Вирок № 127688033, 26.05.2025, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/1793/19

Провадження № 1-кп/953/806/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2025 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5

перекладача- ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні зали судових засідань Київського районного суду м.Харкова кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018220490005447від22.12.2018року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженеця та громадянина Республіки Азербайджан,неодруженого,офіційно непрацевлаштованого,який проживаєза адресою:АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 186КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин. Вранці 22.12.2018року обвинувачений біля станції метро «Пушкінська» у м. Харкові побачив, що ОСОБА_7 дістала свій мобільний телефон Xiaomi Redmi Note 4 model 2016102 сірого кольору, 64 ГБ, і тримає його у лівій руці. В цей час у ОСОБА_4 раптово виник злочинний умисел відкрито викрасти у потерпілої ґаджет з метою особистого незаконного збагачення з корисливих мотивів. Реалізуючи зазначений умисел, ОСОБА_4 приблизно о 09 годині, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи і бажаючи настання їх суспільно небезпечних наслідків, скориставшись тим, що ОСОБА_7 відволіклася, підбіг до неї і шляхом ривка вихопив мобільний телефон з руки, тобто відкрито викрав це майно. Зазначеним ґаджетом обвинувачений розпорядився на власний розсуд і завдав потерпілій матеріальної шкоди у розмірі вартості телефона згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи №4849 від28.12.2018року 3100,00 грн.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю і повідомив суду такі обставини. У кінці грудня 2018року біля станції метро «Пушкінська» у місті Харкові він побачив, що жінка ОСОБА_7 тримає у руках мобільний телефон, і вирішив його викрасти, щоб спілкуватися з родичами, оскільки на той час не мав телефона. З цією метою підійшов до потерпілої, вихопив у неї ґаджет і намагався втекти. Обвинуваченого почали переслідувати незнайомі люди, він, тікаючи, перечепився і впав, після чого його затримали, відібрали телефон і віддали ОСОБА_7 . У подальшому він спілкувався з потерпілою у поліцейському відділку, попросив вибачення, а згодом передав через свого знайомого грошову компенсацію. У зв`язку з зазначеним ОСОБА_7 не має до нього жодних претензій. Спочатку він уклав із потерпілою угоду про примирення, проте не зрозумів, що для вирішення питання про затвердження її судом необхідно прибути у судове засідання. Тому, підписавши угоду, виїхав з міста Харкова в особистих справах. Після цього бував удома в батьків у Республіці Азербайджан, потім навчався у місті Києві, де зараз і мешкає. Від слідства і суду не ухилявся, таких намірів не мав, не був обізнаний про свій розшук, а довідавшись про це, з`явився до органу досудового розслідування. У вчиненому кримінальному правопорушенні щиро розкаюється.

Потерпіла у судове засідання не з`явилася, подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності. У цій же заяві ОСОБА_7 зазначила, що погоджується з установленими органом досудового розслідування обставинами, не заперечує проти здійснення судового провадження у порядку, передбаченому ч.3 ст.349КПКУкраїни, підтвердила роз`яснення їй правових наслідків застосування скороченої процедури судового розгляду, зокрема, що у цьому разі вона буде не вправі оспорювати встановлені судом обставини в апеляційному порядку і оскаржувати вирок до суду вищого рівня з підстав недослідження доказів, засвідчила добровільність і дійсність своєї позиції. Просила суд призначити ОСОБА_4 покарання, не пов`язане з позбавленням волі, і повідомила, що цивільний позов заявляти не бажає, завдану шкоду їй відшкодовано, у зв`язку з чим не має до обвинуваченого жодних матеріальних та моральних претензій.

За результатами допиту обвинуваченого у судовому засіданні суд переконався, що ОСОБА_4 правильно розуміє зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, і повністю визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення у зазначені в обвинуваченні час, місці і спосіб. Цих обставин не оспорює і потерпіла, і суд не має жодних сумнівів у добровільності й істинності позицій учасників провадження.

З`ясувавши думки обвинуваченого, захисника і прокурора щодо порядку судового розгляду, взявши до уваги позицію з цього питання потерпілої, викладену у письмовій заяві, суд роз`яснив учасникам процесу правові наслідки застосування скороченої процедури, передбаченої ч.3 ст.349КПКУкраїни, а саме, що у цьому разі вони будуть не вправі оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, а також оскаржувати вирок до суду вищої інстанції з підстав недослідження судом доказів.

За таких обставин суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і розглядає справу у порядку, визначеному ч.3 ст.349КПКУкраїни, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням даних, які характеризують його особу, та окремих процесуальних рішень у справі.

Суд вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі пред`явленого обвинувачення і кваліфікує його дії, що полягали у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), за ч.1 ст.186КК України у редакції Закону №270-VI від 15.04.2008року, чинній на час скоєння кримінального правопорушення.

Вирішуючи питання щодо редакції закону про кримінальну відповідальність, яка підлягає застосуванню щодо ОСОБА_4 , суд виходить із такого.

За загальним правилом, установленим у ч. 2 ст.4ККУкраїни, злочинність, караність та інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час його вчинення.

Як унормовано у частині2 статті5цього Кодексу, закон про кримінальну відповідальність, що посилює її або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Таку дію згідно з ч.1 ст.5ККУкраїни має лише закон, що скасовує, пом`якшує кримінальну відповідальність, або іншим чином поліпшує становище особи, тобто у цьому разі закон поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання ним чинності, у тому числі на тих, що відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Санкція частини1 статті186ККУкраїни у редакції Закону №270-VI від15.04.2008року, чинній на час скоєння ОСОБА_4 кримінального правопорушення 22.12.2018року, передбачала такі альтернативні покарання:

-штраф від п`ятдесятидо ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

-або громадські роботи на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин;

-або виправні роботи на строк до двох років;

-або арешт на строк до шести місяців;

-або позбавлення волі на строк до чотирьох років.

У подальшому 01.07.2020року набули чинності зміни, внесені у санкцію зазначеної вище статті Законом № 2617-VIII від22.11.2018 року, яким встановлено розмір штрафу віддвох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Законом № 3342-IX від23.08.2023 року, який набрав чинності 28.03.2024року, у санкції частини1 статті186ККУкраїни покарання у виді арешту на строк до шести місяців було замінено пробаційним наглядом на строк до трьох років.

Відтак санкція частини1 статті186ККУкраїни, чинна станом на сьогодні, встановлює такі альтернативні покарання:

-штраф від двохтисяч дочотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

-або громадські роботи на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин;

-або виправні роботи на строк до двох років;

-або пробаційний нагляд на строк до трьох років;

-або позбавлення волі на строк до чотирьох років.

Отже, змінами до санкції частини1 статті186ККУкраїни, які набули чинності після скоєння ОСОБА_4 кримінального правопорушення, законодавець посилив кримінальну відповідальність шляхом збільшення розміру штрафу. Виходячи з наведеного ці зміни згідно з ч.2 ст.5ККУкраїни не мають зворотної дії в часі і поширюються лише на осіб, що вчинили правопорушення у період чинності відповідної кримінально-правової норми у новій редакції.

З огляду на зазначене щодо ОСОБА_4 підлягають застосуванню положення ч.1 ст.186КК України у редакції Закону №270-VI від15.04.2008року, чинній на час скоєння ним кримінального правопорушення, які поліпшують його правове становище.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд виходить із такого.

Відповідно до ч.2 ст.50ККУкраїни покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та запобігання новим кримінальним правопорушенням. Більш суворий вид покарання з-поміж передбачених санкцією відповідної статті (частини статті) кримінального закону призначається лише у разі, якщо менш суворий суд визнає недостатнім для досягнення зазначеної вище мети. Відповідні правозастосовчі орієнтири сформулював Верховний Суд у постанові від 17.04.2018року у справі №298/95/16.

Призначаючи ОСОБА_4 захід примусу, суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, що відповідно до ч.3 ст.12ККУкраїни у редакції Закону№4025-VI від 15.11.2011року, чинній на час його скоєння, класифікувалося як злочин середньої тяжкості. За критеріями, визначеними у ч.4 ст.12ККУкраїни у нині чинній редакції, відповідний злочин є нетяжким. Отже, зазначене діяння як на час його вчинення, так і станом на зараз законодавець не відносив і не відносить до тяжких чи особливо тяжких злочинів. Скоєним правопорушенням нікому не завдано ні фізичної, ні моральної шкоди. Обставин, які б підвищували суспільну небезпеку злочину порівняно з типовими діяннями, що кваліфікуються за відповідною кримінально-правовою нормою, за результатами судового розгляду не встановлено.

Бере суд до уваги і дані про особу ОСОБА_4 , котрий раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, неодружений, не є військовослужбовцем, на диспансерних наркологічному та психіатричному обліках не перебуває, не є особою з інвалідністю.

Як обставину, що пом`якшує покарання, суд відповідно до п.1 ч.1 ст.66ККУкраїни враховує щире каяття обвинуваченого.

Передбачених статтею67ККУкраїни обставин, що обтяжують покарання, за підсумками судового розгляду не встановлено.

Виходячи з наведеного, з огляду на вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення вперше, відсутність обставин, які б підвищували тяжкість скоєного у межах даної кримінально-правової кваліфікації або обтяжували покарання, повне визнання обвинуваченим провини, щире каяття, відсутність непоправних наслідків вчиненого, повернення потерпілій викраденого телефона, а також відшкодування їй завданої шкоди, у зв`язку з чим ОСОБА_7 просила суд призначити ОСОБА_4 покарання, не пов`язане з позбавленням волі, суд вважає за можливе обрати йому покарання у виді штрафу, найбільш м`яке за видом із передбачених санкцією ч.1 ст.186ККУкраїни (у редакції Закону № 270-VI від 15.04.2008року). Водночас, беручи до уваги зухвалість протиправних дій ОСОБА_4 і вартість викраденого майна, суд визначає розмір грошового стягнення у максимальних межах санкції відповідної частини статті.

Керуючись принципами законності, гуманізму, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, суд вважає зазначене покарання необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Київський районний суд міста Харкова ухвалою від 16.05.2025року у справі №640/24425/18, н/п 1-кс/953/2912/25, застосував щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 60 560 грн.

Заставу за ОСОБА_4 внісОСОБА_5 20.05.2025року шляхом переказу відповідної суми коштів на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області (одержувач: ТУ ДСА України в Харківській області; код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м.Київ; МФО одержувача: 820172; Р/р: UA 208201720355299002000006674). Виконання заставодавцем відповідних дій підтверджено платіжним дорученням АТ КБ «Приватбанк» №1.142056645.1 від20.05.2025року.

Після внесення застави ОСОБА_4 було звільнено з-під варти 21.05.2025роу.

З огляду на зазначене на підставі ч.4 ст.202КПКУкраїни з моменту звільнення з-під варти ОСОБА_4 вважаться таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У судовому засіданні захисник заявив клопотання про скасування запобіжного заходу, яке підтримав обвинувачений. Прокурор не порушував перед судом питання про продовження строку дії такого заходу до набрання вироком законної сили і проти задоволення клопотання сторони захисту не заперечував. Виходячи з наведеного, керуючись засадою диспозитивності кримінального судочинства, а також з огляду на вид призначеного ОСОБА_4 покарання, суд вважає за необхідне скасувати раніше обраний запобіжний захід.

Відповідно до ч.11 ст.182КПКУкраїни застава, що не була звернена у дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена на виконання вироку у частині майнових стягнень. Застава, внесена, заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку у частині майнових стягнень лише за його згодою.

Обвинувачений ОСОБА_4 та заставодавець ОСОБА_5 належним чином виконали свої процесуальні обов`язки, забезпечені заставою, а тому передбачених частиною8 статті182КПКУкраїни підстав для звернення застави у дохід держави немає. Згоди на звернення застави на виконання вироку у частині майнових стягнень заставодавець ОСОБА_5 не давав. Виходячи з наведеного внесена ним застава підлягає поверненню на підставі ч.11 ст.182КПКУкраїни.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальних витрат у справі не понесено.

Керуючись ст. ст. 107, 349, 373, 374КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 100 (сто) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700(одна тисяча сімсот) гривень.

Раніше обраний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 60560,00 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят гривень) 00 коп. скасувати.

Заставу у розмірі 60560,00 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят гривень) 00 коп., внесену 20.05.2025 року у справі №640/24425/18, н/п 1-кс/953/2912/25 за ОСОБА_4 згідно з ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 16.05.2025 на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (код отримувача 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; Р/р: UA 208201720355299002000006674) повернути заставодавцю ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , після набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення остаточного рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: ОСОБА_1