в імені позивачки. Доказів виправлення даної помилки у наказі контролюючим органом не надано.

Контролюючим органом на підтвердження доказів направлення вказаного наказу та повідомлення надано копію конверту із штрих-кодом 06 000 7599 1190, що було повернуто «за закінченням терміну зберігання». Проте судом встановлено, що вказаний конверт було відправлено на ім`я ОСОБА_3 та на адресу АДРЕСА_2 , тобто не на ім`я позивачки та не за її податковою адресою .

Отже, аналізуючи надані податковим органом документи суд приходить до висновку про відсутність підтвердження належного повідомлення позивачки про проведення перевірки.

Як вже зазначалось вище, контролюючий орган вправі розпочати проведення документальної позапланової перевірки платника податків лише у випадку, коли такому платнику до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки, чого у спірних правовідносинах не відбулось.

При цьому, контролюючий орган наполягає, що положення Податкового кодексу України не ставлять у залежність початок проведення перевірки від факту отримання платником документів (наказу та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки), на переконання контролюючого органу, достатнім є лише факт надсилання таких документів рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків.

З цього приводу суд зазначає таке.

Верховний Суд у питанні застосування положень пункту 79.2 статті 79 ПК України у взаємозв`язку з пунктом 42.2 статті 42 ПК України, дотримується усталеної позиції, що з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб саме до її початку. Невиконання вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків. Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, колегія суддів Великої Палати Верховного Суду дійшла таких висновків: аналізованими нормами Податкового кодексу України(зокрема, пункт 42.2 статті 42, пункт 78.4, пункт 79.2 статті 79) з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Велика Палата Верховного Суду у наведеній постанові, також зазначила, що незважаючи на необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній все ж має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України, відповідно до якого, платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Крім того, у наведеній постанові також звернуто увагу на те, що у питаннях дотримання контролюючими органами процедури проведення перевірки, істотне значення має встановлення обставин забезпечення платникам податків можливості реалізувати їх права, передбачені Податковим кодексом України, а у разі їх порушення - чи могло це істотно вплинути на правильність та обґрунтованість висновків контролюючого органу, здійснених за результатами такої перевірки, на підставі яких прийняті рішення.

Однак, неотримання позивачем наказу про проведення перевірки, свідчить про неможливість позивачем надати документи, що належать до предмета перевірки або пов`язані з предметом перевірки, внаслідок неповідомлення його про проведення перевірки до її початку та під час її проведення, що як слідує з акта перевірки, істотно вплинуло на правильність та обґрунтованість висновків контролюючого органу, здійснених за результатами такої перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані рішення, оскільки відповідач дійшов висновків про наявність порушень ПК України, виключно на підставі аналізу інформації, що міститься в базах даних контролюючого орану, а не на підставі первинних документів, які опосередковують такі господарські операції.

Отже, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб саме до початку її проведення, що є гарантією дотримання права платника податків, на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, а також можливості платником виконати свої обов`язки, зокрема щодо надання документів, що визначено вимогами пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу, що про обґрунтованість такого висновку свідчать і зміни, що були внесені законодавцем до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України.

Так, Законом України від 30 листопада 2021 року № 1914-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень», який набрав чинності з 01 січня 2022 року, пункт 79.2 статті 79 Податкового кодексу України було доповнено новим абзацом такого змісту: «У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу».

Зазначене узгоджується з правовим висновком викладеним у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 640/9016/20, від 26.09.2024 у справі № 600/6022/23-а.

Щодо позиції про те, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а у разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів, як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків, суд погоджується із такими висновками, однак, суд звертає увагу на те, що такий висновок про недобросовісність платника податків в частині отримання ним поштової кореспонденції від контролюючого органу та про зловживання наданими йому правами випливає лише з урахуванням встановлених обставин про вжиття контролюючим органом належних заходів щодо ознайомлення такого платника із наміром провести документальну невиїзну перевірку у розумінні статті 42 Податкового кодексу України, тобто, із належним виконанням обов`язку, передбаченого пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України.

Так, у наведеній справі документи (наказ та повідомлення) не були вручені позивачу та повернуті поштовим відділенням у зв`язку із закінченням терміну зберігання, у зв`язку з чим, та з урахуванням обставин припинення позивачем задовго до перевірки діяльності ФОП, контролюючий орган розпочавши проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, не пересвідчився у дотриманні обов`язкових умов, які надають право контролюючому органу провести документальну позапланову перевірку у платника податків, визначених пунктом 78.4 статті 78 та пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, а саме вручення платнику податків до початку її проведення копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

За усталеною позицією Верховного Суду (справи № 640/9016/20, № 400/1664/21) не виконання контролюючим органом вимог пунктом 78.4 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, є істотним порушенням процедури перевірки, тобто, є самостійною та достатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень та інших рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Щодо надання документів до перевірки.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності врегульований статтею 44 Податкового кодексу України.

Згідно вимог пункту 85.2 статті 85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (пункт 85.4 статті 85).

Отже, з наведеного слідує, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Проте, враховуючи встановлені обставини справи щодо допущених відповідачем процедурних порушень під час проведення такої перевірки, позивач була позбавлена можливості надати документи до перевірки, оскільки, проведення перевірки позивачу стало відомо вже після проведення перевірки та прийняття оскаржуваних рішень, що свідчить про об`єктивну неможливість надати документи до перевірки, яка запитувалась.

Отже, відповідач, розпочавши 19.02.2024 проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, не пересвідчився у дотриманні однієї з обов`язкових умов для початку проведення такої перевірки, якою є вручення платнику податків копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки, оскільки такі були направлені не на ім`я позивачки та не за її податковою адресою.

При цьому, конверт, в якому, за твердженням податкового органу перебував наказ про проведення перевірки позивачки, повернувся до ГУ ДПС у м. Києві 10.02.24, за закінченням строку зберігання.

У свою чергу, вказаний конверт не містить будь-яких позначок/написів щодо причин його невручення адресату, а лише містить перекреслену адресу Бєлоусова Світлана, так само не містить відомостей про вручення/невручення листа рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке було надано податковим органом.

За даних обставин, судом враховується, що повернення поштового відправлення/конверту без наявності відомостей щодо дати його направлення (єдина дата, вказана на конверті - 10.02.24), відсутність відомостей про причини невручення поштового відправлення, без наявності відомостей щодо причин його повернення, без наявності довідки ф.20, не може свідчити, як належне повідомленням позивачки про проведення відносно неї перевірки.

Суд вважає, що визначення позивачці грошових зобов`язань та застосування штрафних санкцій в умовах необізнаності щодо проведення перевірки та, відповідно, неможливості надання необхідних до перевірки документів, покладає на позивачку додатковий надмірний тягар, за відсутності підстав стверджувати про зловживання позивачкою своїми правами.

Відтак, наведене дає підстави для висновку про те, що порушення, зазначені в Акті документальної позапланової перевірки, встановлені не в порядку і не у спосіб, що передбачений законом, а отже, такий Акт, який ґрунтується не на дослідженні документів бухгалтерського обліку позивача, не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності

Суд вважає, що, за даних обставин, допущені відповідачем процедурні порушення при призначенні та проведенні перевірки безпосередньо вплинути на правильність висновків контролюючого органу за наслідками такої перевірки, оскільки позбавили можливості позивача надати до перевірки документи на підтвердження відповідних показників податкової звітності, що свідчить про необґрунтованість висновків про відсутність у позивача первинних документів, та вплинули на обґрунтованість і законність прийнятих за результатами перевірки рішень.

Судом враховується правова позиція, висловлена Верховним Судом у постанові від 19.11.2024 у справі № 640/10280/20.

Крім того, слід звернути увагу і на обставинах проведення перевірки після закінчення 1095-денного строку з моменту припинення підприємницької діяльності.

Згідно приписів пункту 102.1 статті 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 статті 102 ПК України, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених ПК України, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 ПК України, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації). У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов`язаних з декларуванням податкових зобов`язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 статті 102 ПК України, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.

Так, сторонами не заперечується, що ФОП ОСОБА_1 прийняла рішення про припинення підприємницької діяльності, про що державним реєстратором був здійснений запис щодо припинення підприємницької діяльності 20.05.2019.

У розділі 2.2.1 Акта перевірки досліджувалося питання своєчасності подання податкових декларацій про майновий стан і доходи та ведення обліку результатів діяльності (доходів, витрат).

Відповідно до пункту 49.2 статті 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Відповідно до підпункту 49.18. 5 пункту 49.18 ПК України в редакції чинній на момент подання декларацій позивачкою зазначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Так, в ході проведення перевірки контролюючим органом в Акті перевірки вказано:

Податкова декларація про майновий стан і доходи за звітний період 2017 року подана 08.02.2018 року (при граничних термінах подання - 09.02.2018 р.)

Податкова декларація про майновий стан і доходи за звітний період 2018 року подана 07.02.2018 року (при граничних термінах подання - 11.02.2018 р.)

Як вже зазначалося, порядок проведення документальних позапланових перевірок визначається статтею 78 Податкового кодексу України, а відповідно до підпункту 78.1.7. пункту 78.1 статті 78 документальна позапланова перевірка здійснюється з підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Отже, строк у 1095 днів із урахуванням граничної дати подання, а саме 09.02.2018 року (згідно пункту 102.1 статті 102 ПК України) податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний період 2017 року сплинув - 08 лютого 2021 року, а щодо уточнюючої Декларації про майновий стан і доходи за звітний період 2017 року, яка була подана 26.02.2018 року - 26 лютого 2021 року.

Строк у 1095 днів із урахуванням граничної дати подання, а саме 11.02.2019 року (згідно пункту 102.1 статті 102 ПК України) податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний період 2018 року сплинув - 10 лютого 2022 року.

Пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (який був призупинений лише 17.03.2022 року у зв`язку із введеним воєнним станом) було встановлено мораторій на проведення документальних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної документальних позапланових перевірок хвороби (COVID-19), крім: ... з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Також пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (який був призупинений лише з 15.03.2022 року у зв`язку із введеним воєнним станом) було визначено, що на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Так, 17.03.2022 р. набрав чинності Закон України від 15.03.2022р. №2120-IХ «Про внесення змін до Податкового кодексу та інших законодавчих актів» (далі - Закон №2120-IX), пунктом 2 розділу ІІ якого дію пункту 52 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» №2260 від 12.05.2022 року було поновлено проведення документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Разом з тим відповідно до підпункту 102.3.2. пункту 102.3. статті 102 ПК України відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого контролюючому органу згідно із законом та/або рішенням суду заборонено проводити перевірку (перевірки) платника податків.

Таким чином, строки давності для платників, які припинили свою діяльність, та підлягали перевірці на підставі підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України, зупинялися лише з 17.03.2022 по 26.05.2022 року, тобто на 71 дні.

Тобто відлік строку, щодо нарахування податкових зобов`язань внаслідок перевірок платників податків у зв`язку із припиненням підприємницької діяльності (підпункт 78.1.7. пункту 78.1 статті 78 ПК України) не зупинявся до 17.03.2022 року.

Зупинявся строк лише з 18.03.2022 року по 26.05.2022 року та продовжив свій відлік із 27.05.2022 року.

Так як, мораторій на проведення документальних перевірок з підстав визначених підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України не застосовувався, то зупинення перебігу строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу також не може бути застосовано, а отже, відповідач визначив податкові зобов`язання за 2017-2018 рік зі спливом строків давності.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.05.2018 у справі №820/3544/17 зазначив, що норма пункту 102.1. статті 102 Податкового кодексу України пов`язує відлік строку давності саме із останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань.

Як вбачається з фактичних обставин справи, податковим органом було проведено перевірку діяльності позивачки за період з 12.04.2017 по 20.05.2019. Безпосередньо перевірка призначена наказом від 05.01.2024. При цьому, податковий орган, з урахування встановлених статтею 102 ПК України строків, мав право призначати податкову перевірку за останні 3 роки, що передують даті призначення перевірки.

Суд вважає, що податковий орган зобов`язаний враховувати приписи статті, як щодо граничних термінів визначення податкового зобов`язання, так і щодо періоду, який буде охоплювати податкова перевірка.

Крім того, варто врахувати і те, що оскаржувані у даній справі рішення (2024 рік) були прийняті поза межами 1095 строку з моменту припинення господарської діяльності позивачки (20.05.2019), про що внесено відповідний реєстраційний запис, враховуючи положення статті 102 ПК України, граничні строки встановлення порушень під час перевірки та донарахувань за її результатами не можуть перевищувати 1095 днів.

Таким чином, суд вважає, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для донарахування податкових зобов`язань та застосування штрафних санкцій до позивача після закінчення 1095-денного строку з моменту припинення господарської діяльності останньої.

Також, суд погоджується із доводами позивача про те, що сплинули строки щодо нарахування штрафу за подання податкової декларації з податку на додану вартість за період травень 2019 року, що були визначені податковим повідомленням-рішенням №2621924024 від 03.04.2024.

Відповідно до абзацу 3 пункту 102.1 статті 102 ПК України визначено, що у разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов`язаних з декларуванням податкових зобов`язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.

Граничний строк подання податкового декларації з податку на додану вартість за період травень 2019 року 20.06.2019 року. Відповідно строк у 1095 днів + 71 день (зупинення строків давності) сплинули 29 серпня 2022 року.

Щодо обставин визначення суми доходу позивача за 2017-2019 рік, за що було донараховано відповідні зобов`язання, суд зазначає, що акт перевірки не містить посилань будь-які первинні, платіжні чи розрахункові документи, які б свідчили, що в період 2017-2019 року, позивачем було завищено витрати на загальну суму 1 623 648, 18 грн та отримано доходи в розмірі 369 863,27 грн, проте контролюючий орган, визначаючи розмір отриманого позивачем доходу, керувалися лише даними про рух коштів на розрахункових рахунках позивача, що не є достатнім.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Суд наголошує на тому, що без дослідження, співставлення та аналізу документів, зміст яких дає можливість здійснити комплексні аналіз, співставлення та дослідження правовідносин в аспекті правильності визначення сум грошового зобов`язання/сплати податків, ставить під сумнів обґрунтованість висновків документальної перевірки та її наслідків. Дані перевірок результатів діяльності платника податків, є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. На переконання суду, є неповним та таким, що не відображає реальні обставини, є спосіб встановлення податковим органом правопорушення без перевірки документів, адже у будь-якому випадку, документальна перевірка вимагає дослідження документів, на підставі яких встановлюються податкові правопорушення.

Тож, на переконання суду, висновки Акта перевірки є необґрунтованими та недоведеними. До того ж, документи первинного бухгалтерського обліку, що долучені до даної позовної заяви, дозволяють встановити фактичне здійснення позивачкою господарської діяльності та використання у такій діяльності придбаних ТМЦ/робіт/послуг, відтак, доводи податкового органу у цій частині акту перевірки є безпідставними, водночас, судом не надається їм детальна оцінка, позаяк, такі залучені документи не досліджувались під час проведення перевірки та на їх підставі не було обґрунтовано акт перевірки, тому їх аналіз судом без їх використання під час перевірки, є передчасним.

Водночас, окремо щодо податкового повідомлення-рішення №2622424024 від 03 квітня 2024 року, яким визначено до сплати адміністративний штраф та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у розмірі 17 000,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити таке.

Так, під час проведення перевірки встановлено, що фактично відповідно до поданої звітності ІКС «Податковий блок» в період з 12.04.2017 по 20.05.2019 платник податків ОСОБА_1 здійснювала діяльність на загальній системі, оподаткування, обліку та звітності, фактично здійснювала діяльність у сфері роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Розрахунки здійснювались за готівкові кошти та проведенням через РРО.

Відповідно до вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 р. №481/95-ВР, із змінами та доповненнями (далі - Закон №481), діяльність фізичної особи-підприємця підлягає ліцензуванню.

Згідно з Актом, відповідно до наданої інформації Головним управлінням ДПС у Київській області, лист №1692/7/10-36-09-04 від 23.02.2024 (вх. ГУ ДПС у м.Києві №5008/7 від 26.02.2024) платником податків ОСОБА_1 в період здійснення підприємницької діяльності з 12.04.2017 по 20.05.2019 не було отримано ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами за місцем здійснення торговельної діяльності: АДРЕСА_3 .

Отже, відповідно до виторгів РРО платник податків ОСОБА_1 в періоді з 12.04.2017 по 20.05.2019 здійснювала продаж у роздріб алкогольних напоїв та тютюнових виробів, тобто здійснювала реалізацію підакцизного товару (алкогольних напоїв та тютюнових виробів) без наявних ліцензій на суму 1 609 857,29 грн.

Роздрібна торгівля, зокрема алкогольними напоями, тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками за наявності у них ліцензії на роздрібну торгівлю, що встановлено статтею 15 Закону №481.

До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

За результатами перевірки контролюючим органом встановлено здійснення платником податків роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій за період з 12.04.2017 по 20.05.2019 на суму 1 609 857,29 грн., чим порушено вимоги статті 15 Закону №481.

Проте, обставини викладені у Акті перевірки не відповідають дійсним обставинам, що мали місце та підтверджуються документально, а саме:

Відповідно до Договору №5 на оренду нежитлового приміщення від 14 квітня 2017 року, позивачкою було орендовано приміщення загальною площею 240,0 кв.м, в нежилому відокремленому будинку. Відповідно до пункту 1.2.2 Договору - адреса приміщень - м. Обухів, вул. Київська, 3.

Відповідно до Реєстраційного посвідчення №3000318580 від 20.04.2027 року, виданого ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві суб`єкту господарювання ОСОБА_1 на РРО, то останній призначений для використання в господарській одиниці магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою - АДРЕСА_3 .

12 травня 2017 року Головним управлінням ДФС у Київській області було видано ФОП ОСОБА_4 Ліцензію Серія АА №019528 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Місце торгівлі - Обухівський р-н, м.Обухів, вул. Київська, буд.3, магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Реєстраційний номер ліцензії 1710156403747. Термін дії ліцензії з 15.05.2017 р. по 14.05.2018 р.

12 травня 2017 року Головним управлінням ДФС у Київській області було видано ФОП ОСОБА_4 Ліцензію Серія АА №019529 на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами. Місце торгівлі - Обухівський р-н, м.Обухів, вул. Київська, буд.3, магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Реєстраційний номер ліцензії 1710156603748. Термін дії ліцензії з 15.05.2017 р. по 14.05.2018 р.

11 травня 2018 року Головним управлінням ДФС у Київській області було видано ФОП ОСОБА_4 Ліцензію Серія АА №032721 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Місце торгівлі - Обухівський р-н, м.Обухів, вул. Київська, буд.3, магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Реєстраційний номер ліцензії 1810156403921. Термін дії ліцензії з 15.05.2018 р. по 14.05.2019 р.

11 травня 2018 року Головним управлінням ДФС у Київській області було видано ФОП ОСОБА_4 Ліцензію Серія АА №032722 на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами. Місце торгівлі - Обухівський р-н, м.Обухів, вул. Київська, буд.3, магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Реєстраційний номер ліцензії 1810156603922. Термін дії ліцензії з 15.05.2018 р. по 14.05.2019 р.

Копії відповідних ліцензій надані позивачем до матеріалів справи.

Таким чином платник податків ОСОБА_1 здійснювала свою підприємницьку діяльність у місці торгівлі Обухівський р-н, м.Обухів, вул. Київська, буд.3, магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за наявності ліцензій про право роздрібної торгівлі, як алкогольними напоями, так і тютюновими виробами.

Враховуючи вище встановлене та зазначене судом, суд вказує, що Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У постанові Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суд від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, окрім наведених вище висновків, погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

Відтак, зміст висновків наведених постанов свідчить про те, що установивши порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд може не переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

Зазначені висновки викладені також у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року у справі №826/17875/18 та від 19 березня 2024 року у справі № 160/12714/22.

Відтак, суд приходить до висновку, що встановлення обставин щодо неправомірності проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої й було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, рішення та податкова вимога, є достатнім для висновку про їх протиправність, тому, в межах розгляду даної справи, відсутня необхідність перевірки судом порушення позивачем вимог податкового законодавства, зафіксованих в Акті перевірки.

Таким чином, суд зазначає про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень03.04.2024 року №2620724024, №2621324024, №2621524024, №2622424024, №2620424024, №2622224024, №2621924024, рішень про застосування штрафних санкції та податкової вимоги, такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Беручи до уваги викладене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із матеріалів справи ухвалою від 26.08.2024 року позивачці відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою підприємцем судовий збір складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено вимогу майнового характеру на суму 1 197 524,19 грн.

Отже, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом, в якому заявлено одну вимогу майнового характеру позивачу слід було сплатити судовий збір у розмірі 11 975,24 грн.

Оскільки сплату судового збору відстрочено до ухвалення судового рішення у даній справі, а судовий збір не сплачено, суд дійшов висновку про необхідність стягнення суми судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суб`єкта владних повноважень на користь Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.04.2024 року № 2620724024, № 2621324024, № 2621524024, № 2622424024, № 2620424024, № 2622224024, № 2621924024, рішення про застосування штрафних санкцій від 02.04.2024 № 2594824024, № 2595024024 та вимоги про сплату боргу від 02.04.2024 № Ф-25944, від 05.06.2024 № Ф-2742-2659.

Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) на користь Державного бюджету України (Отримувач коштів - ГУК у Київ. обл./м. Київ/22030101, Код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 37955989, Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), Рахунок отримувача UA718999980313151206084010001, код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір у розмірі 11975 (одинадцять тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять) гривень 19 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.