Рішення № 127691668, 26.05.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2025 року м.Київ №320/10460/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Калуський дослідно-експериментальний завод інституту хімії поверхні Національної академії наук України" до ДПС України про визнання дій та рішень протиправними,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Державне підприємство "Калуський дослідно-експериментальний завод інституту хімії поверхні Національної академії наук України" з позовом до ДПС України, у якому просить суд:

- визнати протиправним дії (бездіяльність) відповідача та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 21.11.2022 № 0005825/0701 та наступне податкове повідомлення-рішення №000575/0701 від 03.02.2023, що прийнято по необґрунтованому (оскаржуваному) рішенню відповідача від 30.01.2023 № 2133/6/99-00-06-01-05-06.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він не погоджується з рішенням Державної податкової служби України від 31.01.2023 №2133/6/99-00-06-01-05-06 за результатом розгляду адміністративної скарги, вважає, що прийняте відповідачем рішення є безпідставним, необґрунтованим, винесеним всупереч чинному законодавству, у зв`язку з чим він вимушений звертатись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Позивач зазначає, що ДПС України не звернув уваги на роботу територіальних органів ДПС та неналежно контролює їх діяльність. Відповідачем було протиправно відмовлено у задоволенні клопотання позивача про участь при розгляді скарги представника Ради бізнес-омбудсмена. Крім того, відповідач, як кінцева інстанція в процедурі адміністративного (досудового) оскарження не надано обґрунтованого правового аналізу рішення ГУ ДПС у Івано-Франківській області від 21.11.2022 №0005825/0701 з посиланням на норми чинного законодавства з урахуванням заперечень та доводів позивача.

Ухвалою суду від 11.04.2023 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

Водночас, ДПС України, надіслав клопотання про залучення до участі у справі як співвідповідача Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, оскільки саме цим суб`єктом владних повноважень приймалися податкові повідомлення-рішення від 21.11.2022 №005825/0701 та від 03.02.2023 №000575/0701.

Розглянувши клопотання відповідача, суд зазначає таке.

Згідно ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Таким чином, законодавцем встановлені дві умови заміни неналежного відповідача: 1) згода позивача на заміну первинного відповідача; 2) якщо заміна неналежної сторони не приведе до зміни підсудності.

Аналіз норм ст. 48 КАС України дає підстави дійти висновку, що залучення до участі у справі співвідповідача здійснюється судом лише за клопотанням позивача. Залучення до участі у справі співвідповідача за клопотанням відповідача норми КАС України не передбачають.

Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд також враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Суд звертає увагу на те, що предметом спору у цій справі є саме дії, бездіяльність ДПС України за наслідками розгляду скарги позивача на податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 21.11.2022 № 0005825/0701.

Позивачем безпосередньо не оскаржуються податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 21.11.2022 №0005825/0701 та податкове повідомлення-рішення №000575/0701 від 03.02.2023, яке було прийнято за наслідками прийняття ДПС України рішення від 30.01.2023 №2133/6/99-00-06-01-05-06.

Також, суд враховує, що позивач не надавав своєї згоди на залучення до участі у справі як співвідповідача ГУ ДПС в Івано-Франківській області.

Враховуючи наведене, з огляду на предмет спору у цій справі, суд не вбачає підстав для залучення до участі у справі як співвідповідача ГУ ДПС в Івано-Франківській області, а тому у задоволенні клопотання ДПС України не підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що Державне підприємство "Калуський дослідно-експериментальний завод інституту хімії поверхні Національної академії наук України" з 1994 зареєстроване як юридична особа та згідно із зареєстрованим видом економічної діяльності здійснювало: 20.59 Виробництво іншої хімічної продукції, н.в.і.у. (основний); 20.13 Виробництво інших основних неорганічних хімічних речовин; 20.42 Виробництво парфумних і косметичних засобів; 21.10 виробництво основних фармацевтичних продуктів.

На підставі направлень від 05.10.2022 №2777 та 2778, виданих Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області, головним державним інспектором відділу планових перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС в Івано-Франківській області Шиян Іриною Тимофіївною та головним державним інспектором відділу перевірок фінансових операцій управління податкового аудиту ГУ ДПС в Івано-Франківській області Білоусом Тарасом Васильовичем згідно із нп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.8 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 глави 8 Податкового кодексу України від 02.12.2010 2755-VI, відповідно наказу ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 20.09.2022 №1590-п проведена позапланова виїзна документальна перевірка Державного підприємства «Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної академії наук України" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2022 року у податковій декларації податку на додану вартість від 18.04.2022 №9046912674 від`ємного значення, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку 1 до акта перевірки.

За результатами якої складено акт перевірки від 26.10.2022 № 4731/09-19-07-01/05540209.

02.11.2022 у відповідності до вимог п. 86.7. ст. 86 Податкового кодексу України ДП «КДЕЗ ІХП НАН України» подало постійно діючій комісії з питань розгляду заперечень ГУ ДПС в Івано-Франківській області заперечення на акт документальної позапланової перевірки Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 26.10.2022 № 4731/09-19-07-01/05540209 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

18.11.2022 ГУ ДПС в Івано-Франківській області надіслало позивачеві відповідь на заперечення на акт позапланової виїзної перевірки, у якому зазначило про те, що наведені в запереченні пояснення та аргументи не спростовують висновки акту перевірки стосовно завищення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в загальній сумі 263 120 грн.

На підставі акта перевірки ГУ ДПС в Івано-Франківській області винесено ППР від 21.11.2022 №005825/0701, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2022 року на суму 85 070 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 21 267,50 гривень.

Не погоджуючись з відповіддю ГУ ДПС в Івано-Франківській області на заперечення позивача від 18.11.2022 та рішенням ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 21.11.2022 №005825/0701, позивачем подано скаргу від 30.11.2022 №493 (вх. ДПС від 06.12.2022 № 21238/6) до Державної податкової служби України.

Рішенням ДПС від 09.12.2022 №16455/6/99-00-06-01-05-06, яким продовжено строк розгляду скарги до 03.02.2023 (включно).

За результатами розгляду скарги відповідачем прийнято рішення від 30.01.2023 №2/33/6/99-00-06-01-05-06, яким Державна податкова служба України скасувала ППР ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 21.11.2022 №005825/0701 в частині висновку перевірки щодо заниження ДП «КДЕЗ ІХП НАН України» податкових зобов`язань з ПДВ, в результаті не віднесення до бази оподаткування ПДВ перевищення ціни придбання товарів (бочок металевих (200 л та 230 л) бувших у використанні) над ціною їх реалізації, а в іншій частині зазначене ППР залишила без змін, а скаргу - частково задовольнила.

За наслідками прийняття ДПС України рішення 30.01.2023 №2/33/6/99-00-06-01-05-06 за наслідком розгляду скарги, ГУ ДПС в Івано-Франківській області винесено ППР від 03.02.2023 №000575/0701, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2022 року на суму 77422,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 19355,50 гривень.

Не погоджуючись з діями та бездіяльністю ДПС України при розгляді скарги позивача, позивач звернувся до суду з цим позовом, мотивуючи його незгодою правовою позицією відповідача під час розгляду скарги, у той час як, на думку позивача, є протиправним нарахування штрафних санкцій у розмірі 21267,50 грн за завищення позивачем податку на додану вартість за березень 2022 року на суму 85070,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з п.56.3 цієї статті скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв`язку (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. У скарзі платник податків має право заявити про своє бажання бути присутнім особисто або через свого представника при розгляді скарги, у тому числі в режимі відеоконференції, а контролюючий орган зобов`язаний повідомити такого платника податків про дату, час та місце/спосіб розгляду скарги не пізніше ніж за п`ять календарних днів до дати розгляду такої скарги. Інформація (повідомлення) про розгляд контролюючим органом матеріалів скарги у режимі відеоконференції надсилається платнику податків в електронному вигляді в електронний кабінет. Відсутність платника податків (його представника), повідомленого в передбаченому цим пунктом порядку про дату, час та місце/спосіб розгляду скарги (у тому числі у режимі відеоконференції), не є перешкодою для розгляду скарги.

Відповідно до п.56.8 ст.56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків засобами поштового зв`язку (з повідомленням про вручення) чи електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово або в електронній формі засобами електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту (п.56.9).

Відповідно до п.56.10 ст.56 ПК України рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, прийняті за розглядом скарги платника податків, є остаточними і не підлягають подальшому адміністративному оскарженню, але можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Пункт 56.18 ст.56 ПК України передбачає, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Згідно з п.56.19 ст.56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Судом у цій справі встановлено, що Державною податковою службою України за результатами розгляду скарги позивача прийнято рішення від 30.01.2023 №2/33/6/99-00-06-01-05-06, яким частково скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 21.11.2022 №005825/0701 в частині висновку перевірки щодо про заниження ДП «КДЕЗ ІХП НАН України» податкових зобов`язань з ПДВ, в результаті не віднесення до бази оподаткування ПДВ перевищення ціни придбання товарів (бочок металевих (200 л та 230 л) бувших у використанні) над ціною їх реалізації, а скаргу позивача частково задоволено.

Частиною 5 статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховним Судом у постанові від 10.08.2020 року у справі № 640/6528/19 висловлена позиція, що рішення за наслідками розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення, не є юридично значимим для платника податків, оскільки не створює для нього жодних правових наслідків, на відміну від податкового повідомлення-рішення. Наголошено, що рішення про результати розгляду скарги не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки платника податків шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку. Платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 липня 2019 року у справі №813/5256/13-а, від 06 лютого 2020 року №810/101/16, 03 квітня 2020 року у справі №826/4114/18, від 16 червня 2020 року у справі №810/1652/16.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи правову природу рішення ДПС, складеного за наслідками розгляду скарги на оскаржуване у цій справі податкове повідомлення-рішення, суд не вбачає перешкод для поширення на спірні правовідносини вищенаведеної правозастосовної практики Верховного Суду, відповідно до якої таке рішення не визнається правовим актом, який встановлює відповідальність платника податку та не зумовлює у нього виникнення прав чи обов`язків та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС України.

Проведеним судовим розглядом не встановлено порушень відповідачем процедури розгляду скарги позивача, у позовній заяві аргументи у означеному контексті відсутні.

Оскільки спірне рішення не є таким, що прийняте у зв`язку з реалізацією управлінських повноважень, а є актом вирішення спору в досудовому порядку, не створює юридичного наслідку для позивача, а визнання цього рішення протиправним та його скасування не призведе до відновлення порушеного права.

Суд зазначає, що розгляд судом адміністративної справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України, та в межах позовних вимог відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2, частини другої статті 9 зазначеного Кодексу є складовою диспозитивності як одного із принципів адміністративного судочинства.

Суд звертає увагу на те, що згідно з позовною заявою, позовні вимоги ДП "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної академії наук України" обґрунтовує безпосередньо протиправністю дій та бездіяльністю саме ДПС України під час розгляду скарги позивача на ППР від 21.11.2022 та вважає, що ДПС України мала скасувати ППР у повному обсязі.

Тобто, позивач на стадії відкриття провадження у цій справі наполягав на розгляді позовних вимог саме про визнання дій, бездіяльності ДПС України під час адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, мотивуючи позов незгодою з підставами винесення та формою податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 21.11.2024 №005825/0701, що, на думку позивача, мало б бути підставою для повного скасування ППР рішенням ДПС.

Таким чином, у спірних правовідносинах права позивача не порушені діями, рішенням відповідача від 30.01.2023 під час розгляду скарги позивача на ППР ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 21.11.2024 №005825/0701, з огляду на те, що заявлений позивачем спосіб захисту прав не є ефективним, оскільки не відновить його прав.

При цьому, позивач не позбавлений права оскаржити саме податкові повідомлення-рішення від 21.11.2024 та від 03.02.2023, які прийняті ГУ ДПС в Івано-Франківській області, та які на думку позивача порушують його права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі аргументи позову вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують та по суті на них не впливають. Такі аргументи могли б бути доцільними за умови звернення позовних вимог до суб`єкта владних повноважень, який виніс рішення, що впливає на права та обов`язки позивача.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.