Рішення № 127686454, 28.05.2025, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/1545/24

Провадження №2/291/141/25

РІШЕННЯ

іменем України

28 травня 2025 року селище Ружин

Ружинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Гарбарук І.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження (за наявними матеріалами справи без виклику сторін у судове засідання) в залі суду селищі Ружин цивільну справу № 291/1545/24 за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

09.12.2024 року позивач через свого представника звернувся до суду з цим позовом.

Свій позов мотивує тим, що 16.09.2023 між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1273-3196, за умовами якого відповідачу надано споживчий кредит для задоволення особистих потреб у розмірі 10 500,00 грн, із заявленим строком кредитування на 300 днів, базовий період на 14 днів, зі зниженою % ставкою 1,20 % в день та зі стандартною % ставкою 1,50 % в день. ТОВ "Укр Кредит Фінанс" виконало свою частину умов кредитного договору у повному обсязі. Разом з тим, відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим у нього станом на 25.11.2024 року виникла перед позивачем заборгованість в загальному розмірі 58884,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 10 500,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 46 809,00 грн, прострочена заборгованість за комісіями 1 575,00 грн. Однак, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 52 500,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 10 500,00 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами 42 000,00 грн., а також суму судових витрат у справі.

13.12.2024 було відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно ч.8 ст.128, п.5 ч.6 ст.272 ЦПК Українивідповідачу будо направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками до неї та роз`яснено його право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.

26.12.2024 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив у позові відмовити повністю та стягнути витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 5500,00 грн. Разом з відзивом подано клопотання про витребування доказів, оскільки у відповідача не має відкритої картки № НОМЕР_1 .

02.01.2025 представник позивача подав додаткові пояснення по справі, що відповідачем особисто зазначено номер особистого електронного платіжного засобу з маскою, а саме НОМЕР_1 , відповідач ознайомився з усіма умовами кредитного договору №1273-3196 та погодився з ними, підписавши його одноразовим ідентифікатором «А1502», заявлені вимоги представником відповідача на витрати на професійну правничу допомогу є необґрунтованими та не підтверджуються доданими до відзиву документами.

Ухвалою суду від 16.01.2025 витребувано інформацію АТ КБ «ПриватБанк» повного номеру платіжної картки, ім`я власника, підтвердження зарахування платежу на вищезазначену картку.

Ухвалою суду від 08.04.2025 витребувано у АТ «ПУМБ» інформацію щодо платіжної картки.

До суду не надходилоклопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а тому відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК Українисуд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 16.09.2023 року між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії №1273-3196, за умовами якого відповідачу надано кредит для задоволення особистих потреб у розмірі 10 500,00 грн., із заявленим строком кредитування на 300 днів, базовий період на 14 днів, зі зниженою % ставкою 1,20 % в день та зі стандартною % ставкою 1,50 % в день. Дата повернення (виплати) кредиту 11.07.2024 року (а.с. 12-18).

Вказаний кредитний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи веб-сайту ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (кредитодавця), в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

З метою підписання договору, а також підтвердження ознайомлення з правилами та іншими документами відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор А1502.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору про відкриття кредитної лінії №1273-3196 від 16.09.2023 року кредитодавець відкриває для позичальника невідновлювальну кредитну лінію на умовах, визначених цим договором. Кредитодавець зобов`язується відкрити кредитну лінію для позичальника шляхом надання грошових коштів (кредит) на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом.

Згідно з п. 11.1 договору цей договір та правила складають єдиний договір та визначають усі умови договору та надання кредиту. Укладаючи цей договір, позичальник підтверджує, що попередньо ознайомився з правилами на веб-сайті кредитодавця (https://creditkasa.ua), повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись договору, а тому добровільно та свідомо укладає договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.

Відповідно до п. 3.1 Правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) договір або договір про відкриття кредитної лінії це електронний договір у розумінніЗакону України «Про електронну комерцію».

В матеріалах справи містяться також Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «НА ВСЕ», затверджених наказом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» № 51-П від 28 липня 2023 року (а.с. 33-47) та копія паспорта споживчого кредиту (а.с.19-28).

На підтвердження факту перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача представником позивача подано довідку ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту № 1273-3196 від 16.09.2023 (а.с.38) та лист АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів ТОВ «Укр Кредит Капітал» його клієнтам через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02 грудня 2019 року (а.с.32-37).

Також в матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості по укладеному кредитному договору, відповідно до якого розмір загальної заборгованості відповідача становить 58 884 грн 00 коп. (а.с.39-42).

Крім того, представником позивача до позову додано: таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором № 1273-3196 відповідно до Методики Національного банку України (а.с.29-31); Правила акції під умовною назвою «Обмеження нарахування відсотків при примусовому стягненні заборгованості» для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (а.с.43-45).

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

На підтвердження позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало суду копію договору про відкриття кредитної лінії №1273-3196 від 16.09.2023.

В договорі про відкриття кредитної лінії, зазначено, що він був підписаний відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) А1502.

З урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд вважає доведеним факт укладення вищевказаного кредитного договору між відповідачем та ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Разом з тим, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не надало суду належних та допустимих доказів на підтвердження надання відповідачу кредиту.

Так, факт перерахування кредитних коштів представник позивача підтверджує довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту № 1273-3196 від 16.09.2023 (а.с.38) та лист АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів ТОВ «Укр Кредит Капітал» його клієнтам через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02 грудня 2019 року (а.с.32 -38).

Разом з тим, вказана вище довідка про перерахування кредиту за договором 1273-3196 від 16.09.2023 була сформована та підписана самим директором ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

Створений позивачем документ, який містить інформацію про розмір заборгованості ОСОБА_1 не є належним доказом фактичного отримання грошей відповідачем або здійснення розрахункових операціїв йогоінтересах.

Документ про видачу коштів платіжною системою LiqPay платіж №2366369444 від 16.09.2023 є теж неналежним доказом господарської операції, оскільки не може достовірно свідчити про її виконання.

LIQPAY це торгова марка банку, унікальний веб-інтерфейс для вводу реквізитів платежу в мережі Інтернет і ініціювання переказу грошових коштів, рахунок LIQPAY це номер мобільного телефону, обліковий запис клієнта у web-інтерфейсі LIQPAY. Виходячи з особливостей функціонування платіжного пристрою web-інтерфейсу LIQPAY, єдиною законною підставою для здійснення переказів з ініціативи відповідача як користувача системи має бути сформований відповідачем та направлений позивачу розрахунковий документ (платіжне доручення), в якому мають бути зазначені всі необхідні реквізити платежу, що містяться у Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №163.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

З правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 16 вересня 2020 року, вбачається, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженогопостановою Правління Національного банку України № 75 від 04 липня 2018 року, передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Згідно п.63 вищезазначеного Положення виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити:

1) назву документа (форми);

2) дату складання;

3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи;

4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта;

5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Відповідно до п.46 вищезазначеного Положення відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками здійснюється на підставі платіжних інструкцій, наданих/складених відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з питань безготівкових розрахунків та виконання міжбанківських платіжних операцій в Україні в національній валюті.

Отже, одним з належних доказів щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором є виписка з клієнтського рахунку.

З правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 25 травня 2021 року по справі №554/4300/16-ц, вбачається, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, належних та допустимих доказів, які б підтверджували переказ коштів ОСОБА_1 на підставі договору про відкриття кредитної лінії №1273-3196 від 16.09.2023 позивач не надав.

Також, матеріали справи не містять доказів, що власником рахунку НОМЕР_1 є саме відповідач.

27.03.2025 представником АТ КБ «ПриватБанк» надано запитану інформацію на ухвалу суду від 27.02.2025, а саме - повний номер банківської карти № НОМЕР_2 , на яку було здійснено зарахування переказу через систему інтернет-еквайрингу 16.09.2023 на суму 10500,00 грн ID: НОМЕР_3 номер договору 1273-3196. Вказано, що ім`я власника вищезазначеної карти, його РНОКПП відсутні, оскільки емітентом карти № НОМЕР_4 є банк ПУМБ (а.с. 126).

У листі від 18.04.2025 №КНО-07.8.5/5013БТ (отриманий судом 29.04.2025) представник АТ «ПУМБ» повідомив, що банківська платіжна карта № НОМЕР_2 не випускалася на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ).

Доводи позивача про те, що кредитні кошти були перераховані відповідно до умов кредитного договору та правил надання споживчих кредитів на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від відповідача, не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами та відхиляються судом, як припущення.

Верховний Суд у постанові від 13 травня 2020 року у справі №219/1704/17 зазначив, що «в оцінці поведінки та способу ведення справ позивачем суд має враховувати, що банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків.»

Таким чином, у матеріалах справи належних та допустимих доказів про те, що позивачем надано кредит відповідачу у розмірі 10500,00 грн., шляхом перерахування коштів на банківську картку не надано.

За таких обставин в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі відмови в позові - на позивача.

В силу ч.1ст.141ЦПК Українисудовий збір слід залишити за позивачем.

Представник відповідача просить стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн.

В обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу представник відповідача долучив до матеріалів справи договір про надання правничої допомоги адвоката від 23.12.2024 з додатком до договору (а.с.120-121,122), квитанція до прибуткового касового ордеру, акт виконаних робіт (а.с. 123, 124).

У акті виконаних робіт описано види послуг, час, витрачений на їх надання та вартість.

Суд наголошує, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію ВС від 01.09.2020 р. у справі №640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 31.08.2023 у справі №824/20/23 висловив правову позицію, що зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертоюстатті 137 ЦПК України.

Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі сторін.

З огляду на обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, позицію представника позивача, суд вважає, що розмір витрат представника відповідача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачу в сумі 3 000,00 грн., що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості. В решті вимог слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.141,263-265,268,273,274,279,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У позові товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.

В решті клопотання представника відповідача відмовити.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 .

Повний текст рішення

складено 28.05.2025.

Суддя Ружинського районного суду

Житомирської області І.М. Гарбарук