Рішення № 127689236, 28.05.2025, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/2881/25

пр. № 2/759/2885/25

28 травня 2025 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Твердохліб Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі - ПрАТ «СГ «ТАС»), ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що 19 червня 2023 року на автодорозі державного значення «Н-03» сполученням «Житомир-Чернівці» мала місце дорожньо-транспортна пригода, в якій пошкоджено належний йому автомобіль марки Ford Transit, державний номерний знак НОМЕР_1 , та автомобіль марки «ВАЗ-21120», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Вироком від 24 жовтня 2023 року Дунаєвецький районний суд Хмельницької області у справі № 674/1502/23 визнав ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286-1 КК України, і призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 6 років.

Відповідно до висновку експерта (ФОП ОСОБА_3 ) № 04-01-24 авто-товарознавчої експертизи про вартість матеріального збитку завданого автомобілю Ford Transit, державний номерний знак НОМЕР_3 , в результаті пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди 19 червня 2023 року, станом на момент виконання експертизи становить 156 511 (сто п`ятдесят шість тисяч п`ятсот одинадцять) гривень 71 копійка.

Також згідно висновку експерта (ФОП ОСОБА_3 ) № 04/1-01-24 авто-товарознавчої експертизи про вартість утилізації автомобіля Ford Transit, державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 19 729 (дев`ятнадцять тисяч сімсот двадцять дев`ять) гривень 59 копійок.

За складання цього висновку позивачем сплачено на рахунок експерта кошти в розмірі 9 500 (дев`ять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована в АТ «СГ «ТАС» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ4038325.

Вказує, що 03 травня 2024 року він звернувся до страховика із заявою про страхове відшкодування, 10 липня 2024 року АТ «СГ» «ТАС» відшкодувало йому суму в розмірі 36 308,32 грн, з якою він не згідний.

Зазначає, що сума регламентної виплати відшкодування становить 160 000,00 грн - 3 200,00 грн. Таким чином, відшкодування завданої шкоди відповідачем, мало б бути здійснено в межах суми 156 800,00 грн.

Загальна сума майнової шкоди, завданої внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, становить 156 511,71 грн (розмір матеріальної шкоди згідно з висновком експерта), що в межах суми відшкодування, передбаченої договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ4038325.

Вказує, що з урахуванням права на отримання ним страхового відшкодування від страховика в сумі 156 511,71 грн, відповідач зобов`язаний відшкодувати йому 100 482,81 грн = 156 511,71 грн. (вартість матеріальне збитку) - 19 728,58 грн (вартість утилізації автомобіля) - 36 300,32 грн (страхова виплата).

Позивач вказує, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди поніс збитки, тривалий час не мав змоги використовувати транспортний засіб для задоволення власних потреб та належного здійснення своєї підприємницької діяльності.

Вищеописані події призвели до істотних змін у його житті та негативно позначилися на його моральному та психологічному стані. Наслідок, що настав у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, є незворотнім і ці події назавжди змінили його життя. Характер і глибина душевних, емоційних, моральних страждань, яких він зазнав, тривають, як зазначає позивач, і по сьогоднішній день.

Стверджує, що був позбавлений можливості реалізувати власні права та здібності, а також йому завдано моральну шкоду, що полягає у сильних душевних стражданнях та інших негативних явищах, які в подальшому проявилися на стані його здоров`я, він перестав спокійно спати, оскільки відчуває постійну тривогу, щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повернення події, негативні переживання та спогади, потреба в уникненні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, апатія.

Зважаючи на вищенаведене, враховуючи характер та обсяг завданих моральних та фізичних страждань, втрат немайнового характеру, вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди, який об`єктивно відповідатиме завданим моральним збиткам становить 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 коп.

Таким чином, позивач просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача у відшкодування майнової шкоди 100 482,81 грн, 50 000,00 грн - у відшкодування моральної шкоди, а також 21 602,83 грн у відшкодування понесених судових витрат, з яких: 1 504,83 грн - судовий збір, 10 598,00 грн - за надання правничої допомоги та 9 500, 00 грн - за складання висновків експертів.

Процесуальні дії

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 лютого 2025 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю. О. та справу передано судді.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 07 лютого 2025 року заяву залишено без руху.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 17 лютого 2025 року продовжено строк усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а. с. 83).

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У березні 2025 року ПрАТ «СГ «ТАС» направило до суду відзив на позовну заяву та просило відмовити у задоволенні позову в повному обсязі у зв`язку з безпідставністю позовних вимог та їх недоведенням (а. с. 88-90).

Вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Фактичні обставини справи

Із матеріалів справи встановлено, що 19 червня 2023 року на автодорозі державного значення «Н-03» сполученням «Житомир-Чернівці» сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій пошкоджено належний ОСОБА_1 автомобіль марки Ford Transit, державний номерний знак НОМЕР_1 та автомобіль марки «ВАЗ-21120», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Вироком від 24 жовтня 2023 року Дунаєвецький районний суд Хмельницької області у справі № 674/1502/23 визнав ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286-1 КК України і призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 6 років (а. с. 10-15).

08 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до ПрAT «СГ «ТАС» з письмовим повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (а. с. 91, 92).

08 листопада 2023 року представником ПрAT «СГ «ТАС» здійснено огляд пошкодженого транспортного засобу автомобіля Ford Transit, державний номерний знак НОМЕР_1 (а. с. 93, 94).

Відповідно до висновку експерта (ФОП ОСОБА_3 ) авто-товарознавчої експертизи від 02 лютого 2024 року № 04-01-24 вартість матеріального збитку, завданого автомобілю Ford Transit, державний номерний знак НОМЕР_1 , в результаті пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди 19 червня 2023 року, станом на момент виконання експертизи, становить 156 511 (сто п`ятдесят шість тисяч п`ятсот одинадцять) гривень 71 копійка. Проводити відновлювальний ремонт автомобіля Ford Transit, державний номерний знак НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 19 червня 2023 року економічно недоцільно (а. с. 16-23).

Також згідно із висновком експерта (ФОП ОСОБА_3 ) авто-товарознавчої експертизи від 16 лютого 2024 року № 04/1-01-24 вартість утилізації автомобіля Ford Transit, державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 19 729 (дев`ятнадцять тисяч сімсот двадцять дев`ять) гривень 59 копійок (а. с. 37-39).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована в ПрАТ «СГ «ТАС» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ4038325.

03 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування (а. с. 44).

Згідно із висновком експерта (ФОП ОСОБА_4 ) судової транспортно-товарознавчої експертизи від 02 листопада 2024 року № 480.24СЕ_СК вартість відновлювального ремонту із врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Ford Transit, державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 43 102,02 грн (а. с. 96-101).

09 липня 2024 року складений страховий акт № 15946/42/924 (а. с. 95).

10 липня 2024 року ПрАТ «СГ» «ТАС» відшкодовано ОСОБА_1 суму в розмірі 36 358,32 грн.

05 вересня 2024 року позивач звернувся до ПрАТ «СГ «ТАС» з претензією про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (а. с. 45, 46).

У відповіді на претензію від 12 вересня 2024 року ПрАТ «СГ «ТАС» зазначило, що належна сума страхового відшкодування у розмірі 36 358,32 грн перерахована позивачу (а. с. 49,50).

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

За частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Щодо відшкодування матеріальної шкоди

Так, статтею 14 ЦПК України визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

Відповідно до статей 1166, 1187, 1188 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статей 980, 988, 990 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору. Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Судом встановлено, що 19 червня 2023 року на автодорозі державного значення «Н-03» сполученням «Житомир-Чернівці» мала місце дорожньо-транспортна пригода, в якій пошкоджено належний ОСОБА_1 автомобіль марки Ford Transit, державний номерний знак НОМЕР_1 , та автомобіль марки «ВАЗ-21120», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Вироком від 24 жовтня 2023 року Дунаєвецький районний суд Хмельницької області у справі № 674/1502/23 визнав ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286-1 КК України і призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 6 років (а. с. 10-15).

Згідно з положеннями статті 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_2 встановлена та в порядку статті 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «СГ «ТАС» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ4038325 від 28.03.2023 року.

ОСОБА_1 у визначені законом строки повідомив страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди, а також подав заяву на виплату страхового відшкодування.

Відповідно до статті 22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 29 Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Пункт 30.1 статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом),звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди».

Відповідно до висновку експерта (ФОП ОСОБА_3 ) авто-товарознавчої експертизи від 02 лютого 2024 року № 04-01-24 вартість матеріального збитку, завданого автомобілю Ford Transit, державний номерний знак НОМЕР_1 , в результаті пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди 19 червня 2023 року, станом на момент виконання експертизи становить 156 511 (сто п`ятдесят шість тисяч п`ятсот одинадцять) гривень 71 копійка. Проводити відновлювальний ремонт автомобіля Ford Transit, державний номерний знак НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 19 червня 2023 року економічно недоцільно.

Також згідно висновку експерта (ФОП ОСОБА_3 ) авто-товарознавчої експертизи від 16 лютого 2024 року № 04/1-01-24 вартість утилізації автомобіля Ford Transit, державний номерний знак НОМЕР_1 , становить 19 729 (дев`ятнадцять тисяч сімсот двадцять дев`ять) гривень 59 копійок.

Пунктом 30.2 статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди», а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди».

Статтею 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводяться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, визначеній страховиком.

ПрАТ СГ «ТАС», врахувавши висновок судової транспортно-товарознавчої експертизи від 02 листопада 2024 року № 480.24СЕ_СК (ФОП ОСОБА_4 ), відповідно до якого вартість відновлювального ремонту із врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Ford Transit, державний номерний знак НОМЕР_1 , становила 43 102,02 грн на підставі страхового акта від 09 липня 2024 року№ 15946/42/924 здійснило потерпілому ОСОБА_1 виплату страхового відшкодування в розмірі 36 358,32 грн.

Не погоджуючись із сумою виплати, позивач 05 вересня 2024 року звернувся до ПрАТ «СГ «ТАС» з претензією про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 120 203,39 (156 511,71-36 308,32) грн. Однак страховик відмовив у такій виплаті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15 зроблений висновок, відповідно до якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Відповідно до положень статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»

Пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що в тому разі, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 34.2 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Страховик для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків має право залучати як своїх працівників, так і експертів та юридичних осіб, у складі яких є експерти (пункт 34.4 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні визначає Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001року № 2658-ІІІ (далі - Закон №2658-ІІІ).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 2658-ІІІ оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Стаття 9 Закону № 2658-ІІІ встановлює, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

До таких нормативно-правових актів належить, зокрема Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 1074/8395 в редакції наказу від 24 липня 2009 року № 1335/5/1159 (далі - Методика).

Вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ) у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин (пункт 1.3).

Згідно з пунктами 2.3, 2.4 Методики вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ, а вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Пункт 5.1 Методики визначає, що технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) дає змогу за допомогою органолептичних методів визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна.

Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту (пункт 8.1 Методики).

Отже, за змістом наведених положень Методики оцінка збитку внаслідок дорожньо-транспортної пригоди проводиться шляхом складання калькуляції вартості ремонтних робіт і запчастин, а базою для оцінки є результати огляду пошкодженого транспортного засобу.

Згідно з нормами цивільного процесуального закону, які визначають загальні правила доказування у цивільному процесі, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення і щодо яких у учасників справи виникає спір (статті 12, 76, 81, 82 ЦПК України).

За змістом статей 77, 78, 79, 80, 89 цього Кодексу докази повинні відповідати критеріям належності, допустимості і достовірності, а в своїй сукупності - також достатності, для підтвердження наявності або відсутності обставин справи, які відносяться до предмета доказування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина може вважатися доведеною, якщо інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Відповідно до статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені и результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавствам.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали сиди про призначення експертизи.

У висновки експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а и випадки призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмови без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Надані позивачем висновки за своєю формою та змістом відповідають загальним засадам оцінки майна і Методиці та не містить чогось очевидно необґрунтованого чи такого, що суперечить іншим матеріалам справи.

Із наданого відповідачем висновку експерта вбачається, що експертиза виконувалась без дослідження автомобіля позивача, в якості вихідних даних використовувались матеріали, надані замовником (відповідачем), без участі власника транспортного засобу (його довіреної особи).

За таких обставин суд відхиляє наданий страховиком висновок експерта №480.24СЕ_СК як неналежний і недостовірний доказ, а бере до уваги висновки експерта, надані позивачем.

Заперечуючи проти наданих суду позивачем висновків експерта, відповідач, подавши відзив на позовну заяву, не скористався своїм процесуальним правом та не заявив клопотання про призначення будь-якої експертизи з метою спростування зазначених позивачем у позові обставин.

Зважаючи на викладене, суд визнає обґрунтованими і доведеними вимоги позивача до відповідача про стягнення недоплаченого страхового відшкодування, а саме згідно розрахунку розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті наступний: 156 511,71 грн (вартість матеріального збитку) - 19 728,58 грн (вартість утилізації автомобіля) - 36 358,32 грн (страхова виплата) = 100 424,81 грн, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо відшкодування моральної шкоди

Позивач стверджує, що був позбавлений можливості реалізувати власні права та здібності, а також йому завдано моральну шкоду, що полягає у сильних душевних стражданнях та інших негативних явищах, які в подальшому проявилися на стані його здоров`я, він перестав спокійно спати, оскільки відчуває постійну тривогу, щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повернення події, негативні переживання та спогади, потреба в уникненні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, апатія.

Зважаючи на вищенаведене, враховуючи характер та обсяг завданих моральних та фізичних страждань, втрат немайнового характеру, вважав, що розмір відшкодування моральної шкоди, який об`єктивно відповідатиме завданим моральним збиткам становить 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 коп.

Згідно зі статтею 261 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ї» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю».

Позивач не надав доказів на підтвердження отримання страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, а також будь-яких документів, що свідчать про понесення матеріальних витрат (витрати на лікування) для обрахунку розміру моральної шкоди.

Разом з тим, згідно з Постановою Верховного Суду у справі № 761/14285/16-ц від 22

квітня 2019 року: «участь у ДТП, пошкодження власного майна безумовно негативно вплинуло на моральний стан позивача та призвело до душевних страждань, а тому посилання заявника у касаційній скарзі на те, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди є безпідставними».

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що вимога про стягнення моральної шкоди безпідставна та незаконна, оскільки слід застосовувати положення ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно яких, страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Суд зазначає, що позивач, обґрунтовуючи свої вимоги про відшкодування моральної шкоди, не посилався, як на підставу своїх вимог на ушкодження здоров`я під час ДТП, як і не зазначав про завдання моральної шкоди, внаслідок пошкодження його транспортного засобу. Позивач зазначав, що моральна шкода спричинена невиплатою страхового відшкодування, в повному обсязі, у строки визначені законом.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до ч. 2 цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою 2 цієї статті.

Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, зокрема з вимогою про відшкодування моральної шкоди, позивач мотивував небажанням відповідача здійснювати виплату страхового відшкодування в повному обсязі, порушенням зобов`язань за договором страхування і незаконною відмовою у виплаті страхового відшкодування, що, за його твердженнями, змусило звертатись до суду, і як наслідок до отримання страхового відшкодування із затримкою, що призвело до тривалих переживань і душевних страждань та вимагало додаткових зусиль і часу.

Наведене узгоджується з правовим висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019р. у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19).

Разом з тим, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При оцінці обґрунтованості вимог позивача у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Суд, враховуючи викладене, вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, оскільки є доведеним позивачем той факт, що діями відповідача, позивачу завдано моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, які вимагають від останнього, додаткових зусиль для організації свого життя, відчуття ним негативних емоцій, перебування у стресовій ситуації, у зв`язку з відсутністю належного відшкодування, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню у відшкодування моральної шкоди - 5 000,00 грн.

Розподіл судових витрат

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статей 133, 141 ЦПК України.

За приписами частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі, на правничу допомогу та пов`язані із проведення експертизи.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Статтями 133, 137 ЦПК України та статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно із частиною восьмою статтею 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем надано суду документальне підтвердження надання правової допомоги та витрат, а саме: копія ордеру від 30 січня 2025 року, копія договору про надання правничої допомоги від 03 грудня 2023 року № 03/12-01 (а. с. 51-53), копія додаткової угоди № 1 до договору про надання правничої допомоги (а. с. 54), копія квитанції від 24 січня 2025 року (а. с. 55), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 21 жовтня 2016 року серії ЧЦ № 000084 (а. с. 56).

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь 10 598,00 грн витрат на правову допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).

Враховуючи вищевикладене, складність справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи; час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значення справи для сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, зменшивши їх розмір до 8 000,00 грн.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, суд, згідно ст. 141 ЦПК України, розподіляє судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1054,25 грн, виходячи з розрахунку: 105 424,81 грн (розмір задоволених позовних вимог) * 1 504,83 грн (сума сплаченого судового збору) / 150 482,81 грн (розмір заявлених позовних вимог) та 9 500,00 грн у відшкодування витрат, що пов`язані з проведенням експертиз.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 недоплачену суму страхового відшкодування у розмірі 100 424,81 грн та моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн, а всього 105 424 (сто п`ять тисяч чотириста двадцять чотири) гривні 81 копійка.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн, на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн та 9 500,00 грн- пов`язаних з проведенням експертиз, а всього - 15 711,20 (п`ятнадцять тисяч сімсот одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (частина друга статті 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України (частина третя статті 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (частина перша статті 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частина друга статті 273 ЦПК України).

Інформація про учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», місцезнаходження: 03117 м. Київ, пр. Берестейський, 65, код ЄДРПОУ 30115243.

Текст рішення виготовлено 28.05.2025 року.

Суддя Ю. О. Твердохліб